Документування операцій з обліку розрахунків з оплати праці

Тема: Заробітна плата

1. Складові ФОП.

2. Сутність організації обліку розрахунків з оплати праці

3. Види відпусток

 

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.04.1995 р. №108/95-ВР та Інструкції із статистики заро­бітної плати, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 11. 12. 1995 р. № 323, витрати на оплату праці складаються:

1) із фонду основної заробітної плати;

2) фонду додаткової заробітної плати;

3) інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

 

Рис.1 Складові фонду оплати праці

Сутність організації обліку розрахунків з оплати праці

Розрахунки зі заробітної плати з працівниками можна здійснювати за одним із таких варіантів:

а) за розрахунково-платіжною відомістю, яка одночасно використовується для виплати за нею заробітної плати.

б) за розрахунковою відомістю та окремою платіжною відомістю. У цьому разі нарахування заробітної плати на підставі первинних документів проводять у розрахунковій відомості, а виплату з каси здійснюють за платіжною відомістю, у якій виноситься лише прізвище, ім'я, по батькові працівника та суму зарплати на руки;

в) за спеціальними аркушами розрахунку заробітної плати, які виписують для кожного працюючого за розрахунковий період. Записи розрахунків зі зарплати виконують під копірку у двох примірниках. Суми до видачі переносять із форми розрахунку в платіжну відомість.

У розрахункові відомості включають усі виплати, що входять у фонд заробітної плати, і окремі, що не входять у нього, але зараховуються до середньої заробітної плати і обкладаються прибутковим податком (допомоги з тимчасової втрати працездатності, премії, відпускні).

Таблиця 1

Документування операцій з обліку розрахунків з оплати праці

Господарська операція	Документ	Місце складання	Хто складає
Облік використання робочого часу	Табель обліку використання робочого часу (ТФ№П-13)	Окремо по кожному цеху і відділу підприємства	Табельник чи бригадир, майстер, інша уповноважена особа
Облік виробітку робітниками-відрядниками	Наряди, відомості обліку виробітку, рапорти про виробіток, маршрутні листи тощо	Окремо по кожному цеху і відділу в розрізі кожного робітника чи бригади в цілому	Табельник чи бригадир, майстер, інша уповноважена особа
Облік нарахування та виплати заробітної плати	Форма № П-49 Розрахунково-платіжна відомість	Бухгалтерія підприємства	Бухгалтер з обліку заробітній платі
	Форма № П-50 Розрахункова відомість
	Форма № П-51 Розрахункова відомість
	Форма № П-52 Розрахунок заробітної плати
	Форма № П-53 Платіжна відомість
	Форма № П-54, П-54а Особовий рахунок
	Форма № П-55 Накопичувальна картка виробітку і заробітної плати	Окремо по кожному цеху і відділу підприємства в розрізі кожного робітника чи бригади в цілому	Складається майстром (обліковцем) в одному примірнику на підставі документів про здачу виробленої продукції чи про виконання робіт
	Форма №П-56 Накопичувальна картка обліку заробітної плати	Бухгалтерія підприємства	Бухгалтер з обліку розрахунків по заробітній платі

 

Для проведення в обліку розрахунків із персоналом із заробітної плати, належної кожному за працю, вкладену в діяльність підприємства, призначено рахунок № 66 «Розрахунки з оплати праці».

Мінімальна заробітна плата - це законодавче встановлений розмір заробітної плати за календарний місяць за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата.

 

3. Види відпусток

Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст. 45 Консти­туції України). Це право забезпечується не тільки шляхом на­дання щотижневих днів відпочинку (вихідних), встановлення скороченого робочого дня за тривалість роботи в нічний час тощо, а й через надання оплачуваної щорічної відпустки. Умови, три­валість і порядок надання відпусток встановлено КЗпП України і Законом України "Про відпустки".

Право на відпустку мають громадяни, які перебувають у тру­дових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від виду діяльності та галузевої належності, а також громадяни, які працюють за трудовим договором у фізичної осо­би (ст. 2 Закону України "Про відпустку").

Ст. 4 Закону "Про відпустку" встановлено такі види відпусток:

— щорічну (основну та додаткову);

— додаткову відпустку у зв'язку з навчанням;

— творчу;

— соціальну;

— відпустку без збереження заробітної плати.

Крім того, законодавством, колективним договором, угодою і трудовим договором (контрактом) можуть встановлюватися інші види відпусток.