про якість виконання робіт студентом, ступінь володіння ним технологічним процесом, поводження з інструментом і устаткуваннями за час проходження навчальної практики
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
| № зп.
| Назва теми
| К-сть год.
| Характеристика та найменування практичних занять
|
|
|
|
|
|
| 1.
| Загальний вступний інструктаж. Техніка безпеки.
|
| Загальний вступний інструктаж. Техніка безпеки.
|
| 2.
| Порядок монтажу і демонтажу комплектуючих комп’ютера
|
| Монтаж і демонтаж системного блоку на базі процесора Pentium WIMMX TECH.
|
| 3.
| Системний блок. Материнська плата. Процесори.
|
| Монтаж і демонтаж системного блоку на базі процесора Intel i486DX.
|
| 4.
| Постійно-запам’ятовуючий пристрій. Оперативна пам'ять.
|
| Монтаж і демонтаж системного блоку на базі процесора AMD 486 DX2
|
| 5.
| Пристрої введення та виводу інформації. Дисплеї (монітори).
|
| Монтаж і демонтаж системного блоку на базі процесора Pentium w/ MMX.
|
| 6.
| Пристрої збереження інформації на магнітних та інших носіях.
|
| Монтаж і демонтаж системного блоку Desktop (настільного, горизонтальний) на базі процесора Intel i486SX
|
| 7.
| Периферійні пристрої
|
| Підготовка жорсткого диску до використання. Робота з програмою F- disk.
|
| 8.
| Вивчення внутрішніх компонентів системного блоку та їх монтаж і демонтаж.
|
| Встановлення операційної системи Windows XP
|
| 9.
| Діагностика і ліквідація несправностей підключення зовнішніх пристроїв до системного блоку
|
| Підключення зовнішніх пристроїв до системного блоку. Порядок запускання комп’ютера.
|
| 10.
| Вивчення порядку запуску комп’ютера та його тестування.
|
| Налаштування BIOS(різних фірм)
|
| 11.
| Настройка комп’ютерної системи засобами програми Setup.
|
| Настройка комп’ютерної системи засобами програми Setup.
|
| 12.
| Діагностика і ліквідація несправностей апаратного забезпечення ІС
|
| Діагностика і ліквідація несправностей апаратного забезпечення ІС
|
| 13.
| Встановлення операційної системи та діагностика і ліквідація несправностей
|
| Діагностика та тестування ПК. Знаходження і усунення неполадок
|
|
| Встановлення програмного забезпечення та діагностика і ліквідація несправностей
|
| Встановлення програмного забезпечення та діагностика і ліквідація несправностей
|
|
|
|
|
|
|
| Діагностика і ліквідація несправностей програмного забезпечення ІС
|
| Пакет Microsoft Office. Антивірусні програми: інсталяція і деінсталяція
|
|
| Монтаж засобів керування виробництвом за допомогою мікроконтролерів
|
| Монтаж засобів керування виробництвом за допомогою мікроконтролерів в програмному пакеті AVR-Studio
|
|
| Демонтаж засобів керування виробництвом за допомогою мікроконтролерів
|
| Демонтаж засобів керування виробництвом за допомогою мікроконтролерів в Scada-системі
|
|
| Перепрограмування мікроконтролерів
|
| Перепрограмування мікроконтролерів за допомогою мов високого рівня
|
| № з/п
| Дата
| Зміст виконаної роботи
|
| 1.
| 19.05
| Проведення вступного інструктажу і техніка безпеки.
За всіх часів людина намагалася полегшити собі виконання тих або інших робіт, у результаті чого з'являлися різні пристосування. Однак процеси ставали усе складніше, і існуючі механізми вже не справлялися зі своїми завданнями й не могли забезпечити ефективність їхнього виконання.
Поява першого комп'ютера сталася початком нової ери розвитку людства.
Нововведення не завжди сприймаються з ентузіазмом. Поява комп'ютера обрадувало в основному науковців великих державних і комерційних структур, які займалися складними дослідженнями, тому що з винаходом комп'ютера швидкість обчислень зросла в тисячі разів.
Набагато менше були піднесені новинкою керівники дрібних підприємств (про звичайних користувачів тоді не було й мови). Це не дивно - перші комп'ютери коштували сотні тисяч доларів. Однак згодом комп'ютери вдосконалювалися, і ціна на них знижувалася. Сьогодні за $1000 можна купити відмінний комп'ютер, що задовольняє практично будь-яким вимогам. Саме цей факт став вирішальної для масової появи електронних помічників як в офісах, так й у будинках користувачів.
Сучасні комп'ютери справляються практично з будь-яким завданням - складними математичними обчисленнями, роботою із графікою, відтворенням музики, комп'ютерними іграми, професійною обробкою звуку й відео, керуванням різноманітними зовнішніми пристроями й т.д. Вони застосовуються в більшості областей діяльності - утворенні, медицині, гуманітарних науках, на виробництві й т.д.
Сьогодні комп'ютер доступний усім. Навіть не дуже забезпечена родина може дозволити собі придбати його. Практично будь-який студент або науковець має комп'ютер або навіть два.
|
| № з/п
| Дата
| Зміст виконаної роботи
|
|
|
| 1.2. Типові конфігурації комп'ютера
Конфігурація - це набір комплектуючих, визначальна потужність і можливості комп'ютера: материнська плата, процесор, жорсткий диск, монітор і т.д. Правильний вибір конфігурації дозволяє домогтися необхідної швидкодії й підтримувати його протягом тривалого періоду часу.
Можна виділити основні неспеціалізовані сфери застосування комп'ютера.
• Офісний комп'ютер призначений для використання в офісах, касах і т.п.
• Домашній комп'ютер є симбіозом офісного й ігрового, однак по конфігурації ближче до останнього; на ньому з однаковою швидкістю повинні виконуватися звичайні завдання (робота в текстових і табличних редакторах, перегляд відео, серфінг в Інтернеті й т.д.) і операції, більше вимогливі до продуктивності (гри, пакети для роботи з Агов-графікою й т.п.).
