2017-11-01
309
Структура лабораторно-практичних робіт являє собою єдність таких складників:
1) актуалізація знань і корекція опорних уявлень;
2) мотивація навчальної діяльності;
3) усвідомлення змісту;
4) самостійне виконання роботи;
5) узагальнення і систематизація результатів;
6) підбиття підсумків.
Актуалізація і корекція опорних уявлень – досить короткий, але відповідальний етап лабораторно-практичної роботи. Виокремлення його в структурі лабораторно-практичного заняття як незалежного елементу пояснюється тим, що організація самостійної діяльності учнів у навчанні пов`язана з великими витратами часу. Це призводить до того, що вчитель частину матеріалу змушений подавати оглядово, переносити на наступний урок або включати до домашнього завдання. Тому дуже важливо, щоб зміст лабораторно-практичної роботи відповідав навчальному матеріалові виучуваної теми. На цьому етапі вчитель спрямовує увагу учнів на сутність майбутньої роботи. Учні сприймають або повторюють факти, поняття, потрібні для виконання завдання.
Наступний етап - мотивація навчальної діяльності – передбачає ознайомлення учнів з темою, та завданням роботи, її характером. Вчитель пояснює, як підходити до виконання завдань, які результати мають бути одержані; визначає засоби фіксації проміжних і кінцевих результатів, підходи до оцінювання підсумків праці кожного. Залежно від характеру роботи створюється проблемна ситуація.
Відтак учні сприймають і усвідомлюють мету, послідовність своїх дій, аналізують і узагальнюють вихідні положення, на яких грунтується завдання, вивчають проблему (якщо вона є), шукають засобів до її розв`язання
На черговому етапі школярі знайомляться зі змістом завдання, встановлюють, що вони знають, а що потрібно вивчити, які відомі прийоми дослідницької діяльності можна застосувати в цій ситуації. Якщо вчитель не сформулював проблему, учні шукають її в змісті роботи. Якщо виникає потреба, вчитель уточнює план діяльності, а в разі, коли учні натрапляють на серйозні перешкоди в дослідженні, пропонує їм докладну інструкцію і шляхи їх вирішення.
Виконуючи роботу, учні аналізують історичне джерело індивідуально, парами або групами – залежно від кількості примірників тексту джерела й мети заняття. Вчитель спостерігає за перебігом дослідження, точністю виконання завдання, при потребі допомагає учням, спрямовуючи непрямими запитаннями та опосередкованими завданнями їхню роботу в належне річище.
На передостанньому етапі виконання завдання, учні ретельно аналізують результати своєї роботи, систематизують та фіксують їх у зошитах у вигляді коротких висновків.
Підбиття підсумків, якими закінчується робота, вчитель проводить у формі узагальнювальної бесіди, під час якої розглядається кінцевий і проміжний результати дослідження, характерні помилки. Вчитель теоретично обґрунтовує підсумки учнівських досліджень.
Наведемо приклад виконання лабораторно-практичної роботи з аналізу історичних документів програмового характеру, яка пропонується учням 10 класу при вивченні теми: “Виникнення Центральної Ради”.
Робота починається з актуалізації знань і корекції уявлень. Вчитель просить учнів згадати: у чому полягала суть національного питання на початку ХХ століття? Як намагалася розв`язувати це питання щойно постала Центральна Рада? Чи відповідала така політика потребам українського народу й тогочасним політичним реаліям? Чому М.Грушевський не вплинув на заяву Центральної ради під час її ухвалення? Припустіть його можливі дії. Після невеликої бесіди вчитель підводить учнів до сприйняття теми й мети роботи.
Тема уроку: Програма М.Грушевського щодо розбудови української держави.
Мета: Виявити основні положення програми М.Грушевського, накреслені в статтях, надрукованих в березні-квітні 1917 року; розвивати вміння учнів аналізувати й узагальнювати інформацію, здобуту під час різнобічного вивчення джерел.
Хід роботи, тобто порядок дій учнів:
1. Уважно ознайомтеся з усіма наданими вам джерелами.
2. Визначіть їхню основну думку та сформулюйте її короткою тезою.
2. Порівняйте ці положення між собою і зробіть висновки.
4. Висновки обґрунтуйте й узагальніть.
