Античні міста-держави півнвчного Причорномор'я

Національний Університет “Києво-Могилянська Академія” Реферат з історії України З теми “АНТИЧНІ МІСТА-ДЕРЖАВИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР*Я ” Виконала студентка ДЕН-2, ГР. 3 Рибачук Анна. Київ – 2000 План: 1. Вивчення античних пам(яток півдня України 2. Антична колонізація Північного Причорномор(я 3. Античні держави Північного Причорномор(я: - історія держав Північного Причорномор(я - державно-політичний устрій міст-держав - Ніконій - Тіра - Борисфеніда - Ольвія - Херсонес Таврійський 4. Населення і торгівля античних міст-держав 5. Вплив північно - причорноморської цивілізації на довколишні племена Вивчення античних пам'яток півдня України Дослідження пам'яток античної культури на території Українипочалося ще наприкинці 18 ст. Спочатку це були візуальні обстеження,викладені в загальних описах Північного Причорномор(я П.Сумароковим,І.Потоцьким, І.М Муравьйовим-Апостолом, Г.Е Кепером, П.І Кеппеном. Вже на початку 19 ст. створюються музеї в м.Миколаєві (1806),м.Феодосії (1811), м.Одесі (1825), м.Керчі (1826). Їхня діяльністьспрямовувалась на вивчення переважно античних пам'яток.У 1801 роціП.К.Сухтелен проводить в м.Ольвії перші археологічні розкопки,трохипізніше розпочинаються розкопки поблизу м.Керчі й у м.Херсоні. Регулярного характеру розкопки пам'яток античної культури ПівдняПричорномор'я набули у кінці 19 ст. Крім історико-археологічних описівназваних авторів, в першій половині 19ст. були створені карти і планизалишків античних північнопричорноморських міст. Згодом були зробленіспроби звести археологічні матеріали а також розвідки з історіїБаспорського царства й Ольвії. З кінця 19 ст. розгорнулися систематичні розкопки трьох найбільшихантичних міст-держав та іхніх некрополів на території України - Березані таОльвії (Б.В. Фармаковський, Е.Р.Штерн), Херсонеса (Одеське товариствостарожитностей; К.К Костюшко-Валюженич, Р.І. Лепер), Пантікапея(К.Є.Думберг, В.В.Шкарпіл), курганів Боспорського царства. Були відкритіоборонні споруди, житлові квартали, терми (лазні) й монетний двір уХерсонесі, десятки монументальних поховальних споруд. У пожовтневийперіод, а особливо після Великої Відчизняної війни, археологічнідослідження античних пам'яток України набули дуже широкого розмаху. Завдяки цьому ми тепер маємо досить повне уявлення про археологію таісторію всіх чотирьох центрів поширення античної культури в ПівнічномуПричорномор'ї -Тіри,Ольвії, Херсонесі і Боспора. За джерела при вивченні історії античних північнопричорноморськихдержав, крім так званих артефактів, правлять свідчення давніх авторів.Насамперед це "Історія" Геродота. Відомості про Північне Причорномор'язалишили також Діодор Сіцілійский, Страбон, Полієн, Демосфен, Єсхін,Діон Хрисостом, Птолемей, Овідій, Пліній та інші стародавні вчені,філософи, письменники, поети. Але найконкретнішими є різні категорії археологічних джерел, якіздобуваються при роскопках міст, поселень і некрополів (могильників). Антична колонізація Північного Причорномор'я. Перші випадкові відвідини Пн.Причорномор'я грецькими мореплавцямиприпадають на початок першого тис. до н.е. За літературною традицієюнайраніше поселення на Березанському півострові могло виникнути близькосередини 7 ст. до н.е. В першій половині - середини 6 ст. до н.е грекизасновують Ольвію (Південнобузький лиман), наприкінці 6 ст. до н. е. -Тіру, Ніконій (на Дністровському лимані), Керкінітіду. Тоді ж упівденно-західному Криму виникає невелике іонійське поселення. Можливовоно існувало до останньої чверті 5 ст. до н.е, коли вихідці з ГераклеїПонтійської заснували на його місці Херсонес.У другій половині 6 ст. дон.е. виникає більшість міст Боспору: Пантікопей, Феодосія, Німфей,Мірмекій,Тірітака, Фанагорія, Гермонаса, Кели. Саме в цей часвідбувається майже суцільне освоєння сільських округ цих міст, дез'являється багато поселень.Окрім Херсонеса, більшість згаданих містзасноване вихідцями з району малоазійського міста Мілет. Колонізація Пн.Причорномор'я була частиною так званої ВеликоїГрецької колонізації 8-6 ст. до н.