2013-12-28
682
Рекомендована основна та додаткова література
ДО ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Додаткова
1. Ворошилов В.В. Журналистика: Базовый курс: Учебник. – Санкт-Петербург: Изд-во Михайлова В.А., 2006. – 640 с. – (Библиотека профессионального журналиста)
2. Грабельников А.А. Работа журналиста в прессе: Учеб. пособие. – М.: РИП-холдинг, 2005. – 274 с. – (Практическая журналистика)
3. Жанры международной журналистики. – М.: МГИМО, 1995. – 108 с.
4. Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості. – Л.: Паіс, 2000. – 180 с.
5. Ким М.Н. Технология создания журналистского произведения. – СПб.: изд-во Михайлова В.А., 2001. – 320 с.
6. Лазутина Г.В. Основы творческой деятельности журналиста: Учебник для вузов. – М: Аспект-Пресс, 2001. – 240 с.
Навчальна програма курсу передбачає самостійну роботу студентів, мета якої – формування пізнавальної активності студентів, засвоєння ними основних умінь та навичок роботи з навчальними матеріалами, поглиблення та розширення вже здобутих знань, підвищення рівня організованості студентів тощо.Під час самостійної роботи студенти вчаться визначати теми публікацій у відповідних аналітичних жанрах, збирати й відбирати фактологічний матеріал. Потім на практичних заняттях ці матеріали узагальнюються та пишуться кореспонденція, стаття, коментар, рецензія, огляд, лист.
Сучасні освітні технології, що базуються на використанні комп'ютерів, аудіовізуальних матеріалів тощо, дозволяють значно активізувати процес сприйняття інформації, сприяють більш якісному засвоєнню інформаційного матеріалу та формуванню глибоких знань.
Але найбільш ефективним способом навчальної діяльності є робота з пресою, літературними джерелами та першоджерелами. Досвід показує, що студенти недостатньо володіють уміннями орієнтуватися в літературі з гуманітарних наук, самостійно вилучати необхідну інформацію і належним чином її оформляти.
Тому самостійна робота має на меті поглиблення знань студентів з тих тем, які вони вивчають на лекційних та семінарських заняттях, а також самостійне опрацювання публіцистичних творів, першоджерел та окремих проблем і питань відповідно до програми курсу.
Основними напрямами самостійної роботи студентів можна визначити:
– вивчення практики провідних видань української періодики – як сучасної, так і архівної;
– вивчення наукової монографічної літератури, у якій досліджується різноманітна проблематика з курсу;
– робота з мемуарною та епістолярною літературою відомих публіцистів, письменників, літературних критиків, громадсько-культурних діячів;
– опрацювання і використання довідкової літератури (енциклопедії, словники, тематичні довідники тощо);
– робота з бібліотечними каталогами, відбір найважливіших джерел в контексті проблем, що вивчаються, та їх конспектування.
Завдання для самостійної роботи можуть даватися під час аудиторних занять та консультацій. Крім того перелік завдань для самостійної роботи визначений до кожного семінарського заняття.
Для підвищення ефективності самостійної роботи студенти повинні набути навичок раціонального читання літературних джерел. Досить корисними можуть бути допоміжні матеріали до видань. Тому студентам необхідно навчитись використовувати всю інформацію з усіх структурних елементів видання.
Опрацьовуючи наукові праці та необхідну літературу, студенти мають використовувати такий вид роботи як конспектування рекомендованих джерел. Це сприяє глибшому засвоєнню матеріалу та оволодінню науково-понятійним апаратом. Існує декілька форм ведення записів – план (простий і розгорнутий), виписки, тези, анотації, резюме, конспект. Вибір форми конспектування – виклад тексту, розширений план чи цитатне конспектування – визначає сам студент.
