Реалізація інновацій завжди пов'язана з ризиком — можливістю виникнення в процесі реалізації проекту несприятливих ситуацій і їх наслідків.
Ризик можна спрогнозувати, що дає змогу запобігти йому або послабити негативну дію. Методологія управління проектами передбачає спеціальні процедури, що допомагають врахувати фактори невизначеності і ризику на всіх фазах і етапах проекту. Знаючи види й значущість (небезпеку) ризиків, ними можна управляти. Для цього необхідно:
— виявити (ідентифікувати) ризики;
— визначити їх потенційну небезпеку;
— знайти способи зниження ризику та невизначеності в кожній фазі життєвого циклу проекту;
— організувати роботу управління ризиком.
Ефективність управління ризиками значною мірою залежить від правильності їх оцінювання і виявлення серед них тих, які можуть спричинити найбільші збитки.
Проектні ризики поділяють на зовнішні і внутрішні. Зовнішні ризики, у свою чергу, поділяють на непередбачувані і передбачувані.
Зовнішні непередбачувані ризики врахувати практично неможливо. Вони зумовлені:
|
|
— зміною політичної ситуації та непередбачуваними державними заходами регулювання у сферах землекористування, оподаткування, ціноутворення, експорту імпорту, охорони довкілля тощо;
— природними катастрофами (повенями, землетрусами, кліматичними змінами тощо);
— злочинами, несподіваними зовнішніми екологічним і соціальним впливами;
— зривами у створенні необхідної інфраструктури, банкрутствами, затримками у фінансуванні, помилками у визначенні цілей проекту.
Зовнішні передбачувані ризики можна врахувати при розробленні проекту. До них належать:
— ринковий ризик (погіршення можливостей одержання сировини, підвищення цін на неї, зміна вимог споживачів продукції, посилення конкуренції тощо);
— операційний ризик (пов'язаний з відступом від цілей проекту й неможливістю підтримання управління проектом); ризик шкідливого екологічного впливу;
— ризик негативних соціальних наслідків;
— ризик зміни валютних курсів;
— ризик інфляції;
— ризик податкового тиску.
Внутрішні ризики поділяють на планово-фінансові, пов'язані зі зривом планів робіт і перевитратою коштів, та технічні, пов'язані зі зміною технологій, погіршенням якості продукції, помилками в проектно-технічній документації тощо. Для зниження планово-фінансових ризиків необхідно розробити заходи з оптимізації грошових потоків, націлених на забезпечення збалансованості їх обсягів і синхронності формування у часі. З цією метою використовують різноманітні методи управління грошовими потоками проекту, що можуть бути корисними на різних етапах його реалізації. їх адекватне застосування забезпечує не лише мінімізацію фінансового ризику, а й максимізацію чистого грошового потоку за проектом.
|
|
Аналізуючи ризики, важливо виділити групу ризиків, які можуть бути застраховані. За певних ризикових подій інвестор має підстави сподіватися на відшкодування втрат, пов'язаних з цим ризиком.
До ризиків, які піддаються страхуванню, належать:
— прямі майнові збитки, пов'язані з перевезеннями, роботою обладнання, поставкою матеріалів;
— непрямі збитки, спричинені демонтажем і переміщенням пошкодженого майна, повторним встановленням обладнання, неотриманням орендної плати;
— ризики, що підлягають обов'язковому страхуванню (від нещасних випадків на виробництві, від захворювань, від пошкодження майна, від викрадення транспортних засобів).
Такі види ризиків трапляються у кожному проекті. Вони зумовлені особливостями його життєвого циклу і можуть виникати на певних стадіях (фазах).