М. І. Туган-Барановського»

Доповідь

на тему

«Теорія циклічності економічної динаміки

М. І. Туган-Барановського»

Виконала:

студенткагрупиЕкк-42с

Цвір Л. Р.

 

Львів - 2014

 

Михайло Іванович Туган-Барановський - перший економіст-східноєвропеєць, наукові теорії якого визнали зарубіжні вчені різних шкіл і напрямків; один із найкращих знавців кон'юнктурних економічних циклів, автор численних праць про теорію вартості, розподілу суспільного доходу, історію господарського розвитку та кооперативних основ господарської діяльності.

Сьогодні ім'я цього видатного вченого і громадського діяча широко відоме науковій громадськості України і світу. На визнання його заслуг Національна академія наук України в 1991 році заснувала премію ім. М. І. Туган-Барановського за видатні роботи в галузі економічних наук. Академія економічних наук України з 1997 року нагороджує вчених "Золотою медаллю імені М. І. Туган-Барановського" за значний особистий внесок у розвиток економічних і науково-технічних сфер та активну суспільну діяльність на благо й розвиток України. Його ім'я носить Донецький державний університет економіки і торгівлі.

Його концепції стали підґрунтям, розробленої Дж. М. Кейнсом теорії прогнозування ринкової кон'юнктури, проведенні ефективної економічної політики. Він був одним із найяскравіших представників ліберального руху в Україні. Брав участь у заснуванні Національної академії України. Міністр фінансів Української народної республіки (1917--1918).

Що стосується внеску М.І.Туган - Барановського в сучасну економічну науку, то він значною мірою зводиться до створення сучасної інвестиційної теорії циклів у який передбачив сучасну концепцію "заощадження-інвестиції".

Головним фактором циклічності, на його думку, є непропорційність у розміщенні капіталу, що підсилилася в зв'язку з обмеженістю банківських ресурсів.

Ще у 1894 р. вийшла у світ перша книга МихайлаІвановичаТуган-Барановського "Промисловікризи в сучаснійАнглії, їхні причини та найближчівпливи на народнежиття", що не втратиласвоєїактуальності й сьогодні. У 2004 р., тобто через 110 років, її перевидано в Україні. У першому та другому виданні книга складалася з двохчастин, у першій з якихрозглядаласьісторія та теорія криз, а другу булоприсвяченосоціальномузначенню криз.

У третьому та наступнихвиданнях книги перший розділбулорозбито на два, і у другому особливо детально розглянутотеоріюперіодичності криз, що й стало прообразом їхциклічностіта йзагалом — циклічностіекономіки. Але в спеціальному, вжетретьомурозділіновоїредакції книги детально розглянутовпливпромислового циклу на народнежиттяабо на соціальну сферу економіки. Особливо глибоко в книзіпроаналізованопроблемибезробіття та бідності і вперше у світовійекономічнійнауцізапропонованонереволюційні шляхи подоланняцихнегативнихявищ у капіталістичномусуспільстві.

Робота “Промислові кризи в сучасній Англії, їхні причини і вплив на народне життя” уплинули на розвиток даного напрямку економічної науки. У цій роботі, полемізуючи з “народниками”. М.І.Туган-Барановський доводить, що капіталізм у своєму розвитку сам собі створює ринок і в цьому відношенні не має обмеження для росту і розвитку. Хоча і відзначає, що існуюча організація народного господарства, і насамперед панування вільної конкуренції, надзвичайно утрудняє процес розширення виробництва і нагромадження національного багатства.

У своїй теорії М.І.Туган-Барановський узяв за основу ідею Маркса про зв'язок промислових коливань з періодичним відновленням основного капіталу і заклав основи тенденції - перетворити теорію криз надвиробництва в теорію економічних коливань. Відзначаючи, що роки посиленого створення основного капіталу є роками загального пожвавлення промисловості, М.І.Туган-Барановський пише: “розширення виробництва в кожній галузі підсилює попит на товари, вироблені в інших галузях: поштовх до посиленого виробництва передається від однієї галузі до інший, і тому розширення виробництва завжди діє заразливо і має тенденцію охоплювати все народне господарства. У період створення нового основного капіталу зростає попит рішуче на всі товари”.

Але от розширення основного капіталу закінчилися (фабрики побудовані, залізниці проведені). Попит на засоби виробництва скоротилося і їхнє надвиробництво стає неминучим. У силу залежності всіх галузей промисловості одна від одної часткове надвиробництво стає загальним - ціни всіх товарів падають і настає застій. М.І.Туган-Барановський переконаний у тому, що якщо виробництво організувати планомірно, те яким би не було низьким споживання, пропозиція товарів не спромоглася б перевищити попит.

Заперечуючи висновки Марксової теорії відтворення та криз, учений дійшов висновку, що рушійною силою еволюції капіталістичної системи господарювання є інновації насамперед в галузях, що виробляють засоби виробництва. Тобто у пояснення циклічності розвитку промисловості він увів функцію інвестування.

На відміну від моделей неокласиків, які вважали, що механізм саморегулювання практично одразу врівноважує попит і пропозицію на всіх ринках, М. Туган-Барановський виходив із вторинності у практичному житті процесу коригування цін стосовно так званого кількісного реагування. Він ураховував можливість не тільки витрачання коштів на купівлю товарів або інвестування у виробничий процес, а й їх заощадження. Саме диспропорція між рухом заощаджень та інвестицій насамперед у галузях, що створюють засоби виробництва, є головною причиною циклічних коливань.