е. Вона зумовлювалась рядом причин,найголовніша з яких-відносне перенаселення, коли всі землі в материковійГреції були вже розподілені."Зайві" люди змушені були шукати ліпшої долі вінших місцях, не так щільно заселених. Греки – засновники північнопричорноморських міст були в основнійсвоїй масі малозаможними землеробами, частково–торговцями, ремесниками.На ранньому єтапі свого буття на новій землі вони займалися сільськимгосподарством сіяли пшеницю, ячмінь, просо, розводили сади, городничали, розводили худобу. Інші їхні тогочасні заняття – ремістництво, торгівля– були другорядними. Отже, грецька колонізація Північного Причорномор'ямала спочатку аграрний характер. Але колонізацію слід розуміти лише якгосподарське освоєння греками Пивнічного Причорномор'я, причому мирне.Новозасновані колонії не залежали від міст–мотрополій хоч і підтримували зними добрі стосунки, навідь укладали угоди щодо взаємного сприяння вторгівлі, надання рівних прав громодянам обох полісів, мали з ними єдинікульти й літочислення. Колонії в основному засновувались упорядковано, коли ще в митрополіїобирали або призначали керівника групи колоністів – ойкіста. На місцізакладання нового міста розмежовувались ділянки під будівлі йсільськогосподарські території, відводили місця для культових ігромадських потреб. Однак іноді колонізація мала стихійний характер. Античні держави північного Причорномор'я. Освоєння грецькими переселенцями узбережжя Північного Причорномор'явідбувалося поступово, в цілому в напрямі із заходу на схід. 6 ст.до н.е. залогом було часом заснування більшостіпівнічнопричорноморських держав. Кожне з них мала власну історію, алеоскільки всі вони тісно взаємодіяли з античним світом,а також ізварварським оточенням, в їхньому розвитку простежується багато спільного.Майже тисячолітня історія цих держав поділяється на два великі періоди ікілька єтапів. Перший період тривав від другої половини 7 і приблизно до середини 1ст. до н.е. Він характерезувався тісними культурними та економічними зв(язками якіз материковою Грецією, так і з навколишніми племенами, що зумовлювалосявідносною стабільностю загальноісторичного розвитку. В матеріальному ідуховному житті колоністів домінували еллінські традиції. Саме в цей цасстворюється Баспорське царство. На архаїчному етапі першого періоду (друга половина 7 - початок 5ст.до н.е) на Півдні нинішньої України відбувається становлення держав,розпочинаються їхні активні контакти з грецькими містами СхідногоПричорномор'я, закрема Іонії. Типовою є землянкова житлова забудовабільшості північнопричорноморських полісів, хоча вже у 6 ст.до н.е. унайбільших з них будуються храми формуються комплекси агори (площа,навколо якої розміщувалися адміністративні, громадські будівлі, крамниці, культові майдани, вівтарі). Зароджуються ремесла, промисли,розвивається торгівля, виникає монетна справа. В чей часзапочатковуються в цілому мирні контакти грецьких переселенців ізнавколишніми племенами кочовиків. На другому – класичному етапі першого періоду (початок 5 - другатретина 4 ст.до н.е.) розпочинається поступовий розквіт держав. В цей часзначно поширюються контакти з кочовниками та племенами Лісостепу. Особливотісні зв'язки з варварським населенням мав Боспор. Наприкінці другої третини 6 ст в розвитку античнихпівнічнопричорноморських держав спостерігається недовгочасна криза.Відтоді починається останній етап еллінського періоду – елліністичний,який спочатку позначається максимальним економічним розвитком, піднесеннямсільського господарства, ремесел, торгівлі, культури в цілому. Проте вже з другої половини 3 ст.до н.е.поступово назріває криза. Агресія скіфів у Західному Криму, пересування варварських племен уНижньому Побужжі та Подніпров'ї призводить до занепаду сільської округиантичних міст. Другий великий період історії античних держав Північньогопричорномор'я – римський (середина 1 ст. до н.е. - 70 роки 4ст.н.е.)