• Ігровий комп'ютер орієнтований на забезпечення максимальної швидкодії при роботі з Агов-графікою, тобто в ньому повинні бути більша оперативна пам'ять, графічний адаптер, продуктивний процесор (останніх моделей) і об'ємний жорсткий диск.
• Комп’ютер для роботи із графікою й обробки відео повинен бути оснащений швидким процесором (обов'язково двох- або чотирьох ядерним), більшою кількістю оперативної пам'яті, об'ємним жорстким диском (переважніше декількома), а також записуючим й DVD-приводом (або двома). Відео підсистема такого комп'ютера має на увазі набір зі спеціалізованої відеокарти із ТВ-входом і виходом (аналогового й цифровим) контролера FireWire, що зручно використати для переносу на комп'ютер відео із цифрових відеокамер і відеомагнітофонів Бажано також присутність декількох USB-портів (Universal Serial Bus - універсальна послідовна шина) для підключення декількох пристроїв.
|
| Ескізи, креслення, алгоритми, технічні дані ПЗ
| Підпис керівника практики
|
|
|
|
| № з/п
| Дата
| Зміст виконаної роботи
|
|
|
|
| Різні типи комп'ютерів, зокрема ігрової й офісний, мають істотні розходження. Офісні комп'ютери іноді називають бюджетними. Вони мають мінімальну конфігурацію - таку, щоб можна було комфортно працювати в текстових і табличних редакторах, переглядати зображення, подорожувати по Інтернету,
відправляти й одержувати повідомлення й т.п. Бюджетні комп’ютери коштують у кілька разів дешевше ігрових, які оснащуються потужними процесором і відеокартою, більшим кількістю оперативної пам'яті й т.д.
Офісний комп'ютер
Комп'ютер для офісу значно відрізняється від інших. Його головні якості - строгість і надійність. Офісні комп'ютери можуть мати різну конфігурацію, але при цьому повинні задовольняти загальним вимогам.
Ці вимоги прості.
• Надійність. Офісним комп'ютерам доводиться працювати по 10 годин на добу й більше. Випадковий збій у них здатний знищити результати багатогодинної праці або паралізувати роботу всього офісу, особливо якщо робочі документи зберігаються локально, а не на виділеному сервері. Підбирати комплектуючі треба, віддаючи перевагу не дешевим, а стабільно працюючим, однак це не означає, що потрібно вибирати продукцію тільки відомих марок.
• Функціональність. Конфігурація офісного комп'ютера повинна дозволяти без проблем запускати всі необхідні для роботи програми й підключатися до локальної мережі. Необхідний також достатній запас продуктивності, щоб можна було переходити на нові програмні продукти й технології.
• Можливість модернізації. Офісний комп'ютер повинен забезпечувати виконання роботи, допускаючи подальшу модернізацію. Удома модернізацією можна займатися довго, однак в офісі вона повинна віднімати мінімум часу (і грошей), тому, вибираючи комп'ютер, необхідно перевірити наявність на материнській платі вільних рознімань для пам'яті й слотів для підключення додаткових плат. наприклад принтера й сканера.
|
|
| Ескізи, креслення, алгоритми, технічні дані ПЗ
| Підпис керівника практики
|
|
|
|
| № з/п
| Дата
| Зміст виконаної роботи
|
|
| 2.
| 20.05
| Корпус (case) персонального комп'ютера, як правило містить наступні компоненти: його основа – це рама (1) до якої кріпляться: блок живлення (2), панель кріплення материнської плати (3), передня панель (4), а також секції для дисководів. Секції використовуються двох типів: розміром 5,25” (5) та розміром 3,5” (6). Обидва типи секцій можна використовувати для жорстких дисків. А також кришки. У нових комп'ютерах специфікації ATX їх дві: ліва і права (знімаються вони роздільно), а ось в старіших корпусах кришка всього одна – П–подібна. Рама, панель кріплення материнської плати, корпус блоку живлення, секції накопичувачів – все це виготовляється з алюмінію або дюралюмінію, передня ж, лицьова панель – з пластмаси. Часто зустрічаються корпуси з лицьовими панелями які можуть підлягати мінятися. Слід зазначити той факт, що на сьогоднішній день на ринку вибір корпусів досить широкий. Але в основному існує тільки два типи корпусів: Desktop (настільний, горизонтального розташування) і Tower (вертикального розташування). Слід зазначити, що починають з'явилися desktop’и з вертикальним розташуванням.
Desktop. Настільний блок. Як правило такий комп'ютер ставиться на стіл, а монітор зверху. З одного боку це зручно, адже звільняється місце під столом і не потрібно нахиляться для того, що б вставити диск в CD – ROM. Але з другого боку займається більше місця на столі. Тому недавно з'явилися десктопи з можливістю поставити їх горизонтально тобто користувач може вибрати найбільш придатне йому положення блоку. Тільки ось в цьому випадку необхідні спеціальні CD – ROM’и, так як не кожен такий накопичувач зможе завантажити диск в положенні під 90 градусів. Висота десктопів як правило рівна 20 см, ширина і довжина по 45 см, кількість 5,25``секцій 2 – 3, а 3,5`` секцій 1 – 2. В нашій країні корпуси типу Desktop не набули поширення. Зате на Заході такі корпуси набули досить широкого поширення, особливо корпуси випуску середини 90х років.
Корпус складається з двох основних компонентів:
v Шасі:ідеальна товщина металу - 0,7 і 0,8 міліметрів, велика кількість посадочних місць, додаткові ребра жорсткості, краї завальцовані і виключають можливість порізів, кріплення зручне, панель для материнської плати знімається, блок живлення розташований горизонтально над материнською платою і не обмежує доступ до елементів системного блоку.
|
|
| Ескізи, креслення, алгоритми, технічні дані ПЗ
| Підпис керівника практики
|
Рис. 2. Корпус системного блоку
| 
| | Slimline.
| Desktop.
| Рис. 3. Системні блоки фірми Slimline і Desktop
|
|
| | | | | |
| № з/п
| Дата
| Зміст виконаної роботи
|
| 3.
| 21.05
| Материнська або системна плата - це той фундамент, на якому побудований будь-який сучасний комп'ютер, будь то настільний ПК, ноутбук або вбудовувана система. Саме материнська плата об'єднує такі різні за своєю суттю і функціональності комплектуючі, як процесор, оперативна пам'ять, плати розширення і всілякі накопичувачі. Саме завдяки материнській платі до комп'ютера можна підключати периферійні пристрої, адже навіть якщо набір системної логіки (чіпсет) підтримує різноманітні шини і інтерфейси, до звичної мікросхеми напряму підключити, наприклад, принтер, навряд кому вдасться.
