Поняття праці і трудових ресурсів в аграрному виробництві

ТЕМА 7. ТРУДОВІ РЕСУРСИ І ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ В АГРАРНОМУ ВИРОБНИЦТВІ

7.1. Поняття праці і трудових ресурсів в аграрному виробництві

7.2. Показники та шляхи поліпшення використання трудових ресурсів

7.3. Поняття, суть і показники продуктивності праці

7.4. Мотивація й оплата праці

7.5. Шляхи підвищення продуктивності праці

Поняття праці і трудових ресурсів в аграрному виробництві

Жодна людина у світі не може заперечити важливість праці та зайнятості в аграрному виробництві. Праця - основний засіб існування. Такий лейтмотив багатьох світоглядних концепцій різних народів на початку розвитку цивілізації.

Багато вчених розглядають працю як джерело вартості й багатства, тому прагнення збільшити багатство за допомогою праці є справжньою причиною, що стимулює людей до праці, робить їх корисними у примноженні багатства держави.

Отже, праця була, є і буде основним джерелом багатства людей. Лише за допомогою живої праці можуть бути введені в процес виробництва всі інші засоби. Саме жива праця повинна перетворити засоби виробництва у діючі.

Яким би високим не був рівень науково-технічного прогресу, вирішальним чинником на виробництві є людина і її праця, яка ніколи не втратить визначальної ролі.

Зміст поняття «праця»

Під працею розуміють цілеспрямовану діяльність людей, в процесі якої вони використовують свої зусилля та знання, щоб пристосувати сили природи до власних життє-

вих потреб.

Працею називають лише працю людей, і вона вимірюється затратами робочого часу. Не можна ототожнювати працю і роботу. Трактор, кінь теж працюють, але вони виконують роботу: вода несе каміння з гори, обертає турбіну - це теж робота, але вимір її має інші одиниці. Отже, праця притаманна тільки людині.

Праця - природна необхідність людей, котрі володіють певною робочою силою.

Споживання її в процесі виробництва відображається в отриманому результаті, а останній значно залежить від рівня розвитку продуктивних сил. Отже, процес праці, що охоплює саму працю, засоби праці й предмети праці, варто розглядати не лише як процес створення споживчих вартостей, а й як певні взаємовідносини самих людей, людей і засобів праці, людей і суспільства.

Серед цих взаємопов'язаних елементів творча функція властива тільки живій праці.

Лише жива праця створює нову вартість і лише вона є джерелом національного доходу.

В економічній літературі праця є своєрідним товаром, який людина пропонує на ринку праці у вигляді фізичних сил, кваліфікації і навиків, інтелектуальних можливостей з метою виробництва матеріальних і духовних благ для суспільства і реалізації своїх кваліфікаційних можливостей та способу існування.

Кожній суспільно-економічній формації та кожній окремій галузі відповідають свої особливості праці, що випливають і з характеру та форм власності на засоби виробництва, і з різних форм організації, впливу умов і сторонніх чинників виробництва. При капіталізмі, де існує приватна власність на засоби виробництва, виявляється приватновласницький характер на присвоєння результатів праці, а при соціалізмі, зі суспільною власністю на засоби виробництва, результати праці мають загальнодержавний характер. Відчуження від засобів виробництва, а ще більше від результатів праці, не завжди корисне для зростання суспільного багатства та добробуту людей. В аграрних підприємствах, коли діяла командно-адміністративна система управління, не скрізь застосування суспільної праці здійснювалось на засадах самостійності. У зв'язку з цим гальмувались процес запровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, технічне переозброєння, скутою була ініціатива.

Загальний економічний закон зростання продуктивності праці полягає у необхідності зниження затрат суспільної праці на виробництво одиниці продукції, тому знання й уміле використання особливостей праці в аграрному секторі економіки є запорукою цього. Але про це ми поговоримо при розгляді 3 питання теми.

Зміст поняття трудових ресурсів

У складі продуктивних сил найважливіше місце посідають трудові ресурси - складна соціально-економічна категорія, соціальну суть якої становлять люди в певних виробничих умовах, а економічну - робочий час, необхідний для суспіль-

но-корисної праці. Люди є головним джерелом розвитку економіки, а саме - їх майстерність, освіта, підготовка та мотивація діяльності.

Економічна система являє собою складний господарський організм, який постійно вдосконалюється і розвивається під впливом зміни і розвитку компонентів системи. Вона включає всі чинники виробництва і всі економічні процеси, що відбуваються в суспільстві. Основними її компонентами є продуктивні сили суспільства, виробничі відносини та господарський механізм. Що ж таке продуктивні сили суспільства? (рис. 7.1.1).

До складу продуктивних сил входять засоби виробництва і люди, які володіють виробничим досвідом і приводять у дію засоби виробництва. До структури продуктивних сил в усіх формаціях належать також сили природи, які використовують люди: вітер, сонце, вода тощо. За сучасних умов до складу продуктивних сил включається також наука, форми і методи організації виробництва. Окремим важливим елементом продуктивних сил стала інформація.

Рис. 7.1.1. Структура продуктивних сил суспільства

Рівень розвитку продуктивних сил характеризується якістю робочої сили, технічною озброєністю праці, ступенем оволодіння силами природи, рівнем розвитку науки, суспільного поділу праці та інших елементів системи.

