Методи емпіричного дослідження

Кафедра банківської справи

 

 

Методичні рекомендації ЩОДО виконання МАГІСТЕРСЬКОЇ дипломної роботи

 

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ: 8.050105 “Банківська справа”

 

Черкаси

 2007

 

Білокінь Г.М.

Методичні рекомендації щодо виконання магістерської дипломної роботи. – Черкаси: ЧІБС УБС НБУ, 2007.- 53 c.

 

Затверджено

на засіданні кафедри банківської справи

 

Протокол № від.2007 р.

 

Затверджено Методичною радою

Черкаського банківського інституту

протокол №___ від ____________ 2007 року

 

 

© Черкаський інститут банківської справи, 2007.

 

 

Мета і завдання МАГІСТЕРСЬКОЇ дипломної роботи

 

Освітньо-професійна програма підготовки магістрів забезпечує здобуття повної вищої освіти за спеціальністю “Банківська справа”. Написання і захист дипломної роботи є завершальним етапом навчання, що дає право на здобуття кваліфікаційного рівня магістра.

Магістерська дипломна робота, котра синтезує підсумок теоретичної та практичної підготовки, повинна бути самостійною роботою, в якій на основі виконаних студентом досліджень сформульовано та обґрунтовано інноваційні процеси, що відбуваються в різних галузях економіки України, а також наукові положення, сукупність яких можна класифікувати як нову ідею або теоретичне обґрунтування проблеми.

Виконання магістерської дипломної роботи має підтвердити вміння студента генерувати і обґрунтувати нові наукові ідеї, розраховані на близьку та далеку перспективу, його здатність до самостійного проведення досліджень.

Підготовка та захист магістерської дипломної роботи повинні продемонструвати ступінь оволодіння теорією за відповідною спеціальністю та показати вміння:

- використовувати набуті в процесі навчання теоретичні знання, практичні навички для вирішення певної проблеми;

- опрацьовувати й аналізувати літературні, наукові джерела;

- узагальнювати матеріали та застосовувати сучасну методику наукових досліджень при вирішенні визначеної проблеми;

- обґрунтовано використовувати статистичний та графічний матеріал, вітчизняний та зарубіжний досвід з конкретного питання;

- вміння самостійно приймати оптимальні рішення щодо певної проблеми управління в сучасних умовах, в тому числі із застосуванням сучасних інформаційних технологій.

При підготовці магістерської дипломної роботи студент повинен дотримуватись певних вимог:

- робота, яка представляється на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр” виконується державною мовою України;

- магістерська дипломна робота готується кожним студентом індивідуально;

- магістерська дипломна робота включає елементи наукового характеру, що сприятимуть вирішенню конкретних управлінських, економічних, соціальних, правових, політичних та інших проблем, або їх комплексу;

- в магістерській дипломній роботі повинні наводитись рекомендації щодо практичного використання одержаних результатів дослідження;

- магістерська дипломна робота повинна розкрити вміння студента стисло, логічно, послідовно й аргументовано викладати матеріал. Текст має бути без граматичних та стилістичних помилок, а оформлення відповідати встановленим вимогам;

- при написанні магістерської  дипломної роботи необхідно наводити посилання на джерело та автора, звідки запозичений матеріал або окремі результати.

 

Порядок підготовки та захисту магістерської дипломної роботи регламентується документами Міністерства освіти і науки України.

ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА НАУКОВОЇ ТВОРЧОСТІ

Наукове вивчення як основна форма наукової роботи

 

Накопичення наукових фактів у процесі дослідження - завжди творчий процес, в основі якого лежить певний задум, ідея. У філософському визначенні ідея це продукт людської думки, форма відображення дійсності. Ідея відрізняється від інших форм мислення і наукового знання тим, що в ній не тільки відображено об’єкт вивчення, але й міститься усвідомлення мети, перспективи пізнання і практичного перетворення дійсності.

Ідеї народжуються із практики, спостереження навколишнього світу і потреб життя. У їх основі лежать реальні факти й події. Життя висуває конкретні завдання, але не завжди відразу знаходяться продуктивні ідеї для їх вирішення. Тоді на допомогу приходить спроможність дослідника пропонувати новий, зовсім незвичайний аспект розгляду завдання.

Нова ідея - не просто зміна уявлення про об’єкт дослідження шляхом глибокого обґрунтування - це якісний стрибок думки за межі сприйнятих почуттями даних і перевірених рішень. При цьому отримання нових знань відбувається за такою схемою: парадигма - парадокс - нова парадигма. Можна стверджувати, що розвиток науки - це зміна відмінних парадигм, методів, стереотипів мислення. Перехід від однієї парадигми до іншої не піддається логічному опису, бо кожна з них відкидає попередню і несе принципово новий результат дослідження, який не можна логічно вивести з відомих теорій. Особливу роль тут відіграють інтуїтивні механізми наукового пошуку, які не ґрунтуються на формальній логіці.

Метод дослідження - це сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкований вирішенню конкретної задачі. Формуючись як теоретичний результат попереднього дослідження, метод виступає як вихідний пункт та умова майбутніх досліджень.

