[бахтірувати] (слово, вживане циганами) «навмисне торгувати у цигана коня, щоб підбити селянина на купівлю» Я: — неясне; можливо, циганське, пов'язане з ос. Ьаех «кінь», baextaeraeg «погонич коней» (Абаев ИЭСОЯ І 255— 256).
бахур «волоцюга, розпусник; байстрюк; гхлопчисько, єврейська дитина]», [бахор] І«хлопчик, шибеник» Me, бахурка «розпусниця», [бахурня] «дітлашня», [бахурча] «малий бахур», [бахуруватий] «розпусний», [бахурнятський] «розпусниць кий» Я, бахурувати «розпутничати», ст. бахуръ «єврейська дитина (1616); полюбовник (XVIII ст.)», бахоръ «єврейська дитина» (XVIII ст.); — р. [бахарь] «полюбовник», бр. [бахур] «волоцюга; коханець; молодий єврей», [бахар] «коханець», п. bachor «вередлива дитина; байстрюк»; — запозичення з гебрай-ської мови; гебр. bäxür «юнак» (первісно «вишуканий, красивий»), ід. Bacher «юнак; учитель» є похідними від дієслова Ьахаг «обирати, вибирати». — Фас-
бац
бачити
мер I 137; Lokotsch 18; Верхратський ЗНТШ 12, 42-43; Gesenius 100—101.
бац (вигук для передачі різкого короткого звуку), [бабац], бацати «різко вдаряти», [бацягпи] «тс», [бацькати] «штовхати, тикати, стріляти», [бацкати] «штовхати» ВеЛ; — р. бр. бац, п. bac, рас, ч. слц. bac, м. баца се «брудниться», схв. бацати «кидати», бацати «колоти», слн. bacniti (bâcniti) «бити, штовхати», becâti «хвицати»; — очевидно, псл. *bat-sati, утворення з елементом-s- від основи bat- «бити»; менш переконливим є виведення (ЭССЯ 1, HS—119) від гіпотетичного псл. *bodbcati «поколювати» або тлумачення бац (Преобр. І 20; Bern. І 37; Фасмер І 138) як звуконаслідувального утворення; форма бабац є подвоєнням віддієслівного вигуку бац за аналогією до бабах (<бах). — Шанский ЭСРЯ І 2, 61; Machek ESJĆ 41.—Див. ще батати.
|
|
бацила, бацилярний; — р. бацилла, бр. бацала, ч. слц. bacìi, болг. м. бацил, схв. бацил, слн. bacìi; — запозичення з німецької мови; н. Bazillus (мн. Bazillen) «бацила» утворено в XIX ст. на основі лат. bacillum «паличка», що є демінутивом від baculum «палка» (з *bac-tlom, *bac-(c)lom), можливо, спорідненого з гр. βάκτρον «палка», βακτηρία «тс», ірл. ст. bace «гак, ковінька», псл. Ьокъ, укр. бік. — ОС 91; Шанский ЭСРЯ І 2, 61; Walde—Hof m. І 92; Meillet-Ernout І 64; Frisk I 211—212; Bern. I 68, 69.— Див. ще бік.— Пор. бактерія.
[бацман] «щось велике» Ва, [баца-ман\ «тс.» Ва, [бацан] «велика квасоля, великий горох» ВеНЗн, [бецай] «тс» ВеНЗн, [бацар] «товстун» Я; —ч. [bac] «вид печива», [bacan, bacân] «тс; невдалий корж»; — можливо, запозичення з німецької мови; н. Batzen «купа глини, товстий кусок» є похідним від дієслова bâtzen «бути клейким, м'яким», стягненого з *backezen.— Machek ESJĆ 41; Kluge—Mitzka 56.— Пор. бецмаи, бець, боц.
[бацукі «водяний щур» Л, [боцук] «тс.» Л; —бр. [бац] «пацюк», п. bac «вид великих щурів», нл. batś, batśo «кастрований кабан»; — як назва ка-
|
|
бана, очевидно, похідне від основи псл. bat- «бити» (отже, первісне значення «збитий, звалений», пор. рос. боров від бороть); на щурів назва перенесена за зовнішньою подібністю їх до поросят.— Див. ще'бац.— Пор. пацюк1, паця.