Трудові ресурси підприємств - це сукупність людей, спроможних до праці, або наявне працездатне населення, яке має необхідний фізичний розвиток, знання та практичні навички і за віковими й освітніми даними відповідає певній сфері діяльності, може забезпечити якісне та своєчасне виконання передбачених технологією робіт у сфері матеріального виробництва.

Склад трудових ресурсів підприємства формується й змінюється під впливом внутрішніх (характер, технології, організація виробництва) і зовнішніх (характер ринку праці, демографічні процеси та ін.) чинників.

Ці чинники та їх розвиток можуть впливати на кількість активного населення, його загальноосвітній рівень, пропозицію робочої сили, рівень зайнятості та потенційний резерв, тобто зумовлюють кількісні й якісні параметри трудових ресурсів.

Чи можна їх ототожнювати поняття «трудові ресурси» і «робоча сила»? Ні, не можна. До робочої сили належить частина людей, котрі спроможні працювати, володіють сукупністю фізичних та духовних здібностей і залучаються безпосередньо до виробництва яких-небудь споживчих вартостей. Отже, робоча сила - це лише окрема, найрухоміша частина населення, тобто реальні трудові ресурси, які вже працюють, а трудові ресурси вводять до свого складу і потенційних людей, що можуть бути в майбутньому залучені до конкретної праці.

До трудових ресурсів аграрних підприємств належить усе працездатне населення, що мешкає на його території, уклало трудову угоду, введене до складу працівників згаданих підприємств і працює в їхніх галузях виробництва. Це чоловіки і жінки від 16 до 60 років. Окрім того, до складу трудових ресурсів відносять також підлітків, осіб пенсійного віку, непрацездатних у працездатному віці, залучених з промислових підприємств, котрі проживають на території підприємства і є постійними, сезонними або тимчасовими працівниками.

Постійні працівники - це прийняті на роботу і введені в штат без обмеження терміну, сезонні - прийняті на роботу не більше ніж на шість місяців, тимчасові - ті, які беруть участь у виробництві не більше двох місяців.

Аграрний сектор за кількістю зайнятих трудових ресурсів і використаної праці є однією з найбільших галузей народного господарства. Тут зосереджено близько 20 % працюючих у народногосподарському комплексі країни. Уся сукупність працівників підприємства становить персонал підприємства.

Персонал підприємства - це сукупність постійних працівників, що отримали необхідну фахову підготовку, мають досвід і навички практичної діяльності.

До складу персоналу входять працівники основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, тобто всіх, хто зайнятий безпосередньо у виробництві або обслуговує його. Сюди також можна віднести працівників структур, безпосередньо не пов'язаних з процесами виробництва, зокрема працівників житлово-комунального господарства, дитячих садків, закладів охорони здоров'я та культури. До його складу можуть бути введені й інші працездатні особи на підставі тимчасового трудового договору.

Весь персонал, згідно з характером функцій, які виконуються, поділяється на категорії: керівники, спеціалісти, службовці та робітники (рис. 7.1.2).

Рис. 7.1.1. Категорії та структура персоналу підприємства

Керівники - особи, які обіймають керівні посади підприємства та його структурних підрозділів: директор підприємства, завідувачі відділів, головні спеціалісти, котрі очолюють окремі напрями чи служби.

Спеціалістами вважаються працівники, що виконують окремі роботи: інженерно-агрозоотехнічні, технологічні, економічні і под. (інженери, агрономи, зоотехніки, енергетики, ветеринари, економісти, бухгалтери, юрисконсульти та ін.).

До службовців належать працівники, які здійснюють підготовку й оформлення документації, а також облік, контроль і господарське обслуговування (касири, чергові, секретарі, табельники та інші.

Найбільшу частину персоналу підприємства становлять робітники. Їх можна поділити на основних, котрі безпосередньо беруть участь у процесі виробництва і створення матеріальних цінностей, і допоміжних, які виконують функції обслуговування виробництва.

До облікового складу підприємства введено всі категорії постійних, тимчасових і сезонних працівників, незалежно від того, працюють вони чи перебувають у відпустці або тимчасово не працюють з інших причин.

Формування колективу підприємства є дуже важливим чинником підвищення ефективності його діяльності. Ця процедура охоплює цілісну програму:

- підбір і рух кадрів;

- підготовка кадрів, їх безперервне навчання;

- стабільність і гнучкість складу працівників;

- удосконалення матеріальної та моральної оцінки праці робітників.

Чисельність персонал підприємства завжди знаходиться в динаміці. Існує цілий ряд чинників, від яких залежить вивільнення персоналу з діючих підприємств.

Оцінюючи людський капітал не як витрати, а як актив підприємства, варто зауважити, що правильність рішення про прийняття на роботу коштує дорого.

Порівняно з придбанням машини, коли рішення приймається з виробничої необхідності, повноти її завантаження й економічності, при прийнятті на роботу нового працівника основним аргументом є спеціальні знання, які, на жаль, з часом стають застарілими. Ціна, яку платять підприємства за неграмотність і недостатню якість людського капіталу, дуже висока. Тому навчання кадрів - це не затрати, а необхідна умова постійного вдосконалення й можливості гнучкого використання робочої сили. Саме в такий спосіб можна досягнути гарантованої зайнятості, зниження плинності кадрів, що забезпечить значний економічний ефект і формуватиме у працівників бажання підвищувати ефективність роботи, не боячись звільнення. Як засвідчує практика, продуктивність робітника, що має намір змінити місце роботи, є на 20-25 % нижчою.