Методи державного регулювання грошової маси

У 2010-2011рр. грошово-кредитна політика здійснюється у складних умовах подолання наслідків економічної та фінансової кризи і спрямовується на якнайшвидше подолання її наслідків. Значне зниження зовнішнього попиту на вітчизняну продукцію, згортання іноземних інвестицій, суттєве ускладнення доступу до зовнішніх фінансових ресурсів, необхідних для реформування економіки, викликало падіння виробництва, експорту, зменшення всіх видів доходів, особливо валютних, обумовило труднощі з наповненням бюджету, перевищення попиту на іноземну валюту над її пропозицією. Це на початку року спровокувало девальваційні процеси, ажіотажні настрої у населення щодо купівлі валюти та вилучення коштів з банківської системи, що відобразилося на її ослабленні, зменшенні кредитування економіки, скороченні золотовалютних резервів Національного банку.

Заходи грошово-кредитної політики з початку року спрямовувалася на стримування значних коливань валютного курсу та збалансування валютного ринку, забезпечення економіки платіжними засобами, стимулювання відновлення процесів кредитування, а також запровадження пруденційних заходів щодо підвищення надійності функціонування банківської системи. Серед основних заходів щодо стабілізації ситуації на валютному ринку необхідно відзначити активну політику інтервенцій, запровадження механізму валютних аукціонів, заміну нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції банків на ліміти граничних значень відкритої валютної позиції, вдосконалення порядку використання лоро-рахунків та процедури отримання іноземних кредитів тощо. Для забезпечення належного рівня ліквідності, збільшення кредитування економіки та підтримки банків проводилася гнучка політика рефінансування з вдосконаленням відповідних механізмів, знижувалась облікова ставка, був визначений та почав реалізовуватися порядок рекапіталізації банків за участю держави та інші заходи.

Здійснювана антикризова політика мала міжнародну підтримку, що забезпечило отримання чергових траншів кредиту Міжнародного валютного фонду, частина яких спрямовувалися на фінансування дефіциту державного бюджету. Також ця підтримка дозволила частково стримувати зменшення міжнародних резервів Національного банку. Не вдалося відновити обсяги кредитування економіки на рівні, достатньому для підтримування процесів відновлення економічного зростання. Дії Національного банку були обмежені необхідністю виконання закону про бюджет у частині фінансування його дефіциту. Головним каналом випуску в обіг коштів залишався кредитний, через який було випущено в обіг 59% від загального обсягу коштів. Через канал валютного ринку відбувалось переважно їх вилучення. Як наслідок за результатами семи місяців 2010р. обсяг чистої кредитної емісії порівняно з початком року лишився майже незмінним, а монетарна база зросла на 1,4%. У той самий час грошова маса скоротилася на 8,5%. Після різких девальваційних сплесків у січні та лютому, протягом березня-квітня коливання ринкового курсу гривні були не значними, а в травні навіть спостерігалося його укріплення на обох сегментах валютного ринку. Однак з кінця червня 2009р. поступово відновилися тенденції стосовно знецінення гривні щодо долара США. Однак, за оцінками міжнародних фінансових інститутів світова економіка у 2010р. увійде до стадії помірного зростання, що пов'язуватиметься з результатами вжиття в економічно розвинених країнах антикризових заходів та необхідністю посилення державного втручання та контролю, прогнозувалось зростання світової економіки на рівні 2,5% [25, с.28-29].

У прийнятті монетарних рішень Національний банк насамперед спирався на прогноз розвитку реального сектору економіки, платіжного балансу та фінансового ринку, який робитиметься на підставі ретельного аналізу широкого спектра макроекономічних, бюджетних та монетарних показників, їх взаємозв'язку і впливу на стабільність гривні з урахуванням можливих змін у тенденціях в майбутньому. На підставі розгляду прогнозних оцінок розвитку визначатиметься потреба у вжитті відповідних регулятивних заходів. Застосування гнучких механізмів курсоутворення обумовлює необхідність підвищення ефективності процентних важелів монетарного регулювання. Подальше посилення дієвості процентної політики також визначатиметься станом фондового ринку (який є ключовим елементом процентного каналу трансмісійного механізму грошово-кредитної політики) та темпами його посткризового відновлення.