Чим же є сучасна материнська плата? Розглянемо, в основному, плату для настільних ПК, як найпоширеніших, проте значну частину їх опису можна застосувати і до плати для серверів, ноутбуків і вбудовуваних комп'ютерів. Системна плата - це головна і найбільша друкована плата в обчислювальній машині. По складності виготовлення самої друкованої плати "материнки" відстають лише від самих ультрасучасних графічних прискорювачів. Типова материнська плата побудована на базі чотирьох-шестишарової текстолітової друкованої плати, тоді як деякі відеокарти випускаються на основі восьми- і навіть десятишарової друкованої плати. Використання багатошарової плати дозволяє при збереженні стандартних розмірів розвести різні електричні ланцюги так, щоб їх взаємовплив був мінімальним. По тих шарах, які знаходяться в глибині плати, розводяться ланцюги живлення і заземлення, а по інших, включаючи верхній і нижній - власне сигнальні ланцюги.
На малюнку зліва показаний корпус із знімною панеллю. Щоб її зняти, потрібно відкрутити два гвинти (обведені) і відкрити панель на себе. Потім її можна буде вийняти з рами (направляюча шасі, входить в раму (показана стрілкою).
На рис.7. посередині корпус типу башта. У ньому панель не знімна.
На рис. 7. справа панель також не знімається. Але, на відміну від корпусу на малюнку посередині, цей корпус дуже маленький і щоб встановити в нього материнську плату потрібно зняти блок живлення. На малюнку справа корпус показано вже із знятим блоком живлення.
Далі, залежно від того, який тип корпусу, або покладіть панель на стіл, або покладіть корпус на стіл.
|
| № з/п
| Дата
| Зміст виконаної роботи
|
|
|
| Системна плата кріпиться в корпусі комп’ютера на пластмасових стійках і металевих шестигранниках.
Пластмасові стійки вставляються у фігурні прорізи на шасі і тримають плату за рахунок пружинячих елементів. Рекомендується вставляти пластмасові стійки в кріпильні отвори системної плати, заздалегідь переконайтеся в наявності на шасі прорізів в потрібних місцях. Шестигранники угвинчуються в тих точках кріплення, де є отвори з різьбленням. Замість установки шестигранників виробник корпусів може запропонувати використовувати фігурні дужки з гайками. Металеві шестигранники використовуються не тільки для кріплення системної плати, але і для створення точок заземлення. Майже обов’язково дві такі точки заземлення є на краю системної плати, де знаходяться роз’єми інтерфейсів. Для ефективного заземлення на системній платі навколо кріпильних отворів (не всіх) виконується струмопровідна доріжка. У тих точках кріплення, де на системній платі немає онетюючої струмопровідної доріжки, при використанні металевих шестигранників слід додатково використовувати пластмасові шайби.
Установка процесора
Найзручніше починати збирання комп’ютера з установки на материнську плату процесора, кулера і модулів пам’яті, до того, як вона буде встановлена в корпус. Звичайно, можна спочатку поставити материнську плату в корпус, а потім ставити процесор. Але в цьому випадку, навряд чи вдасться без проблем поставити кулер. Хоча Intel офіційно рекомендує робити все навпаки, тобто спочатку встановити материнську плату, а потім встановлювати процесор, кулер і пам’ять. За словами Intel, така послідовність дозволить уникнути механічних пошкоджень материнської плати.
Таким чином, покладіть материнську плату на стіл. Зважте на те, що нижня сторона материнської плати містить безліч гострих виводів. Підкладіть під материнську плату або пакувальний матеріал з коробки, в якій вона продавалася, або картонну кришку від коробки, або можна покласти материнську плату на коробку.
Підніміть важіль на процесорному роз’ємі, онет (роз’єм) відкриється і буде готовий до установки процесора. Важіль повинен бути піднятий вертикально вгору, до упору, але не треба докладати надмірних зусиль після досягнення ним верхньої точки.
|
| № з/п
| Дата
| Зміст виконаної роботи
|
|
|
| Щоб вивести важіль з-під фіксатора, його потрібно дещо відхилити убік від сокета, злегка піднімаючи вгору. Важіль повинен легко вийти.
На рис.8., для прикладу, приведені два процесори і сокет (3-й і 4-й Пентіуми). Червоним на сокеті і процесорі відмічені кути, в яких відсутній отвір і вивід, відповідно. Для установки процесора ці кути потрібно сумістити, як показано на фото. Це і є захист від неправильного позиціонування процесора при установці. Сумістіть кути, покладіть процесор на сокет. Перевірте, що ножки процесора співпадають з отворами сокета. Якщо все зроблено правильно, то процесор повинен практично провалитися ногами в отвори сокета. Якщо цього не відбулося, то перевірте, чи правильно зорієнтований процесор і чи повністю відкритий сокет (важіль піднятий до упору вгору). Перевірте, що процесор щільно ліг на сокет і між ними немає щілин. Після того, як процесор вставлений, поверніть важіль сокета в початкове положення, тобто вниз, защипніть його за виступ на корпусі сокета. Важіль повинен йти вниз з деяким зусиллям, оскільки ноги процесора у цей момент затискаються в сокеті. Після того, як важіль підійшов впритул до клямки, відведіть його дещо убік (на долі міліметра), а потім заведіть за клямку. Правильно встановлений процесор в закритому сокеті показаний на наступному малюнку.
|
| 4.
| 22.05
| Установка модулів пам'яті.