[бача] «старший вівчар» ВеЛ; —очевидно, запозичення з словацької мови; слц. baca «тс», як і п. baca, [baczą], ч. baca, м. бач, схв. бич «тс», а також уг. baesą «тс.» (з слц.), вважається (Machek ESJĆ 41) давнім словом карпатської культури; пов'язується також (Węd-kiewicz MRI I 276—277; Crânjala 201— 202; Sławski I 24) з схв. бача «батько, старший брат».— Sadn.—Aitz. VWb. I 223—224.
[бачалка] «бочонок, невелика кадка» Я; — неясне; можливо, видозмінений результат контамінації слів бочка і бачок.
бачити, бачця «здається», [бача] «видіння» Пі, бачність «обережність», бачний «обережний», [бачлйвий] «тс; уважний» Ж, [бачучий] «зіркий», [бачущий] «тс», вибачати «прощати», вибачити «пробачити; [роздивитись, розгледіти Кур]», [збачати] «прощати; помічати», завбачити, завбачливий, [знебачки] «несподівано», [знебашки, знеобачка] «тс», [зобачшпи] «попробувати» Кур, [нав-бач] «на вигляд», недобачати, [недобач-ливий] «з поганим зором», [недобачний] «невидимий, неоглядний» Ж, [необачка] «безпечність, нерозсудливість», [необач-ки] «несподівано» Ж, обачити «побачити, помітити», [обачитися] «видужати», обачний «обережний», обачливий «тс», [перебачати] «прощати» Ж, передбачати, передбачливий, побачення, пробачати «прощати», пробачення, пробачливий, [убачливий] «уважний», ст. бачити «пильнувати» (1436); — р. [бачить] «бачити», бр. бачыць, п. baczyć «звертати увагу, зважати; (ст.) бачити», ч. [pfe-baćić] «не помітити», слц. [baciti] «дивитись»; — більшість дослідників (Bern. І 23—24; Фасмер І 138; Шанский ЭСРЯ І 2, 61—62; Richhardt 32; Sławski I 24; Sł. prasł. I 174—175) вважає запозиченням з польської мови, в якій пояснюється як результат перерозкладу префіксального дієслова *ob-aciti, пов'язаного, нібито, з іменником *око; п. Ьа-
баша
башмак
czyć виводилось також від іменника *baki «очі» (Brückner 10), від гіпотетичного *Ьакъ «сторож, наглядач, опікун» (Baudouin de Courtenay Szkice 438—439), від вигуку здивування ba (Lehr-Spławiński JP 26, 166—170), від patrzyć «дивитись» (Machek ESJĆ 425), а також від ір. *abi-âxsaya- «бачити, спостерігати, оберігати, пам'ятати» (Трубачев Этимология 1965, 43—47); не може бути категорично відкинуте і припущення (Matzenauer LF 1, 4) про запозичення з турецької мови, в якій дієслівна основа bak-«дивитись, турбуватись, звертати увагу, бути обережним» і т. д. є спільнотюрк-ською.
баша «турецький урядовець», ст. баша (1595); — р. бр. болг. паша, п. basza, pasza, ч. pasa, слц. basa, pasa, м. паша, схв. баша, паша, слн. pasa; — запозичення з турецької мови з контамінацією турецьких слів раса «високий урядовець; генерал» (від перс, basa, bâdsâh «губернатор», пор. pädsäh «монарх») і bas «начальник, голова» (спіль-нотюркського походження). — Мака-рушка 12; Дмитриев 541—542; Преобр. II31; Lokotsch 131;Skeat432; РадловІУ 1546-1550.
башибузук; — р. башибузук, бр. башибузук, п. baszybuzuk, ч. слц. basibo-zuk, болг. башйбозук, м. башибозук, схв. башибоз(л)ук, слн. basibozuk;— запозичення з турецької мови; тур. basibozuk «цивільний; солдат іррегулярної військової частини» утворено з основ іменника Ьа$ «голова» і прикметника bozuk «зіпсований, поламаний, порушений, поганий»; первісне значення «пропаща голова». — Шанский ЭСРЯ І 2, 62; Дмитриев 528; Śkaljib 123—124.— Див. ще башка.