У сучасних умовах необхідності регулювання рівня банківської ліквідності НБУ має намір запропонувати комерційним банкам новий вигляд рефінансування - так звані стимулюючі кредити строком від року до п'яти років. Такі ресурси регулятора банки зможуть направляти тільки на кредитування нових інвестиційних проектів, що реалізовуються товаровиробниками.

Недавно НБУ розробив і направив для обговорення учасниками ринку проект положення «Про надання НБУ кредитів банкам в цілях стабілізації їх роботи і стимулювання кредитування економіки України на період її виходу на докризові параметри». Нагадаємо: зараз відповідно до ухвали НБУ №378 від 26.09.09р. «Про регулювання Нацбанком ліквідності банків України» регулятор повинен видавати кредити рефінансування виключно для підтримки ліквідності або фінансового оздоровлення своїх підопічних. Ідею видачі стимулюючих кредитів багато банкірів сприйняли позитивно. Добре, що НБУ вже думає над тим, як відновити кредитування економіки, є багато хороших позичальників, які готові обслуговувати кредити, але банки не завжди можуть надати необхідний об'єм ресурсів за прийнятною вартістю. Банкіри визнають, що ініціатива НБУ щодо стимулювання кредитування економіки запізнилася. На їх думку, вітчизняну економіку вже давно слід було наситити кредитними ресурсами, як це зробили більшість країн Європи і США. В той же час вітчизняні банки не можуть кредитувати через відсутність відповідної ресурсної бази. Зараз корпоративні клієнти розміщують гривневі депозити на термін не більше 3 місяців, населення - до 9 місяців. При цьому гроші дуже дорогі - приблизно 20% річних, як кредитувати за рахунок таких ресурсів? Єдина надія - на НБУ. В умовах відсутності на ринку дешевих і «довгих» ресурсів в національній валюті дуже важливо, щоб НБУ щонайшвидше влив в систему ліквідність, яку можна направляти на кредитування економіки.

Разом з тим учасники ринку жорстко розкритикували запропоновані НБУ механізм і умови надання стимулюючих кредитів. Річ у тому, що не всі банки дістануть рівний доступ до нового вигляду рефінансування. Більш того, терміни кредитування і вартість ресурсів для всіх банків будуть різні. НБУ пропонує розділити банки на чотири класи. Пріоритетне право скористатися стимулюючими кредитами отримають держбанки (зокрема недавно націоналізовані). Їх планується відносити до класу «А» (найнадійніші банки). Крім того, в дану категорію можуть бути включені і інші банки, що мають в своєму розпорядженні регулятивний капітал в розмірі не менше 600 млн. грн. За станом на 1 грудня 2011р. даній вимозі відповідало 41 фінансова установа. перевищувати 10% кредитного портфеля. З 41 банку 18 не виконують цю вимогу. До класу «Б» пропонується відносити банки також з регулятивним капіталом не менше 600 млн. грн. При цьому допускається об'єм прострочення до 15% кредитного портфеля. Такі банки повинні дотримуватися економічних нормативів, зокрема виконувати норматив обов'язкового резервування, проте впродовж останнього звітного місяця допускаються випадки порушення нормативів миттєвої (Н4) і поточної ліквідності (Н5). До класу «В» може бути віднесений банк з об'ємом простроченої заборгованості по кредитних операціях не більше 20%.

 

Таблиця 2.3 - Процентні ставки по стимулюючим кредитам НБУ у 2011р., %

Клас банку	Категорія забезпеченості
	1	2	3
А	10,75	11,25	11,75
Б	11,25	11,75	12,25
В	11,75	12,25	12,75
Г	12,25	12,75	13,25

 

У клас «Г» включатимуться решта банок, які не увійшли до престижніших категорій, НБУ має право надати банку, віднесеному до класу не нижче «Б», стимулюючий кредит строком до 5 років (але не більше терміну, передбаченого кредитним проектом) як одноразово, так і у формі кредитної лінії, залежно від потреби в нім вітчизняного товаровиробника, банкам класу «В» стимулюючі кредити надаватимуть строком до 3 років, іншим банкам - строком до року.