Будь-який модуль пам'яті спроектований таким чином, що встановити його не правильно практично не можливо. Цьому сприяють наявність на модулі спеціальних виїмок, а на роз'ємі в материнській платі - ключів. Модуль пам'яті і роз'єми під його установку показані на наступних малюнках. Червоні стрілки указують на виїмки і ключі.
Відкиньте клямки слотів в сторони так, як це показано на попередньому малюнку посередині, на другому (середньому) слоті. Піднесіть модуль пам'яті до слота і зорієнтуйте його так, щоб виїмки на модулі співпали з ключами в слоті. Поставте модуль в слот. Далі, упріться великими пальцями рук в краї модуля, біля клямок, так, як показано на попередньому малюнку справа.
Не нахиляючи модуль в горизонтальній площині, а утримуючи його під кутом в 90 градусів до материнської плати, рівномірно натисніть на нього з обох боків. Потрібно докласти невелике зусилля.
|
| № з/п
| Дата
| Зміст виконаної роботи
|
|
|
|
| Переконайтеся, що модуль повністю увійшов до слота буде.
Ознакою цього буде клацання в замку, що закрився, з кожного краю модуля. Встановлений в слот модуль пам'яті показаний на наступному малюнку.
Червоним виділені замки, які повністю увійшли до відповідних виїмок на модулі пам'яті. Це ознака того, що модуль встановлений правильно.
Управління оперативною пам'яттю.
BIOS ROM, наприклад, фірми Award, має вбудовану setup-програму, яка дозволяє міняти базову конфігурацію системи. Ця інформація записується в CMOS RAM, щоб не втратити її за відсутності електроживлення комп'ютера. Перехід на setup-програму BIOS — BIOS Setup — здійснюється по натисненню ключових клавіш при включенні комп'ютера або його перезавантаженні. Звичайно для цих цілей використовується клавіша <Delete>.
Зміна конфігурації здійснюється за допомогою установки значень відповідних параметрів в Setup з подальшим їх збереженням в CMOS RAM. Ця процедура часто називається настройкою BIOS Setup.
Від установок в BIOS Setup нерідко залежить загальна продуктивність всієї системи комп'ютера. У багатьох випадках існує реальна можливість значно підвищити продуктивність комп'ютера, змінивши параметри в BIOS Setup. Особливо це торкається параметрів роботи з пам'яттю.
Найчастіше установки за умовчанням забезпечують стабільну роботу всієї системи. Проте ці установки не забезпечують максимальної продуктивності. Ідея полягає в тому, щоб спробувати підібрати параметри так, щоб комп'ютер працював і швидко, і стабільно. Для досягнення максимальної продуктивності комп'ютера засобами BIOS Setup в основному необхідно експериментувати з установками тимчасових затримок при зверненні до оперативної пам'яті (меню BIOS Memory Timing), внутрішньої або зовнішньої кеш-пам'яті і роботи з ними. Доцільно також звернути увагу на параметри, що визначають режими відеоадаптера і жорсткого диска.
При виборі параметрів практично завжди можна виходити з принципу, чим менші затримки, тим краще. В той же час установка дуже низьких значень даних параметрів може привести до нестабільної роботи пам'яті, а отже, і комп'ютера. В цьому випадку достатньо завантажити установки за умовчанням, і система повернеться в первинний стан.
|
|
| Ескізи, креслення, алгоритми, технічні дані ПЗ
| Підпис керівника практики
|
| 
| | Установка модуля в слот
| Модуль пам'яті встановлений в слот
| Рис.11. Встановлення оперативної пам’яті в слоти на системній платі
|
|
| | | | | |
| № з/п
| Дата
| Зміст виконаної роботи
|
|
|
|
| Змінюючи параметри BIOS Setup, пов'язані із затримками при роботі з пам'яттю, неможливо завдати якої-небудь шкоди комп'ютеру. Якщо система працює не стабільно або взагалі відмовляється функціонувати, необхідно лише повернутися до початкових установок.
Докладний опис кожного з параметрів можна знайти в документації по материнській платі або ж у відповідній технічній літературі. Далі наводяться деякі приклади їх коректування з метою підвищення швидкості роботи оперативної пам'яті комп'ютера.
Найчастіше всі необхідні параметри, що управляють роботою оперативної пам'яті, знаходяться в меню BIOS Setup, яке називається Advanced Chipset Setup, пункти якого перераховані нижче. Значення Enabled/Disabled означають включити/вимкнути відповідну опцію.
· Auto Configuration. Автоматична установка параметрів комп'ютером. Для забезпечення можливості корекції параметрів уручну доцільно вимкнути дану опцію. Інакше багато параметрів будуть встановлені автоматично.
· DRAM Read Timing. Кількість циклів при зверненні до пам'яті. Даний параметр може приймати значення x111, x222, хЗЗЗ, х444. Чим менше кількість циклів, тим краще. Необхідно зменшити до мінімально можливого значення. Це збільшить продуктивність. Проте слід обов'язково переконатися в стабільності роботи при новому значенні параметра. Можливі (рекомендовані) значення: EDO RAM — х222 і хЗЗЗ, FPM RAM - хЗЗЗ і х444, SDRAM – x111 і х222. DRAM Write Timing Необхідно змінити даний параметр по схемі, аналогічній попередній.
· RAS to CAS Delay. Слід спробувати встановити цей параметр якомога менше. Проте не будь-яка пам'ять зможе працювати з низьким значенням.
· DRAM Leadoff Timing. Значення цього параметра залежить не тільки від використовуваної пам'яті, але також і від чіпсету на материнській платі. При читанні, наприклад, чіпсет Intel Triton FX не дозволяє (звичайно) встановити цикли роботи менше, ніж 7-х-х-х, чипсет ТХ або НХ — 5-х-х-х, а при записі — 5-х-х-х (FX) і 4-х-х-х (ТХ і НХ). При значенні 5 система буде працездатна у разі використовування 50 не пам'яті EDO або 10 не SDRAM. Як завжди, варто спробувати якнайменше можливе значення.
|
|
| Ескізи, креслення, алгоритми, технічні дані ПЗ
| Підпис керівника практики
|
|
|
|
| № з/п
| Дата
| Зміст виконаної роботи
|
|
|
|
| - Speculative Lead Off. Слід спробувати включити ці параметри і подивитися на продуктивність і працездатність комп'ютера. Іноді зустрічається пам'ять, продуктивність якої значно зростає при включенні даних параметрів.
