Сутність виробничого процесу та принципи організації

Процес взаємодії елементів виробництва на підприємстві, котрий направлений на перетворення вхідної сировини (матеріалів) у готову продукцію, придатну для реалізації чи для подальшої обробки, називається виробничим процесом або виробництвом.

Складовими виробничого процесу є праця (діяльність людей), предмети та знаряддя праці. У багатьох виробництвах використовуються природні процеси (біологічні, хімічні, фізичні).

Виробничі процеси на підприємстві поділяються:

1) за відношенням до виготовлення продукції:

Ø основні (виготовлення товарної продукції даного підприємства);

Ø допоміжні (виготовлення напівпродуктів для основного виробництва);

Ø обслуговуючі (створення сприятливих умов для перебігу як основних, так і допоміжних процесів);

Ø побічні (охоплюють процеси переробки відходів або їх утилізації);

2) за перебігом у часі:

Ø дискретні чи перервні (між різними технологічними операціями присутні перерви);

Ø безперервні (зумовлені безперервністю технологічного процесу чи потребами суспільства);

3) за кількістю компонентів продукції:

Ø синтетичні (результатом поєднання кількох виробництв простих продуктів є виготовлення складного продукту);

Ø аналітичні (з одного виду сировини виробляється кілька видів продукції);

4) за ступенем автоматизації:

Ø ручні (виконуються робітником із використанням простого інструменту);

Ø механізовані (виконуються з використанням машин і механізмів при безперервній участі робітників);

Ø автоматизовані (повністю виконуються машинами під наглядом робітника);

Ø автоматичні (виконуються машинами без участі робітника за заздалегідь розробленою програмою).

Всі виробничі процеси складаються з ряду виробничих стадій. Стадія — це технологічно завершена частина виробництва, що характеризує зміну предмета праці, що переходить із одного якісного стану в інший.

Виробнича стадія, у свою чергу, поділяється на ряд виробничих операцій, які представляють собою найпростішу складову процесу праці. Виробнича операція виконується на окремому робочому місці одним або групою робітників, які за допомогою одних і тих самих засобів праці трансформують один і той самий предмет праці.

За призначенням виробничі операції поділяють на:

Ø підготовчі (включають операції з доставки заготовок, інструментів, оснащення та підготовки робочого місця до роботи);

Ø технологічні чи основні (внесення якісних змін у предмет праці, його стан, зовнішній вигляд, форму та властивості);

Ø транспортні (зміна положення предмета праці в просторі);

Ø обслуговуючі (забезпечення нормальних умов для роботи машин (чищення, змащення, фарбування) та прибирання робочого місця);

Ø контролюючі (сприяють правильному виконанню технологічних операцій, дотриманню заданих режимів процесу).

Первинною ланкою підприємства, яка може функціонувати відносно самостійно, є робоче місце — обмежена ділянка виробничої площі підприємства, яка пристосована для виконання конкретного виробничого завдання одним робітником.

Для організації виробничого процесу необхідно дотримуватися таких принципів:

1) спеціалізація (закріплення за виробничим підрозділом (цехом, дільницею) чи робочим місцем технологічно однорідної групи робіт або чітко визначеної номенклатури виробів. Розрізняють кілька видів спеціалізації:

Ø технологічна (виконання певної частини виробничого процесу);

Ø подетальна (виготовлення технологічно однорідних деталей);

Ø предметна (виготовлення певної номенклатури виробів);

2) безперервність (скорочення часу перерв між суміжними технологічними операціями при виробництві конкретних виробів);

3) пропорційність (погодження у часі та за потужністю всіх взаємозалежних підрозділів підприємства);

4) паралельність (одночасне виконання окремих виробничих процесів, пов’язаних із виготовленням конкретного виробу);

5) прямоточність (переміщення предметів праці в процесі обробки найкоротшими маршрутами без зустрічних і зворотних переміщень всіма стадіями й операціями виробничого процесу від їх запуску до виходу готової продукції);

6) ритмічність (забезпечення виробництва однакової чи рівномірно змінної кількості продукції за рівні проміжки часу);

7) гнучкість (швидка адаптація виробничого процесу до зміни організаційно-технічних умов, пов'язаних, наприклад, із зміною кон’юнктури ринку).