башка «голова» СУМ, Ж, башковитый «розумний»; — р. башка; — запозичення з тюркських мов, очевидно, через російську; тур. bas «голова», аз. крим.-тат. тат. баш, як. бас, ойр. паш «тс.» є спільнотюркською основою; форма з -ка утворилась, мабуть, на грунті російської мови; менш переконливе припущення (Фасмер—Трубачев І 139) про її походження від тюркської форми давального відмінка baska.— Ма-
|
|
карушка 5; Козырев Тюркизмы 11—13; Шанский ЭСРЯ І 2, 62—63; Преобр. І 20; Шипова 71; Менгес 97; Дмитриев 528; Lokotsch 22; Räsänen Versuch 64.
башкир, Башкйрія; — р. болг. башкир, бр. башкір, п. Baszkir, ч. слц. вл. Baskir; — запозичення з тюркських мов; башк. тат. башк,урт, узб. башкир і т. д. певної етимології не мають; пов'язуються народноетимологічно з тюрк, баш «голова» і курт «вовк».— Фасмер І 139; Дмитриев 493; Räsänen Versuch 64.
башлик, ст. башликъ (1749); — р. бр. башлык, п. baszłyk, ч. baslik, слц. baś-lik, болг. башлък, м. башлак, схв. баш-лук, башлик; — запозичення з тюркських мов; тур. baslik, тат. башлык і т. д. є похідними від тюрк, bas «голова».— Москаленко УІЛ 46; Шанский ЭСРЯ І 2, 63; Фасмер І 139; Дмитриев 528; Brückner 18; Sadn.—Aitz. VWb. I 254; Lokotsch 22; Räsänen Versuch 65.— Див. ще башка.— Пор. шлик.
башловка (іст.) «розподіл здобичі; [зняття шкури з тварини для приготування м'яса ЯК [башлування] «зняття шкури» Я, ст. башловка «розподіл здобичі» (XVIII ст.); — ρ., [башловкаі «почесний подарунок із здобичі»; — суфіксальне утворення від запозичення з турецької мови; тур. розм. ba'sla «дарувати» є результатом спрощення форми bagisla «тс», похідної від bagis «подарунок», запозиченої з перської мови; перс, bähs «частка, частина» пов'язане з ав. baga- «частка», baya «бог», дінд. bhâgah «обдаровуючий, пан», укр. бог; невірне зіставлення Кравчука (ЛБ VIII 71) з тур. bash «головний».— Радлов IV 1453, 1556; Räsänen Versuch 56.— Див. ще бог.
башмак «[черевик Ж]; (тех.) колодка», башмачник (тех.), ст. бачмаґа «черевик» (1599); — p. бр. башмак, п. [basz-maki] (мн.), ст. baszmag; — запозичення з турецької мови; тур. basmak «черевик» (пор. тат. башмак «тс») є або похідним від тюркського bas- «нога» (пор. каз. баша «нижня частина ноги, лапа»), або результатом семантичної видозміни basmak «однорічне теля»; у технічному значенні слово башмак увійшло в укра-
башта
бая
їнську мову з російської, у якій є запозиченням з татарської мови.— Москаленко УІЛ 29; Макарушка 5; Шанский ЭСРЯ І 2, 63; Фасмер І 139; Козырев Тюркизмы 19; Дмитриев 528; Brückner 10; Sadn.—Aitz. VWb. I 254—255; Bern. I 45; Reychman JP 31/5, 208.
башта1, [бахта] «башта», [башня] «тс.» Ж, [башнйк] «баштовий сторож» Ж, ст. башта (XVI ст.); — р. башня, бр. башта, п. baszta, ч. слц. вл. basta, схв. ст. basta; — через чеську і, можливо, польську мови запозичено з італійської; іт. bastia «бастіон, фортеця» походить від пізньолат. bastia, пов'язаного з дієсловом bastîre «будувати», запозиченим з франкської мови, в якій *bastjan означало «обплітати тином».— Шанский ЭСРЯ І 2, 64: Фасмер І 139; SW І 104; Brückner 18; Bern. I 45; Hołub— Lyer 94; Sadn.—Aitz. VWb. I 252—253; Battisti—Alessio I 455.
|
|
[башта2] «висока стара смерека», [баштанник] «старий смерековий ліс»;— неясне; можливо, виникло на грунті виразу типу *баштова смерека, баштовий ліс (пор. вираз корабельний ліс); непереконливо пов'язувалося з тур. bos-tan «город» (Кобилянський Гуц. гов. 82).— Пор. башта1.
