Особливості механізму цивільно-правового регулювання

- норми

- суб’єкти

- заходи примусу

40. Правові відносини — відносини, що виникають на основі норм права. У них індивідуалізуються положення норми права, конкретизуються права та обов'язки певних суб'єктів, їх повноваження і юридична відповідальність.

Правовідносини виконують такі функції:

• визначають конкретне коло осіб, на яких розповсюджується дія норм права в певний момент;

• закріплюють конкретну поведінку, якої повинні або можуть дотримуватись суб'єкти;

• є умовами для можливого приведення в дію спеціальних юридичних дій з метою забезпечення суб'єктивних прав, обов'язків та відповідальності.

Правовідносини – це суспільні відносини що врегульовані нормами цивільного права.

Поняття цивільних правовідносин – це суспільні відносини врегульовані нормами цивільного права.

!!!! Цивільні правовідносини – ХАРІТОНОВА, ХАРІТОНОВ (монографія, Одеська школа).

Харитонов: правовідносини розглядаються на 3 рівнях:

- загальнотеоретичному рівні – аналізуються визначення теоретиків.

Харитонов: правовідносини - це передбачене юридичною нормою суспільне відношення, яке визнає вияв у взаємних юридичних прав і обов’язках суб’єктів.

- цивілістично-теоретичний рівень – основний акцент робиться на відмежування публічних і приватних відносин.

Адаптоване визначення до приватної сфери: цивільні правовідносини – це юридичний зв’язок що виникає між формально рівними суб’єктами котрі є носіями цивільних прав і обов’язків навіть незалежно від регулювання їх актами законодавства (вони є такими адже можуть регулюватися на домовленістю сторін).

Особливості цивільних правовідносин:

1) суб’єкти завжди відокремлені як в організаційному так і майновому плані, і вона дає можливість вступати у правовідносини автономно і незалежно.

2) переважно майновий характер – навіть відшкодування моральної шкоди тягне за собою майновий елемент;

3) вони мають особливу структуру – суб’єктивні цивільні права завжди кореспондують обов’язок.

4) учасники цивільних правовідносин є юридично рівними і незалежними: обов’язок особа бере на себе незалежно від волі іншої особи.

5) суб’єктивні цивільні права і обов’язки виникають на основі юридичних фактів і вони мають правомірні факти, а в окремих випадків вони виникають і з деліктів. У Савіньї не було деліктів.

6) вони є вольовими і виникають виключно відповідно до волі учасників (кожного конкретного учасника, Покровський «центр» і воля обумовлена інтересом). З практичної точки зору: спочатку необхідно виявити інтерес, а вже потім рекомендувати механізм.

7) заходи примусу у цивільних правовідносинах виражаються у формі майнової відповідальності.

Михальнюк О.В.: Цивільні правовідносини – це особисті немайнові та майнові відносини врегульовані нормами цивільного права, які виникають на підставі юридичних фактів між юридично рівними та майново- відокремленими суб’єктами та гарантовані заходами примусу майнового характеру. 

!!! Пушкін О.А. Спорные вопросы учения о гражданских правоотношениях. Харків. 2007 рік:

1-й аспект – питання урегульованості цивільних правовідносин нормами не лише цивільного права, але й нормами адміністративного права.

2- й аспект – зміст правовідносин: елемент правовідносин і розкладається на 2 елементи: суб’єктивні права і обов’язки.

- конкретно-цивілістичний рівень – тільки цивільне право без приватноправових галузей.

СУБЄКТИ у цивільному праві:

1) мають назву фізична особа, - людина, раніше був громадянин (адже був зв’язок з державою), а сьогодні даний зв’язок немає значення для врегулювання відносин нормами цивільного права.

2) юридична особа, а в господарському праві – суб’єкт підприємницької діяльності (у цивільному праві підприємство – як об’єкт, як цілісний-майновий комплекс);

3) держава і інші публічно правові утворення – органи місцевого самоврядування і інші органи публічної влади.

Для того, щоб стати суб’єктом необхідно мати правосуб’єктність:

1) правоздатність – ст. 25 ЦКУ

2) дієздатність – ст. 30 ЦКУ

3) деліктоздатність – здатність нести відповідальність, у цивільному кодексі включено до поняття дієздатності.

