Мал. 6. Цінова дискримінація на сегментованих ринках (3-го ступеня)

встановлюється згідно з умовою =МС, де  — об'єднана крива граничної виручки, що визначається сукупним попитом ycix споживачів (мал. 6.в). Для максимізації прибутку треба, щоб  i  були рівними (інакше прибуток буде зростати при продажу додаткової одиниці на ринку з вищою граничною виручкою). Для групи споживачів А утворюється один рынок із ціною P, за якою можна продати обсяг Q, для групи споживачів В утворюється свій ринок із ціною P, i обсягом продажу ; . Цiни на цих ринках можна також визначити за формулою (*) з урахуванням відомих еластичностей попиту    та  граничної вартості виробництва МС.

Це найпоширеніший вapiaнт цінової дискримінації, який застосовується, скажімо, на ринках авіаперевезень, на залізниці. Звичайно, і в цьому випадку монополіст отримує можливість збільшити власні прибутки.

Висновок.

Монополія – це ринкова структура при якій одна фірма постачає весь галузевий випуск товару, який не має близьких замінників і де входження на ринок нових фірм блоковано.

До основних типів бар’єрів, які блокують входження на ринок нових фірм відносяться патенти, авторські права, володіння всім обсягом якогось ресурсу, економія н а масштабі.

Причинами виникнення монопольних об’єднань є централізація виробництва і капіталу, поява акціонерної власності, що виникає в результаті об’єднання декількох капіталістів, навмисні дії держави.

В залежності від причини виникнення розрізняють економічні, природні і адміністративні монополії. Ці монополії, в залежності від форми об’єднання капіталу поділяють на трести, картелі, синдикати, концерни. А в залежності від становища на ринку монополії можна поділити на прості, дискримінуючи, монопсонії та двосторонні.  

Монополії виникли ще у стародавні часи, але розвитку та економічного значення вони набули у другій половині 19 ст. їх виникнення було пов’язано з такими процесами в суспільстві, як збільшення акціонерної власності, виникнення банків, концентрація виробництва і капіталу, еволюція форм капіталістичних об’єднань.

Швидке зростання монополій визначило необхідність антимонопольного регулювання. Так в США у 1890 р. було прийнято перший у світі антимонопольний закон – закон Шермана. Потім антимонопольні закони почали з’являтись у країнах Європи, а у 1992р. такий закон було прийнято і в Україні.

Взагалі антимонопольні закони й досі є предметом дискусій у багатьох країнах, а відповідна теорія ще не набула відповідного вигляду і вимагає все нових досліджень. Це насамперед пов’язано з тим, що монополія досить складне і суперечливе явище

– з одного боку вона приносить втрати для суспільства у вигляді меншої кількості       

товару, більшої ціни, стримуванням науково-технічного прогресу, диференціації ціни на свій продукт. З іншого боку отримуючи більше прибутку ніж конкурентні фірми вони й інвестують більше в економіку. Крім того існують ситуації коли існування монополії дозволяє зменшити збитки підприємств.

- Інша суперечка полягає в тому, що влада надає деяким фірмам виняткові права, що спричиняє виникнення монополій. І таж сама влада видає закони про обмеження монопольної влади.

Взагалі, для того щоб визначити є фірма монополією чи ні використовують різні показники – коефіцієнт концентрації, індекс Герфіндаля-Грішмана, індекс Лернера. Скориставшись одним з цих показників можна зробити висновок щодо необхідності регулювання тієї чи іншої фірми.

Існує невірна думка, що монополії встановлюють надто високі ціни, і піднімають їх до безкінечності. Але це не так. Монополія, як і будь-яка фірма намагається максимізувати прибуток, бо отримання найбільшого прибутку за найменших витрат є метою економіки.

Думаючи про максимізацію свого прибутку, фірма-монополіст ніколи не встановить надто високі ціни, бо тоді вона отримає надто низькі прибутки. Але задля отримання більшого прибутку фірма монополіст може проводити політику цінової дискримінації – продажу одного і того ж товару за різними цінами, в залежності від доходу споживача.

Цінова дискримінація буває 3-х ступенів:

1) кожному споживачеві встановлюють індивідуальну ціну на рівні його готовності платити за благо

2) ціни встановлюються в залежності від обсягів продажу

3) запроваджується монополістом тоді коли можна виділити кілька окремих груп споживачів з різною еластичністю попиту.