2017-12-16
2036"Форма" з латинської – встановлений порядок. “Формальний” – виконаній по встановленому зразку. "Формальність" – встановлена законодавством умова або дія, необхідна при виконанні важливої або відповідальної справи. Звичайно, люди, які уперше в якості туриста планують відвідати закордонну країну, вважать, що існують тільки прикордонні та митні формальності. Але, без сумнівів, не менш важливі санітарно-епідеміологічні правила, які регулюють порядок в’їзду в тропічні країни, де існують багато смертельно небезпечних хвороб, які турист може ввезти у свою країну. Знання та чітке виконання медико-санітарних норм позбавить його от багатьох неприємностей в поїздці. Велике значення для туриста має суворо регламентований порядок провозу через кордон багатьох зразків флори та фауни; правила, зв’язанні з переміщенням через кордон валюти та цінностей; питання страхування при здійсненні закордонної поїздки. Крім цього, існує ще ціла низка інших, менш відомих широкій публіці умов і правил міжнародного туризму, які передбачені законодавством в інтересах державної та суспільної безпеки та захисту як мандруючих осіб, так і зовнішнього середовища. Слід також не забувати про необхідність впорядкування міжнародної туристичної діяльності у відповідності з загальноприйнятою світовою практикою, до якої, наприклад, відносяться: ліцензування міжнародної туристичної діяльності, сертифікації турпродукта щодо безпеки послуг, що входять у нього, квотируване відвідання екологічно незахищених територій, режим в’їзду та перебування в країні іноземних громадян. Таким чином, туристичні формальності – це введення законодавством тієї чи іншою країни або групою країн одночасно суворо обов’язкових норм, які повинні виконуватись туристом, туристичною фірмою, та всіма іншими організаціями, які мають відношення до підготовки та проведення туристичної поїздки, тим більше якщо вона здійснюється до іншої держави. В даному випадку не може бути і мови про те, що виконання туристичних формальностей – це рутинне виконання деяких зайвих та непотрібних процедур, які якби не мають істотного значення для справи та позбавлені будь-якого сенсу. Деякі туристичні формальності мають безпосереднє відношення до самого туристу, наприклад, необхідність отримання закордонного паспорту, дотримання порядку проходження прикордонного контролю та митного огляду, оформлення щеплення від «жовтої лихорадки» при поїздці в тропічні країни тощо. При здійсненні будь-якої міжнародної туристичної поїздки необхідно мати закордонний паспорт. Закордонний паспорт може бути виданий громадянинові України в місцевім відділенні міліції при подачі заяви й сплаті відповідних мит. У випадку втрати закордонний паспорта в ході поїздки громадянинові необхідно одержати в консульськім представництві України за кордоном свідчення на в'їзд на територію України. У цьому зв'язку в період поїздки крім властиво закордонний паспорта краще мати декілька ксерокопій документу. Віза видається офіційною (консульською) владою тієї держави, куди прямує власник паспорта на підтвердження, що останньому дозволений в'їзд у дану країну. Звичайно віза являє собою наклейку зі складним захистом на одну зі сторінок паспорта. Але наявність візи - не абсолютна гарантія в'їзду. Усе більше країн вимагають від туристів, що в'їжджають, крім паспорта й візи, зворотний квиток, ваучер, наявність необхідних коштів, достатніх для цивілізованої поїздки. Остаточний розв'язок про в'їзд ухвалюється лише відповідною імміграційною владою на кордоні даної держави. У випадку перетинання кордонів декількох країн, наприклад, у випадку залізничної поїздки, крім туристичної візи в країну прямування необхідно мати транзитні візи тих країн, по яких проходить залізничний маршрут. Іноземному громадянинові, який у зв'язку з характером своєї роботи повинен часто їздити в чужу країну, може бути видана багаторазова віза. Зворотна віза видається на один в'їзд у країну. Її може одержати особа, що перебуває в країні, що має однократну візу, якщо йому потрібно з якої-небудь причини виїхати із країни й після цього повернутися назад протягом терміну дії однократної візи. При