Вартість стимулюючих кредитів залежатиме від класу банку і ліквідності пропонованого забезпечення. Залежно від рівня ліквідності забезпечення по стимулюючих кредитах НБУ пропонує розділити на три категорії. Найнадійнішою заставою вважаються державні облігації (ОВДП), їх відносять до 1-ої категорії. В той же час найменш надійним Нацбанк рахує забезпечення у вигляді майнових прав по кредитах (3-а категорія). Процентна ставка по стимулюючих кредитах - це облікова ставка НБУ, скоректована на 0,5-3 п.п. Ступінь корекції залежить від двох вищезазначених чинників: надійності банку і ліквідності застави. Зараз облікова ставка рівна 10,25% річних, таким чином, вартість ресурсів для банків складатиме 10,75-13,25% річних. Отримані за такою ціною ресурси від НБУ банк повинен направити на кредитування інвестиційного проекту по ставці не вище 15,25% річних (облікова ставка плюс 5 п.п.). Це означає, що заробіток (маржа) самого банку складе від 2% (якщо банк класу «Г» бере у НБУ кредит під забезпечення 3-ої категорії) до 4,5% (банк класу «А», що отримав рефінансування під забезпечення 1-ої категорії). Банкіри говорять, що не погодяться брати на себе ризик кредитування при такому маленькому заробітку, ризики банку-кредитора повинні оцінюватися адекватною величиною процентної маржі, вона повинна бути не менше 5 п.п. У нинішніх умовах більш-менш осудна маржа - це 5 п.п., очевидно, банки навряд чи захочуть скористатися рефінансуванням НБУ на таких умовах, швидше за все, працювати на таких умовах погодяться тільки держбанки. Дійсно, засоби стимулюючого кредиту можуть бути направлені тільки на кредитування нового інвестиційного проекту, який відповідає достатньо жорстким вимогам НБУ. Наприклад, частка засобів НБУ у фінансуванні проекту не повинна перевищувати 50% його вартостей. При цьому позичальник повинен надати банку-кредиторові забезпечення вартістю, що удвічі перевищує суму кредиту. Портрет позичальника, який може отримати такий кредит, дуже ідеалістичний, на практиці знайти проект, який би відповідав вимогам НБУ, украй складно. У недержавних банків буде дуже велика спокуса направити їх на інші цілі (наприклад, на валютні спекуляції), проконтролювати цільове використання засобів НБУ буде дуже проблематично [25, с.26-27].

У Українському кредитово-банківському союзі порахували норми проекту ухвали дискримінаційними по відношенню до дрібних і середніх банків. Такі зміни створять нерівні конкурентні умови, оскільки переваги при отриманні стимулюючих кредитів отримають тільки крупні банки, представники дрібних банків запевняють, що саме невеликі банки могли б бути навіть ефективнішими при кредитуванні нових проектів, ніж крупні фінустанови. Абсолютно незрозуміло, чому стимулюючі кредити видаватимуться тільки через крупні банки, виходить, що банки, що мають доступ до ресурсів материнських компаній, зможуть отримувати підтримку ще і від НБУ.

Таким чином, банкіри вважають, що запропонований НБУ проект положення про видачу стимулюючих кредитів потребує серйозного доопрацювання. До речі, відзначимо, що це вже не перша спроба банківського регулятора пожвавити кредитування економіки. Восени 2011 року регулятор прийняв ухвалу №650 від 03.11.11р., документ надавав банкам право розформувати частину резервів, створених під кредитні операції, а ресурси, що вивільняються, направити на кредитування корпоративних клієнтів. Проте банки до цих пір так і не скористалися наданими регулятором можливостями.

