Сутність та чинники проектного ризику

Реалізація інновацій завжди пов'язана з ризиком — можливістю виникнення в процесі реалізації проекту несприятливих ситуацій і їх наслідків.

Ризик можна спрогнозувати, що дає змогу запобігти йому або послабити негативну дію. Методологія управління проектами передбачає спеціальні процедури, що допомагають врахувати фактори невизначеності і ризику на всіх фазах і етапах проекту. Знаючи види й значущість (небезпеку) ризиків, ними можна управляти. Для цього необхідно:

— виявити (ідентифікувати) ризики;

— визначити їх потенційну небезпеку;

— знайти способи зниження ризику та невизначеності в кожній фазі життєвого циклу проекту;

— організувати роботу управління ризиком.

Ефективність управління ризиками значною мірою залежить від правильності їх оцінювання і виявлення серед них тих, які можуть спричинити найбільші збитки.

Проектні ризики поділяють на зовнішні і внутрішні. Зовнішні ризики, у свою чергу, поділяють на непередбачувані і передбачувані.

Зовнішні непередбачувані ризики врахувати практично неможливо. Вони зумовлені:

— зміною політичної ситуації та непередбачуваними державними заходами регулювання у сферах землекористування, оподаткування, ціноутворення, експорту імпорту, охорони довкілля тощо;

— природними катастрофами (повенями, землетрусами, кліматичними змінами тощо);

— злочинами, несподіваними зовнішніми екологічним і соціальним впливами;

— зривами у створенні необхідної інфраструктури, банкрутствами, затримками у фінансуванні, помилками у визначенні цілей проекту.

Зовнішні передбачувані ризики можна врахувати при розробленні проекту. До них належать:

— ринковий ризик (погіршення можливостей одержання сировини, підвищення цін на неї, зміна вимог споживачів продукції, посилення конкуренції тощо);

— операційний ризик (пов'язаний з відступом від цілей проекту й неможливістю підтримання управління проектом); ризик шкідливого екологічного впливу;

— ризик негативних соціальних наслідків;

— ризик зміни валютних курсів;

— ризик інфляції;

— ризик податкового тиску.

Внутрішні ризики поділяють на планово-фінансові, пов'язані зі зривом планів робіт і перевитратою коштів, та технічні, пов'язані зі зміною технологій, погіршенням якості продукції, помилками в проектно-технічній документації тощо. Для зниження планово-фінансових ризиків необхідно розробити заходи з оптимізації грошових потоків, націлених на забезпечення збалансованості їх обсягів і синхронності формування у часі. З цією метою використовують різноманітні методи управління грошовими потоками проекту, що можуть бути корисними на різних етапах його реалізації. їх адекватне застосування забезпечує не лише мінімізацію фінансового ризику, а й максимізацію чистого грошового потоку за проектом.

Аналізуючи ризики, важливо виділити групу ризиків, які можуть бути застраховані. За певних ризикових подій інвестор має підстави сподіватися на відшкодування втрат, пов'язаних з цим ризиком.

До ризиків, які піддаються страхуванню, належать:

— прямі майнові збитки, пов'язані з перевезеннями, роботою обладнання, поставкою матеріалів;

— непрямі збитки, спричинені демонтажем і переміщенням пошкодженого майна, повторним встановленням обладнання, неотриманням орендної плати;

— ризики, що підлягають обов'язковому страхуванню (від нещасних випадків на виробництві, від захворювань, від пошкодження майна, від викрадення транспортних засобів).

Такі види ризиків трапляються у кожному проекті. Вони зумовлені особливостями його життєвого циклу і можуть виникати на певних стадіях (фазах).