перетинанні кордону кожний турист зобов'язаний пройти митний контроль. До проходження митного контролю заповнюється митна декларація, де необхідно вказати ті кошти й цінності, які туристом провозяться через границю. За кордоном у ряді випадків діє система " такс-фри" (tax-free) при покупці товарів у магазинах. Це магазини безподаткової торгівлі для іноземних туристів. У них можна придбати товари за цінами, що не включають податок на додану вартість. На товари, придбані в таких магазинах, можна одержати спеціальний чек " такс-фри", по якім при виїзді із країни пред'явникові чека буде виплачена сума у валюті, рівна ПДВ. Інші формальності відносяться до туристичної фірми – це всі ті умови, які вона повинна виконувати в становленому порядку для того, щоб займатися бізнесом у сфері міжнародного туризму. Наприклад, отримати ліцензію на туристичну діяльність і сертифікат відповідності на створення тур продукту. Дотримуватись вимог з істотних умов договору між тур фірмою та туристом. Правильно оформляти туристичну путівку та додатки до неї (програму обслуговування на маршруті, ваучери на обслуговування, інформаційний лист про фактори ризику та рекомендовані правила поведінки при здійсненні поїздкі) та інше.. Виходячи з вище написаного, туристичні формальності – це правила, умови та дії, необхідні з точки зору закону та встановленого в державі порядку, які обов’язково дотримуються при організації, оформленні та здійсненні турпоїздки. Слід зауважити, що туристичні формальності встановлюються тільки законною, конституційною владою держави. При їх введенні в нормативному акті обов’язково повинні бути присутні слова: «Виходячи з закріпленого в Конституції…, Згідно закону…, На основі статтіКодексу…»
Для підтвердження важливості туристичних формальностей та необхідності їх впорядкування й спрощення приведемо витримки з ряду основних міжнародних документів. - Заключний акт Наради по безпеці й співробітництву в Європі (Гельсінки, 1975 р.): «"Держави -учасники Угоди виражають намір заохочувати розвиток туризму шляхом розгляду в позитивному дусі питань, пов'язаних з формальностями, необхідними для поїздок за кордон"; - Манільська декларація з світового туризму (Маніла, 1980 р.): «Всесвітня туристична організація включає в програму свого розвитку питання вивчення стану туристичних формальностей в світі, існуючих норм та поточної практики в даній області, а також вироблення загальних рекомендацій щодо їх впорядкування та спрощення туристичних поїздок»; - Гаазька декларація з туризму (Нідерланди, 1989 р.): «"Одночасно зі швидким ростом обсягів подорожей уточнюється й розширюється поняття туристичних формальностей. Одні з них торкаються безпосередньо туристів, а інші стосуються туристичного бізнесу. Спрощення туристичних формальностей переросло свої вузькі первісні рамки прикордонних формальностей і митних процедур. Сьогодні мова повинна йти вже про позитивне стимулювання й заохоченні туризму, зокрема шляхом вживання заходів, що дозволяють кожній людині брати участь у внутрішньому й міжнародному туризмі, приділяючи особливу увагу розвитку туризму серед молоді, людей похилого віку й інвалідів";
- Декларація Всесвітньої конференції міністрів по туризму (Осака, Японія, 1994 р.): "Уряди відповідальні за поступальний розвиток туризму, зміцнення безпеки подорожей, захист туристів, спрощення туристичних формальностей і процедур, перетворення туризму в "індустрію гостинності" при дбайливім відношенні до туристських ресурсів і навколишньому середовищу
Комісія ООН по сталому розвиткові на своїй сесії у квітні 1999 р. у Нью-Йорку з ініціативи Всесвітньої туристської організації (ВТО) схвалила концепцію Глобального етичного кодексу туризму й запропонувала ВТО доповнити його пропозиціями із приватного сектору, неурядових і трудових організацій. Письмові коментарі до Кодексу надійшли з більш ніж 70 держав - членів ВТО і різних організацій. Підсумковий Глобальний етичний кодекс туризму, що нараховує 10 пунктів і розроблений за результатами тривалого консультаційного процесу, був одноголосно схвалений в жовтні 1999 р. на сесії Генеральної асамблеї ВТО у Сантьяго (Чилі).