У липні 2011 року вітчизняні банки придбали депозитні сертифікати НБУ на рекордних 40,8 млрд. грн. У окремі дні місяця об'єм реалізації сертифікатів досягав 4-5 млрд. грн. До цього максимальні об'єми продажу цих цінних паперів (ЦБ) були зафіксовані в квітні - 25,1 млрд. грн., в червні НБУ розмістив ЦБ всього на 16 млрд. грн. Примітно, що банки активізували покупку сертифікатів, не дивлячись на різке зниження їх прибутковості. Нагадаємо: на початку червня НБУ без пояснення причин перестав продавати «щонайдовші» - на 30 і 90 днів - і разом з тим прибуткові (до 9% річних) сертифікати. Впродовж двох тижнів регулятор пропонував лише «короткі» папери строком до двох тижнів з максимальною прибутковістю, рівною 2% річних. Проте 24 червня НБУ відновив торгівлю довгостроковими депозитними сертифікатами, але змінив процедуру їх реалізації - почав організовувати тендери. Принцип простій: чим меншу прибутковість пропонує банк, тим більше у нього шансів купити сертифікати. В результаті прибутковість навіть «довгих» сертифікатів знизилася в 2-3 рази. Зараз НБУ пропонує банкам паперу на строк до 43 днів з максимальною прибутковістю 2,5% річних. Середня прибутковість депозитних сертифікатів, розміщених НБУ в липні, склала 0,2% річних. Проте, як видимий, такий символічний заробіток не зупиняє банкірів від покупки паперів НБУ. В умовах надмірної ліквідності вітчизняні фінустанови готові позичати не тільки регулятору, але і уряду [24, с.54-55].

У липні 2011р. спостерігався підвищений попит банків і на ОВДП. За підсумками місяця портфель облігацій у власності банків збільшився на 3,6 млрд. грн. (приріст більше 12%) - до 32,6 млрд. грн. Всього з початку 2011р. банки збільшили вкладення в ОВДП на 12 млрд. грн. Останнім часом Мінфін України розміщує державні облігації з прибутковістю 8-12% річних залежно від їх терміну.

Примітно, що ЦБ державного походження на балансах мають близько половини вітчизняних банків. На кінець першого півріччя 2011 року найкрупніший портфель вкладень в державні папери (сертифікати НБУ і ОВДП) був у «Райффайзен Банк Аваль» - 7,5 млрд. грн. При цьому з початку року інвестиції такого роду в цій фінустанові збільшилися удвічі, у банків тільки два інструменти розміщення надмірної ліквідності - сертифікати НБУ або ОВДП. Услід йдуть держбанки: Ощадбанк - 6,3 млрд. грн., Укрексімбанк - майже 5 млрд. грн.

Вкладення в держбумаги крупних банків з іноземним капіталом (УкрСиббанк, Укрсоцбанк і «ОТП Банк») коливаються в діапазоні 2,3-2,7 млрд. грн. Всі ці фінустанови входять в ТОП-15 по величині портфеля ЦБ, під яких можна отримати рефінансування в НБУ, регулятор переглядає цей список щокварталу. У третьому кварталі рефінансування можна отримати, зокрема, під забезпечення ОВДП, депозитних сертифікатів НБУ, облігацій ГІУ і муніципальних позик. Є також крупні банки, на балансах яких за станом на 1 липня 2011р. зовсім відсутні державні ЦБ.

 

Таблиця 2.4 - Обсяги покупки банками депозитних сертифікатів НБУ в 2011р., млрд. грн.

Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень
16,3	23,4	25,1	24,2	16,7	40,8

 

Таблиця 2.5 - Портфель ОВДП у власності банків в 2011р., млрд. грн.

1.01.	1.04.	1.07.	1.08.
20,6	21,5	29,0	32,6

 