баштан, [боштан] «баштан; гарбуз О», баштанник, баштанництво, баштанище «поле, на якому був баштан», баш-гпапйсько «тс.» Mo, [баштанина] «все, що росте на баштані» Я, ст. баштан (XVIII ст.); — р. бр. [баштан] (з укр.), п. basztan (з укр.), болг. бостан, м. бостон, схв. башта; — запозичення з турецької мови; тур. bostan «город» походить від перс, bostan «город, сад; баштан», пов'язаного з bo «запах».— Кобилянський Діалект і літ. м. 243; Шанский ЭСРЯ І 2, 64; Фасмер І 139; БЕР І 69; Bern. І 77; Lokotsch 27; Horn 54.
[баштармак] «дерев'яні вила на 4—5 ріжків Mo, Дз; дерев'яні тризубі вила Кур; тризубі граблі», [поштармак] «тс.» Дз; — запозичення з якоїсь тюркської мови; пор. тур. beç «п'ять», каз. узб. тармак «зубці», каз. ї/ш тармакка «вила з трьома ріжками»; виведення від тур. bosturmak «бути вільним, очище-
ним» (Дзендзелівський НЗ УжДу 13, 69) необгрунтоване.— Радлов III 1, 873.— Пор. бармакй.
баюра «велика калюжа; вибоїна на дорозі; ямка в долівці; [яма, провалля До]», [баюр] «баюра», [байоро] «тс». [банюра, банюр] «тс; глибоко розмите місце в річковому березі, глибока яма в річці», [балюра] «баюра», [бандюра] «тс; глибока яма в річці», [банджюр] «тс», [банджюра] «ополонка» ВеЛ, баюристий; — п. bajoro «калюжа, баюра», bajura, bajor «тс», [baniory] «глибокі місця»; — через форму банкіра пов'язується з псл. banja «яма, заглибина» (Sławski І 26; Brückner 12).—Толстой Сл. геогр. терм. 234.— Див. ще баия3.
[баюри] (у виразі взяти на б. «взяти на плечі, на шию») Ж; — очевидно, пов'язане з тур. bayir «горб, схил гори».
[баюс] «вус», [баюса] УЛГ, [баюси] ВеЛ, [баюсатий] «вусатий»; — запозичення з угорської мови; уг. bajusz «вус, вуса» етимологічно не з'ясоване.— Дзендзелівський УЛГ 62—64; MNTESz І 220; Bârczi 14.— Пор. бавуса.
[баютка] «маленька хатина, курінь» Ва; — очевидно, запозичення з сербохорватської мови, пов'язане з переселенням у степову Україну вихідців з південнослов'янських територій; схв. 6âjma (6äjma) «барак, колиба», як і слн. bâjta «хатина, халупа», вважається запозиченням з італійської мови; іт. baita «притулок, хатина (в горах)» остаточної етимології не має; пов'язується з баск, baita «дома, близько», beiti «землянка», фрак, baita, b'âite «шкіряне шатро, куртка пастуха», гебр. baith «хата».— Skok І 94; Miki. EW 6; Battisti—Alessio І 409.— Пор. бойтар.
бая1 «вид сукна», байка «тс; фланель; зимовий каптан ЕЗб 30»; — р. бр. байка «товста шерстяна тканина», п. baja, [baj], beja, bajka «грубе сукно; зимова спідниця; товстий каптан; бумазея», ч. pâj, pâja «грубе сукно», слн. bâja «тс»; — через польську мову запозичено з німецької; нн. baie (нвн. Boi) через гол. Ьааі «шерстяна тканина» зводиться до фр. ст. baie (boie), яке походить від лат. badius, baius «каштановий, гнідий».— Richhardt 32; Шан-
бая
бджола
ский ЭСРЯ 12, 12; Фасмер I 107; Преобр. I 12; Brückner 12; Machek ESJĆ 427; Matzenauer 101; Kluge—Mitzka89.— Пор. бойк.
[бая2] «авжеж» О, [баякати]; — результат злиття часток ба і ая «так».— Див. ще ба1, ая.
[баяк] «авжеж, звичайно», [баяґже] «тс.» О; — результат злиття частки ба і питального прислівника як, паралельний до складеної стверджувальної частки аякже. — Див. ще ба1, як.