Економіст, по суті, започаткував сучасну інвестиційну теорію циклів, випередивши основну ідею кейнсіанської теорії циклів "заощадження — інвестиції"", як вихідний внутрішній імпульс усього механізму циклічних коливань. Він визначив функціональний взаємозв'язок головних факторів економічної активності, втілений Дж.М. Кейнсом у його мультиплікаторі тощо. Кризи у теорії М. Тугана-Барановського — лише одна з фаз капіталістичного циклу, і до того ж необов'язкова. Причини циклів та криз полягали, на його думку, на відміну від неокласиків, у недосконалості регулювальної ролі реального ринкового механізму в сфері нагромадження та витрачання суспільного капіталу, що призводить до порушень пропорційного його розподілу між різними сферами застосування. Відповідне регулювання інвестицій хоча б тільки у галузях, що створюють засоби виробництва, могло б забезпечити неухильне розширення виробництва.

 

Теорію циклів та криз М. Тугана-Барановського у світовій економічній літературі оцінюють як таку, що свідчила про розрив з минулим, визначила якісно новий етап у розвитку цієї теорії, започаткувала сучасну теорію кон'юнктури тощо. Він першим сформулював основний закон інвестиційної теорії циклів: у капіталістичному господарстві нагромадження капіталу відбувається постійно, а його перетворення на реальні активи (засоби виробництва) — залежно від коливань кон'юнктури у тих чи інших галузях. Сучасні дослідники творчості українського вченого на Заході звертають увагу на вплив теорії М. Тугана-Барановського на пізніші розробки А. Пігу, Дж.М. Кейнса, Дж. Хікса, Р. Харрода та ін.

Регулярне чергування періодів промислового піднесення і спаду створює те, що називається економічним циклом. М. Туган-Барановський докладно охарактеризував стан промисловості в основних фазах циклу, а також супровідні економічні явища. На його думку, капіталістичний цикл охоплює три фази: промислове піднесення, кризу і промисловий застій. Однак криза не є неминучою фазою капіталістичного циклу — піднесення може переходити в застій і поступово, без гострої кризи.

На думку вченого, причини криз полягають у власне природі капіталістичного господарства через те, що: по-перше, робітник у ньому — простий засіб виробництва; по-друге, воно має тенденцію до необмеженого розширення; по-третє, воно у цілому є неорганізованим. Охоплюючи всі сфери господарства, промислова криза не настає раптово, їй завжди передує особливий стан промисловості й торгівлі, а ознаки цієї "лихоманки" настільки характерні, що її можна передбачити.

Про це знали й інші економісти, але тільки М. Тугану-Барановському вдалося обґрунтувати наукове передбачення промислових криз. "Однією з особливостей промислових коливань, — зазначив він, — є навдивовижу закономірний рух цін заліза, який приурочується до фаз капіталістичного циклу: в фазі промислового піднесення ціна заліза завжди висока, у фазі промислового застою — низька. Ціни інших товарів коливаються не так закономірно. Це вказує на те, що умови попиту на залізо перебувають в особливо тісному зв'язку з фазами капіталістичного циклу".

З повною підставою можна сказати, що М.І.Туган-Барановський першим сформулював основний закон інвестиційної теорії циклів: фази промислового циклу визначаються законами інвестування. Порушення ж ритму економічної активності, що приводить до кризи, випливає, на думку М.І.Туган-Барановскою, через відсутність паралелізму на ринках різних сфер у період економічного підйому, розбіжності між заощадженнями й інвестиціями, через диспропорційності в русі цін на капітальні блага і споживчі товари.

Основна ідея М.І.Туган-Барановского полягає в тому, що в основі загального товарного надвиробництва лежить часткове надвиробництво, непропорційний розподіл “народної праці”. Таким чином, перше являє собою своєрідне вираження другого.

Досліджував М.І.Туган-Барановський і роль позичкового капіталу в процесі циклічних коливань економіки. Він відзначав, що підвищення позичкового відсотка є вірною ознакою того, що вільного позичкового капіталу в країні занадто мало для нестатків промисловості і роблячи звідси висновок, що безпосередньою причиною криз є не надлишок позичкового капіталу, що не знаходить собі застосування, а його нестача. Як бачимо, у М.І.Туган-Барановского виявляються багато елементів сучасної інвестиційної теорії циклів.

Головною заслугою Туган-Барановського є те, що у своїх дослідженнях він показав закономірність не тільки виникнення криз, а й шляхи їх подолання завдяки активізації інвестиційної та соціальної політик. Особливу роль у механізмі періодичних коливань економічної кон’юнктури вчений відвів процесу нагромадження капіталу, причому процеси нагромадження фінансового капіталу і матеріалізованого через освоєння реальних інвестицій основного капіталу він розділив.

Слідзазначити, що М. Туган-Барановськиймавфізико-математичнубазовуосвіту і перший свійступіньотримавсаме з фізики та математики. До речі, цедопомоглойому, по суті, створити першу в світіциклічнутеорію криз ізописоммеханізмуїхподолання за рахунокпоєднанняінвестиційної та соціальноїполітик, що давало змогудосить точно їхпрогнозувати і вчаснопопереджати про них у різнихкраїнахсвіту, а такожпропонуватиантикризові заходи.

У підсумку можна сказати, що Михайло Туган-Барановський уперше у світі розробив учення про закономірність циклічності системної економічної динаміки, пов’язаної з періодичністю промислових криз як чинника впливу на зміни в суспільному житті, тобто на соціальну сферу економіки. У середині ХХ ст. стокгольмська школа економічної думки, творчо спираючись на його концепцію, відкрила шляхи самозбереження та розвитку капіталізму на основі шведської моделі, яка успішно реалізована сьогодні у скандинавських країнах, котрі за рівнем життя останніми роками впевнено лідирують серед найрозвинутіших країн світу.

Значення економічних теорій М.І.Туган-Барановська важко переоцінити, вони значно вплинули не тільки на економічний розвиток радянського суспільства, але і на світові економічні ідеї цілого світу, цілого світового господарства.