Можна порадити студентам для систематизації даних, використовувати систем карток. Їх перевага полягає в тому. що кожна довідка реєструється окремо, може бути легко знайдена і дозволяє по різному групувати матеріал. Заносячи довідковий матеріал в картку внизу слід записати назву джерела, вгорі заголовок зі вказівкою того, де матеріал може бути використаний.
Працюючи з довідковими матеріалами студенти повинні навчитися знаходити необхідні матеріали, порівнювати визначення, звертати увагу на авторство статті, на зміст наукової дискусії. Потрібно звертати увагу на рік видання енциклопедії, довідника, вміти виділяти тенденцію у визначення того чи іншого поняття, описовість чи аналітичний характер визначення, повноту охоплення явища тощо. Слід мати на увазі, що використовуючи довідково-статистичні видання, бажано звертатися до найновіших.
Студентам варто звернути увагу на роботу з новими надходженнями до бібліотек, картотеками нових надходжень, з довідковою інформації про нові видання в засобах масової інформації.
Вивченню нового курсу сприятиме ознайомлення з матеріалами фахових журналів та Інтернет-сайтів. Найновіший інформаційний матеріал допомагає студентові у вивченні курсу з урахуванням результатів останніх досліджень.
Завдання для самостійної роботи передбачають підготовку реферативного повідомлення чи доповіді. Це може бути огляд певної групи публікацій, аналіз окремої книги чи журнальної статті. Студент сам може запропонувати тему такого виступу чи повідомлення. Проте, студентові слід мати на увазі, що реферуючи статтю чи книгу, він повинен адекватно передавати позицію автора. Для цього слід уважно проаналізувати вступну частину праці або передмову до видання, висновки до розділів видання та загальні висновки до праці. З ними слід зіставити власні спостереження. Для цього студентові необхідно звернути увагу на рецензії, вміщені в науковому виданні, що допоможе навчитися формулювати власні висновки щодо прочитаної монографії чи статті.
Схема підготовки реферату така: читання вихідного тексту – його аналіз – вибір інформативних фрагментів їх узагальнення – створення нового тексту(реферату). На останньому етапі здійснюється синтезування виділеної інформації та завершується оформлення тексту реферату. Виклад має бути цілісним і логічним. Розгляд кожного пункту плану доцільно завершувати узагальненням.
1. Вартанов Г.І. Короткий довідник журналіста. – К.: МІЛП, 2000. – 47 с.
2. Вартанов Г.І. Система жанрів журналістики: Посібник для студентів. – К.: МІЛП, 1997. – 55 с.
3. Владимиров В.М. Основи журналістики в поняттях та коментарях: Навчальний посібник. – Луганськ: Вид-во Східноукр. держ. ун-ту, 1998. – 146 с.
4. Ворошилов В.В. Журналистика: Учебник. – 4-е изд. – СПб.: Издат-во Михайлова В.А., 2002. – 656 с.
5. Гід журналіста. – К.: Інститут масової інформації, 1999. – 96 с.
6. Грабельников А.А. Работа журналиста в прессе: Учебное пособие. – М.: РИП-холдинг, 2005. – 274 с.
7. Григораш Д.С. Журналістика у термінах і виразах. – Львів: Вид-во при Львівському держ. ун-ті, 1974. – 294 с.
8. Гриценко О., Кривошея Г., Шкляр В. Основи теорії журналістської діяльності. – К.: МІЛП, 2000. – 203 с.
9. Жанры международной журналистики. – М.: МГИМО, 1995. – 108 с.
10. Журналистика в мире политики. Исследовательские подходы и практика участия / Ред.-сост. С.Г. Корконосенко. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2004. – 448 с.
11. Засорина Т., Федосова Н. Профессия – журналист. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. – 320 с.
12. Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і допов. – Львів: ПАІС, 2004. – 268 с.
13. Каппон Р.Дж. Настанови журналістам Ассошейтед Пресс: Професійний порадник: Пер. з англ. А. Іщенка. – К.: КД “Києво-Могилянська академія”, 2005. – 158 с.
