Тема 17. Судові рішення

1. Поняття і види актів суду першої інстанції. Відмінність рішення суду від ухвали та судового наказу.

Провадження по розгляду і вирішенню цивільних справ у суді першої інстанції завершується постановленням рішення або ухвали.

Судове рішення - це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оспорюваних прав та свобод громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідношення і наказом певної поведінки у майбутньому.

Залежно від способу захисту права і правових наслідків, які вони викликають, судові рішення поділяються на види: про присудження — до виконання (або утримання від виконання) певних дій; про визнання — наявності (або відсутності) правовідносин (або юридичних фактів); конститутивні — про перетворення правовідносин.

Ухвали суду — акти застосування норм процесуального права, спрямовані на виникнення процесу, його розвиток і закінчення. Вони не стосуються матеріально-правового спору, а належать до питань процедури. Таким чином, ухвали суду першої інстанції — це такі постанови, якими справа не вирішується по суті. Цим вони відрізняються від рішень.

Залежно від вирішення вимоги, спрямованої на розвиток провадження у справі, вони можуть бути класифіковані на такі види: а) ухвали, спрямовані на порушення цивільного процесу в справі, а також в питаннях виправлення описки і явної арифметичної помилки, постановлення додаткового рішення, скасування обмеження дієздатності або поновлення громадянина в дієздатності; б) ухвали, які забезпечують розвиток процесу в справі, — ними вирішуються окремі процесуальні питання, які виникають під час підготовки справи до розгляду, вирішення судом справи і виконання судового рішення; в) ухвали, які перешкоджають виникненню цивільного процесу в справі і такі, які перешкоджають дальшому його розвитку; г) ухвали по застосуванню санкцій за цивільні процесуальні правопорушення — про притягнення до штрафної і майнової відповідальності, до кримінальної і громадської відповідальності; д) окремі ухвали.

Залежно від суб'єктів, які постановили ухвали, їх можна класифікувати на одноособові і колегіальні.За процесуальною формою втілення ухвали класифікуються на самостійні і протокольні.

 У порядку цивільного судочинства суди ухвалюють рішення, постановляють ухвали та видають судові накази. Судовий наказ –форма судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна, що ухвалюється у справах наказного провадження

Поняття рішення суду, його суть та зміст.

Судове рішення — це постанова суду, якою вирішується матеріально-правова вимога позивача до відповідача, спір сторін по суті, яка є цивільно-процесуальним актом захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів сторін цивільного процесу. Судове рішення є підсумком судової діяльності при розгляді справи по суті, містить остаточний висновок про права і обов'язки сторін, наказує їм певну поведінку на майбутнє. Таким чином, судове рішення - це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оспорюваних прав та свобод громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідношення і наказом певної поведінки у майбутньому. Сутність судового рішення проявляється у впливі на матеріальні правовідносини і виражається в тому, що рішення владно підтверджує взаємовідносини суб'єктів матеріального права (наявність або відсутність правовідносин, їх перетворення) або інші правові обставини в непозовних справах, усуває їх спірність, створює правову можливість безперешкодної реалізації права або охоронюваного законом інтересу і тим самим здійснює їх захист. Рішення суду є обов'язковим для всіх і підлягає неухильному дотриманню і виконанню.

 Рішення суду складається з:

1) вступної частини із зазначенням: часу та місця його ухвалення; найменування суду, що ухвалив рішення; прізвищ та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді); прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмета позовних вимог;

2) описової частини із зазначенням: узагальненого викладу позиції відповідача; пояснень осіб, які беруть участь у справі; інших доказів, досліджених судом;

3) мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин; мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався;

4) резолютивної частини із зазначенням: висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку суду по суті позовних вимог; розподілу судових витрат; строку і порядку набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.