Модель Месаровича-Пестеля

Лекція15

МОДЕЛІ ГЛОБАЛЬНИХ БІОГЕОХІМІЧНИХ ЦИКЛІВ У БІОСФЕРІ

 

Моделювання глобального розвитку стало однією з найбільш актуальних задач науки про Землю, поставлених Римським клубом на початку 70-х років минулого сторіччя. Римський клуб (наукове товариство, створене в 1968 р.) складається з більш ніж 100 провідних учених світу і займається проблемами глобального проектування. На його замовлення створено більше десятка моделей глобального розвитку людства і природи, що використовують сучасні методи математичного моделювання.

 

Моделі Форестера-Медоуза

 

Дж. Форестер, і слідом за ним Д. Медуз, заклали основи сучасного глобального моделювання. В їхніх моделях «СВІТ-1», «СВІТ-2» і «СВІТ-3» розрахунок провадився на базі врахування взаємозв'язку і тенденцій розвитку 5-й головних елементів:

· народонаселення;

· капітал;

· ресурси;

· забруднення навколишнього середовища;

· виробництво продовольства.

У цих моделях переслідувалася мета простежити розвиток основних тенденцій у глобальній соціоекосистемі на найближчі 100 років, виходячи з незмінності характеру соціально-економічного розвитку.

Висновок був такий: внаслідок протиріччя між обмеженістю ресурсів і виробництва продовольства, з одного боку, та ростом населення й темпів використання ресурсів, з іншого боку, в середині XXI ст. можлива глобальна криза:

· катастрофічне забруднення навколишнього середовища;

· різке зростання смертності населення;

· виснаження природних ресурсів;

· занепад виробництва.

Пропоновані заходи протидії – концепція "глобальної рівноваги":

· зупинити зростання чисельності населення;

· обмежити виробництво, звівши його до простого відтворення;

· основний капітал направити у сферу послуг і сільське госпо­дарство;

· скоротити споживання ресурсів у 8 разів.

Головний ефект моделей "СВІТ" полягав у здійсненні відчутного удару по необгрунтованому оптимізмові щодо майбутнього розвитку людства. Їх недоліки – це обмежені, утопічні уявлення про можливості свідомого управління світом та нехтування нерівномірністю розвитку геополітичних регіонів.

 

Модель Месаровича-Пестеля

 

У відповідь на критику моделей «СВІТ-1»- «СВІТ-3» у 1974 р. з ініціативи знов-таки Римського клуба було створено кілька нових моделей, з яких найбільш повною є модель Месаровича (СІЛА) і Пестеля (Франція), мета якої – економічний прогноз на 1975-2025 pp.

Назва проекту – «Стратегія виживання». Структура моделі враховувала більшу кількість факторів; світ було розділено на 10 взаємодіючих регіонів (врахована взаємодія типу експорт / імпорт та еміграція /імміграція). Модель містила такі субмоделі:

· економіка;

· енергетика;

· населення.

Виходячи із своєї моделі, її автори роблять такий висновок: світу загрожує не стільки глобальна, скільки серія регіональних катастроф, які почнуться набагато раніше, ніж у моделі Форестера і Медоуза (тобто задовго до 2050 p.), а також поглиблення розриву між рівнями життя в регіонах.

На цій основі вони рекомендують концепцію «органічного росту», тобто гармонійного розвитку світу як цілого.

Як і попередні, рекомендації Месаровича-Пестеля також мають утопічний характер.

 

"Модель Барілоче"

 

Одночасно з моделлю Месаровича-Пестеля була розроблена модель професора Еррери (Аргентина) –«Модель Барілоче» (1974 p.). Тут світ був поділений на Азію, Африку, Латинську Америку і розвинені країни. Модель враховувала деякі соціальні фактори і передбачала можливість керування розвитком регіонів шляхом централізованого розподілу капіталу. Висновок був такий: криза, передбачена попередніми моделями, вже наступила.

 

Японський проект

 

Тоді саме (у 1974 р.) вийшов японський проект професора Я. Кайа і Ю. Судзукі під назвою «Новий погляд на розвиток». У проекті світ теж поділяється на регіони (дев'ять) і передбачалася можливість керування розвитком світової економіки. Переслідувалася мета пошуку можливості зменшення диспропорції рівня доходів на душу населення між регіонами.

Висновки були такими:

— розвинені індустріальні країни повинні надавати безкоштовну допомогу менш розвиненим країнам у розмірі близько 1% свого валового національного продукту;

— допомога буде ефективною тільки при одночасній зміні структури економіки регіонів, а саме: у розвинених країнах – це зростання сільського господарства і зменшення валового продукту легкої промисловості при незмінності важкої промисловості; у малорозвинених країнах – це зменшення частки сільського господарства і збільшення частки легкої промисловості.

 

Модель Габора

 

У 1976 р. побачила світ модель Габора (Італія) «За межами віку марнотратства». Її метою було вирішення проблеми енергетичних, сировинних, продовольчих ресурсів планети.

Головний висновок Габора полягав у тому, що розвиток глобальної соціоекосистеми йде шляхом зростаючого неефективного використання природних ресурсів. Отже, на його думку, необхідно перейти до раціонального керування використанням ресурсів, відмовившись від марнотратства, змінити стиль життя, переглянути соціально-політичні пріоритети. Треба встановити курс на обмеження споживання енергії в розвинених країнах (у малорозвинених цього поки робити не можна). Альтернативне джерело енергії – атомна. Треба знизити темпи зростання кількості населення, збільшити виробництво продовольства і зменшити його споживання в розвинених країнах, які "переїдають".

 

Модель В. Леонтьева

 

У 1976 р. була розроблена модель В. Леонтьева "Майбутнє світової економіки". Ця модель побудована на основі взаємозв'язку "витрата – випуск". Тут світ було поділено на 15 регіонів: 8 розвинених і 7 таких, що розвиваються. Регіони взаємодіють за принципом експорт / імпорт по 4-х секторах економіки. Розглядається питання розвитку промисловості й сільського господарства, а також навколишнього середовища.

Висновки: контрольні цифри росту валового продукту в країнах, що розвиваються, недостатні для подолання розриву в доходах.

Необхідно здійснити два типи змін:

· глибокі соціальні, політичні, структурні зміни в країнах, що розвиваються;

· істотні зміни світового економічного порядку: стабілізація товарних ринків;

· заохочення експорту промислової продукції з країн, що розвиваються.

 

Отже, всі глобальні моделі приводять до спільного висновку:

· людство розвиватися далі в такому руслі, як дотепер, не може;

· потрібна докорінна перебудова структури економіки й управління.

 

 

Запитання для самоперевірки:

1. Який головний висновок об'єднує різні моделі розвитку глобальної соціоекосистеми?

2. Як впливає розподіл ресурсів по регіонах планети на вияви глобальної кризи?

3. Що треба робити для запобігання глобальній кризі соціоекосистеми?