Правоздатність розглядається з різних точок зору:

– у радянські часи: статична правоздатність – Братусь 1950 рік – «Субьекты гражданского права», «Юридические лица в советском гражданском праве», основні положення: «Зміст правоздатності залежить від державного визнання і не залежить від правовідносин з іншими суб’єктами. Правоздатність – абстрактна передумова виникнення прав і обов’язків, яка виписана в законах».

- у радянські часи: динамічна правоздатність – Агарков 1940 «Обязательства в советстком гражданском праве», основні положення: «Зміст залежить не лише від гарантованості державою, але й від того якими конкретними правами володіє суб’єкт і в яких відносинах перебуває з іншими суб’єктами. Він з пливом часу обсяг правоздатності зменшується». Наприклад: особа ніколи може не стати власником, а іноді може стати, але з годом може позбавитись свого права власності.

ОБЄКТ цивільних прав

 Загальне розуміння – з приводу чого виникають цивільні права і обов’язки – ст. 177 ЦКУ.

Не всі вчені об’єкт відносили до елементу правовідносин:

!!! Халфіна «Общие учения о правоотношениях»: вони не є об’єктом цивільних правовідносин, а відносить учасників, їхні права та обов’язки у взаємозв’язку, реальна поведінка учасників правовідносин у відповідності з правами і обов’язками. Об’єкти – речі матеріального світу, результати духовної творчості, у певні формі. Вплинути правом можна лише на поведінку осіб, а не на об’єкт.

!!! Агарков: повністю поділяє думку Халфіної.

!!! Шершеневич, Сергеєв і Толстой: об’єкти – це дії, які впливають на матеріальні об’єкти.

!!! ЦКУ: матеріальні об’єкти і дії, результати духовної творчості.

!!! Боброва: відносила всі об’єкти, які визначені у кодексі.

!!! Іофее: «Правоотношения по советскому гражданскому праву» і «Обязательственное право», основі положення:

1) юридичних об’єкт – поведінка, або дія зобов’язаний осіб;

2) матеріальний об’єкт – речі, або інші блага на які спрямована поведінка учасників правовідносин

 

Суб’єктивні цивільні права і обов’язки.

Стаття Пушкіна і підручних Сергеєва і Толстого (ст.96-97).

 

Особливості цивільно-правових відносин. Класифікація правовідносин:

1. загальне (і конкретне) правовідношення – такий вид правового зв’язку між суб’єктами, за допомогою яких встановлюються загальна можливість суб’єктів правовідношення (правоздатність і дієздатність). Запис події та дії – державний реєстр юридичних осіб;

2. особисті немайнові і майнові;

3. абсолютні і відносні за структурою правових зв’язків;

4. регулятивні та охоронювальні.

Особливості структури правовідносин, особливості прав та обов’язків, їх симетричність.

Конкретні правовідносини – власні, особисті немайнові, творчі і т.д.

Цивільно-правові відносини поділяються на майнові і особисті немайнові.

За методом дихотомії (подвійного поділу) цивільні правовідносини поділяються на абсолютні і відносні.

Абсолютні: право в управомоченої особи, а обов’язок в усіх інших осіб. Це, наприклад, особисті немайнові правовідносини (право реалізується через активну поведінку), правовідношення власності та інших речових прав, відносини авторства.

Відносні правовідносини: вся увага зосереджена на боржнику як зобов’язаній особі, яка повинна вчинити певні дії; кредитор у цих відносинах є пасивним. У цих відносинах завжди визначений суб’єктний склад. Вимоги кредитор адресує конкретній особі – боржнику.

Цивільно-правові відносини за функцією поділяються на регулятивні і охоронні. Більшість цивільно-правових відносин мають регулятивний характер (наприклад, всі договірні відносини). У разі порушення, як правило абсолютних прав, їх відновлення відбувається за допомогою охоронюваних правовідносин (компенсація і т.д.). Порушення прав у відносних правовідносинах не тягне виникнення особливих охоронюваних відносин, відповідальність передбачається і реалізується в межах самого регулятивного правовідношення. У позадоговірних зобов’язаннях охоронюване правовідношення у вигляді права на відшкодування виникає з моменту вчинення порушення.

 

41. Вчення з’явилися у 19 ст – Франція – Ф. фон Савін’ї – «подія що зумовлюють початок та кінець правовідношення». Система:

1 група – власне події – не спрямовані на юридичні наслідки, але призводять до їх настання.

