Монреальський протокол

Модель ООН Черкаси 2015

ЮНЕП

(United Nations Environment Programme)

Роль ООН у дотриманні Кіотського та Монреальського протоколів з метою збереження атмосфери Землі

Зміст

1.Вступ……………………………..3

2.Кіотський протокол……………..3

3.Монреальський протокол……….4

4.Переробка відходів……………...5

5.Вторинна переробка відходів…...5

6.Наступні кроки розвитку………..6

7.Корисна інформація……………..7

8.Секретаріат комітету…………….7

Вступ

На сьогоднішній день перед нами постало важливе питання про охорону навколишнього середовища. Це питання обговорювали не раз, але саме нам доведеться з’ясувати, чи має сенс продовжувати Кіотський протокол та заохочувати до його підписання не лише країни Євросоюзу, а й усього світу. А також вже вкотре ми матимемо можливість поговорити про збереження озонового шару, саме це питання описане в Монреальському протоколі. На відміну від Монреальського протоколу, у якого були чітко позначені цілі і реальні вигоди, тобто зниження збитків, що наносяться озоновому шару, Кіотську угоду було погано сформовано і вона має невизначені перспективи свого розвитку. Крім того, її не підписали найважливіші в цій справі країни.

Кіотський протокол

Кіотський протокол — міжнародна угода про обмеження викидів в атмосферу парникових газів. Головною метою угоди є стабілізація рівня концентрації парникових газів в атмосфері. Згідно протоколу розвинуті країни та країни з перехідною економікою зобов’язані скоротити або стабілізувати викиди парникових газів у 2008–2012 роках

 

до рівня 1990 року.

Кіотський протокол був підписаний у грудні 1997 року. Більшість країн-членів ООН підписали договір. Чотири країни (Афганістан, Андорра, Ватикан, Західна Сахара) не стали учасниками протоколу. США підписала, але не ратифікувала даний документ, а така країна, як Канада у 2011 році вийшла з протоколу. За даними Організації Об’єднаних Націй готові надалі працювати за цим протоколом лише європейські країни.

Глобальне потепління пов'язують з результатами людської діяльності - із зростанням викидів в атмосферу планети так званих парникових газів, вуглекислого газу (СО2) і метану. Ці гази поглинають інфрачервоні (теплові) промені, які випромінює нагріта поверхня планети, і тим самим перешкоджають її охолодженню, що призводить до збільшення температури повітря.

Вважається, що можливу глобальну катастрофу можна запобігти двома методами зниження викидів парникових газів:

1) зміна структури паливного балансу країн світу шляхом переходу до менш «брудним» технологіям (перехід від спалювання вугілля до спалювання газу, використання АЕС і ГЕС, вітрової енергії та ін),

2) широке впровадження енергозберігаючих технологій і очисних споруд.

Монреальський протокол

Монреальська угода – визначна подія в історії, адже саме після її прийняття, спинилося виточення озонового шару, і почалася нова ера в світовій екології. 191 країна, що його підписали, поступово вивели з обігу понад 95% речовин, які призводили до витончення озонового шару. Протокол також зробив свій внесок у пом'якшення кліматичних змін. Багато озоноруйнівних речовин одночасно є і парниковими газами. В середині 1980-х рр.. озоновий шар почав інтенсивно виснажуватися. Причиною цьому стали, на думку вчених, деякі галогеновані вуглеводні, широко застосовуються в промисловості, що потрапляють в атмосферу Землі. З метою міжнародного протидії руйнуванню озонового шару був розроблений Монреальський протокол. Він передбачає для кожної групи галогенованих вуглеводнів певний термін, протягом якого вона повинна бути знята з виробництва та виключена з використання. Проведений аналіз глобальних тенденцій свідчить про те, що виробництво і споживання гідрохлорфторвуглеводнів (ГХФВ) у країнах, що розвиваються, неухильно збільшується, у той час як динаміка аналогічних показників у розвинутих країнах демонструє певний спад. За даними 2005 року, найбільшими виробниками та споживачами ГХФВ у світі були Китай і Сполучені Штати Америки.

Переробка відходів

Переробка відходів — здійснення будь-яких технологічних операцій, пов'язаних зі зміною фізичних, хімічних або біологічних властивостей відходів, з метою підготовки їх до екологічно безпечного зберігання, перевезення, утилізації чи видалення. Повторне використання або повернення в обіг відходів виробництва чи сміття. Найпоширеніша вторинна, третинна, інші переробки різними масштабами таких матеріалів, як скло, папір, алюміній, асфальт, залізо, тканини та різних видів пластику. Методи переробки відходів залежать від вмісту відходів і включають спалення, поховання у відведених місцях, скидання в море. Органічні відходи після переробки можна використовувати, як добриво. Ядерні й токсичні відходи звичайно піддають похованню або топлять у морі, що однак далеко не цілком знімає небезпеку зараження..