Як правило всі необхідні параметри для модулів пам'яті встановлюються в автоматичному режимі — за умовчанням. Це здійснюється, як правило, за допомогою спеціального параметра, наприклад, DRAM Timing, який приймає звичайно в BIOS Setup сучасних материнських плат значення By SPD або Manual.
Значення By SPD (SPD — Serial Presence Detect) забезпечує установку параметрів, рекомендованих виробником модулів пам'яті. Тут слід зазначити, що виробники, страхуючись, як правило, завищують затримки, забезпечуючи гарантовану стійкість роботи у всіх конфігураціях комп'ютера. Але слід враховувати, що при цьому вони знижують продуктивність системи, підвищити яку можна переходом в режим Manual і установкою оптимальних для конкретних екземплярів модулів пам'яті значень параметрів.
Слід зазначити, що у разі неоптимального вибору значень параметрів, що визначають роботу оперативної пам'яті, користувач втрачає значну частину продуктивності системи. Це ж відбувається і при спробі заощадити фінансові кошти на якості оперативної пам'яті. Втрати в продуктивності можуть досягати за деякими оцінками до 5— 10%.
Вибір оптимальних для використовуваних екземплярів модулів пам'яті значень цих параметрів забезпечує настройки і тестування продуктивності системи. При цьому для досягнення стабільної роботи при мінімальних значеннях параметрів для модулів оперативної пам'яті корисно підвищувати напругу, що подається на модулі пам'яті (Vmem). Проте необхідно враховувати, що це разом з установкою підвищених частот роботи супроводжується іноді значним збільшенням теплоутворення, перешкоджаючим коректній роботі модулів пам'яті. У таких випадках для запобігання небезпечному перегріву доцільно використовувати або радіатори для пам'яті, або організовувати активне охолодження.
|
|
| | | | | |
| № з/п
| Дата
| Зміст виконаної роботи
|
|
| 5.
| 23.05
| Монітор - це пристрій, що служить для відображення текстової й графічної інформації, що надходить від відеокарти.
Сьогодні найпоширеніші два типи моніторів: з електронно-променевою трубкою (ЕПТ-монітори) і рідкокристалічні (РК-монітори).
При виборі монітора для домашнього комп'ютера варто віддати перевагу рідкокристалічному.
ЕПТ-монітори (рис. 2.33), в основі яких лежить електронно-променева трубка, дотепер можна побачити в багатьох користувачів. Це самий ранній тип дисплеїв.
Для створення зображення в такому моніторі використається електронна гармата. Вона вистрілює потік електронів, які проходять через металеву сітку й попадають на внутрішню поверхню скляного екрана, покриту люмінофором. У результаті енергія електронів змушує світитися крапки люмінофора, які формують зображення на екрані.
ЕПТ-монітори - громіздкі й ваРКі. Наприклад, середній 17-дюймовий монітор важить близько 15 кг.
Даний тип монітора має мало плюсів. З мінусів же можна відзначити шкідливий вплив на здоров'я людини. У першу чергу страждають очі, у другу - всі, на чому позначається електромагнітне випромінювання електронної трубки. До того ж ЕПТ-монітор однозначно програє РК-монітору з естетичної точки зору.
Рідкокристалічні монітори. Сьогодні комп'ютерний ринок пропонує рідкокристалічні монітори (рис. 2.34) будь-яких розмірів і марок. Користувачі віддають перевагу саме цьому типу дисплеїв.
У РК-моніторі не використається електронно-променева трубка, тому він не є джерелом електронно-магнітних хвиль, які негативно впливають на здоров'я. Такий монітор займає мало місця на робочому столі, його можна повісити на стіну. Він також споживає набагато менше електроенергії.
У таких моніторах використається властивість рідких кристалів упорядковуватися під впливом електричного поля й змінювати кут поляризації минаючого через них світла.
|
|
| Ескізи, креслення, алгоритми, технічні дані ПЗ
| Підпис керівника практики
|
Рис. 12. Монітор з ЕПТ
Рис.13. Будова електронно-променевої трубки
|
|
| № з/п
| Дата
| Зміст виконаної роботи
|
|
|
|
| Панель монітора складається із двох прозорих пластин, між якими перебувають рідкі кристали. Зовні на пластини нанесені тонкі прозорі паралельні електроди. На одній пластині вони вертикальні, на іншій - горизонтальні. Виходить об'ємна координатна сітка. Якщо пропустити струм по одному вертикальному й одному горизонтальному провідникам, то в осередку, що перебуває між ними, виникає електричне поле, що проходить через шар рідких кристалів. Регулюючи це поле, можна частково або повністю перекривати світло.
Для формування однієї крапки використаються три осередки, світло з яких проходить через червоний, синій і зелений світлофільтри. Залежно від інтенсивності світла, що йде через кожен осередок, крапка екрана офарблюється в певні кольори.
Переваги РК-монітора незаперечні. Невелика вага, відмінна якість зображення, відсутність шкідливого випромінювання, високий дозвіл екрана - це далеко не все. Останні моделі РК-моніторів мають швидку матрицю, що дозволяє обновляти крапки зі швидкістю 2 мс. Раніше саме повільна матриця й дорожнеча РК-моніторів перешкоджали їхньому широкому поширенню, однак сьогодні ситуація змінилася.
Мінусом цього типу моніторів можна вважати кут огляду. Ідеальним уважається кут, близький до прямого (90°); якщо кут занадто мале або великий, зображення на екрані здається мутним або перекрученим по кольорах. У дорогих моделях РК-моніторів цей недолік практично непомітний, однак існує.
Технічні особливості моніторів. Вибираючи монітор, потрібно звертати увагу на кілька основних характеристик. Розмір діагоналі. Він визначає, скільки інформації буде відображатися на екрані. Це має велике значення, особливо для користувачів, які люблять переглядати вміст відкритого вікна, не використовуючи смуги прокручування.
