Форми формування фінансових джерел розширеного відтворення

Фінансове забезпечення відтворювальних витрат може здійснюватися трьома формами: самофінансування, кредитування, державного фінансування.

Самофінансування засноване на використанні власних фінансових ресурсів суб'єкта господарювання. При недостатності власних коштів підприємство може або скоротити деякі свої витрати, або скористатися позиковими коштами.

Кредитування – це такий спосіб фінансового забезпечення відтворювальних витрат, при якому витрати суб'єкта господарювання покриваються за рахунок позички банку, що надається на засадах терміновості, платності і зворотності.

Державне фінансування здійснюються на безповоротній основі за рахунок бюджетних і позабюджетних фондів, формованих на різних рівнях управління в процесі розподілу і перерозподілу національного доходу. За допомогою такого фінансування держава цілеспрямована перерозподіляє фінансові ресурси між виробничою і невиробничою сферами, галузями економіки, територіями, формами власності, окремими групами і верствами населення.

На практиці всі перераховані форми фінансового забезпечення відтворювальних витрат можуть застосовуватися одночасно. Головне – домогтися оптимального для даного періоду співвідношення між ними. Досягнення даного оптимуму можливо лише на основі активної фінансової політики держави.

Для забезпечення безперебійного фінансування відтворювальних витрат велике значення мають фінансові резерви. В умовах переходу до ринку їхня значимість не тільки не знижується, але навіть зростає. Фінансові резерви здатні забезпечувати безперервний кругообіг коштів у суспільному відтворенні і при виникненні величезних втрат або настанні непередбачених подій. Фінансові резерви можуть створюватися самими суб'єктами господарювання за рахунок власних фінансових ресурсів (самострахування), їхніми управлінськими структурами (на основі нормативних відрахувань), спеціалізованими страховими організаціями (методом страхування) і державою (резервні фонди в бюджетах різних рівнів).

Формування великих фінансових резервів в руках суб'єктів господарювання є малоефективним з економічної точки зору. Більш доцільним є формування резервів бюджетним методом і методом страхування, тому що тут досягається більш висока оборотність коштів, що резервуються.

Роль фінансового ринку в мобілізації і розподілі фінансових ресурсів

В умовах відмови від адміністративно–господарської системи управління економікою безперебійне формування фінансових ресурсів, їх найбільш ефективне інвестування і цілеспрямоване використання забезпечується за допомогою фінансового ринку. Об'єктивною передумовою функціонування фінансового ринку є розбіжність потреби у фінансових ресурсах у того або іншого суб'єкта з наявністю джерел задоволення цієї потреби.

Грошові кошти є в наявності в одних власників, а інвестиційні потреби виникають у інших. Для акумулювання тимчасово вільних коштів і ефективного їх використання і призначений фінансовий ринок. Його функціональне призначення полягає у посередництві руху грошових коштів від їхніх власників (зберігачів) до користувачів (інвесторів).

Зберігачами виступають юридичні та фізичні особи, що накопичують у себе грошові кошти. Основними зберігачами в країнах з розвинутою ринковою економікою є приватні особи, що здійснюють інвестування своїх заощаджень або безпосередньо, або через фінансово-кредитні інститути акумулювання індивідуальних заощаджень.

Поряд із внутрішніми зберігачами в операціях на фінансових ринках можуть брати участь також і іноземні. Користувачі (інвестори) – це суб'єкти господарювання й органи державної влади, які вкладають грошові кошти в будь-яке підприємство, справу (розширення виробництва, покриття державних витрат).

Значення функціонування фінансових ринків величезне:

завдяки їм стає можливим інвестування коштів у виробництво, що дозволять збільшувати виробничі потужності країни, накопичувати ресурсний потенціал;

за допомогою фінансового ринку полегшується розвиток підприємств і галузей, що забезпечують максимальний прибуток інвесторам;

перелив капіталів, здійснюваний на фінансових ринках, сприяє прискоренню НТП, найшвидшому впровадженню науково–технічних досягнень;

фінансовий ринок дозволяє у цивілізований спосіб покривати бюджетний дефіцит, оскільки саме на фінансовому ринку вишукуються вільні грошові кошти для покриття зростаючих державних витрат.