–характеризується передусім входженням Тіри, Ольвії, Херсонеса,до складу римської провінції – Нижньої Мезії. Цей період позначавсянестабільністю воєнно-політичної ситуації, певною варваризацією населення, натуралізацією господарства, частковою переорієнтацією культурно-економічних зв'язків. Держави Північного Причорномор'я стали дляримської імперії своєрідним бар'єром перед натиском кочових племен на їїсхідні кордони, що проходили по Дунаю. Спостерігається деяке економічнепіднесення Тіри, Херсонеса, Баспору, їхня культура потрохунормалізується. У другому періоді оснування античних північнопричорноморських місті їхніх округ можна виділити три основні етапи. Перший розпочинається в середині 1 ст. до н.е., коли політика цихміст поступово переорієнтовувалася на Рим. Другий етап охоплює час від середини 2 по середину 3 ст. до н.е.,коли в Тірі, Ольвії, Херсонесі, Хараксі розміщуються постійні загониримських війск, а самі ці міста підпорядковуються Нижній Мезії. В певнійполітичній залежності від Риму перебуває й Боспор. В умовах відносноївоєнно- політичної стабільності економіка північнопричорноморських державдосягає найвищого розвитку. Третій - останній етап - розпочинається з 2 половини 3ст. н.е., коли з метою захисту кордонів римської імперії від готів, гарнізониримських військ були виведені з Північного Причорномор'я в Подунав'я.Навали кочовиків, зокрема готів, фактично знищили сільські округи. Майжевсі античні держави остаточно припинили своє існування в 70-х роках 4 ст.під ударами гунів. Вижили тільки Херсонес і Пантікапей, які згодомувійшли до складу Візантійської імперії. Державно-політичний устрій. Північнопричорноморські поліси були рабовласницькими демократичнимиабо аристократичними республіками, де раби, жінки та іноземці не малиправ громадянства. Найвищими органами законодавчої влади були народнізбори ("народ ") і рада. Народні збори, в яких брали участь усіповноправні громадяни, вирішували питання зовнішньої політики, оборони,грошового обігу, забезпечення населення продовольством, наданняпривілегій купцям. Виконавча влада складалася з різних колегій -магістратур або окремих службових осіб - магістратів. Існували спеціальніколегії, котрі займалися виключно фінансовими або військовими справами(колегія стратегів), торгівлею (колегія аграномів), благоустрою міста(колегія астиномів) та інші. Діяли судові установи, що складалися зкількох відділів.У судочинстві брали участь судді, свідки, обвинувачі. З часом у державно-політичному житті відбувалися зміни.Так, полісиБоспору Кіммерійського в 480 році до н.е. об'єдналися під владоюАрхеанактидів у єдине Боспорське царство, хоча й після цього залишилисьпрактично самостійними в своїх внутрішніх справах. Античні міста -держави Північного Причорномор(я Ніконій. Назва міста походить, можливо, від імені ойкіста. Розташовувалосявоно на лівому березі Дністровського лиману, поблизу сучасного с.Роксолани. Заснований переселенцями з Іонії в останній третині 6 ст до н.е.,Ніконій являв собою невеликий поліс що складався із власне міста і близькодесятка лівобережних сільських поселень із землянковою забудовою. Основуекономіки становило землеробство. На відміну від Тіри власної монетноїчеканки не мав. В 1-6 ст.до н.е. основним платіжним засобом навнутрішньому ринку Ніконія були істрійські мідні литі монети. Але можливо, що в 5 ст.до н.е. Ніконій вже випускав власну литу монету іззображенням сови. Підтримував торгівельні зв(язки з містами Іонії, Антіки, острівною Грецією, з Істрією, Ольвією. В 6 - першій половині 5 ст. дон.е забудовувався землянковими житлами, які згодом змінювалися будинкамизвичайного грецького типу. На другу половину 5 - 4 ст. до н.е. припадаєрозквіт міста, коли, зокрема, зводяться оборонні споруди. Близькотретьої чверті 4 ст. до н.е Ніконій занепадає. В 3-2 ст. до н.е. занепадпосилюється, а з нашестями голатів та інших варварських племен містоостаточно гине. В 1-4 ст. н.е. життя в ньому відновлюється, але цейперіод майже не досліджений. Тіра Назва міста походить від грецької назви Дністра –Тірас.Місцерозташування залишків Тіри - околиця сучасного Білгорода-Дністровського лиману Одеської області. Колонія заснована вихідцями зМілета наприкінці 6-ст. - початок 5 ст.до н.