Суб’єкти цивільних правовідносин

Суб’єкти – це учасники цивільних правовідносин. Згідно ст. 2 ЦКУ ними є фізичні особи і юридичні особи. Останні створені людьми для забезпечення їх спільних інтересів певні соціальні утворення (організації) що отримали узагальнену назву юридичних осіб. Крім цього учасниками правовідносин може бути: держава України, Автономна Республіка Крим, адміністративно-територіальні утворення, іноземні держави та міжнародні урядові і неурядові організації.

Серед учасників цивільних правовідносин розрізняють лише тих, яким належить право (активні суб’єкти), тих яким належить лише юридичний обов’язок (пасивні суб’єкти). Проте таких чистих суб’єктів мало. Здебільше один і той же учасник правовідносин має одночасно права і юридичні обов’язки. Для моделювання однотипної юридично значимої поведінки і задля єдності правозастосування учасники цивільних правовідносин наділені умовно спеціальними юридичними властивостями: правоздатністю і дієздатністю. Про це вже йшлося у курсі теорії права і піде більш змістовно розмова у подальших лекціях.

Здебільше центральною ланкою цивільних правовідносин є саме їх суб’єкт і особливо новій суб’єктивного цивільного права. Як управоможена сторона такий суб’єкт діє виключно у своїх або чужих інтересах і самостійно визначає місце, спосіб, характер задоволення такого інтересу якщо законом не встановлено імперативів. Суб’єкт своєю поведінкою визиває правовідносини, а через це й надає реальності взагалі то абстрактній нормі цивільного права.

Крім цього на цивільні правовідносини може впливати правовий статус суб’єкта. Так, фізичні особи, що мають статус державного службовця в ряді цивільних приймати участь не можуть (займатися підприємництвом). Індивідуальне правове становище часто стає перепоною для реалізації інших прав (обмежено дієздатний, перебування у шлюбі, тощо).

Спеціальний правовий статус юриста чи кваліфікованого юриста (адвоката, повіренного у справах інтелектуальної власності) зумовлює можливість вступу у певні цивільні правовідносини фахового хараткрету (адвокатувати у кримінальних справах, представляти інтереси володільців прав інтелектуальної власності.

Юридичні особи мають спеціальну правосуб’єктність і можуть приймати участь лише в тих правовідносинах для який вони створені і які передбачені у їх засновницьких документах.

 Слід зазначити, що юридичні особи публічного права у цивільних правовідносинах здебільше виступають пасивними учасниками. Вони є носіями особистих немайнових прав, власниками цільового майна (коштів). Останні витрачають виключно у визначених видатковими частинами кошторису межах і на майно, роботи, послуги що необхідні для виконання безпосередніх завдань. Іванов С.О. в своїй дисертації 2009 р. «Участь юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах» визначив наявний дуалізм цивільно-правового статусу органів державної влади як істотний чинник визначення передумов, мети та особливостей участі державних органів у речових та зобов’язальних відносинах. Він полягає у тому, що органи державної влади одночасно виступають органом, через які діє держава у цивільних відносинах, а також юридичною особою. Передумовою участі у цивільних відносинах органів державної влади є поєднання необхідності виконання делегованих державою повноважень із ресурсного забезпечення потреб у відповідній галузі, а також набуття та здійснення цивільних прав, створення та виконання цивільних обов’язків для забезпечення належних матеріальних умов власного функціонування. Критерій розмежування правового статусу органів державної влади у цивільних відносинах, яким є сутність інтересів, задоволення яких здійснюється у цих відносинах (орган державної влади спрямовує свої дії на задоволення інтересів держави як суб’єкта права чи власних інтересів як організації).

Примус в цивільному праві

Заходи примусу в основному носять майновий характер. ППВСУ № 1 лютий 2009 р Про судову практику…..

Застосовуються виключно за ініціативи потерпілого, крім односторонньої реституції і цивільно-правової конфіскації.

Мають компенсаційний характер.

В заходах примусу реалізується рівність і взаємність.

У відповідних випадках до правопорушників може бути застосовано заходи державного примусу: штраф, матеріальна відповідальність тощо.