Фінансове законодавство

Фінансове законодавство України — це сукупність нор­мативно-правових актів, що містять норми фінансового права. До їх числа належать Бюджетний кодекс України (22 червня 2001 р.), Закон України «Про систему оподат­кування» (18 лютого 1997 р.), Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» (26 грудня 1992 р., з подальшими змінами), Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» (1993 р.) та інші нормативно-правові акти. Фінансове законодавство регулює відносини, що вини­кають у процесі здійснення фінансової діяльності. Суб'єк­тами фінансово-правових відносин можуть бути держава, державні та недержавні організації, їх посадові особи, представницькі органи місцевого самоврядування, об'єд­нання громадян та інші недержавні структури, окремі індивіди. Об'єктом фінансово-правових норм є відносини, що виникають при безпосередньому формуванні, розподілі та використанні централізованих і децентралізованих фон­дів коштів, які складають частину національного доходу країни і необхідні для функціонування держави.

Централізовані фонди коштів знаходяться в розпоря­дженні держави. За їх рахунок фінансуються Збройні Сили, правоохоронні органи, освіта, охорона здоров'я, куль­тура, соціальний захист населення, охорона природи тощо. Децентралізовані фонди коштів утворюються в усіх галу­зях народного господарства підприємствами, установами цих галузей.

Фінансове право регулює відносини у сфері бюджету, доходів, податків, видатків, бюджетного фінансування, дер­жавного, майнового та особистого страхування, банків­ського кредитування і розрахунків, інноваційної діяль­ності, фінансового контролю і грошового обігу. Залежно від характеру цих відносин у системі фінансового права виділяються окремі інститути — податкове, банківське право та ін.

Фінансові правовідносини — це суспільні відносини, врегульовані нормами права, які утворюють галузь фінан­сового законодавства.

Вони мають такі ознаки:

1) одним із суб'єктів правовідносин виступає дер­жава, яка бере в них участь безпосередньо або через уповноважені нею фінансові чи кредитні органи;

2) предметом цих відносин є кошти або грошові зо­бов'язання у зв'язку з формуванням, розподілом або використанням централізованих чи децентра­лізованих фондів коштів.

Методом фінансово-правового регулювання (тобто впли­ву держави на суб'єкти фінансових відносин) є метод владних приписів. За цією ознакою певні грошові відно­сини (фінансові) відрізняються від цивільно-правових (ку-півлі-продажу, поставки).

Основними джерелами фінансового права є Консти­туція України, закони, укази Президента України, поста­нови Кабінету Міністрів України, інструкції і накази мі­ністерств, інструкції Національного банку України тощо.