Створення та прийняття конституційно-правових актів

Створення будь-якого нормативно-правового акта - надзвичайно важлива ділянка роботи тих правотворчих структур, що забезпечують реалізацію державної волі українського народу, в якій концентруються об'єктивні вимоги економічного, політичного та національного розвитку суспільства.

За своїм призначенням і змістом така правотворчість є організаційно-правовою формою діяльності державних органів, засобом переведення державної волі в конкретні правові акти, які є носіями різноманітних правових норм.

Правотворчість реалізується через відповідні демократичні принципи:

· широке залучення громадськості до розробки проектів правових актів,

· гласність,

· науковість,

· високий професійний рівень,

· законність (конституційність),

· обґрунтованість,

· узгодженість,

· наступність тощо.

Результатом правотворчості є різноманітні правові акти, в тому числі такі, які є джерелами конституційного права. Природно, що процедура розробки й прийняття їх далеко не однакова (хоч має багато спільного): Закони Верховної Ради готуються й приймаються не так, як, скажімо, рішення. І там, і тут специфіка зумовлена змістом та призначенням цих актів.

Безперечно, дати вичерпну характеристику всьому процесові створення і прийняття конституційно-правових актів в одному розділі неможливо та й недоцільно. Зупинимось на короткій характеристиці процедури підготовки та прийняття основних джерел конституційного права - законів.

Законотворчість є засобом реалізації повноважень відповідних суб'єктів конституційно-правових відносин і передбачає комплекс різноманітних дій - визначення основних питань, що потребують законодавчого закріплення; встановлення мети і цілей правового регулювання, вибір форми правових актів, їх облік, створення умов для їх реалізації тощо.

Створення джерел конституційного права регламентується певним офіційним порядком здійснення правомочними суб'єктами послідовних юридичних дій, які в сукупності і складають правотворчий (законодавчий) процес.

Законодавчий процес - це низка послідовних стадій, у процесі яких народжується законодавчий акт.

В літературі є багато визначень законодавчого процесу, аналіз яких дає змогу розглядати його як:

- організаційно відокремлений комплекс тісно пов'язаних між собою дій, спрямованих на створення закону;

- сукупність відокремлених у часі дій суб'єктів законотворчого процесу, що породжують правовідносини, які є самостійною фазою законотворчості;

- спосіб переведення створюваного акта із однієї якості в іншу.

Законодавчий процес складається з таких стадій:

- законодавча ініціатива;

- офіційна підготовка проекту;

- обговорення законопроекту;

- прийняття закону;

- оприлюднення закону.

Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить народним депутатам України, Президентові України, Кабінетові Міністрів, Національному банкові України.

Право законодавчої ініціативи - це право суб'єктів конституційно-правових відносин виносити законопроект на розгляд Верховної Ради згідно з передбаченою процедурою, або пропозиції про прийняття законів.

Право суб'єктів законодавчої ініціативи - вимагати від Верховної Ради поставити й обговорити питання про включення запропонованого проекту до порядку денного сесії законодавчого органу.

Є підстави розрізняти поняття "законодавчий процес" і "законотворчий процес".

Законодавчий процес - це система взаємопов'язаних і взаємозумовлених дій по створенню закону, що здійснюються у певній послідовності і утворюють такі стадії:

ü офіційне внесення законопроекту до органу законодавчої влади;

ü розгляд та обговорення законопроекту;

ü прийняття закону;

ü оприлюднення закону.