14. Ким М.Н. Жанры современной журналистики. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2004. – 336 с.
15. Ким М.Н. Журналистика: Методология профессионального творчества. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2004. – 496 с.
16. Ким М.Н. Технология создания журналистского произведения. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2001. – 320 с.
17. Кривошея Г.П. Довідник журналіста: Навчальний посібник / Г.П. Кривошея; Національний авіаційний університет. – К.: НАУ, 2006. – 74 с.
18. Кривошея Г.П. Журналістика: методичні аспекти літературної праці: Для студентів факультетів та відділень журналістики університетів / Київський міжнародний університет. – К.: КиМУ, 2003. – 302 с.
19. Кривошея Г.П. Журналістика: поняття, терміни / Київський міжнародний університет. – К.: КиМУ, 2004. – 202 с
20. Кривошея Г.П. Соціологія журналістики. Навчальний посібник. – К.: МІЛП, 2000. – 94 с.
21. Кривошея Г.П. Теорія і практика журналістики: Навч. посібник / Г.П. Кривошея; Національний авіаційний університет. – К.: НАУ, 2007. – 218 с.
22. Лазутина Г.В. Основы творческой деятельности журналиста: Учебник для вузов. – М.: Аспект-Пресс, 2001. – 240 с.
23. Ла Рош Вальтер. Вступ до практичної журналістики: Навчальний посібник / За загал. ред. В.Ф. Іванова та А. Коль. – К.: Академія Української Преси, 2005. – 229 с.
24. Максимова С.В. Правове забезпечення професійної діяльності журналістів в Україні. – К.: Інститут масової інформації, 1999. – 66 с.
25. Мельник Г.С., Тепляшина А.Н. Основы творческой деятельности журналиста. – СПб.: Питер, 2004. – 272 с.
26. Михайлин І.Л. Основи журналістики: Підручник. – Вид. 3-тє доп. і поліпш. – К.: ЦУЛ, 2002. – 284 с.
27. Основы творческой деятельности журналиста: Учебник для студ. вузов по спец. «Журналистика» / Ред.-сост. С.Г. Корконосенко. – СПб.: Знание, СПбИВЭСЭП, 2000. – 272 с.
28. Прилюк Д.М. Теорія і практика журналістської творчості: Методологічні проблеми. – К.: Вид. об’єднання “Вища школа”, 1973. – 272 с.
29. Редакційна політика: від ідеї до угоди: Посібник / Упорядник С.І. Гузь. – К.: Незалежна медіа-профспілка України, 2006. – 64 с.
30. Стилистика газетных жанров / Под ред. Д.Э. Розенталя. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. – 230 с.
31. Тертычный А.А. Жанры периодической печати: Учебное пособие. – М.: Аспект-Пресс, 2000. – 312 с.
32. Тертычный А.А. Расследовательская журналистика: Учеб. пособие для вузов. – М.: Аспект-Пресс, 2002. – 384 с.
Орієнтовні питання до заліку з курсу “Аналітичні жанри”
1. Аналітичні матеріали в жанровій системі газети.
2. Аналітичні матеріали в жанровій системі радіо- і телепрограми.
3. Основні етапи організаційно-творчої роботи журналіста над аналітичним матеріалом.
4. Кореспонденція, її жанрові особливості.
5. Методика роботи журналіста над кореспонденцією.
6. Мовностилістичні особливості кореспонденції.
7. Функціонування жанру кореспонденції у сучасних українських ЗМІ.
8. Стаття, її жанрові особливості.
9. Види статей, їх характеристика.
10. Основні вимоги до статті.
11. Мовностилістичні та композиційні особливості статті.
12. Методика роботи журналіста над статтею.
13. Функціонування жанру статті у сучасних українських ЗМІ.
14. Коментар як аналітичний жанр.
15. Види коментарів, їх характеристика.
16. Методика роботи журналіста над коментарем.