е. В розвитку Тіри виділяютьдва основні періоди: еллінський (від заснування міста до середини першогостоліття до нашої ери) і римський (середина 1 ст.до н.е. - 70-ті роки 4ст.), які розділяє гетська навала під проводом Буребісти. Час першогорозвитку починається з 5-го ст.до н.е. і триває до 3-го ст.до н.е. Тіракарбувала власну монету з кінця 2-го ст.до н.е і до 70-х років 1 ст. до н.еможливо входила до складу Понтійської держави Мітрідата Євпатора. Заримськогоімператора Доміціана увійшла до складу Нижньої Мезії; з 2 ст. дон.е в Тірі розміщуються підрозділи 5 Македонського і 11 Клавдієвоголегіонів. В середині 3 ст.н.е Тіра виходить із провінції Нижня Мезія, йримський гарнізон залишає місто. Тоді воно зазнає руйнування готами. Населення Тіри займалося посередницькою торгівлею, сільськимгосподарством, скотоводсвом, міншою мірою - ремеслами. Тіра маласільську округу. Тут виращували зерно, ловили рибу, випасали худобу. Розкопками знайдено залишки житлових кварталів 6-го ст. до н.е. таоборонних споруд кінця 4-го ст. до н.е. Борисфеніда (від грецької назви Дніпра - Борисфен) Грецьке поселення на півострові (нині острів) Березань, найранішав Північному Причорномор'ї айпокія, заснована грецькими переселенцями удругій половині 7-го ст. до н.е.. На певній стадії свого розвитку цепоселення було полісом, який згодом був перенесений до поселення, щоодержало назву Ольвія. В 1 половині 6-го ст. до н.е. на берегахБерезанського лиману виникають численні невеликі поселення, котрістановили сільську округу Борисфеніди. Остання існує й у 5 ст. до н.е., аз кінця 4 ст. до н.е. життя в ній завмирає на тривалий час і відроджується лише в 1 ст. н.е. Починаючи з останньої чверті 7 ст. до н.е. Борисфеніда входила доскладу Ольвійської держави й загинула разом з Ольвією. Площа населення, щозберіглася, становить близько 10 га. Місто в окремих своїх районах малопрямокутне планування. Розкопанно залишки апсидального храму, некрополь5 ст. до н.е. Ранні культурні шари Борисфеніди багаті на знахідкигрецького посуду. Ольвія Ольвія – давньогрецькою мовою означає -"щаслива". Розташована направому березі Південнобузького лиману. Рельєф місцевості зумовив формуміста у вигляді неправильного трикутника. Єдиної точки зору на датузаснування Ольвії до цих пір нема. Більшість істориків схиляється дозаснування Олвії на рубежі 7-6 ст.до н.е. чи в першій половині 6 ст. дон.е. вихідцями з району Мілета і проіснувала до середини 3 ст. Топографічно Ольвія складалася з трьох частин - Верхньої, Терасноїта Нижньої. Остання вже після загибелі міста була зруйнована водами лиману. На етапі розквіту наприкінці 4-3 ст. до н.е Ольвія займала територіюплощею близько 55 га, численість її мешканців становила близько 20 тисяч. В історії міста й держави простежуються два великі періоди. Перший охоплює час від заснування тут колонії до середини 1 ст. дон.е. Забудована в другій половині 4 ст. до н.е. однокамерними землянками танапівземлянками, в 5 ст. до н.е. Ольвія набуває звичайного длястарогрецького міста вигляду. В 5 ст. до н.е в ній, за Геродотом, ужеіснували укріплення та палац Скіфського царя Скіла. Житлові споруди Ольвії - звичайно одноповерхові з підвалами.Відкрито залишки агори (площі, навколо якої зосереджувалися торгові ряди, будинки суду, магістратур). Виявленно священні ділянки. Деякий час Ольвія входила до фінського морського союзу. Маларозвинуті торгівельні та культурні зв'язки, мала свої гроші - спочатку цебули литі "дельфінчики ", трохи пізніше аси, а з середини 5 ст. до н.е.карбує звичайні для античного світу монети. Економічну базу поліса становило сільське господарство, розвивалисяремесла й торгівля. В період з останньої третини 4 по середину 3 ст. до н.е. Ольвійськадержава досягла найвищого економічного піднесення. Виник новий типсільських поселень у вигляді колективних садиб. Проте з кінця 3 ст. дон.е. починається поступовий занепад. У 2 ст. до н.е. Ольвія опиняєтьсяпід протекторатом царя Малої Скіфії Скілура. З кінця 2 ст. до н.е. по 70роки 1ст. до н.