Функціонуюча система прийому комунальних платежів

Характер соціально-економічних процесів, що відбуваються, породжує проблеми, появу яких навряд чи можна було пророчити в епоху до перебудови. До їхнього числа, безумовно, варто віднести проблему комунальних платежів.

Автоматизація напрямку банківської діяльності, що пов'язана з прийманням платежів населення на адресу тих чи інших установ і організацій, характеризується певною специфікою.

З одного боку, це традиційні банківські операції і до них пред'являються такі ж вимоги, як і до будь-яких інших операцій по обслуговуванню населення, а засоби їхньої автоматизації органічно вписуються до складу інтегрованої автоматизованої банківської системи (АБС).

Зросла актуальність проблем, зв'язаних із платежами населення за комунальні послуги, має безліч причин. І почати слід з того, що впровадження в економіку нових форм і методів господарювання, призвело, зокрема, до зміни відносин між виробниками і споживачами. У сфері послуг, наданих населенню, ці зміни торкнулися платників, отримувачів платежів, та банків, які приймають платежі.

Платник. У даному випадку, ним є приватна особа, що оплачує (чи не оплачує) надані послуги, штрафи, податки і т.д. З кожним роком ці платежі становлять усе більш істотну частину бюджету багатьох сімей, тому природно очікувати підвищення інтересу платника до таких питань:

за які послуги і по яких тарифах мені нарахована оплата;

якщо на всі платежі не вистачає коштів, то як оплатити частину з них по моєму вибору, мінімізувавши при цьому кількість породжуваних паперових документів;

якщо я оплачую послугу, то які гарантії своєчасного і точного надходження платежу до адресата і як, у разі потреби, з мінімальними витратами особистого часу і нервової енергії, переконатися в тому, що платіж отриманий постачальником послуги (без походів у ЖЕК, виснажливого "видзвонювання" довідкових служб і т.д.);

як мінімізувати час оформлення платежу в зручному для мене місці (поруч з будинком, роботою і т.д).

Одержувачі платежів. Це можуть бути будь-як організації, що роблять (надають) які-небудь послуги, але найчастіше ними є:

державні установи (на користь яких перераховуються податки і штрафи);

організації, що надають послуги населенню (ЖЕК, телефонна компанія, постачальники електроенергії, газу, тепла, вода і т.д.);

торгові організації, що приймають торговий виторг.

Очевидне прагнення одержувача платежу побачити (і якомога раніше) гроші за надані послуги на своєму розрахунковому рахунку.
Але це не все - якщо одержувач не завжди може одержати вчасно все те, що йому призначене (наприклад, зобов'язавши платника погасити усі свої заборгованості шляхом відмовлення від надання йому життєво важливих послуг чи істотного зменшення їхнього об'єму і якості), то, принаймні, він хотів би мати інформацію про те- хто сплатив вчасно, а хто (і скільки) лишився винним.

У результаті в одержувачів виникає потреба налагодити детальний, своєчасний і точний облік своїх клієнтів, відслідковувати динаміку надходження оплати за зроблені послуги, здійснювати аналіз структури і розмірів заборгованостей по платежах.

Цим пояснюються такі дії постачальників послуг як:

вихід зі складу ЖЭКов з відкриттям окремих розрахункових рахунків у банку;

ведення власних розрахункових книжок зі своїми форматами платіжних документів;

переведення клієнтів на оплату по лічильниках (наприклад, по витраті газу, тепла, води);

розгортання власних пунктів прийому платежів і т.д.

Ці дії (цілком резонні з погляду постачальників послуг), на жаль, створюють незручності як для платників (поява декількох розрахункових книжок, збільшення часу обслуговування), так і для банків ("дроблення" операцій по прийому платежів).

Банк, що приймає платежі. У цій системі він виконує роль посередника між платником і одержувачем і оскільки несе відповідальність перед своїми клієнтами, то зацікавлений у якісному обслуговуванні як одержувачів платежів, так і платників.

Але крім цього, банк, з одного боку, зацікавлений у залученні нових клієнтів, а отже, і одержанню додаткових коштів, з іншого боку, - прагне мінімізувати витрати на обслуговування клієнтів з метою збільшення одержуваного прибутку.

Іншими словами, банку невигідно, коли замість одного платежу на адресу Жэка з'являється 5-6 платежів в адреси водоканалу, газконторы, тепломережі і т.д. Плата за послуги банку в цих двох випадках буде приблизно однакова, але замість одної операції по прийому платежу в першому випадку, доведеться виконати кілька операцій у другому.

Можна відзначити також, що організація специфічного інформаційного сервісу для клієнта - додаткові витрати для банку. Але загубити наявних клієнтів (чи не набути нових) через краще інформаційне обслуговування в сусідньому банку - набагато гірше, так що деякі додаткові витрати на ці цілі виправдані.