баян (вид музичного інструмента), баяніст; — бр. баян, п. bajan «тс»; — запозичення з російської мови; р. баян є недавнім результатом перенесення на інструмент імені давньоруського співця Бояна, пов'язаного, очевидно, з бои «бій» і пізніше зближеного з баяти «розповідати» (інакше Менгес 80—82).— Шанский ЭСРЯ І 2, 65; Фасмер І 203.— Див. ще баяти, бити.
[баяти] «розповідати; ворожити», [байкати] «розповідати (писати) байки; балакати», [бай] «казкар» Пі, байка, байкар, байкарство, байківнйця «збірник казок і легенд» Ж, [байко] «казкар, брехун» Я, баечник «тс», [байла] «ворожбит» Ж, [байло] «тс.» Ж, Ібайчар] «балакун, базіка, пліткар», [баюн] «казкар, брехун» Я, [баян] «співець» Я, [байкий] «говіркий» Ж, баєчний, бай-бай (приспів колискової пісні), [баю-баю, баюлі] «тс.» Я, [забаяч] «заклинач, ворожбит, знахар» Ж; — р. баять «говорити», бр. [баиць] «говорити, базікати, плести нісенітницю», др. баяти «розповідати байки; чарувати», п. bajać «розповідати казки; базікати, вигадувати», ч. bâjiti «розповідати казки», ст. bâti, baju «тс», слц. bâj «міф», bâjka «байка», вл. заст. bać «розповідати казки, говорити нісенітницю», нл. bajaś «базікати, розповідати казки», болг. бая «замовляю, ворожу», м. бає, схв. бЩати «тс», слн. bâjati «базікати, заклинати, ворожити, пророкувати», [bajûlje] «якісь дитячі пісні», стел, ванти «розповідати байки, замовляти, заворожувати, заклинати»; — псл. bâjati; — споріднене з дінд. bhânati «говорить», sabhä «збори», лат. fari «говорити», гр. φημί (дор. φαμί) «говорю»,
вірм. ban «слово, мова», пн.-фриз. bä-len «говорити», дангл. böian «хвалитися»; з іє. *bhä-; невірно пов'язується (напр., Sławski I 25; Шанский ЭСРЯ I 2, 65) з лит. boti «звертати увагу», яке походить від п. dbać чи бр. дбаць і не має приписуваного йому іноді при перекладі значення «питати».— Фасмер— Трубачев І 140; ЭССЯ 1, 138—139; Sł. prasł. І 182; Sadn.— Aitz. VWb. I 115; Bern. І 39; В üga І 584; Fraenkel 53; Mayrhofer II 469—470; Holthausen РВгВ 48, 460; Pokorny 105—106.— Пор. базікати, балакати, баніт, бари, барити, басні.
бгати «складати, згортати; [вити (гніздо)]; втискувати, впихати, м'яти; робити з тіста пироги, коровай», [бгай-ниця] «жінка, що робить із тіста весільні хліби», [бгал] «колода для вигинання полозів» Ж, [бгаляр] «майстер, що вигинає обіддя, полози», [бгальняі «дві вбиті в землю колоди для вигинання санних полозів; колодка для вигинання рибальських та інших крючків Я», бганка «складка, зморшка», [бганок] «пакунок», [бгачкйй] «гнучкий», [набгом] «напхом, щільно», [обгава] «бгал» Ж, [убигати] «втискувати»; — р. [бгать] «гнути, м'яти», [бгаться] «протискуватися», [обьіга] «теплий одяг, ковдра», бр. [бгаць] «пхати, тиснути»; — загальноприйнятої етимології не має; вважається (Miki. EW 82; Bern. I 366) результатом метатези основи *gbb-ati «гнути»; пов'язується також (Потебня РФВ 4, 125; Ильинский РФВ 62, 253— 254, 259; Machek Slavia 23, 65; Sł. prasł. I 463) з дінд. bhujâti «гне», гот. biugan «гнути», нвн. biegen «тс», лит. pabügti «злякатись», які походять від іє. *bheugh- «гнути».— Фасмер—Трубачев І 140.— Пор. гибати, гнути, бігти.