е. перебувала під владою Мітрідата 6 Євпатора - царяПонтійської держави. Після цих подій місто остаточно занепало й булодобите гето-дакійськими племенами. Наприкінці 1 ст. до н.е. починається поступове відродження Ольвії,що стає початком другого періоду, що проходить під знаком римськихвпливів.У цей час територія городища скоротилася майже втроє йогозабудова була скупченою і бідною. Близько середини 1 ст. до н.е. Ольвія потрапляє в залежність відскіфських або сарматських царів, проте незабаром звільняється. В середині 2 ст. до н.е. місто увійшло до складу Нижньої Мезії. 2 ст. - перша половина 3 ст. н.е. стали періодом найвищого розвиткуОльвії римської доби. В 40-і й потім 70-ті роки 3 ст. н.е. Ольвія зазнаєнавал готів. Життя в місті остаточно завмирає не пізніше другої четверті4 ст. н.е. Некрополь Ольвії займає територію загальною площею близько 500 га,проте його межі на різних етапах життя міста змінювалися, а в першістоліття поховання почали розміщувати навіть на залишках самої Ольвіїєлліністичної доби у звичайних грунтових прямокутних у плані ямах - на дніабо в підбоях вирізуваних у стінках цих ям. На земній поверхні надпохованням звичайно встановлювалися кам(яні надгробки у вигляді стел,антропоморфних зображень, вівтарів. У 4 ст. до н.е з(являються землянісклепи, що складалися з поховалльної камери та дромоса (вхідного похилогокоридору). Пізніше починають ховати в кам'яних склепах, над якимизводились грунтові насипи. Найвищої досканалості споруди цього типудосягають у другій - першій половині 3 ст.н.е., коли будувалисьмонументальні кургани з кам'яними крепідами. Саме тут використовувалисьнапівциліндричні розпірні склепіння й високоякістні кам'яні мури(найвидатнішими зразками цієї архітектури є склепи курганів - Зевсового,Єврисивія та Арети.). Херсонес Таврійський Назва походить від грецького слова "півострів". Руїни цього містарозташовані на околиці Севастополя. Херсонес заснований у 422 -421 році дон.е. вихідцями з Гераклеї Понтійської. Розквіт держави припадає на кінець4-3 ст.до н.е. Це одне з трьох великих античних північнопричорноморськихміст, які дожили до пізнього середньовіччя.Територія досягала 33 га, анаселення становило не менш, як 15 тисяч жителів. Місто мало єдинепрямокутне планування та було обнесене міцними захисними стінами, щозбереглися до нашого часу, мало добре укріплений порт, а в римські часи -цитадель. Наприкінці 4 ст.до н.е.Херсонес підкорив Керкінітіду, заснував новемісто - Калос Лімен.Тоді до складу Херсонеської держави увійшло узбережжяпрактично всього Захіннього Криму. У 179 році до н.е.Херсонес уклав угоду з царем Понтійської державиФарнаком 1 про "дружбу". Однак уже в середині 2 ст.до н.е. Північно-Західний Крим опинився під владою скіфів. У боротьбі проти них Херсонесзвернувся по допомогу до Мітрідата 6 Євпатора. Під час його походів наскіфів (110-108 рр.до н.е.) Херсонес було звільнено від їхньої залежності.Але після цього місто потрапляє під зверхність Боспорської держави, якоїпозбавляється за поміччю Риму лише в другій половині 1 ст.н.е. Після походуПлавтія Сільвана в 60-ті роки 1 ст. н.е в Північному Причорномор'ї вХерсонесі розміщується римський гарнізон. Неподолік від Херсонеса, вХаракеі, римські війська будують фортецю, від якої до наших днівзбереглися рештки фортечних мурів, терми, німфей. Після економічної кризи, перенесеної на рубежі, розпочинаєтьсяновий єтап піднесення: розвиваються торгівля, виноробництво, соляний ірибальський промисел. Але уже у третій четверті 3 ст.н.е. справипогіршуються: з Херсонеса виводяться римські війська, припиняєтьсякарбування своєї монети, в економіці спостерігається повний занепад.У 70-ті роки 4 ст.н.е. Херсонес зазнав гунської неволі, після чого продовжуєіснувати у складі Візантійської імперії. Некрополь Херсонеса розташовувався довкола міста з усіх боків.Основний тип поховальних споруд - прямокутні ями. В середині 4 ст. до н.е.з'являються могили, обкладені черепицею, у 2 ст до н.е. - ком'яні ящики йвирубані в скелі склепи з нишами - лежанками. Боспорська держава Розташовувалася по обидва боки Керченської протоки, яка в давнинуназивалася Боспор Кіммерійський. Головним містом був Пантікапей, алестолицею азіацької частини Боспору вважалася Фанагорія. До утворенняБоспорської держави існуючі на її теріторії з 6 ст.