Розвиток операцій уяви у дошкільному віці

Творчий характер уяви залежить від володіння діть­ми способами перетворення, які вони використовують у грі, художній діяльності. У дошкільному віці діти інтен­сивно опановують засоби і прийоми уяви. Вони ще не створюють нові фантастичні образи, а перетворюють відо­мі. Дієвий спосіб перетворення дійсності доповнюється оперуванням образами, що спираються на ситуацію, яку діти сприймають.

Найпоширенішим прийомом у словесній творчості є уособлення - наділення персонажів реалістичними діями. Дошкільник включає героїв у специфічно людські життєві ситуації, приписує їм людські думки, почуття, вчинки, ін­терпретує поведінку тварин на людський лад, відображаю­чи досвід соціальних взаємин.

Під час створення образів діти часто користуються при­йомом антропоморфізації (грец. antropos- людина і morph- форма) - оживлення предметів - про який вони дізнаються у процесі слухання казок.

Складнішим прийомом, який використовують дош­кільники, є аглютинація (лат. agglutinatio - склеюван­ня) - поєднання якостей, частин, деталей у незвичайні комбінації, що не зустрічаються у повсякденному житті. Дитина, створюючи новий образ, поєднує у ньому непоєд- нувані сторони різних об'єктів.

Створенню оригінальних образів сприяє зміщення ве­личини - збільшення (гіперболізація) або зменшення якостей об'єктів.

При створенні образів може використовуватись і комбі­нування - поміщення об'єкта у невластиву йому ситуацію. Фантазуючи, діти використовують добре відомі їм казкові події, вносять деякі доповнення, замінюють персонажів, поєднують кілька сюжетів різних казок або придумують для знайомої казки нове продовження. Дошкільники легко поєднують образи, отримані з різних джерел, тому приду­мані ними казки часто мають химерний характер.

У зображувальній діяльності діти створюють фантас­тичні образи, змінюючи колір або незвично розміщуючи об'єкти. Такі образи бідні за змістом і, як правило, неви­разні. Поступово малюнки набувають змістовності, оскіль­ки їх автори використовують аглютинацію, уособлення, парадоксальне комбінування, а зміст епізодів запозичують із літературних творів. Образи на малюнках старших дош­кільників стають все оригінальнішими, різноманітніши­ми, багатшими, набувають узагальненості, відображають типове в об'єкті.

У казках старші дошкільники багато уваги приділя­ють внутрішньому світу героїв, їхнім переживанням, дум­кам, намагаються мотивувати їхні вчинки. Діти наділя­ють героїв особливо цінними, на їхній погляд, моральними якостями, соціальними емоціями (співчуттям, співпере­живанням). Епізоди у казкових історіях набувають внут­рішньої логіки розвитку. У такий спосіб у словесній твор­чості малюків виявляється процес становлення особистіс­них смислів.