2 група – вольові дії – безпосередньо спрямовані на виникнення юридичних прав і обов’язків.

Події – знахідка, вольові дії – правочини і договори.

Не було протиправних дій, адже цивілістику сприймав як позитивне регулювання.

Наша періодизація запозичення і запровадження юридичних фактів:

1) дореволюційні цивілісти – ШЕРШЕНЕВИЧ: але зазначає делікти і водить поняття фактичного складу (сукупність дій і подій, які тягнуть за собою виникнення, зміну і припинення цивільних прав і обов’язків.)

Сінайський (наш університет) – його положення сприйняті цивілістами.

2) радянський період – це не вчення цивілістичне, а в радянський період серйозне розроблення цивілістами і особлива увага приділялася класифікації юридичних фактів:

- Агарков – «Обязательство по советсткому гражданському праву», запропонував першу класифікацію, але може апелювати на певному історичному етапі.

- Красавчиков – «Юридические факты в советском гражданском праве»:

а) комплексне дослідження інституту юридичних фактів і розглядав їх сукупність і вони становлять передумову руху цивільних правовідносин і виникнення прав і обов’язків і зазначає «юридичні факти без норм юридичних наслідків створити не можуть».

б) є нормативними та правосубьєктними передумовами виникнення цивільних правовідносин.

в) класифікація юридичних фактів

г) юридичні склади, як підстави виникнення юридичних наслідків (фактичні склади, але цінність у тому що розвинув і деталізував юридичні склади: прості, складні юридичні склади, альтернативні і бланкетні).

Серед підстав виникнення правовідносин розглядаються юридичні події, іноді і строки сюди включають.

3) вихід на загальнотеоретичних рівень поглядів про юридичні факти – 60-ті рр. 20 століття:

Створено теорію «юридичних фактів» - Алєсеєв;

Ісаков В.Б.: «Фактический состав в механизме правового регулирования», «Юридические факты в советстком праве», без прив’язки до цивілістики.

42. Красавчиков – розвив теорію Савіньї, але ввів певні нововведення, - 1958

- в залежності від обумовленості виникнення правовідносин і пов’язаності підстав з людською поведінкою:

а) події поділяються на:

- абсолютні – які абсолютно не пов’язані з вольовою діяльністю людини (стихійні лиха, природна смерть)

- відносні – які виникають незалежно від волі людини, але опосередковано пов’язані з волею людини (вбивство або самогубство);

б) дії: тлумачаться досить широко і включають бездіяльність (коли законодавець встановлює обов’язок діяти активно, а суб’єкт права цей обов’язок не здійснює).

- правомірні дії: наявність або відсутність мети на досягнення відповідного результату при вчиненні юридичних дій:

а) юридичні акти – це правомірні дії суб’єктів що спрямовані на досягнення правового результату (правочини, акти органів державної влади і місцевого самоврядування: судове рішення, акти реєстрації юридичної особи, акти реєстрації певних видів договорів);

б) юридичні вчинки – правомірні дії з якими закон пов’язує наслідки незалежно від того, чи була у суб’єкта ціль досягнути правового результату (факти створення літературних і мистецьких творів, не зазначено продуктів винахідництва – він вважає, що вони не відносяться до них, адже юридичні наслідки не виникають після створення, а лише після одержання патенту); СПОЧАТКУ ВЧИНОК – потім НАСЛІДОК!

- неправомірні – у Савіньї не було – делікти, а також інститут безпідставного збагачення.

результатів винаходів, промислові зразки, корисні моделі. Які не відносяться до юр. Вчинків, оскільки не виникають юр наслідки – не достатньо тільки створення винаходу, необхідно ще й видача патенту.

   Сукупність юридичних фактів як підстава виникнення цивільних прав та обов’язків. Причому тут ця сукупність може бути різна. Починаючи з 2-ох юридичних фактів так і більша кількість і 3, 5, 10. Один лише юридичний акт юридичного наслідку не зможе породити.

Класифікація на прості і складні має значення послідовність виникнення юридичних фактів. Якщо послідовність не має значення – це простий склад. Якщо має значення – складні юридичні склади.

Красавчиков: Класифікація на правовстановлюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі факти.

Красавчиков: Класифікація на правомірні (положительние) та заперечні (неправомірні) (отрицательные) юридичні факти.