Що таке об’єктивний елемент володіння?

Об'єктивний (юридичного)елемент володіння — це намір володіти річчю для самого себе, коли володілець ставиться до неї як до своєї і панує над нею як власник.

Умови набуття права власності за давністю володіння

Умови набуття права власності за давністю у кінцевому підсумку визначалися таким чином:

а) необхідно володіння річчю

б) при тому - сумлінне

в) володіння повинно мати законну підставу (iustus titulus), яке могло б саме по собі призвести до придбання права власності, якщо б не завадило цьому якусь зовнішню перешкоду, наприклад, володіння має в якості законного підстави купівлю-продаж і подальшу передачу речі, що не зробили покупця власником тому, що продавець сам не мав права власності на річ

г) володіння повинно тривати відносно рухомих речей - 3 роки, щодо нерухомих - 10 або 20 років (як було при longi temporis praescriptio)

д) нарешті, необхідна була здатність речі до придбання за давністю (res habilis). Такий здатністю не володіють речі, вилучені з обігу, речі крадені (хоча б цей власник був сумлінним) і деякі інші.

Назвіть елементи права власності

три правомочності – право володіння (jus possidendi), право користування (jus utendi) і право розпорядження (jus abutendi), що охоплюють усі можливі форми і способи впливу власника на річ і в той же час зазіхання інших осіб, що відмежовують, на цю же річ.

Що таке суб’єктивний елемент володіння?

Відомо, що володіння складається з двох елементів: суб'єктивного і об'єктивного. суб’єктивний - animus possessionіs, - можливість вважати дану річ своєю, володіти від свого імені, тобто мати волю, скеровану на річ, як на свою.З цього випливає, що суб'єктом володіння могли бути лише ті особи, які мають свою власну долю. Такими не могли бути, зокрема, діти віком до 7 років, душевнохворі, юридичні особи (однак юридичні особи, малолітні, душевнохворі могли здобути право на володіння через представника).

109. Відомо, що володіння складається з двох елементів: суб'єктивного і об'єктивного. З цього випливає, що суб'єктом володіння могли бути лише ті особи, які мають свою власну долю. Такими не могли бути, зокрема, діти віком до 7 років, душевнохворі, юридичні особи (однак юридичні особи, малолітні, душевнохворі могли здобути право на володіння через представника).

Об'єктом володіння могли бути тільки тілесні речі, не вилучені з обороту. Одночасне володіння двох або більше осіб однією річчю було неможливе, хоч володіння такою річчю можливе в ідеальних частинах. Це так зване загальне володіння.

110.Види сервітутів:

-предіальні;

-речові;

-сільські; відомі чотири: три дорожних сервітути - право проходу через чужу ділянку; право проходу й прогону худоби; право проходу, прогону і проїзду взагалі (кожний наступний сервітут включав у себе попередній) та один сервітут води - право провести воду з чужої ділянки.; право прогону худоби для напування, право пасти худобу на чужому вигоні, розроблені також сервітути, які надавали право брати пісок, глину тощо на чужій ділянці.

-міські; право опирати будову або її частину на прилеглу споруду сусіда, право вставляти балку в стіну сусідського будинку, право відводити дощову воду зідвір сусіда, право вимагати, щоб сусідська споруда не заслоняла розташованому поряд будинку світла і краєвиду.

-особисті(найвважливіший - узуфруктус).Сервітути на право користування чужою річчю чи майном в інтересах конкретної фізичної чи юридичної особи.

За якими основними ознаками володіння відрізняється від держання?

Володіння можна визначити як фактичне панування над річчю, поєднане з наміром ставитися до неї як до своєї, тобто володіти незалежно від волі іншої особи, самостійно; держання ж можна визначити як фактичне володіння річчю без такого наміру.

Практичне значення різниці між володінням і держанням виражалося у порядку їх захисту- володілець мав право прямо і безпосередньо вимагати собі захисту від претора в усіх випадках, коли він у ньому відчує потребу; держатель у тих самих випадках, що і володілець, повинен діяти через власника, від якого залежить надати захист чи утриматися від нього.

112. Які вимоги ставились до суб’єктів володіння в Римі?

 Відомо, що володіння складається з двох елементів: суб’єктивного і об’єктивного. З цього випливає, що суб’єктом володіння могли бути лише ті особи, які мають свою власну долю. Такими не могли бути, зокрема, діти віком до 7 років, душевнохворі, юридичні особи (однак юридичні особи, малолітні, душевнохворі могли здобути право на володіння через представника).

113. Цивільне володіння (possessio civile). Цей вид володіння з'явився тоді, коли не було права власності на землю. Оскільки земля вважалася спільним майном всіх громадян Римської держави, то було дозволено захоплювати пустуючі або покинуті ким-небудь землі для подальшої обробки. Вважалося, що домовладика, захоплюючи землю, володіє нею для своєї сім'ї. В Законах XII таблиць вказувалося, що володілець землі, обробляючи її протягом двох років, перетворюється на власника землі. Законне володіння — це володіння, набуте будь-якою особою дозволеним способом, наприклад, шляхом передачі, купівлі тощо. Незаконне володіння — це володіння, набуте недозволеним способом, наприклад, шляхом насильства, обману, таємного викрадення тощо. Незаконне володіння може бути двох видів: добросовісне і недобросовісне. Добросовісне володіння мало місце лише тоді, коли володілець речі не знав і не повинен був знати, що він не має правомірного володіння (наприклад, крадена річ куплена на базарі). Недобросовісне володіння означає, що володар знає і повинен знати,що він не має права володіння на цю річ (наприклад злодій).