до н.е. грецькі містаПантікапей, Феодосія, Німфей, Мірмекій, Теритака, Порфмій, Фанагорія,Германаса, Гергіппія, Кепи та інші, здебільшого були звичайними поліснимиструктурами. В 480р. до н.е. Боспором починає правити династіяАрхеанактидів, яку в 438-437рр. до н.е. змінює династія Спартокідів. На етапі найвищого піднесення держави 6ст. до н.е. її територіяобіймала Керчінський і Таманський півострови, Східне Приазов'я, пониззяКубані, а також Дельту Дону. До складу Боспорської держави входили нетільки античні міста, а й місцеві племена - синди, меоти, торети,дандарії. На чолі держави стояв цар - монарх згаданих племен і архонтгрецьких міст. В середені другого ст. до н.е. держава переживає економічнукризу, яка наприкінці століття загострюється повстанням рабів під приводомСавмака. В ці справи втручається Мірдітат 16 Євпатор, унаслідок чогоБоспор підпадає під зверхність Пантійського царства. В останній чверті 1ст. н.е. Боспор стає власником Рима. До середини 3 ст. н.е.спостерігається економічне піднесення, після чого знову розпочинаєтьсявоєнно-політична і економічна криза, яка завершується з гунською навалою (375-376рр.) за гибеллю Боспору як держави. Згодом у Пантікапеї Феодосії,Тірітаці та інших містах поширюються впливи Візантії. Населення Етнічний субстрат античних міст на час їхнього заснування становилигреки-переселенці з Малої Азії, Аттіки й Гіраклеї Понтійської. З першихстоліть Нової ери зростає чисельність представників місцевого населення вантичних містах. За соцальним станом структура населення була доситьстрокатою. Крім громадян і рабів, існувало також багато вільних,залежних або напівзалежних людей. Торгівля Протягом усього свого існування античні міста - держави ПівнічногоПричорномор'я вели жваву торгівлю з античними містами СхідногоСередземномор'я, Причорномор'я, з навколишніми племенами, Римом, і йогосхідними провінціями. Ведуть торгівлю з варварами, які постачали грекамзерно, рибу, худобу, шкіри, рабів, мед, віск, натомість одержувалиремісничі вироби, зброю, прикраси, вино, тканини. Торгівельні стосунки з варварським світом відбувались наобмінній, а з античним – головним чином на грошовій основі. Монетна справавиникає у північнопричорноморських державах майже одночасно з їхнімформуванням. Кожний із полісів карбував власну монету. Вплив північнопричорноморської античної цивілізації на довколишніплемена Залучення місцевого варварського населення до сфери торгівельноїдіяльності греків, до політичних взаємин - чи то в межах союзницькихвідносин і навіть об'єднань (Боспорська держава), чи то у виглядістягування кочовиками даними з античних міст (Ольвія) або навіть військовоїконфронктації, – все це не могло не позначитись на соціально-економічному,політичному, культурному розвитку цього населення. Під безпосереднімвпливом північнопричорноморських античних держав у скіфів формувалася своядержавність, виникали міста і поселення з рисами, притаманними грецькіймістобудівній традиції. Особливо глибокий вплив антична цивілізаціясправляла на культуру варварського світу. Це виявилось в спорудженніфортець (Неаполь Скіфський), запозиченні місто- й житлобудівничих прийомів, використанні кружальної античної кераміки, а також виготовлених грекамивисокохудожніх прикрас і прикладних мистецьких виробів, (пектораль ізТовстої могили, Чортомлицька амфора, гребінець із кургану Солоха та інші). Поряд із скіфами під цивілізуючу дію давньогрецьких держав ПівдняУкраїни підпадали й інші тогочасні племена – синди, меоти, сармати,черняхівці та інші. Античні культурні традиції лягли і в основу життяранньосередньовічних міст Криму. Список використаної літератури 1. Крижицький С.Д “ Античная культура Северного Причорноморья “ 2. Соколов Г.І “Античное Причорноморье “ 3. Античные государства Северного Причорноморья, М.1984 4. Толочко П.П “ Давня історія України “ 5. Античные древности Северного Причорноморья, К.1988 6. Античная история и культура, 1968