бджола, [бжола], бджоляник «погріб для зимівлі бджіл; сад, де розводять бджіл Пі», [бжолянйк] «тс», бджоляр, [бджолня] «бджоли» Я («вулик»?), [бджолйця] «кропива» Mo, бджільництво^ [бджолове] «подать з вулика», бджолян-кувати «займатися бджільництвом», [пчеля] (с. р.) «бджола» Ж, [пчелята] (мн.) Ж, [пчельня] «пасіка» Л, Mo, [пчілка] «бджола», [пчільнйк] «пасіка»
бе
бевзь
Ж, [пчільнйцтво] Ж, Іпчола] «бджола», [толарі «пасічник» ВеУг, [пчолйнець] «омшаник» Г, ВеЗн, [пчолйнок] «вулик» ВеУг, [пчоляр] «пасічник» Ж, [пчолярня] «омшаник» Л, [пчільнйй Ж, пчільнйчий Ж, пчолянйй Ж, пчолячий]; — р. болг. пчела, бр. пчала, др. бъчела, бьчела, п. pszczoła, ст. pczoła, ч. слц. vcela, вл. нл. pćoła, полаб. cela, м. пчела, схв. пчела, слн. éebéla, ćbela, zbela, vcela, стел, бъчелд, бьчелд;—пел. Ьъсе1а i bbćela; — єдиної етимології не має; здебільшого виводилось від звуконаслідувальної основи *Ьък-, пов'язуваної з основою bükati, bucati (<*bou-kati, *boućeti), і вважалося спорідненим з бик (Miki. EW 25; Wiedemann AfSlPh 10, 652; Brückner 446; Sł. prasł. I 456—457); більш переконливою здається точка зору Мейє, який пов'язує псл. Ььсеїа з лит. biüs «бджола», bite, лтс. bite, двн. bini, bïa, нвн. Biene, ірл. bech «тс», що зводяться до основи іє. *bhei- (Meillet MSL 14, 362, 476, 477; Fraenkel 45); у такому разі слов'янський звуковий варіант з Ьъс- може бути вторинним результатом впливу основи *boućeti; висловлювалась думка (Ильинский.ИОРЯС 23/1, 158—162) про походження різних звукових варіантів назви бджоли у слов'янських мовах від окремих звуконаслідувальних коренів: *Ьък-, *Ььк-, *bbz-, *vbk-, *кът-, *сьЬ;; припускається також (Machek ESJC 679) початкова звукова форма *ćbbela (слн. ćbela), пов'язана з псл. сьт-еіь.— Фасмер III 416; Преобр. II 158; Sadn.—Aitz. HWb. 215; ЭССЯ 3, 104—105; Kofinek 136—137; Bern. I 116; Рокоту 116; Walde—Hofm. I 555.— Див. ще бик, буча2.
бе1 (вигук для відтворення крику кози або вівці), бекати «кричати, як коза або вівця; погано говорити», [бе-котить] «бекати» Л, [бечати] «мекати» (про козу) ВеЗа, [бевкати] «бекати» (про овець) ВеУг, [бекало] «хто погано говорить» Я; —р. Ібекать], п. be, beczeć, ст. bekać, ч. слц. bé, вл. be, bjekać «бекати, кричати», болг. бее, м. бе, схв. бе, бекати, слн. bê; — загальнослов'янське звуконаслідувальне утворення, паралельне до лтс. bë, лат. bee,
гр. βη, нвн. bäh і т. д.— ЭССЯ 1, 183-— 184; Sì. prasł. І 201—202; Bern. I 48.
беа (вигук для вираження огиди), бека (дит.) «гидота», беця «тс», [бецяти] (дит.) «какати», бецькати «тс»; — р. бя (вигук гидливості), бяка «бека», п. be, ч. bąkany, bekany (дит.) «гидкий», [be'] «тс», слц. baka «гидота», вл. bak «гидкий», слн. bàk (дит.) «тс»; — загальнослов'янське утворення афективного характеру.— Фасмер І 261; Machek ESJĆ 42—43; Schuster-Śewc Probeheft 18.
бебех1 (вигук для передачі ззуку падіння чи удару), [бебевх] «тс», бебехнути «сильно кинути, вдарити; упасти», Ібебевхнути] «тс», бебехнутися «упасти», [бебесі] (дит.) «упасти, звалитися»; — р. [бебёх] «удар», [бебехнуть] «ударити кулаком»; — звуконаслідувальне утворення, паралельне до бабах. —Ильинский РФВ 62, 237.—Див. ще бах1, бабах.