17. Мовностилістичні особливості коментарю.
18. Функціонування жанру коментарю у сучасних українських ЗМІ.
19. Рецензія як аналітичний жанр.
20. Види рецензій, їх характеристика.
21. Методика роботи журналіста над рецензією.
22. Мовностилістичні особливості рецензії.
23. Функціонування жанру рецензії у сучасних українських ЗМІ.
24. Огляд як аналітичний жанр.
25. Види оглядів, їх характеристика.
26. Методика роботи журналіста над оглядом.
27. Мовностилістичні особливості огляду.
28. Функціонування жанру огляду у сучасних українських ЗМІ.
29. Відкритий лист як аналітичний жанр.
30. Види відкритих листів, їх характеристика.
31. Методика роботи журналіста над відкритим листом.
32. Мовностилістичні особливості відкритого листа.
33. Функціонування жанру відкритого листа у сучасних українських ЗМІ.
Сегодня достаточно сложно говорить о фотографических жанрах современных СМИ так, чтобы не вызвать непонимания и возражений. В каждом узком профессиональном сообществе постепенно вырабатывались свои критерии, в соответствии с которыми формировалась система современных жанров. Фотожурналисты говорят на одном языке, бильдредакторы, увы, – на другом, искусствоведы и критики – общаются, используя свою терминологию. Часто, говоря об одной и той же работе, они относят её к разным жанрам, смешиваются понятия вида фотографии и фотографического жанра. Иногда критерием определения фотографического жанра становится объект съёмки или же специфика и метод работы фотографа. Репортажный портрет, к примеру, и студийный портрет – далеко не одно и то же, хотя объектом съёмки является человек. А ведь ещё можно разделить портрет на мужской и женский, детский, парный или групповой. Некоторые критики и исследователи современной журналистской фотографии предлагают во главу угла ставить задачу, которую определяет для себя фотожурналист, отправляясь на съёмку. Отсюда и появление таких терминов как «фотография детали», «фотография момента», «образная фотография» и т.д. Но разве не должна быть образной практически любая журналистская фотография, если автор и издание рассчитывают на внимание и понимание читателя?
Мы же примем за основу систему жанров фотожурналистики, предложенную профессором В.В. Тулуповым в книге «Дизайн и реклама в системе маркетинга российской газеты».
«На наш взгляд, исторически сложились три «родовых», канонических жанра: фотоинформация (фотозаметка), фотопортрет и фоторепортаж. К этим ведущим по значению и бытованию собственно публицистическим жанрам примыкает фотоплакат, представляющий собой либо самостоятельный снимок (портрет, этюд, «жанр» и др.), либо монтаж, коллаж.
В свою очередь фотоинформация, фотопортрет, фотоплакат могут содержать качества репортажа, что объясняется воздействием своеобразного наджанрового образования – репортажности (так возникают и термины типа «репортажный снимок» применительно к фотоинформации, характеризующейся динамичностью кадра, оперативностью информационного повода и т.д.).
К другим жанрам фотожурналистики, которые при определённых условиях могут приобретать качества публицистичности, отнесём фотоэтюд (пейзаж, портрет, «жанр»), фоторепродукцию и фоторекламу (монтаж, коллаж, натюрморт и др.).
В прессе представлены и непублицистические жанры – фоторубрика, фотозаставка и фотоанонс». [11]
Уточняя вышесказанное, предположим, что каноническими фотографическими жанрами, использующимися в печатных СМИ (да и фотографии вообще) нам сегодня кажутся очевидными лишь четыре: портрет, пейзаж, натюрморт и контекстная (жанровая) фотография.
Предлагаю в качестве примеров рассмотреть собственные работы.