Кодекс містить 9 статей, що визначають "правила гри" для урядів, туристських напрямків, туроператорів, туристичних агентств і самих мандрівників. Стаття 10 присвячена розв'язку спірних питань і вперше знаменує собою наявність у такому кодексі механізму його реалізації. Передбачається, що даний механізм буде заснований на примиренні за допомогою створення Всесвітнього комітету з етики туризму в складі представників усіх регіонів миру й усіх учасників туристського процесу - урядів, приватного сектору, трудових і неурядових організацій.
За висновком експертів ВТО, Глобальний етичний кодекс туризму повинен стати діючим документом, у тому числі в плані впорядкування туристичних формальностей. Зокрема, у ст. 8 "Свобода туристичних подорожей" передбачається, що адміністративні формальності перетинання кордонів, які введені державами або випливають із міжнародних угод, наприклад візові, санітарні й митні, потрібно в міру можливості адаптувати таким чином, щоб сприяти свободі подорожей і доступу максимальної кількості людей до міжнародного туризму; заохочувати угоди між країнами, спрямовані на гармонізацію й спрощення цих формальностей; поступово скасовувати або коректувати спеціальні податки й збори, що обтяжують туристську індустрію, що й наносять збиток її конкурентоспроможності.
Отже, туристичні формальності – це норми та дії, встановлені владою держави, які повинні бути виконані особою для організації та здійснення поїздки за кордон, а саме отримання закордонного паспорту та візи (якщо така потрібна), вивчення епідеміко-сантітарних норм тієї чи іншою країни, проходження прикордонного та митного контролю на кордоні. Якщо говорити про туристичні формальності, які стосуються туристичних агентств, то це - отримання ліцензії на туристичну діяльність і сертифікат відповідності на створення тур продукту, дотримання вимог з істотних умов договору між тур фірмою та туристом, правильне оформлення туристичної путівки та додатків до неї.
Розглянемо ряд формальностей, які будуть ставитися до туристичного бізнесу. Більшість туристів, які вперше планують відвідати зарубіжну країну, вважають, що існують тільки митні та прикордонні формальності. Але вони не знають, що існують не менш важливі санітарно-епідеміологічні правила, які регулюють порядок в'їзду в тропічні країни. В таких країнах існує багато небезпечних, часом смертельних хвороб, які згодом турист може ввезти в свою країну. Тому знання туристом і чітке виконання існуючих медико-санітарних норм дозволить йому позбутися від багатьох неприємностей в поїздці. Для туристів велике значення має знання строго регламентованого порядку провезення через кордон зразків місцевої флори і фауни, правил, які пов'язані з порядком переміщення через кордон різноманітних цінностей і валюти, а також питань страхування при здійсненні закордонної поїздки. Крім цього, існує ще цілий ряд умов і правил міжнародного туризму, які мало відомі широкому колу туристів, які передбачені законодавчими актами в інтересах державної й суспільної безпеки і захисту навколишнього середовища, а також і самих туристів. Слід пам'ятати про те, що міжнародна туристична діяльність повинна бути узгоджена з загальноприйнятою світовою практикою, умови яких входять такі правила, як ліцензування міжнародної туристичної діяльності, сертифікація безпеки послуг туристичного продукту, квотируемое відвідування екологічно вразливих територій, а також режими в'їзду та перебування в країні іноземних туристів. Отже, можна вважати, що туристські формальності є введенням тієї чи іншої країни, а то й групою країн обов'язкових норм, які повинні дотримуватися туристами, туристичною фірмою, а також усіма іншими організаціями, які беруть участь в організації та проведенні туристичних поїздок, що здійснюються в інші країни. Ясно одне, що не може бути й мови про те, що дотримання туристичних формальностей є виконанням нібито зайвих і непотрібних процедур, які не мають істотного значення і позбавлені здорового глузду. Ряд туристичних