Найпоширеніші - монітори з діагоналлю 19 дюймів. Однак, якщо ви займаєтеся програмуванням, обробкою великого зображення й т.п., краще придбати монітор з діагоналлю 20-21 дюйм.
|
|
| Ескізи, креслення, алгоритми, технічні дані ПЗ
| Підпис керівника практики
|
Рис.14. Рідкокристалічний монітор
|
|
| № з/п
| Дата
| Зміст виконаної роботи
|
|
|
|
| • Дозвіл екрана. Зображення на моніторі формується із крапок: чим більше їх на екрані, тим якісніше картинка й тем більше інформації може поміститися на екрані. Даний параметр не критичний при наборі текстової інформації, однак важливий при роботі із графікою.
Кількість крапок може бути різним. Стандартними дозволами екрана вважаються 800 х 600, 1024 х 768, 1280 х 1024, 1600 х 1200 пікселів і т.д.
Дозвіл екрана залежить від розміру діагоналі. Ця прив'язка особливо тверда в РК-моніторів, тому що в них є стандартний дозвіл, що забезпечує найкраща якість зображення. Наприклад, діагоналі 15 дюймів відповідає дозвіл 1024 х 768, 17 й 19 дюймів - 1280 х 1024, 20 й 21 дюйм - 1600 х 1200 і т.д.
В ЕПТ-мониторів модель із 15-дюймовим екраном часто дозволяє встановлювати дозвіл екрана 1280 х 1024, причому якість зображення при цьому зберігається.
• Частота відновлення екрана - критичний параметр для ЕПТ-моніторів. Це пов'язане з особливістю формування зображення на екрані. Світіння люмінофора короткочасно, його потрібно змушувати світитися знову, тому в ЕПТ-моніторі передбачена спеціальна система, по якій інформація обновляється із заданою частотою.
Частота відновлення екрана сучасних ЕПТ-моніторів - 100 Гц і вище; чим більше цей показник, тим менше утомлюються ока. Фахівці розробили спеціальні стандарти, що визначають правила, яким повинне відповідати зображення на екрані монітора.
Для РК-моніторів частота відновлення екрана не має значення, оскільки світіння крапки на екрані - явище постійне. Однак для них є критичної швидкість перемикання крапки в інший стан, коли вона міняє кольори. Низька швидкість переходу була істотним недоліком перших РК-моніторів. Це виглядало як своєрідний шлейф із повільно гаснучих крапок при відображенні динамічних сцен. Сучасним РК-моніторам цей неприємний ефект не властивий.
|
|
| | | | | |
| № з/п
| Дата
| Зміст виконаної роботи
|
| 6.
| 26.05
| Розглянемо процес утановки та підключення вінчестера, CD-ROMа та дисковод. На сучасних комп'ютерах дисковод стає не обов'язковий і його можна не ставити, оскільки об'єм інформації, що зберігається на дискеті, дуже малий, а у разі проблем з системою для діагностики і відновлення можна буде завантажити ПК з CD. Проте процес встановлення дисковода буде розглянутий нижче.
Далі, потрібно внести ясність у вживані терміни, які характеризують розмірність пристроїв. Є п'ятидюймові пристрої, є тридюймові. Насправді, цими параметрами не обмежений розмір абсолютно всіх пристроїв, але стандарт саме такий. Отже п'ятидюймові пристрої встановлюються у верхні слоти корпусу. Як правило, за рідкісним виключенням, п'ятидюймові пристрої мають лицьову панель, на якій розташовані органи керування пристроєм. Найпоширеніший приклад п'ятидюймового пристрою - CD-ROM. Корпус може бути спроектований для установки як 2-х, так і 6-ти п'ятидюймових пристроїв. Все залежить від моделі корпусу.
Найпоширеніші представники тридюймових пристроїв - вінчестери і дисководи. Звичайно, корпуси не містять багато слотів для установки тридюймових пристроїв з лицьовою панеллю (таких як дисковод). Як правило це два-три слоти. Слотів для установки вінчестерів може бути від одного і більше, залежно від моделі корпусу. У звичних корпусах, орієнтованих на домашнє і офісне використання, під вінчестери відводиться два-чотири слоти.
Кожний з вінчестерів або CD-ROMів може бути Майстром (Master) або Підлеглим (Slave). Є можливість не призначати пристрою жорстко Майстер/Слейв, а встановити Cable Select. В цьому випадку, при підключенні шлейфом пристрої самі «вирішать» хто з них Майстер, а хто Слейв. Це відбудеться за рахунок підключення пристрою до того або іншого роз'єму на шлейфі. Параметр Майстер/Слейв/Вибір_Шлейфом задається за допомогою установки джампера (перемикача з перемички і штирьків).
Тепер потрібно визначитися, як підключати і, відповідно, конфігурувати пристрої. Потрібно обов'язково пам'ятати про те, що на одному шлейфі може бути тільки один майстер і один слейв. Отже, ось декілька найпоширеніших комбінацій:
· У системі вінчестер і CD-ROM. В цьому випадку, підключимо одним шлейфом вінчестер до першого каналу на материнській платі і виставимо на вінчестері
|
| № з/п
| Дата
| Зміст виконаної роботи
|
|
|
| Майстер. CD-ROM підключимо другим шлейфом до другого каналу на материнській платі і виставимо на CD майстер. Таким чином, на кожному каналі контроллера IDE на материнській платі буде один пристрій.
· У системі вінчестер, CD-ROM і CD-RW. В цьому випадку, підключимо одним шлейфом вінчестер до першого каналу на материнській платі і виставимо на вінчестері Майстер. CD-RW підключимо другим шлейфом до другого каналу на материнській платі і виставимо на ньому Майстер. CD-ROM підключимо тим же шлейфом, що і CD-RW, але виставимо на ньому Слейв. В цьому випадку, виходить на першому каналі контроллера один пристрій, а на другому - два.
