2017-12-16
2020
Тема 2
Нормативно-правове регулювання фінансово-господарського контролю в Україні.
Правове регулювання вносить порядок у відносини контролю, визначає поведінку контролюючих органів, межі їх повноважень, завдання, обсяг та зміст дій, окреслюють права, обов’язки, встановлюють відповідальність як суб’єктів контролю, так і об’єктів контролю.
За допомогою правового регулювання вирішуються такі завдання:
· затвердження системи органів фінансово-господарського контролю, визначення їх завдань і повноважень;
· раціональний розподіл функції контролю між органами і посадовими особами, що забезпечує різнобічну перевірку фінансово-господарської діяльності на основі єдиних принципів;
· встановлення стабільного порядку проведення контролю, що забезпечує його об’єктивність, достовірність, організованість, узгодженість дій, ефективність;
· створення системи організаційно-правових гарантій правильного і своєчасного здійснення контролю, виконання приписів контролюючих органів, дотримання прав підконтрольних органів і осіб.
Незважаючи на суттєві позитивні зрушення, система законодавчого і нормативно-правового регулювання фінансово-господарського контролю в Україні знаходиться на стадії формування. Наразі фінансово-господарський контроль в Україні регулюється низкою законодавчих і нормативних актів різного рівня (табл.).
Таблиця
Рівні нормативно-правового регулювання
фінансово-господарського контролю в Україні
| Рівні регулювання | Вид правових документів | Сфера дії |
| І | Конституція України | закріплення правових основ функціонування системи фінансово-господарського контролю на підставі законодавчого оформлення відносин власності, нормативне забезпечення єдності правового поля у сфері фінансово-господарського контролю, а також статусу і функцій окремих контролюючих органів |
| ІІ | Бюджетний, Податковий та ін. кодекси України, Закони України, Укази Президента України, документи Кабінету міністрів України | визначення правових засад діяльності органів фінансово-господарського контролю, загальних питань її регулювання, які поширюються на усіх суб’єктів контролю і стосуються їх повноважень, прав, обов’язків щодо здійснення контрольних заходів |
| ІІІ | Регулятивні документи державних органів контролю, спеціалізованих громадських та професійних об’єднань, міжнародних організацій | встановлення загальних правил, процедур і методики проведення контрольних заходів, які також є підставою для оцінки ефективності функціонування органів фінансово-господарського контролю, роботи їх окремих працівників під час виконання контрольних завдань |
| ІV | Внутрішні документи органів контролю (статути, накази, розпорядження, інструкції, плани та ін.) | визначення порядку організації та здійснення фінансово-господарського контролю конкретних контролюючих органів, їх служб та окремих працівників відповідно до поставлених завдань і передбачених посадових обов’язків |
Необхідність фінансово-господарського контролю, його сутність і значення визначаються державним устроєм України та Конституцією України. Важливість конституційного закріплення засад функціонування системи фінансово-господарського контролю полягає в тому, що Конституція України має вищу юридичну силу, є базою правової системи держави, визначає політико-правову ідеологію, організаційні і змістовні основи правового забезпечення громадянського суспільства. Найвагомішою функцією Конституції є безумовне нормативне закріплення єдності правового поля у різних сферах, зокрема, у сфері фінансово-господарського контролю.
Зокрема, у Конституції закріплені такі норми:
1) принципові положення, які стосуються відносин власності в нашій країні, викладені в статтях 13, 41, 116, а саме: від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування; власність зобов’язує, власність не повинна використовуватись на шкоду людині і суспільству; держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб’єкти права власності рівні перед законом; кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним; Кабінет Міністрів України забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, здійснює управління об’єктами державної власності;
2) кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом (стаття 67);
3) затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання − це компетенція Верховної Ради України (стаття 85), а також контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України (стаття 85);
4) контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата України (стаття 98);
5) Кабінет Міністрів України забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України і подає відповідний звіт (стаття 116);
4) територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції (стаття 143).
Закони й інші правові акти розвивають і деталізують конституційні принципи та положення щодо здійснення фінансово-господарського контролю в Україні. Вони формують правові засади його функціонування, місце контролю в управлінні економікою мікро- та макрорівнів, статус, функції, загальні питання діяльності і повноваження органів фінансово-господарського контролю, котрі є обов’язковими для виконання усіма суб’єктами економічних відносин.