[бебех2] «велике черево» О, бебехи «перина, подушки (переважно єврейські); нутрощі, тельбухи»; — р. [бебеки] «перини, подушки; нутрощі», [бебехи] «нутрощі», бр. бебахі «нутрощі; ганчір'я», п. bebechy «нутрощі, тельбухи; черево; злиденна постіль, пожитки», bebech, [bech] «товста дитина»; — очевидно, пов'язане з бабёшки, бабухатий і под.; позбавлене підстав зіставлення з баба (Brückner 19) і з бебех (Sławski І 29; Ильинский РФВ 62, 237).—Див. ще баба2, бабиці.
[бебешка] «широка блуза без пояса» Ва, [бибешка] (заст.) «вид жіночої кофти» Дз, [бабешка] «тс.» Mo; — очевидно, пов'язане з [бебех2·] «велике черево» (див.).
бебрати — див. бабрати.
бебряний — див. бобер.
бев (вигук для передачі протяжного звучання дзвона), бевкати «дзвонити в один дзвін; говорити дурниці», [бев-хати] «глухо ударяти»; — звуконаслідувальне утворення,, паралельне до бов (пор.).
бевзь «бовдур, йолоп», бевзень «тс»;—очевидно, з давнього *Ьъ1г-, bblzbnb, пов'язаного з блазень. — Шахматов ИОРЯС 7/2, 340,—Див. ще блазень.
бевка
бедрак
[бевка] «пійло для худоби; варена страва з рідко розведеного у воді борошна»; — очевидно, запозичення з східнороманських мов; пор. молд. бэу-турэ (рум. bäuturä) «пійло», пов'язане з дієсловом бя (bea) «пити», що зводиться до лат. bibo «п'ю».— Мельни-чук Молд. эл. 165; Scheludko 119, 126. [бег! «якась психічна хвороба; зовнішня пухлина» Я; — неясне; можливо, пов'язане з схв. bàga «якась хвороба коней».
[бегар] «палка», [беґарйна] «тс.» О, [беґарці] «палички до цимбал» ВеУг, [бегеря] «велика пастуша палка», [бе-ґера] «кийок, палка» Mo, [бегир] «дрючок, палиця» Па, [биґар] «палка», [бй-гар, б'іґар] «тс.» О; — задовільної етимології не має; можливо, пов'язане з бйґа (у виразі збивати биґи); пор. також п. wekiera «кий з булавою на кінці; вид танцю», [wiekiera] «тс», яке виводилось (Brückner 606) від укр. [ве-ґеря] «видтанцю».—Пор. бйґа, бйґасень. [бегекати] «мекати, бекати, блеяти, співати по-козячому, монотонно говорити»; — утворено на основі вигуку бе-(ге), що передає крик кіз і овець, можливо, під впливом рум. behäi «мекати, бекати, блеяти»; менш переконлива думка (Vincenz 4) про пряме запозичення з румунської.— Пор. багакати, бе1, бе-ґечати, беговатий.
бегемот «гіпопотам»; —р. бр. болг. бегемот, п. ч. behemot; — запозичення з німецької мови; н. Behemoth походить від гебр. behemoth, що є формою множини до гебр. behëmâh «нільський гіпопотам», яке відбиває єг. p-ehe-mau «тс.» (букв, «водяний бик»).— Шанский ЭСРЯ 12, 67; Фасмер І 142; Преобр. І 21; Kopaliński 118; Matzenauer 108.
[беґечатиі «співати по-козячому; — звуконаслідувальне утворення на основі вигуків бе, беге, що відтворюють крик кіз і овець.— Пор. бегекати.
[беговатий] «буркотливий, сварливий Ж; дражливий ВеЗн», [биговатий] «тс.» ВеЗн; — не зовсім ясне; пов'язується (Scheludko 126) з рум. begäi «бекати», утвореним від вигуку behe, що передає крик кіз і овець.— Пор. бегекати.
[беґонїти] «бекати, мекати»; — звуконаслідувальне утворення, можливо, зумовлене впливом звуконаслідувального уг. bégetni «бекати», bégni «тс».
бегонія (бот.); — р. болг. бегония, бр. бягонія, п. begonia, ч. begonie, слц. begonia, схв. бегонща, бегонща, слн. begónija; — запозичення з французької мови; фр. begonia утворено Плюм'єром (1646—1706) від прізвища любителя ботаніки Бегона (Bégon, 1638—1710).—■ СІС 91; Шанский ЭСРЯ І 2, 67—68; Dauzat 81.
