Організаційний розвиток на підприємстві

Організаційний розвиток передбачає удосконалення діючих і впровадження нових методів і форм організації виробництва та праці. Для здійснення виробничого процесу необхідне його матеріально-технічне забезпечення і відповідна організація, тобто раціональне й ефективне поєднання праці персоналу з знаряддями та предметами праці.

Організація праці являє собою систему заходів, спрямованих на найбільш раціональне використання робочої сили у виробництві. Поєднання учасників трудового процесу забезпечується різними формами поділу та кооперації праці, організацією обслуговування робочих місць, установленням раціональних режимів праці і відпочинку.

Основними напрямками організаційного розвитку є:

Ø удосконалення організації виробництва (посилення безперервності та гнучкості виробництва, погодженості по тривалості і продуктивності всіх взаємозалежних підрозділів виробництва, раціоналізація організації потоку та використання засобів виробництва тощо);

Ø поліпшення організації праці (впровадження комплексу заходів, заснованих на досягненнях науки та передового досвіду, що дає можливість досягти оптимального поєднання техніки та людей у виробничому процесі, ефективніше використовувати матеріальні та трудові ресурси, дозволяє підвищити продуктивність праці, поліпшити її умови, зробити працю більш змістовною та привабливою);

Ø раціоналізація елементів господарського механізму (системи управління, планування та прогнозування, фінансування, матеріального стимулювання, ресурсного забезпечення, науково-технічного обслуговування виробництва) та перехід підприємства на ринкові відносини з державою й іншими контрагентами.

Основними сучасними тенденціями організаційного прогресу також є: прискорення темпів розвитку окремих суспільних форм організації виробництва (деконцентрація, кооперування, конверсія, диверсифікація), поглиблення мотивації праці, розвиток колективної форми організації й оплати праці.

Інвестиційне забезпечення інноваційних процесів

Інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу в об'єкти підприємницького й іншого видів діяльності з метою одержання прибутку. Розрізняють внутрішні (вітчизняні) і зовнішні (іноземні) інвестиції.

Внутрішні інвестиції розділяються на:

Ø фінансові (придбання акцій, облігацій і інших цінних паперів, вкладення грошей на депозитні рахунки в банках тощо);

Ø реальні чи капітальні вкладення (вкладення грошей у капітальне будівництво, розширення та розвиток виробництва);

Ø інтелектуальні (підготовка фахівців, передача досвіду, ліцензій, "ноу-хау" тощо).

Зовнішні інвестиції поділяються на:

Ø прямі (дають інвестору повний контроль над діяльністю іноземного підприємства);

Ø портфельні (забезпечують інвестору лише право на одержання дивідендів на придбані акції закордонних підприємств).

Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути: основний капітал (знову створюваний і той, що потребує модернізації), оборотний капітал, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності.

Одна з найбільш важливих господарських задач, які повинні вирішувати підприємства - це вигідне вкладення грошових ресурсів із метою одержання максимального доходу. Інвестиційна політика визначає найбільш пріоритетні напрямки вкладення капіталу, від яких залежить ефективність господарської діяльності, та забезпечення найбільшого приросту продукції і прибутку на кожну гривню витрат.

У сучасних умовах найбільшу частину інвестицій підприємства направляють у капітальне будівництво на розширене відновлення основних засобів. При відсутності проекту капітальних вкладень кращим способом інвестування є зберігання грошей на депозитах надійного банку чи придбання контрольного пакету акцій перспективного підприємства, завдяки чому можна впливати на діяльність цього підприємства і направляти його інвестиції з вигодою для себе.

ЧАСТИНА ІV. результати ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

ТЕМА 8. Продукція підприємства та її якість

Загальна характеристика продукції

Якість продукції та її оцінка

Загальна характеристика продукції

Результат діяльності підприємства частіше виступає в матеріальній формі — у вигляді продукції.

Продукція (готова продукція)- це завершені виробництвом вироби промислового підприємства, що відповідають державним стандартам або технічним умовам, прийняті відділом технічного контролю, супроводжуються документами, що засвідчують якість, і призначені для реалізації.

Продукти праці розділяються на засоби виробництва (засоби праці та предмети праці) та предмети споживання (продовольчі та промислові товари).

Планування й облік виробництва продукції здійснюється в натуральних (фізичних) і вартісних (грошових) вимірниках. Об’єми продукції в натуральному виразі можуть вимірюватися фізичними (т, шт, м), умовно-натуральними (умовні банки, умовні листи шиферу чи штуки цегли) і подвійними натуральними одиницями (виробництво труб - в т і п.м, тканин – п.м і кв.м).

Ступінь задоволення потреб ринку характеризує об’єм товарів визначеної номенклатури й асортименту. Номенклатура - це укрупнений перелік продукції, що випускається підприємством, а асортимент - характеризує її склад за видами, типами, сортами й іншими ознаками.

Обсяг продукції у вартісному вираженні визначається такими показниками:

Ø товарна продукція (вартість продукції, призначеної для реалізації);

Ø валова продукція (сума вартостей усіх видів продукції, виробленої підприємством);

Ø реалізована продукція (вартість оплаченої покупцем продукції у звітному періоді).