Геодезичні роботи при вишукуваннях

1 2 3 4

ЛІНІЙНИХ СПОРУДЖЕНЬ

Польові геодезичні роботи при вишукуваннях лінійних споруджень включають

а) визначення на місцевості положення кінцевих і проміжних крапок траси, вибір напрямку траси на окремих ділянках;

б) вимір ліній і кутів повороту траси, геодезична прив'язка кінцевих крапок траси до пунктів опорної мережі;

в) розбивку пікетажу по трасі з розбивкою поперечних напрямків і кругової кривих;

г) зйомку смуги місцевості уздовж траси;

д) нівелювання пікетів, крапок траси і крапок поперечних напрямків.

На навчальній практиці крапки і загальний напрямок траси бригаді вказує керівник практики. На місцевості траса закріплюється дерев'яними колами; лінії між крапками провешиваются і перший раз виміряються стрічкою в зворотному напрямку. Друг раз довжини ліній виміряються в прямому напрямку одночасно з розбивкою пікетажу.

§ 15. Розбивка пікетажу і кривих трас

Розбивка пікетажу на прямих і плані ділянках траси ведеться в такий спосіб. Теодоліт встановлюють у початковій крапці траси на ПКО в робоче положення і візують на наступну крапку траси. Колімаційну площину труби при такім орієнтуванні використовують для установки пікетів у створі траси.

Розбивку пікетажу роблять стрічкою зі шпильками. Від початкової крапки – пікет 0 (ПКО) – фіксуються відрізки довжиною 100 м горизонтальної відстані.

Рис.14 – Розбивка пікетаж на похилих ділянках траси

На похилих ділянках необхідно, відклавши 100 м, відкласти ще уперед виправлення за нахил ліній на визначеній ділянці довгої d

Перпендикуляр визначається чи теодолітом екером, відстань від осі лінійного спорудження – рулеткою, стрічкою. Теодоліт установлюють для визначення створу через 300-400 м.

Пікети позначають на місцевості кілочками, що забиваються урівень із землею. На торці кілочка підписують номер бригади і пікету.

Крім пікетних крапок на осі відзначають характерні крапки рельєфу і контурів місцевості (наприклад, на мал.14 ПКО+60).

Для характеристики смуги місцевості перпендикулярно трасі розбивають поперечні створи довжиною 40-50 м не рідше, ніж через 300 м на рівнинних ділянках і через 50-100 м на пересіченому рельєфі. Порядок нумерації крапок поперечного профілю показаний на мал.15.

Рис. 15 – Нумерація крапок поперечного профілю

Описаним шляхом ведуть розбивку пікетажу до вершини кута повороту траси і визначають її пікетажне значення ПК_ВУ.

Кут повороту траси, тобто кут між продовженням попереднього напрямку і новим напрямком (мал.16) визначаємо по формулі

;

Кут β виміряється теодолітом повним прийомом.

Рис. 16 – Схема визначення кутів повороту траси

У місцях повороту траси прямі ділянки сполучають кривої, у найпростішому випадку кругової кривої (мал.17). По аргументах –? і R=100, знаходять з таблиці елементів кругових криві значення:

Т – тангенс;

К – крива;

Б – бісектриса;

Д – домер.

Контроль

Д = 2Т – ДО

Рис. 17 – Головні крапки кругової кривої

Пікетажне значення крапок початку кривої (НК), середини кривої (СК), кінця кривої (КК) знаходять по формулах:

	Контроль
ПК_НК = ПК_ВУ – Т;	ПК_КК = ПК_ВУ + Т – Д;
ПК_КК = ПК_НК + ДО;
ПК_СК = ПК_НК + ДО/2;	ПК_СК = ПК_кК - ДО/2.

На місцевості початок кривої знаходять, відклавши від відповідного пікету обчислена пікетажна відстань. Крапку закріплюють кілочком з написом НК.

Крапку середини кривої СК визначають за допомогою теодоліта, встановленого у ВУ і стрічки. Теодолітом відкладають половину кута? і уздовж отриманого напрямку відкладають довжину бісектриси.

Крапку КК знаходять у такий спосіб. Від вершини кута відкладають у новому напрямку траси величину домера – Д и потім продовжують розбивку пікетажу на новій прямій, одночасно закріплюючи крапку КК відповідно до її пікетажного значення.

Розбивка пікетів на прямій виробляється способом прямокутних координат. За пікетажним значенням крапки НК (КК) знаходячи відрізок До кривої від НК (КК) до пікету. За значенням цього відрізка кривої і радіуса заокруглення, визначають з «Таблиць детальної розбивки кривих способом прямокутних координат» величини Х_ПКj, Y_ПКj; на місцевості положення пікету на кривій знаходять відкладенням Х_ПКj від НК (КК), Y_ПКj у перпендикулярному напрямку за допомогою екера і рулетки.

Детальну розбивку кривої необхідно виконати способом прямокутних координат через 5 м (мал.18). Прямокутні координати крапок кривої вибираються з «Таблиць детальної розбивки кривих способом прямокутних координат».

Розбивку роблять із двох сторін – від початку і кінця кривої. По тангенсах відкладають абсциси крапок, екером і стрічкою – ординати. Крапки кривої закріплюють колами.

Рис. 18 – Детальна розбивка кругової кривої

§ 16. Зйомка смуги місцевості уздовж траси

Одночасно розбивкою пікетажу на прямих і кривих ділянках траси виробляється зйомка смуги місцевості переважно способом перпендикулярів.

Результати розбивки пікетажу і зйомки смуги заносяться в пікетажний журнал (див. прил.12).

§ 17. Нівелювання траси

Для визначення висот крапок траси прокладають хід геометричного нівелювання, що включає як сполучні крапки ходу частина крапок пікетажу. Інші крапки траси розглядаються як несполучні, проміжні крапки.

Методика нівелювання сполучних крапок викладена в § 9.

На кожній станції, після одержання і перевірки отсчетов на 2 сполучні крапки, не змінюючи обрій приладу, задню рейку встановлюють послідовно на проміжні крапки і беруть отсчеты по основний (чорної) шкалі рейки.

Якщо рельєф місцевості не дозволяє нівелювати всі крапки переднього поперечного напрямку з однією станцією, що залишилися крапки нівелюють із сусідньої чи станції зі станції, що влаштовується спеціально для нівелювання крапок, що залишилися, і включається не в нівелірний хід, прив'язуючи обрій цієї станції до однієї зі сполучних крапок ходу.

Кінці нівелірного ходу повинні бути геодезично прив'язані до вихідних реперів. Якщо на одному кінці траси відсутній вихідний репер, то необхідно покласти нівелірний хід у зворотному напрямку, у якому як сполучні крапки необхідно включати через 500 м деякі сполучні крапки прямого ходу. У такому випадку прямої і зворотний хід утворять один зімкнутий нівелірний хід.