Висновки

В умовах становлення нової української державності на засадах демо­кратії, законності та інформаційної відкритості загострюються протиріччя між потребами суспільства у вільному інформаційному просторі та необ­хідністю певних обмежень і відповідальності за негативні інформаційні впливи зовнішнього і внутрішнього походження.

У сучасному глобалізованому світі жодна держава не може функціону­вати в інформаційній ізоляції. В цих умовах інформаційні джерела і потоки на території будь-якої країни практично неможливо повністю убезпечи­ти від витоку внутрішньої інформації та від зовнішнього інформаційного впливу. Тому вкрай актуальною є проблема захисту національних інтересів в інформаційному просторі.

Вітчизняний та закордонний досвід дозволяє стверджувати:

- забезпечення інформаційної безпеки людини, суспільства і держави
не може бути одноразовим актом. Це процес постійного удосконалення і
розвитку принципів, методів і засобів захисту національних інтересів від
змінюваних зовнішніх і внутрішніх інформаційних загроз;

- надійний захист національного інформаційного простору неможливий без організації системного моніторингу інформаційних загроз та
комплексного регулювання заходів із забезпечення інформаційної безпеки;

- практичне вирішення проблеми захисту національного інформаційного простору потребує об'єднання інтелектуальних, технічних, фінансових та інших ресурсів захисту на всіх етапах і рівнях інформаційної взаємодії людини, суспільства і держави.

Аналіз існуючого стану інформаційної безпеки України доводить на­ступне:

- державна політика щодо захисту національних інтересів в інформаційному просторі не відповідає сучасним вимогам;

- практично відсутній громадський контроль за суб'єктами негативних
інформаційних впливів на людину, суспільство і державу;

- державні посадовці, які уповноважені приймати рішення із захисту
інформаційного простору, як правило, не розуміють важливості цієї сфери
як інтегруючої складової національної безпеки;

- нагальною потребою на сучасному етапі є кардинальне удосконалення інформаційних взаємозв'язків і взаємовідносин між людиною, суспільством і державою;

- проблема захисту національних інтересів в інформаційному просторі
має стратегічний, комплексний, довгостроковий характер і потребує для
свого вирішення спільних зусиль з боку держави, суспільства і бізнесу.

висновки

Підвищення ефективності системи забезпечення інформаційної безпе­ки потребує наступних структурних рішень на загальнодержавному рівні:

- проведення моніторингу інформаційних загроз та регулювання заходів
із забезпечення інформаційної безпеки єдиним органом у вертикалі виконавчої влади із наданням цьому органу відповідних повноважень;

- залучення неурядових організацій та приватного сектора до аналізу і
прогнозування інформаційних загроз та відпрацювання дієвих механізмів
щодо захисту і протидії цим загрозам;

- підвищення ефективності використання потенціалу Міжвідомчої
комісії з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки при
РНБО України.

Першочерговими заходами щодо реалізації національних інтересів в інформаційному просторі мають бути:

- закріплення у законодавстві юридичної відповідальності за діяння,
які становлять інформаційні загрози національним інтересам;

- усунення дублювання управлінських функцій державних структур в
інформаційно-комунікаційній сфері;

- встановлення правових обмежень щодо монополізації ЗМІ та
інформаційно-комунікаційних послуг, а також переходу права власності
на загальнонаціональні ЗМІ до нерезидентів;

-залучення інвестицій до створення якісного вітчизняного інформаційного продукту;

-встановлення обов'язкової мажоритарної частки інформаційного
продукту вітчизняного виробництва в українських ЗМІ;

-запровадження незалежного суспільного телебачення та радіомовлення;

-створення замкнутого циклу вітчизняного виробництва комп'ютерно-
телекомунікаційних засобів і технологій;

-розробка і законодавче впровадження вітчизняної системи криптографічного захисту інформації.

Реалізація зазначених завдань забезпечить:

-підвищення обґрунтованості і якості управлінських рішень щодо захисту індивідуальної, колективної і масової свідомості в національному
інформаційному просторі;

-більш ефективне вирішення протиріч між особистими, суспільними
і державними інтересами шляхом їх узгодження і коригування в умовах
зростаючих зовнішніх і внутрішніх інформаційних загроз;

-мінімізацію чинників дестабілізації соціально-економічної та політичної обстановки на основі динамічного балансування між потребами у
вільному доступі до інформації і необхідністю окремих регламентованих
обмежень у загальнодержавних інтересах;

висновки

- запобігання чи суттєве зниження фінансово-економічних і моральних втрат від негативних інформаційних впливів на людську свідомість, а
також злочинності в інформаційно-комунікаційному середовищі;

- розвиток вітчизняного науково-технічного потенціалу у галузі створення, використання і удосконалення методів і засобів інформатизації,
телекомунікації, зв'язку і захисту інформації.

Інформаційно-комунікаційні засоби і технології постійно розвиваються і поширюються у змінюваних зовнішніх і внутрішніх умовах. Тому повна іден­тифікація і усунення загроз інформаційній безпеці людини, суспільства і дер­жави практично неможливі. Для ефективного захисту національних інтересів в інформаційному просторі України потрібен системний моніторинг зовніш­ніх і внутрішніх загроз інформаційній безпеці та комплексне удосконалення нормативно-правових, організаційно-адміністративних, науково-технічних та інших методів і засобів щодо їх запобігання, локалізації та нейтралізації. По суті треба створити загальнодержавну систему управління інформацій­ною безпекою, яка має забезпечити постійний контроль і аналіз усіх джерел підвищеного інформаційного ризику, завчасне прогнозування процесів їхнього прояву і оперативне відпрацювання адекватних контрзаходів для відвернення чи мінімізації небажаних наслідків.