Работы, принадлежащие к одной из этих форм, невозможно воспринимать и истолковывать двояко. Отличительным признаком каждой формы, единственным и весьма существенным, является объект съемки. Совершенно не важно, каким методом будет производиться съемка (репортажным или постановочным), какая технология будет применена для получения и хранения изображения (аналоговая или цифровая), каким образом изображение будет тиражироваться и доставляться читателю (зрителю) – ни при каких обстоятельствах даже самому невзыскательному из них не придет в голову назвать портрет натюрмортом или пейзажем и наоборот. Несколько выпадает из этого представления контекстная фотография, исключающая метод постановки. Работы, выполненные в любом из четырех жанров – самодостаточны в одном кадре (налицо еще один «непридуманный» признак, количественный). Как из простейших кирпичиков можно выложить незатейливый забор, величественный храм или собачью конуру, так из этих четырех канонических жанров, заимствованных фотографией из живописи, утвердившихся в ней и проверенных временем, может сложиться тематическая подборка – фоторепортаж, фотоочерк и многое другое. Как, впрочем, может и ничего не сложиться, а «кирпичики» так и останутся бесформенной грудой «строительного материала», которому неумелый мастер так и не смог дать ума. А зависеть это будет от концепции издания, для которого производится съемка, от мастерства автора, от осмысления и понимания задачи, которую автор ставит перед собой и многих других объективных и субъективных факторов, непременно сопровождающих любой творческий процесс.
Фотографическая заставка, фотоплакат, фотомонтаж – это, как правило, не «чистая» фотография, в достоверность и правдивость которой должен верить зритель-читатель. Визуальные фотообразования не могут и не должны быть формами устойчивыми, консервативными. В противном случае они превращаются из многофункционального инструмента визуальной коммуникации в почти бессмысленное и бесполезное зрительное пятно на газетной или журнальной полосе, некую «священную корову»…
Фоторепродукция – это особый технический вид фотографии, главным качественным критерием которой является максимальная схожесть с оригиналом и способность передать с максимальной достоверностью качественные характеристики оригинала, имея разные с ним размерные характеристики.
Повышение роли визуальной информации, увеличение объема рисунков, инфографики и фотографий в структуре большинства современных газет и журналов, на наш взгляд, вызваны несколькими причинами.
Во-первых, издателями движет стремление привлечь внимание читателей к любым материалам, размещенным в номере, – при изобилии похожих друг на друга по содержанию и тематической наполненности изданий, при нынешнем избытке информации вообще, обваливающейся на сознание современного человека, такая помощь и действенна, и необходима для большинства нетерпеливых читателей.
Во-вторых, завоеванное внимание необходимо удержать – образная, неожиданная, вызывающая необходимые и ожидаемые ассоциации иллюстрация помогает это сделать.
В-третьих, сама фотография может и должна нести самостоятельную информацию, дополняющую текст, помогающую его осмыслить, проанализировать, дочитать до конца.
И, в-четвёртых, любой удачный снимок гораздо более чем текст, оставляет читателю право на анализ показанного события, на собственные выводы, избавляет от необходимости «проглатывать» уже готовые авторские умозаключения и рекомендации, помогает сохранить уверенность в собственной значимости если не в делах управления страной, то, по крайней мере, хотя бы в осмыслении процессов, в этой стране происходящих...
Современные полиграфические и фотографические технологии позволяют расширить и обогатить не только формы, но и функции любой иллюстрации. Иллюстрация вообще и фотография в частности может быть уникальным подтверждением печатного слова. Если, конечно, она не подменяется виртуальными подделками и фотомонтажами из нескольких кадров.
Сегодня даже представить трудно, что еще каких-то 169 лет тому назад единственной возможностью запечатлеть в изображении событие, облик человека хотя бы для того, чтобы потомки могли судить о них непредвзято, были работы художников, выполненные в разной технике. От их объективности, мастерства, помноженных на волю заказчика, на протяжении многих веков люди и составляли представление о делах минувших и своих знаменитых предках.