Для учнів з досить високим рівнем пізнавальної активності завдання обмежуються визначенням мети й наведеним вище коротким планом роботи, а також ставиться завдання на зразок: “Український історик з Канади Томас Приймак зазначав, що конституційний проект М.Грушевського 1905 року став політичною програмою України на багато років. Звертаючись до учнів вчитель запитує чи згідні вони з таким твердженням? Виходячи із результатів порівняльного аналізу вчитель просить обґрунтувати свою думку.
Для учнів із середнім рівнем активності завдання не таке складне: Український історик Валентин Мороз писав, що Грушевський чудово пасував до початкового заспівного стану української революції. Проаналізуйте уривки із статей М.Грушевського, порівнюючи їх із програмною заявою Центральної Ради, і висловіть свою думку. Чи справді його ідеї сприяли подальшому розвиткові української революції?
Учням з низьким рівнем пізнавальної активності разом із завданням дається план порівняння: Проаналізуйте вибірки зі статей М.Грушевського за таким планом:
1. Визначення долі України та Росії.
2. Ставлення до Установчих зборів в українському суспільстві.
3. Територія України в уявленні М.Грушевського.
4. Доля неукраїнських народів у майбутній українській державі.
5. Порівняйте програмні тези Центральної Ради з програмою її Голови та визначить місце М.Грушевського в розвитку революційного процесу в Україні.
Хід роботи. Учні аналізують вихідні положення, уточнюють у вчителя суть завдання. Після цього вони читають і обмірковують уривки зі статей, намагаються співвідносити свої первинні уявлення з поставленим завданням, будують гіпотези. Вчитель спостерігає за роботою учнів, відповідає на непрямі запитання, скеровує діяльність класу.
Усвідомивши зміст роботи, учні починають її виконувати. Коротко записують свої висновки в зошиті. Вчитель контролює діяльність школярів і коригує її. Складність педагогічного керівництва на цьому етапі передумовлюється неоднаковими здібностями й підготовкою учнів, що визначає різні темпи виконання роботи. Значно впливають на це також вікові та особистісні можливості школярів, особливості їхнього психічного розвитку, різні здатності самостійно розв`язувати проблеми або творчо переносити знання і навички в нові умови. На цьому етапі особливо важить рівень пізнавальної активності учнів (як інтелектуальний, так і емоційно-вольовий) передусім такі якості, як воля, вміння ставити перед собою мету та знаходити оптимальні засоби для досягнення її, наполегливість у подоланні перешкод. Усе це вимагає від вчителя індивідуального підходу до учнів, вміння диференціювати їхні завдання.
Коли час, відведений для виконання значної частини роботи буде вичерпаний, вчитель оголошує про перехід до наступного етапу заняття – узагальнення та систематизації. Учні синтезують свої спостереження в загальному висновку, записують його у зошиті. Після цього вчитель в узагальнюючій бесіді перевіряє правильність виконання завдання, виправляє помилки. Він теоретично обґрунтовує результати учнівських досліджень і пов`язує їх з пройденим і наступним навчальним матеріалом. Робота учнів оцінюється за ступенем оволодіння ними прийомами результативної діяльності (аналіз, синтез, порівняння, встановлення причинно-наслідкових зв`язків, узагальнення), правильність і повнота виконання завдання, інтенсивність діяльності, зосередженість уваги, прагнення до самостійності в роботі, швидкість переходу від одного виду діяльності до іншого.
Зміст лабораторно-практичної роботи – це сукупність фактів (закономірностей, засобів діяльності та методів пізнання, норм ставлення до різноманітних явищ і оцінок їхнього значення в ряді інших), вибраних з джерел знань методами, властивими історичній науці. (порівняльно-історичним, виявленням мети діями, реконструкція цілого на основі частини).
Специфіка знань, які становлять зміст лабораторно-практичної роботи з історії полягає в тому, що вони мають свою конкретну форму відображення – джерело інформації, в даному випадку – це історичні джерела. Але не всі вони в чистому вигляді можуть бути використані як предмет лабораторного дослідження в школі.
Для тих вікових категорій учнів, що системно вивчають всесвітньо історію та історію України, це – письмові документи (літописи, політичні твори, програми партій), твори політичних діячів, рішення з`їздів, урядові постанови, усні, етнографічні та речові джерела (їхні описи), матеріали періодичної преси. Подеколи як історичні джерела використовують літературні твори або твори живопису.