формальностей мають пряме відношення до самому туристу, а це буде необхідність оформлення закордонного паспорта, дотримання правил проходження прикордонного контролю і митного огляду, а також виконання різних щеплень при поїздках в тропічні країни. Обов'язковою умовою для будь-якої міжнародної туристичної поїздки є наявність закордонного паспорта. Громадянина України закордонний паспорт видається в місцевих відділеннях міліції після подання заяви та сплати відповідних зборів. Якщо турист раптом втратив свій закордонний паспорт під час поїздки, то такому туристу необхідно в консульській установі України за кордоном отримати свідоцтво на в'їзд на територію України. Тому, коли ви робите таку поїздку, бажано крім закордонного паспорта мати з собою кілька ксерокопій паспорта. Видача віз здійснюється консульською владою тієї держави, куди прямує турист. Вона потрібна для підтвердження того, що даній особистості дозволено в'їзд в цю країну. Але наявність візи не завжди є гарантією для в'їзду в країну. Багато країн вимагають, крім паспорта і візи, ще ваучер, зворотний квиток, наявність необхідних засобів, які б забезпечували цивілізовану поїздку. Рішення на в'їзд приймається відповідними органами на кордоні цієї держави. У тих випадках, коли туристу на шляху прямування доведеться перетинати кордони кількох країн, йому необхідно мати транзитні візи цих країн. Іноземним громадянам, які за характером своєї роботи доводиться часто перетинати кордон, видається багаторазова віза. Бувають випадки, коли видаються зворотні візи на один в'їзд в країну. Таку візу може отримати особа, яка перебуває в країні за одноразовою візою, але в силу сформованої ситуації, йому необхідно виїхати з країни і після цього повернутися назад протягом терміну дії одноразової візи. При перетинах кордонів кожен турист в обов'язковому порядку проходить митний контроль. До початку проходження митного огляду туристом заповнюється митна декларація, в якій зазначаються ті цінності і кошти, які турист буде провозити через кордон. У багатьох зарубіжних країнах діє система за продаж товарів туристам - «такс-фрі». Це система продажу в магазинах безподаткової торгівлі для іноземних туристів. На товари, які купують туристи в таких магазинах, видаються спеціальні чеки «такс-фрі». По таким чекам при виїзді з країни перебування, пред'явнику чека виплачується сума у валюті, яка дорівнює ПДВ. Дещо іншими будуть виглядати такі формальності для діяльності туристичної фірми. Сюди буде входити ряд умов, які їй необхідно виконувати, щоб займатися бізнесом в сфері міжнародного туризму. В першу чергу туристичній фірмі необхідно отримати ліцензію на провадження туристичної діяльності, а також отримати сертифікат відповідності на створення туристичного продукту. Туристичній фірмі необхідно дотримуватися всі вимоги по суті договірних умов між туристичною фірмою і її клієнтом - туристом. В її обов'язки входить правильне оформлення туристичної путівки додатки до неї. В цей додаток входить програма обслуговування на маршруті, оформлення ваучера на обслуговування, складання інформаційного листа про можливі фактори ризику, а також рекомендовані правила під час проведення поїздки. Виходячи з усього цього, можна сказати, що туристські формальності є зведенням правил і умов, які з точки зору закону встановленої країни, повинні неухильно виконуватися при організації, оформленні та здійсненні туристичних поїздок. Важливо відзначити той факт, що туристські формальності встановлюються виключно конституційною владою держави. В нормативному акті в обов'язковому порядку повинні бути присутні такі слова: “Виходячи із закріпленого в Конституції..., Згідно із законом, на основі статті Кодексу...». Щоб повною мірою підтвердити важливість туристичних формальностей та необхідності впорядкування можна привести витримки з ряду основних міжнародних документів і положень. Сюди входять: 1. Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі (Гельсінкі, 1975). «Держави-учасники Угоди висловлюють намір заохочувати розвиток туризму шляхом розгляду в позитивному дусі питань, пов'язаних з формальностями, необхідними для поїздок за кордон». 2. Манільська декларація зі світового туризму (Маніла, 1980 р.). «Всесвітня туристична організація включає в програму свого розвитку питання вивчення стану туристичних формальностей в світі, існуючих норм і поточної практики в даній області, а також вироблення спільних рекомендацій щодо впорядкування та спрощення туристичних поїздок». 3. Гаазька декларація по туризму (Нідерланди, 1989 р.). «Одночасно з швидким зростанням обсягів подорожей уточнюється та розширюється поняття туристичних формальностей. Одні з них стосуються безпосередньо туристів, а решта стосуються туристичного бізнесу. Спрощення туристських формальностей переросло свої вузькі початкові рамки прикордонних формальностей і митних процедур. Сьогодні мова повинна йти вже про позитивне стимулювання і заохочення туризму, зокрема шляхом вжиття заходів, що дозволяють кожній людині брати участь у внутрішньому і міжнародному туризмі, приділяючи особливу увагу розвитку туризму серед молоді, літніх людей та інвалідів». 4. Декларація Всесвітньої конференції міністрів з туризму (Осака, Японія, 1994). «Уряду відповідальні за поступальний розвиток туризму, зміцнення безпеки подорожей, захист туристів, спрощення туристичних формальностей та процедур, перетворення туризму в «індустрію гостинності» при дбайливому ставленні туристських ресурсів і навколишнього середовища». Комісія ООН зі сталого розвитку туристичного бізнесу на своїй сесії в Нью-Йорку в квітні 1999 року з ініціативи Всесвітньої туристської організації (СОТ) повністю схвалили концепцію Глобального етичного кодексу туризму. СОТ було запропоновано доповнити кодекс низкою пропозицій з приватного сектора, неурядових та різних організацій, що займаються туристичним бізнесом. Свої письмові коментарі до Кодексу надіслало понад 70-ти країн-членів СОТ і різних організацій. На основі цих побажань і пропозицій був розроблений Глобальний етичний кодекс туризму, який після тривалого консультативного процесу, було схвалено на сесії Генеральної асамблеї ВТО у жовтні 1999 року в Сантьяго (Чилі). Кодекс складається з 9 статей, які визначають «правила гри» для урядів, різних туристських організацій і самих туристів. В 10 статті показано розв'язання різних спірних питань і показує механізм їх реалізації. Існує думка, що цей механізм буде заснований на примирення шляхом створення Всесвітнього комітету з етики туризму. До складу цього комітету входитимуть представники всіх країн учасників туристського процесу. Глобальний туристичний кодекс туризму за висновком експертів СОТ має стати тим документом, який дасть змогу узгоджувати благоустрою туристичних формальностей. Так, наприклад, у ст. 8 «Свобода туристських подорожей» передбачається, що ряд адміністративних формальностей при перетині кордонів, які встановлені країнами або випливають з міжнародних угод, необхідно по можливості змінити таким чином, щоб максимально сприяти свободі подорожей і тим самим дати можливість для розвитку міжнародного туризму. Також будуть заохочуватися різні угоди, які спрямовані на спрощення таких формальностей, і згодом будуть поступово їх змінювати і скасовувати. Аналізуючи вище викладене, можна сказати, що туристські формальності є тією нормою та дією, які встановлюються існуючою владою держави, і які повинні неухильно виконуватися особою для здійснення своєї поїздки за кордон. Для цього цій особі необхідно мати закордонний паспорт і при необхідності візу, дотримуватися санітарно-епідеміологічні норми даної держави, проходити в обов'язковому порядку прикордонний контроль та митний огляд. Для різних організацій, які займаються туристичною діяльністю, головними формальностями буде отримання ліцензії на туристичну діяльність, наявність сертифіката на відповідність і створення турпродукту, дотримання умов договору між туристичною фірмою і туристом, правильне оформлення туристичної путівки і додатків ній.