С самого момента появления и до настоящего времени фотографический портрет был и остается необычайно популярным и, несомненно, одним из самых тонких и трудных фотографических жанров. От его конкуренции с живописными портретами, полтора века назад казавшейся вполне естественной, огромной и непреодолимой, – теперь не осталось и следа. У фотографического и живописного портретов, в подавляющем большинстве случаев, разные функции, разный потребитель.
Подавляющее большинство фотопубликаций в изданиях, выбранных нами в качестве базы для сбора эмпирического материала, это разнообразные по стилю и манере исполнения портреты. К созданию интересных журналистских публикаций в виде фоторепортажа и фотоочерка прибегают в большей степени, «Факты»,«По-киевски», «По-украински», «Бульвар Гордона»… И причина здесь, на наш взгляд, не столько в различном количестве и качестве полос, разных полиграфических возможностях этих редакций, сколько в разном осознании непревзойденных возможностей этих жанров, в недостатке высококвалифицированных фотожурналистов, нацеленных не только на фиксацию бесполезных для общества моментов «тусовочной» жизни современной «элиты».
Эдгар По написал ещё в 1840 году: «По своей правдивости дагерротипная пластинка бесконечно более точна, нежели любое живописное произведение, сделанное руками человека» [12].
Бесхитростная по сути, хотя и вполне условная достоверность фотографии того времени еще не была отягощена беззастенчивыми возможностями цифровых технологий и нагромождением искусственных признаков и функций, которыми, якобы, должна обладать и непременно соответствовать которым должна современная журналистская фотография.
Вполне обоснованные разговоры об общественной важности и востребованности визуальной коммуникации, периодически возникающие в специализированных профессиональных изданиях, уживаются с непростительно упрощенным взглядом на практическую фотожурналистику в подавляющем большинстве региональных и некоторых общероссийских изданиях. Декларируемая руководителями и издателями печатных СМИ приверженность к осмыслению важности всех элементов фотожурналистики, очень часто, выливается в отношение к ней как «журналистике второго сорта». К мнению авторов-фотожурналистов в редакциях газет и журналов относятся снисходительно, сплошь и рядом нарушаются их авторские права даже в журнале «Журналист». Уровень оплаты труда фотожурналистов исчерпывающего большинства украинских газет и журналов и в подцензурной советской печати, и в сегодняшних свободных СМИ всегда был и остается гораздо ниже, чем у их пишущих собратьев. Настоящей творческой фотожурналистикой в таких условиях позволяют себе заниматься единицы самоотверженных альтруистов.
Как результат доминирующего влияния на все печатные СМИ размеров их финансирования и реальной принадлежности инвестиций, не в лучшую сторону изменились цели, задачи, структура и качественная составляющая фотоконкурсов и фотовыставок фотожурналистов-профессионалов.
Ответственность за создание достоверной визуальной летописи Человека, Общества, Времени, на наш взгляд, теперь не входит в «перечень» задач государственной важности.
Литература:
1. Занусси К. Христос в кино // Новый мир. – 2005. – № 2. – C. 230.
2. Нери Г. Фотожурналистика сегодня. – (Photographer.ru).
3. Там же.
4. Нери Г. Фотожурналистика сегодня. – (Photographer.ru).
5. Мжельская Е.Л. Редакторская подготовка фотоизданий. – М., 2005. – С. 26.
6. Коулман А.Д. Документальная фотография, фотожурналистика и пресс-фотография. – (Photographer.ru).
7. Там же.
8. Словарь русского языка. – М.: Русский язык, 1985. – Т. 1. – С. 421.
9. Словарь русского языка. – М.: Русский язык, 1985. – Т.1. – С. 437.
10. Коулман А. О критической традиции // Foto&Video. – 2002 – № 3.
11. Тулупов В.В. Дизайн и реклама в системе маркетинга российской газеты. – Воронеж, 2000. – С. 147.
12. Фотография. Энциклопедический справочник. – Минск, 1992. – С. 61.
Дополнить украинской литературой!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
__________________________
