Потреба ідентифікації ,оцінювання та аналізу ступеню зовнішньоторговельних ризиків

*Примітка: розроблено автором на основі джерела [30]

У літературі з економіки та теорії бізнесу, а також у практиці приватного підприємництва часто можна зустрітися з термінами „жорстокий ризик”, або „низький ризик”, коли йдеться про різні рівні ризику. Рівень ризику залежить від співвідношення масштабу очікуваних втрат(збитків) до обсягу майна підприємця чи фірми, а також від імовірності настання збитків. Під вільними від ризику інвестиціями розуміють такі інвестиції, коли ймовірність настання збитків близька до нуля, а розмір збитків по відношенню до наявного майна невеликий.

Системний аналіз зовнішньоторговельних ризиків має на меті виявлення та оцінювання усіх його аспектів, проникнення в сутність процесів, пов’язаних з ризиком.

Теорія економічного ризику дозволяє створити гнучку мережу вербальних, графічних та математичних моделей, застосувати сукупність математичних методів та широкий спектр експертних процедур.

Використовуючи економічний аналіз, визначаючи ймовірність сподіваного результату та оцінюючи ризик за допомогою економіко - математичних методів, можна одержати можливість зменшення впливу ризику на фінансові результати та прийняття рішення щодо вибору певної програми комерційної діяльності.

Слід чітко усвідомлювати, що виключити економічний ризик повністю неможливо. Він існує через об’єктивні, притаманні економіці категорії конфліктності та невизначеності, відсутність повної (вичерпної) інформації, неможливість здійснення точного прогнозу щодо цілого ряду параметрів економічних об’єктів та процесів, що аналізуються. Основне завдання - це керування ризиком, зведення його до прийнятних величин (а не виключення), зниження можливих збитків.

Посилення впливу ризику - це насправді зворотний бік свободи підприємництва, своєрідна плата за неї. Під час розвитку ринкових відносин в Україні безумовно буде посилюватися конкуренція. Щоб вижити за цих умов, необхідно впроваджувати нові технології і технічні новинки, йти на сміливі, нетрадиційні дії, які, в свою чергу, підвищують ризик. Отже, необхідно навчитися прогнозувати події, оцінювати економічний ризик, йти на нього, але не переходити допустимих меж.

Слід підкреслити, що підприємницька діяльність завжди обтяжена ризиком. Джерелом невизначеності, що призводить до ризику, є всі стадії виробничого процесу від купівлі і доставляння сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, до продажу продукції. Взаємозв’язок між ризиком і прибутком має фундаментальне значення для глибокого розуміння підприємництва та розробки ефективних методів менеджменту Так, зокрема, провідним принципом у діяльності комерційних банків є прагнення отримати найбільші прибутки. Але це прагнення зіштовхується з можливістю зазнати збитків. Ризик є вартісним виразом імовірної події, що призведе до збитків. Ризик виникає через відхилення фактичних даних від оціночних щодо сьогоднішнього стану і майбутнього розвитку. Ці відхилення можуть бути як сприятливими так і несприятливими, бо кожному шансу щодо одержання прибутку протистоїть можливість зазнати збитків. Отже, отримати прибуток можна лише в тому випадку, якщо можливості зазнати збитків(втрат), тобто ризик, будуть передбачені заздалегідь (зважені) та підстрахуванні.

Виправданий ризик необхідний атрибут у стратегії та практиці ефективного менеджменту. Прогностичний та індикативний сенс планів та економічних рішень, що містять ідею ризику, може бути виявлений лише розробкою та застосуванням методів його врахування та вимірювання.

У кожній ситуації, що пов’язана з ризиком, виникає питання: що означає виправданий (допустимий) ризик, де проходить межа, що відділяє допустимий ризик від нерозумного. Відповісти на ці запитання означає, що треба знайти рівень „ прийнятного ризику, кількісну та якісну оцінки конкретних ризикованих рішень.

Економічний ризик - об’єктивно - суб’єктивна категорія, що пов’язана з подоланням невизначеності та конфліктності у ситуації неминучого вибору і відображає міру (ступеня) досягнення сподіваного результату, невдачі та відхилення від цілей з урахуванням впливу контрольованих та неконтрольованих чинників за наявності прямих та зворотних зв’язків. Все це визначає системний підхід до категорії ризику і вплив на систему внутрішніх чинників, конкуруючих систем та надсистеми в цілому.

Важливою є розробка методик стосовно оцінювання ризику в різних сферах економічної діяльності, розвиток відповідного механізму контролю та керування економічним ризиком на принципах системного аналізу.

Системний аналіз - це методологія дослідження об’єктів з метою визначення найбільш ефективних методів керування ними. Об’єктом ризику називають економічну систему, ефективність та умови функціонування якої наперед точно невідомі. Під суб’єктом ризику розуміють особу (індивід або колектив), яка зацікавлена в результатах керування об’єктом ризику і має компетенцію приймати рішення щодо об’єкта ризику[6,с.44-45].

Джерело ризику - це чинники (явища, процеси), які спричиняють невизначеність результатів (конфліктність).

Під інформаційною ситуацією будемо розуміти певний ступінь градації невизначеності знаходження середовища в одному із станів заданої множини, якою володіє суб’єкт управління (менеджер) в момент прийняття рішення.

Загальні принципи аналізу зовнішньоторговельних ризиків.

Коли говорять про необхідність урахування ризику в певному виді економічної діяльності (певному проекті), мають на увазі інтереси суб’єктів, котрі беруть у ньому участь: замовника, інвестора, виконавця (підрядника) чи продавця, покупця, а також страхову компанію.

Для аналізу ризику використовують критерії, запропоновані, зокрема, відомим американським експертом Б. Берлімером:

збитки від ризику незалежні один від одного;

збитки за одним напрямком із „портфеля ризиків” не обов’язково збільшують ймовірність збитків за іншим (за виключенням форс - мажорних обставин);

максимально можливі збитки не повинні перевищувати фінансових можливостей суб’єктів, що беруть участь у даному виді економічної діяльності.

Нижче приведена схема логічного процесу аналізу ризику під час прийняття управлінських рішень.

Таблиця 2.4.