· У системі два вінчестери і CD-ROM. В цьому випадку, підключимо одним шлейфом перший вінчестер до першого каналу на материнській платі і виставимо на вінчестері Майстер. Другий вінчестер підключимо цим же шлейфом, але виставимо на ньому Слейв. CD-ROM підключимо другим шлейфом до другого каналу на материнській платі і виставимо на ньому Майстер. Вийшло, що на першому каналі два вінчестери, а на другому тільки CD-ROM.
· І останній варіант - в системі два вінчестери, CD-ROM і CD-RW. В цьому випадку, підключимо одним шлейфом вінчестер до першого каналу на материнській платі і виставимо на вінчестері Майстер. Другий гвинт тим же шлейфом, але як Слейв. CD-RW підключимо другим шлейфом до другого каналу на материнській платі і виставимо на ньому Майстер. CD-ROM підключимо тим же шлейфом, що і CD-RW, але виставимо на ньому Слейв. В цьому випадку, виходить на кожному каналі контроллера два пристрої.
Протягом багатьох років основним інтерфейсом для підключення жорстких дисків до персонального комп'ютера був ATA (AT Attachment for Disk Drives - інтерфейс для підключення дискових накопичувачів до комп'ютерів PC AT), званий також IDE (Integrated Drive Electronics - накопичувач з вбудованим контроллером). Інший поширений інтерфейс, SCSI (Small Computer System Interface - інтерфейс для малих комп'ютерних систем), багато в чому через необхідність використання дорогого контроллера і відносної складності настройки устаткування, застосовувався виключно у високопродуктивних робочих станціях і серверах.
|
| № з/п
| Дата
| Зміст виконаної роботи
|
| 7.
| 27.05
| Принтер - це пристрій, призначений для виводу інформації (тексту й зображень) на папір. Іншого способу одержати паперову копію даних поки не існує.
Сьогодні поширені два типи принтерів - струминні й лазерні. Кожний з них має свій принцип печатки й обумовлені технологією особливості.
У струминних принтерах (рис. 2.40) для формування зображення використаються спеціальні сопла, через які чорнило попадають на папір. Їхня кількість може досягати декількох тисяч, однак не всі використаються одночасно: коли частина сопів забивається, принтер автоматично задіє потрібну кількість які не використалися до цього, і якість друку не знижується
Сопла перебувають на головці принтера, де встановлений резервуар з рідким чорнилом, які через сопла переносяться на матеріал носія.
Чорнило в струминних принтерах зберігаються двома способами. Головка принтера може бути складовою частиною патрона із чорнилом (тоді заміна патрона позначає заміну головки), або для чорнила використається окремий змінний резервуар, що через систему капілярів постачає ними головку принтера.
Головне достоїнство струминних принтерів - можливість фотодруку. Її якість настільки високо, що відрізнити таку фотографію від виконаної хімічним шляхом практично неможливо. Фотографія, роздрукована на принтері, має навіть більше насичені тони, що надають зображенню реалістичний вид.
Існують спеціалізовані струминні фотопринтери, які друкують фотографії на фотопапері певного розміру, наприклад 10 х 15 см. Такий принтер необов'язково підключати комп'ютеру - у нього є універсальний інтерфейс, що дозволяє приєднувати цифрові фотоапарати або flash-накопичувачі прямо.
До недоліків струминних принтерів можна віднести високу вартість картриджів і готових відбитків. Купувати новий картридж необов'язково - можна заправити старий, однак якість печатки тоді знизиться.
|
| № з/п
| Дата
| Зміст виконаної роботи
|
|
|
| Одного заправлення картриджа в середньому вистачає на 400-500 текстових і табличних документів або в три рази менше графічних зображень.
Лазерні принтери використають технологію фотокопіювання, називану електрофотографічний. Вона полягає в точному позиціюванні крапки на сторінці за допомогою зміни електричного заряду на спеціальній плівці з фотопровідного напівпровідника
Важливій складовій лазерного принтера є обертовий фотобарабан, за допомогою якого зображення переноситься на папір. Він являє собою металевий циліндр, покритий тонкою плівкою з фотопровідного напівпровідника (звичайно оксиду цинку). По поверхні барабана рівномірно розподіляється статичний заряд. На тонкий дріт або сітку, що називається коронуючим проведенням, подається висока напруга, у результаті чого навколо її виникає світна іонізована область
Лазер, керований мікроконтролером, генерує тонкий світловий промінь, що відбивається від обертового дзеркала. Цей промінь, потрапляючи на фотобарабан, засвічує на ньому елементарні площадки (крапки), і в результаті фотоелектричного ефекту в цих крапках змінюється електричний заряд. У такий спосіб на фотобарабані виходить копія майбутнього відбитка.
На наступному етапі за допомогою іншого барабана (девелопера) на фотобарабан наноситься тонер - дрібний барвний пил на основі графіту. Під дією статистичного заряду дрібні частки тонера легко притягаються до поверхні барабана в крапках, зазнавших експозиції, і формують зображення на ньому
Сканер ставиться до пристроїв, призначеним для уведення інформації в комп'ютер. Як джерело може виступати аркуш паперу, сторінка журналу й книги або кадри фотоплівки - усе, що має плоску форму й містить текст або зображення.
За час існування сканера змінилася безліч технологій і способів сканування.
|
| № з/п
| Дата
| Зміст виконаної роботи
|
| 8.
| 28.05
| Установка адаптерів
Після того, як материнська плата встановлена і закріплена в корпусі можна встановити адаптери. Єдиний обов'язковий адаптер - відео. Без нього комп'ютер не включиться, вірніше, включиться, але проінформувавши одним довгим і трьома короткими сигналами про те, що проблеми з відеоадаптером, зупиниться. Отже, встановимо відеоадаптер. На малюнках 1 і 2 показаний зовнішній вигляд двох адаптерів, правда вже встановлених в комп'ютер.
На всіх сучасних материнських платах роз'єм для установки відео перший, тобто самий верхній, якщо материнська плата встановлена в корпус, а корпус стоїть вертикально. Колір роз'єму також відрізняється від кольору решти роз'ємів. На малюнку зліва він коричневого кольору. На деяких материнських платах можлива наявність на роз'ємі відеоадаптера спеціальної клямки, яка утримує адаптер.