До основних нормативно-правових актів цього рівня відносяться документи, що затверджені Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом міністрів України та іншими органами контролю загальної компетенції:
· Бюджетний Кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI; Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI;
· Закони України: “Про Рахункову палату” від 11.07.1996 № 315/96-ВР, “Про державну контрольну-ревізійну службу в Україні” від 26.01.1993 № 2939-ХІІ, “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 № 877-V, “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 р. № 3125-XII, “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30.10.1996 р. № 448/96, “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-ХІV, “Про Національний банк України” від 20.05.1999 № 679-XIV, “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 № 280/97-ВР та ін.;
· Укази Президента України: “Про Положення про Державну фінансову інспекцію України” від 23.04.2011 № 499/2011, “Про Положення про Державну казначейську службу України” від 13.04.2011 № 460/2011, “Про Положення про Державну податкову службу України” від 12.05.2011 № 584/2011;
· Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на період до 2017 року” від 24.05.2005 № 158-р;
· Постанови Кабінету Міністрів України: “Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами” від 20.04.2006 № 550; “Про затвердження Порядку проведення Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами державного фінансового аудиту діяльності суб’єктів господарювання” від 25.03.2006 № 361, “Деякі питання утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади” від 28.09.2011 № 1001 та інші.
Нормативно-правове регулювання фінансово-господарського контролю в Україні на третьому рівні відноситься до компетенції органів контролю, уповноважених на його здійснення. На цьому рівні встановлюються загальні правила, процедури і методики проведення контрольних заходів, які є підставою для оцінки ефективності функціонування підрозділів органів контролю та діяльності їх працівників під час виконання своїх обов’язків та реалізації повноважень. Сюди також відносяться нормативні документи професійних та громадських організацій з питань фінансово-господарського контролю.
Більша частина документів, що регулюють ці питання, розробляється і впроваджується Рахунковою палатою України і Державною фінансовою інспекцією України з метою визначення загальних правил та процедур проведення перевірок (аудиту) законності, ефективності та доцільності на підконтрольних об’єктах. Незалежний фінансово-господарський контроль в Україні регулюється Аудиторською палатою України. Організація і здійснення внутрішнього фінансово-господарського контролю належить до компетенції власника, однак є міжнародні і національні професійні організації, що розробляють відповідні стандарти професійної практики внутрішнього аудиту, дотримання яких є бажаним.
Основні документи третього рівня:
1) стандарти органів державного фінансового контролю: “Про затвердження Стандарту Рахункової палати “Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів”, затверджено постановою Колегії Рахункової Палати від 27.12.2004 № 28-6; “Про затвердження Стандартів внутрішнього аудиту”, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 № 1247;
2) методичні рекомендації та інструкції: Методика проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту суб’єктів господарювання, затверджено наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 04.08.2008 № 300; Методичні рекомендації щодо здійснення інспектування органами Державної фінансової інспекції України, затверджено наказом Державної фінансової інспекції України від 14.12.2011 № 90; Методичні рекомендації щодо проведення аудиту ефективності виконання бюджетної програми, затверджено наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 15.12.2005 №444; Методичні рекомендації з проведення органами державної контрольно-ревізійної служби аудиту фінансової та господарської діяльності бюджетних установ, затверджено наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 19.12.2005 № 451; Загальні рекомендації з проведення аудиту ефективності використання державних коштів, затверджено постановою Колегії Рахункової палати від 12.07.2006 № 18-4;
3) Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг, розроблені Міжнародною федерацією бухгалтерів і прийняті як національні Аудиторською палатою України;
4) Міжнародні професійні стандарти внутрішнього аудиту, розроблені Інститутом внутрішніх аудиторів (США).
Четвертий рівень нормативно-правового регулювання фінансово-господарського контролю формується за рахунок внутрішньої документації органів контролю, наказів, розпоряджень, інструкцій. планів тощо, де насамперед враховується специфіка і завдання діяльності кожного окремого суб’єкта контролю.
Тема 5