На початок серпня 2011р. ліквідність банківського сектора дещо знизилася - залишки на коррахунках банків коливаються в межах 26 млрд. грн., тоді як в липні вони стабільно перевищували 30 млрд. грн., одного разу переваливши відмітку 34 млрд. грн. На ринку існує думка, що банкіри накопичують ресурси для покупки ПДВ-облігацій. Як повідомив минулого тижня перший заступник міністра фінансів Вадим Копилов, Мінфін України має намір протягом серпня випустити ПДВ-облігації приблизно на 16 млрд. грн. трьома-чотирма траншами, 2 серпня, уряд нарешті здійснив дебютний випуск ПДВ-облігацій на 48,5 млн. грн. Банкіри відзначають наявність попиту на ПДВ-облігації, але поки не готові робити виводи за наслідками дебютного розміщення, проте 48,5 млн. грн. - це дуже мала сума для ринку, до того ж ці папери ще не поступили в звернення. На вирішення всіх технічних питань емісії буде потрібно один-два тижні, хоча інтерес банків до ПДВ-облігацій є, учасники ринку чекають, що нові облігації будуть більш прибутковими, ніж ОВДП. Ринок чекає цього випуску вже майже півроку, є дві групи потенційних покупців: банки і нерезиденти, іноземці готові купувати ПДВ-облігації з прибутковістю не менше 20% річних, утримувачі облігацій не захочуть швидко і задешево розлучатися з ними, не дивлячись на потребу в грошах і компанії, швидше за все, намагатимуться отримати під ПДВ-облігації банківські кредити. Відзначимо, що зараз нерезиденти купують ОВДП з прибутковістю не більше 12,5% річних. За липень вони збільшили свої портфелі на 800 млн. грн. - до 3,7 млрд. грн. По оцінках експертів, близько 30% загального випуску облігацій залишиться на руках у компаній, плюс дисконт по ПДВ-облігаціях приблизно 15%, разом виходить, що пропозицію облігацій складе близько 10 млрд. грн. За словами експертів, найкрупнішими гравцями ринку стануть держбанки, оскільки вони мають в своєму розпорядженні певні преференції в частині випуску нових облігацій, вони мають в своєму розпорядженні значну вільну ліквідність, тому задаватимуть рівень цін на ці папери [22, с.18-19].

Таблиця 2.6 - Банки по величині ЦП, які рефінансуються НБУ (на 1.07.10р.), млрд. грн.

Банки	Обсяг ЦП
Райффайзен Банк Аваль	7,5
Ощадбанк	6,3
Укрексімбанк	5,0
Укргазбанк	2,8
ОТП банк	2,7

 

Надмірна ліквідність у банків спостерігається з початку поточного року, інтенсивна притока депозитів населення і компаній не знаходить відображення в адекватній активізації кредитної діяльності фінустанов, в результаті система перенасичена ліквідністю. Зокрема, за підсумками першого півріччя 2011р. був відмічений приріст депозитного портфеля юридичних осіб на 6% - до 123,5 млрд. грн. При цьому населення нарощувало внески ще активніше, за січень - червень приріст портфеля депозитів фізосіб склав 13,7% - до 240,5 млрд. грн. В той же час портфель банківських кредитів юридичним особам за січень - червень скоротився на 0,3% - до 480,7 млрд. грн. Заборгованість по кредитах населення за цей же період знизилася на 8% - до 216,2 млрд. грн. Як наслідок, частка кредитів в активах банківської системи з початку року зменшилася на 4,3 п.п. - до 70,3%. Разом з тим збільшилася питома вага ліквідних активів на балансах банків - засоби на коррахунках, депозитні сертифікати НБУ, ОВДП.

Таким чином, з початку 2011 року банківський регулятор зробили ряд кроків, направлених на стимулювання кредитування. Це, зокрема, триразове зниження облікової ставки і, відповідно, став рефінансування, впровадження механізму стимулюючого кредитування, який, втім, був недавно скасований унаслідок незатребуваності з боку учасників ринку. У НБУ визнали, що вже вичерпали власні можливості по стимулюванню кредитної активності банківського сектора, для досягнення цих цілей власні важелі повинен задіювати уряд і одним із стимулів збільшення об'ємів кредитування, зокрема, економіки України, є посилення ролі держави в полегшенні доступу до кредитних ресурсів підприємств пріоритетних секторів економіки, зокрема, шляхом надання гарантій банкам-кредиторам щодо повернення кредитів, отриманих державними підприємствами.

Для забезпечення окреслених зазначених завдань Національний банк України використовував наявні інституційні механізми та операційні важелі, дотримуючись середньострокових орієнтирів, забезпечуючи послідовність і прозорість політики, органічно поєднуючи незалежність у виконанні головної конституційної функції з узгодженістю своїх дій з макроекономічними та фінансовими заходами інших органів влади. Удосконалюватиметься система комунікацій з громадськістю, маючи на меті через детальне роз'яснення цілей грошово-кредитної політики та заходів щодо їх досягнення отримувати суспільну підтримку своїх дій та формувати на ринку позитивні очікування. Монетарні індикатори розвитку грошово-кредитної сфери у 2010р., визначені відповідно до основних прогнозних макроекономічних показників на 2010 рік, передбачають темпи зростання монетарної бази на рівні 9-13%.