[бедзвін] «безмен»; — результат видозміни деетимологізованої форми безмен, зближеної з дзвін. — Див. ще безмін.
[бедзвір] «здоровило; звірина» Я; — очевидно, результат контамінації слів [безув'їр] «бузувір» і звір. — Див. ще бузувір, звір.
бедзь — див. бендзь.
[беді] (у виразі б. збивати «байдикувати») Ж; —очевидно, діалектний фонетичний варіант форми бйги з характерним для гуцульських говорів розширенням наголошеного и в e і переходом -ri (< Ги) в д'і.— Див. ще бйґа.
[беднар] «бондар» ВеЛ; — запозичення з словацької мови; слц. [bednâr] (літ. debnâr) є відповідником ч. bednâf, п. bednarz, укр. бондар. — Верхратський Говір лемків 390; Buczek JP 34/4, 245—257.— Див. ще бондар.
[бедра] (у виразі з казки коза б., півбока обдрата) Я, [бедратаї «чорна, руда або сіра з білою поперечною смугою» (про корову) ВеБ; — форма жін. р. давнього прикметника *бедрий із значенням «рябий, перістий, рудий з білим», з якою пов'язані і п. [biedrawa] «періста; червона; біла; біла на хребті (про корову)», [biedrona, biedrula] «тс»; прикметникова форма походить від псл. bedro (bedra) і первісно означала «плямистий на бедрах».— Коломієць Мо-возн. 1967/3, 49—52.— Див. ще бедро.— Пор. бабарунка, бездрик.
[бедрак] (ент.) «борозняк, личинка хруща»; — не зовсім ясне; очевидно, пов'язане з п. pędrak «тс; карапуз, малюк», звідки й укр. [пендрак] «кара-
бедренець
бедро
пуз, малюк»; виводиться також (ЭССЯ 1, 180—181) від основи bed-/bod- «колоти»; пов'язання з [бедрик] (ент.) «сонечко» (там же; Sadn.— Aitz. VWb. I 262) недостатньо обгрунтоване.— Див. ще пендрак.
[бедренець] «голодранець» Пі; — очевидно, результат видозміни слова обідранець під впливом слова бедро або бедринець. — Див. ще драти.
[бедрик1] (ент.) «сонечко, Coccinella L.»; — п. biedronka, ст. biedrunka, ч. bedrünka, bedrunka; — похідне утворення від пел. *bedrb «перістий, плямистий (на бедрах)», збереженого у виразі коза бедра; пор. [бедрата] «чорна, руда або сіра, через середину впоперек біла» (про корову) ВеБ; менш переконлива спроба виведення (ЭССЯ 1, 180— 182) від основи bed-/bod- «колоти» або пов'язання з укр. бедринець (бот.), стел. БЕДргыТі «багатий» (Lunt Language 29/2, 128—133).— Коломієць Мовозн. 1967/3, 49—52; Sławski І 32.—Див. ще бедра, бедро.— Пор. бабарунка, без-Дрик.
[бедрик2] (у виразі щедрик-б. із щедрівки); — результат видозміни деети-мологізованої форми ведрик, фонетично зближеної з бедрик1 «сонечко»; менш переконливе пов'язання (Lunt Language 29/2, 128—132) форми бедрик, як основної в цьому значенні, з стел. БЕДр-кігн «багатий».— Див. ще ведрик.
[бедрик3] (у виразі на б. «на майбутнє»); — очевидно, результат видозміни деетимологізованої форми безрік; проміжним варіантом могла бути форма бездрик (тепер також «сонечко») з фонетичним д між зір, як у роздрухатися, ніздрі та ін.—Коломієць Мовозн. 1967/3, 51.— Див. ще бездрик, безрік.
бедринець (бот.) «Pimpinella L. (вживана для лікування рослина, гостра на смак); [смовдь оленяча, Peucedanum сег-varia Guss.; цикута отруйна, Cicuta vi-rosa L. Пі]», [бедрець] «бедринець ломикаменевий, Pîmpinell a saxifraga L.» Mak, [бедрінець Ж, бедренець Мак, бедрйч Ж, бердінець Мак, бидринець Мак, педри-нець Мак, ядринец Мак] «тс», [бедренец] «тс; родовик лікарський, Sanguisorba officinalis L.» Mak, ст. бедренець «Pim-