Встановити відеоадаптер досить-таки просто. Видаліть із задньої стінки корпусу заглушку. Вона або виламується, або відкручується її утримуючий гвинт.
Покладіть корпус на бік, так, як лежала материнська плата під час установки процесора і пам'яті. Поставте відеоадаптер в роз'єм, сумістіть виріз на платні з ключем в самому роз'ємі. Поставте великі пальці рук так, як показано на наступному малюнку.
Акуратно, але з деяким зусиллям, однаковим на обидві руки, натисніть на адаптер. Намагайтеся не рухати адаптер в горизонтальній площині, тільки вертикально вниз. Після того, як адаптер увійде до роз'єму до упору обов'язково прикрутіть його гвинтом до корпусу. Якщо цього не зробити, то з часом адаптер може вийти з роз'єму (через підключення-відключення кабелю монітора) і комп'ютер перестане включатися. Тепер можна встановити решту адаптерів, якщо такі є. На наступному малюнку показаний комп'ютер зі всіма встановленими адаптерами.
Решта адаптерів встановлюється так само, як відеоадаптер. Після установки адаптерів в роз’єми необхідно відразу прикручувати вставлений адаптер гвинтом. На попередньому малюнку наявні порожні слоти, де не встановлено адаптерів (відразу під відеоадаптер) закриті заглушками. Заглушки перешкоджають надходженню або виходу в/із корпусу повітря, що має важливе значення при створенні системи охолоджування. На малюнку відкритий тільки один слот для установки в нього останнього адаптера.
|
| № з/п
| Дата
| Зміст виконаної роботи
|
| 9-10
| 29.05 – 30.05
| Запуск і відновлення систем в випадку неполадок
Якщо виникли проблеми не перешкоджають завантаженні ОС, відновіть її попереднього стану, скориставшись однією з точок відновлення, створених Windows до виникнення проблеми. Для цього відкрийте "Панель управління" і виберіть розділ "Відновлення". У вікні натисніть кнопку "Далі" і виберіть з наявних точок відновлення ту, яка була зроблена при нормально працюючій системі. Якщо після відновлення з'явиться повідомлення, що операція завершена успішно, значить, мета досягнута.
Іноді системі не вдається відновити свій колишній стан. Повідомлення про це з'являється у вікні після завантаження. Буває також, що функція відновлення виявляється відключеною. У цих випадках спробуйте налагодити роботу системи вручну. Видаліть програми і драйвера, після установки яких виникла проблема.
Драйвера видаляються в "Диспетчері пристроїв", запустити який можна, відкривши "Панель управління". У списку пристроїв Диспетчера виберіть те, драйвера до якого були встановлені перед виникненням проблем. Клацніть на ньому правою кнопкою миші і виберіть опцію "Властивості". У вікні, відкрийте вкладку "Драйвер" та натисніть кнопку "Видалити". Після цього перезавантажте комп'ютер і встановіть інший драйвер або працюйте на те, що система встановить самостійно при завантаженні.
Програми, що з'явилися причиною збоїв, видаляються за допомогою утиліти" Програми та засоби ", запускається з" Панелі управління ". Пошукайте у списку встановлених програм ту, яка викликала збій і видаліть її.
Серйозні збої операційної системи можуть привести до її відмови завантажуватися. В цьому випадку в самому початку завантаження натисніть клавішу F8. Перед вами відкриється вікно вибору особливих режимів завантаження.
Виберіть "Безпечний режим" і спробуйте завантажитися в ньому. Якщо це вдалося зробити, виконайте послідовно ті операції, які виконували в кроках 1, 3 і 4. Після цього перезавантажте комп'ютер в звичайному режимі
При неможливості завантажитися в безпечному режимі скористайтеся наявними у Windows 7 механізмом, який називається середовищем відновлення (Recovery Environment) або Windows RE. Доступ до неї здійснюється з того ж вікна, де проводиться вибір безпечного режиму - за допомогою клавіші F8, утримуючи на самому початку завантаження.
|
| № з/п
| Дата
| Зміст виконаної роботи
|
|
|
| Опція Windows RE розташовується в самому верху списку і називається "Усунення неполадок комп'ютера". Виберіть її. В процесі подальшої процедури обрати мову введення та введіть пароль. У вікні "Параметри відновлення системи" із запропонованого списку виберіть спосіб відновлення. Перший пункт - "Відновлення запуску" - припускає автоматичне виправлення неполадок самою системою. Для початку скористайтеся ним.
У тому випадку, якщо система не впоралася зі своїм завданням, виберіть другий пункт, який передбачає відновлення системи за допомогою точки відновлення - те, що ви робили в кроці 1. Якщо і цей спосіб виявився безуспішним, скористайтеся наступними пунктами - "Відновлення образу системи" або "Командний рядок".
Не виключено, що спроби відновити систему за допомогою Windows RE виявляться безуспішними. Спробуйте тоді встановити ОС заново, не форматуючи при цьому жорсткий диск. Цей варіант буває ефективним, якщо диск має два розділи. Встановивши ОС на вільний - не той, на якому знаходиться система, що підлягає відновленню - розділ, ви зможете, завантажившись в нього, внести зміни в систему, яку слід відновити. Зокрема, видалити конфліктний драйвер з папки/drivers/або проблемну програму з папки/Program Files/.
|
2015-10-13
1758
Рис. 1.Структурна схема комп’ютера
Рис. 5. Материнська плата
Рис. 15. Вінчестер
Рис.16. Шлейф для передачі даних
Рис. 17. DVD - привід
Рис.18. Підключення DVD - пристрою
Рис.19. Струминний принтер
Рис. 20. Принципова схема лазерного принтера
Рис.21. Лазерний принтер
Рис.22. Сканер
Рис. 23. Відеоадаптери
Рис. 24. Відеоадаптери
Рис. 25. Установка відеоадаптера
Рис. 26. Всі види адаптери
7331
6988
