Схема стилістичного аналізу тексту

Стилістичний аналіз передбачає віднесення тексту до певного функціонального стилю на основі виконуваної ним комунікативної функції й тих стильових ознак, які забезпечують досягнення поставленої мети.

1. Прочитайте текст. Довести, що запропонований уривок є текстом, а не набором речень.

2. Визначити вид тексту: розповідь, опис чи роздум (або ж поєднання їх); знайти зачин, основну частину, кінцівку.

3. Визначити комунікативні завдання тексту.

4. Вказати сферу застосування тексту.

5. Вказати й обґрунтувати форму викладу змісту (монологічна чи діалогічна).

6. Назвати характерні особливості висловлювання (невимушеність, офіційність, образність, емоційність та ін.).

7. Визначити мовні особливості тексту (лексика, фразеологія, граматичні риси). Назвати слова, які є стрижневими щодо ідеї.

8. Якщо необхідно, застосувати стилістичний експеримент. Обґрунтувати свої міркування.

9. Зробити висновок про належність тексту до того чи того функціонально-стилістичного різновиду мовлення.

Зразок розбору

Квітки інею на кожному дереві не схожі між собою, відмінні. Особливо пишними видаються на сосні, де оточена інеєм хвоя нагадує хризантеми завбільшки в кулак. Гострі іскорки сіються донизу так, як навесні сіються пелюстки з розквітлої черешні та вишні.

Коли від лісу через поле поглянеш на село, то о цій зимовій порі, коли палає сонце і увесь простір завуальований інеєм, здається тобі село пастельною картиною, де використано тільки білий колір...

Є. Гуцало

Аналізований уривок є текстом, оскільки речення, що входять у його структуру, пов’язані за змістом та граматично. Це виявлено у їхній функціонально-змістовій залежності, взаємозумовленості мовної будови, детермінованої комунікативними завданнями. Компоненти складного утворення пов’язані між собою ланцюговим зв’язком, що полягає в спадкоємності, створюваній у лінійній послідовності спільності елементів: іній – інеєм – іскорки – інеєм – білий колір.

Текст являє собою поєднання опису з елементами розповіді. Зачин «Квітки... відмінні». Основна частина – «Особливо... інеєм». Кінцівка «здається... білий колір».

В уривку наведено опис зимового дня, морозного і сонячного. Автор намагається зробити його таким, що викликав би в уяві читачів зримі картини. З цією метою використано слова в переносному значенні: квітки інею, іскорки, палає сонце, завуальований інеєм, художні засоби – епітети (гострі іскорки), гіперболу (хризантеми завбільшки з кулак), метафору(пелюстки сіються). Важливу роль відіграє порівняння об’єктів, хоч порівняльних зворотів немає. Зіставлення виражено по-іншому: квітки інею (вкриті інеєм гілки, схожі на квітки); хвоя нагадує хризантеми; іскорки сіються... так, як навесні сіються пелюстки; простір здається пастельною картиною. У тексті відтворено тільки зорові враження, і це виразно передає тишу та спокій погожого зимового дня. На цей же ефект працює й граматична структура речень: усі вони розповідні, складаються з багатьох слів. Єдине просте речення (перше в уривку) ускладнене однорідними означеннями не схожі, відмінні, зміст яких дуже близький. Це сповільнює темп розповіді. Всі інші речення складні сполучникові, останнє з трьома підрядними і дієприкметниковим зворотом після пояснювального іменника. Це також надає текстові спокійного, розміреного звучання.

Застосовуючи в другому абзаці узагальнювально-особове речення, автор ніби залучає читача до співвідчуття змальованої краси природи, впливає на його естетичні почуття. Отже, основна функція тексту – вплив через художній образ, що й визначає його належність до художнього стилю.

Навчальне видання