У кожному науковому дослідженні можна виділити два рівні:

1) емпіричний, на якому відбувається процес накопичення фактів;

2) теоретичний - досягнення синтезу знань (у формі наукової теорії).

Згідно з цими рівнями, загальні методи пізнання можнаподілити на три групи:

- методи емпіричного дослідження;

- методи, використовувані на емпіричному і теоретичному рівнях;

- методи теоретичного дослідження.

Методи емпіричного дослідження.

Спостереження— це систематичне цілеспрямоване вивчення об’єкта з метою одержання первинних даних у вигляді сукупності емпіричних тверджень.

Порівняння - це процес встановлення подібності або відмінності предметів та явищ дійсності, а також знаходження загального, притаманного двом або кільком об’єктам.

Вимірювання- це визначення числового значення певної величини за допомогою одиниць виміру.

Експеримент— це такий метод вивчення об’єкта, за яким дослідник активно і цілеспрямовано впливає на нього завдяки створенню штучних умов або використанню природних умов, необхідних для виявлення відповідної властивості.

Методи, що застосовуються на емпіричному та теоретичному рівнях дослідження.

Абстрагування— це відхід у думці від несуттєвих властивостей, зв’язків, відношень предметів і виділення декількох рис, котрі цікавлять дослідника. Існують такі основні види абстракції:

- ототожнення - утворення поняття через об’єднання предметів, пов’язаних відношеннями типу рівності в особливий клас;

- ізолювання - виділення властивостей і відношень, нерозривно пов’язаних з предметами та позначення їх певними термінами, що надає абстракціям статусу самостійних предметів (наприклад, надійність, фінансова стійкість, конкурентоспроможність);

- конструктивізм  — відхилення від невизначеності меж реальних об'єктів;

- актуальної нескінченності — відхилення від незавершеності (і неможливості завершення) процесу утворення нескінченної множини, від неможливості завдання його певним переліком елементів;

- потенційної здійсненності - відхилення від реальних меж людських можливостей.

Результат абстрагування часто виступає як специфічний метод дослідження, а також як елемент складніших за своєю структурою методів експерименту.

Аналіз і синтез. Аналіз - метод пізнання, який дає змогу поділяти предмети дослідження на складові частини. Синтез, навпаки, припускає з’єднання окремих частин чи рис предмета в єдине ціле.

Індукція та дедукція. Під індукцією розуміють перехід від часткового до загального, коли на підставі знання про частину робиться висновок про предмет у цілому. Дедукція передбачає, що висновок щодо якогось елементу робиться на підставі знання загальних властивостей всієї множини.

Моделювання - метод, який ґрунтується на використанні моделі як засобу дослідження явищ і процесів природи. Під моделями розуміють системи, що замінюють об’єкт пізнання і служать джерелом інформації стосовно нього. Моделі поділяються на матеріальні та ідеальні. До ідеальних моделей відносять рисунки, схеми, економіко-математичні моделі, статистичні моделі.

Методи теоретичних досліджень.

Ідеалізація - це конструювання подумки об’єктів, які не існують у дійсності або практично не здійсненні, тобто наділення об’єктів нереальними або гіпотетичними властивостями.

Формалізація — метод вивчення різноманітних об'єктів шляхом відображення їхньої структури або властивостей за допомогою штучних мов, наприклад, мовою математики.

Аксіоматичний метод - метод побудови наукової теорії, за якою деякі твердження приймаються без доведень, а всі інші знання виводяться з них відповідно до певних логічних правил.

Гіпотеза та припущення. Гіпотеза є формою осмислення фактичного матеріалу, формою переходу від фактів до законів. Гіпотеза носить імовірнісний характер. На її основі відбувається систематизація раніше накопичених знань і здійснюється пошук нових наукових результатів.

Історичний метод дає змогу дослідити виникнення, формування і розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв’язків, закономірностей та суперечностей.

Системний підхід полягає у комплексному дослідженні великих і складних об'єктів (систем), вивченні їх як єдиного цілого з узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин. Виходячи з цього принципу, треба вивчити кожен елемент системи у його зв'язку з іншими елементам, виявити вплив властивостей окремих частин системи на її поведінку в цілому.

Ускладнення задач та об'єктів дослідження викликає необхідність розподілення (декомпозиції) системи на підсистеми, які досліджуються автономно, причому з обов'язковим урахуванням подальшого узгодження цілей кожної підсистеми із загальною ціллю системи. По суті, декомпозиція - це операція аналізу системи. Проте, наступне узгодження функціонування підсистем (операція синтезу) являє собою суттєво складніше завдання.

Теорія - система знань, яка описує і пояснює сукупність явищ певної частки дійсності і зводить відкриті у цій галузі закони до єдиного об’єднувального початку (витоку). Теорія будується на результатах, отриманих на емпіричному рівні досліджень. У теорії ці результати впорядковуються, вписуються у струнку систему, об'єднану загальною ідеєю, уточнюються на основі введених абстракцій, ідеалізацій та принципів. Теорія має бути евристичною, конструктивною і простою.