Очевидно наступне: відстоюючи в першу чергу свої інтереси, кожний з учасників, проте, не може ігнорувати інтереси партнерів, тому що, в остаточному підсумку, це негативно позначиться на його власних.

Природним етапом в автоматизації розглянутого напрямку банківської діяльності став досвід автоматизації технології прийому платежів, регламентованою ще нормативними документами Ощадбанку СРСР.

Її відправним пунктом є момент, коли платник підходить до операційному вікна з попередньо оформленою і заповнений (одержувачем платежу чи самим клієнтом) квитанцією на оплату.

У першому випадку, одержувач платежу робить нарахування оплати, оформляє платіжний документ і який-небудь спосіб (поштою, кур'єром і т.д.) передає його платнику.

В другому випадку, платник на підставі показань лічильників і наявних у нього уявлень про діючі тарифи заповнює квитанцію самостійно.
Після оформлення платежу і розрахунку з платником, йому повертається квитанція з позначкою про здійснення платежу. Друга частина квитанції (повідомлення) відривається і залишається в касира, а згодом (після проходження всіх етапів обробки платежу) передається одержувачу.
Робчий день (зміна) на операційному вікні завершується підведенням підсумків. У результаті формується необхідна звітність, повідомлення сортуються по одержувачах платежів (формуються бандеролі повідомлень), а підсумки передаються в бухгалтерію банку.

У бухгалтерії перевіряється звітність і формуються платіжні доручення на адресу одержувачів.

Розглянута технологія реалізовується і при роботі з клієнтами філії ПРАК АПБ у м. Рибниця. Більш досконало можливо розглянути діючу систему прийому комунальних платежів на рис. 3.1.

1 етап: Платники, на підставі отриманої квітанції на оплату сплачують суму за наданий об’єм послуг, згідно тарифів.

2 етап: Касир приймає до оплати квітацію та повертає другу її частину з відмітками про здійснену оплату (дата, № пункту, ПІБ касира, наіменування банку.

 

платник

платник

платник

 

ППКП №1

ППКП №2

ППКП №3

1 1 1

2 2 2

3 3 3

Бухгалтерия

 

4

Банк одержувача

Банк одержувача

5 5

 

Рис. 3.1. Система прийому комунальних платежів в філії ПРАК АПБ в м.Рибниця.

 

3 етап: В кінці дня касири формують реєстри, на підставі других частин квітанцій та даних, внесених в комп’ютер, які вони зберігають на дискетах.

В бухгалтерію банка передаються такі носії отриманих платежів:

дискета,

реєстри з квітанціями,

віддрукований касовий журнал, в якому зафіксована сума отриманих коштів, згідно за симовлами касового плану,

статистика платежів, згідно того, які платежі, в якій кількості та яким організаціям слід перерахувати.

4 етап: На кожного касира відкритий окремий внутрибанківський рахунок, на який зараховується інкасована сума коштів та, при прийнятті даних з дискет, автоматично формуються платіжні проводки.

З кожного окремого рахунку касира автоматично формуються проводки на транзитний рахунок, з якого програмою формуються єдині проводки загальною сумою на рахунок одержувачів.

5 етап: Гроші в той же день перераховуються на рахунок одержувача, а кур’єром в банк одержувача або представниками організацій одержувачів забираються реєстри з квітанціями та документи, які підтверджують, що відповідна сума, згідно реєстру перерахована.

Ця технологія має свої переваги. У першу чергу, звичайно, для банку. Зменшується кількість помилок при оформленні платежу касиром, скорочується об'єм ручної роботи при проведенні контрольних операцій, виконанні розрахунків, оформленні документації.

Певні переваги забезпечуються для одержувача платежів. Насамперед, скорочуються терміни проходження платежів. На це затрачається не більш двох днів.

Більш того, якщо одержувач платежу в змозі запропонувати чітку технологію ідентифікації своїх абонентів, що доступна і на операційному вікні по прийому платежів, то йому можна надати більш високий рівень інформаційного обслуговування (наприклад, формувати для нього докладні електронні реєстри прийнятих платежів у розрізі платників).
На жаль, платник особливих переваг не відчуває: ті ж кілька розрахункових книжок, ті ж паперові документи, заповнювані вручну і т.д. Непрямий ефект полягає в скороченні термінів проходження платежу до одержувача, але стоячи в черзі до операційного вікна, турботи про себе платник не відчуває - йому необхідно надати додаткові послуги, скоротити кількість використовуваних розрахункових книжок і час оформлення платежу.

Недоліком є ще те, що не існує тісного зв’язку між банком та одержувачем платежів. Банк відповідає за правильність оформлення, своєчасне перерахування коштів, а одержувач несе відповідальність лише за своєчасне пред’явлення в банк тарифів, та перерахування комісійних відсотків за прийом платежів.