Формування цивільної оборони на державних і промислових об’єктах, їх структура та функції

 

На всіх об'єктах Цивільна оборона організовується з метою завчасної підготовки їх до захисту від наслідків надзвичайних ситуацій, зниження втрат, створення умов для підвищення стійкості роботи об'єктів та своєчасного проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (далі - РІНР).

На цивільну оборону підприємства покладені такі основні обов’язки:

оповіщення працівників та членів їх сімей при загрозі нападу, стихійного лиха і катастроф;

забезпечення сховищами працюючої зміни, підтримка в стані постійної готовності захисних споруд і спеціальних споруд цивільної оборони (далі - ЦО);

проведення заходів, що забезпечують стійкість роботи об’єкту в мирний та воєнний час;

створення, підготовка і підтримка в постійній готовності сил ЦО об’єкту;

Відповідальність за організацію та стан Цивільної оборони, за постійну готовність її сил і засобів до проведення РІНР несе начальник цивільної оборони (далі - НЦО) об'єкта - керівник підприємства, установи та організації.

Начальник ЦО об'єкта підпорядковується відповідним посадовим особам міністерства (відомства), у підпорядкуванні якого знаходиться об'єкт, а також начальнику ЦО міста (району), на території якого розташований об'єкт.

На начальника ЦО об’єкта народного господарства покладаються такі обов’язки:

організація ЦО та повсякденне керівництво нею;

організація забезпечення евакуації і розосередження робітників та службовців, членів їх сімей в надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу;

забезпечення сховищами працюючої зміни, підтримка в стані постійної готовності захисних споруд і спеціальних споруд ЦО;

проведення заходів, що забезпечують стійкість роботи об’єкту в мирний та воєнний час;

створення, підготовка і підтримка в постійній готовності сил ЦО об’єкту;

організація стійкого управління, зв’язку та сповіщення, керівництво розробкою плану ЦО об’єкту;

керівництво навчанням робітників, службовців і населення робітничих поселень заходам захисту від стихійного лиха, аварій та сучасних засобів ураження;

здійснення заходів по маскуванню об’єкту;

керівництво РіІНР на об’єкті.

На великих об’єктах призначаються:

заступник начальника ЦО об’єкту по евакуації та розосередженню робітників та службовців;

заступник по інженерно - технічній частині;

заступник по матеріально-технічному забезпеченню.

На допомогу начальнику ЦО об'єкта призначається заступник, або декілька. Як правило, призначаються заступники з: інженерно - технічної частини, евакуації, матеріально - технічного постачання.

Заступник начальника ЦО з евакуаційних заходів керує розробленням плану евакуації на кожну можливу надзвичайну ситуацію, організовує підготовку місць для розміщення евакуйованих; керує службою охорони громадського порядку і організовує перевезення робітників та службовців в райони розселення і до місця праці (на об'єкті).

Заступник начальника ЦО з інженерно-технічної частини - головний інженер об'єкта - керує розробленням плану переведення підприємства на особливий режим роботи, здійснює заходи щодо підвищення стійкості роботи підприємства в умовах надзвичайних ситуацій, керує аварійно-технічною, протипожежною службами та службою сховищ і укриттів. Він же здійснює технічне керівництво рятувальними та невідкладними аварійно - відновлювальними роботами в районі лиха, аварії, в осередку ураження.

Заступник начальника ЦО з матеріально - технічного постачання - заступник або помічник директора з постачання - забезпечує накопичення та збереження спеціального майна, техніки, інструментів, засобів захисту і транспорту. На нього покладається матеріально - технічне забезпечення: будівництва (пристосування) укриттів, евакуаційних заходів, проведення РІНР та інші заходи.[62, c. 69]

На всіх об’єктах створюється штаб ЦО об’єкту, комплектується зі штатних робітників та посадових осіб. Склад штабу залежить від значення підприємства.

До складу штабу входять: начальник штабу, його заступник (помічники) - по оперативно - розвідницькій частині, бойовій підготовці, житловому сектору, а також інші спеціалісти.

Штаб Цивільної оборони здійснює заходи щодо захисту робітників і службовців та забезпечує своєчасне оповіщення населення про загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій. Організовує і забезпечує безперервне управління Цивільної оборони. Розробляє план дій органів управління і сил ЦО об'єкта з запобігання та ліквідації НС, періодично коригує та організовує його виконання. Організовує та контролює навчання робітників, службовців з Цивільної оборони та підготовки невоєнізованих формувань об'єкта.

В склад керівництва Цивільної оборони об'єкта входять також керівники громадських організацій.

Для підготовки та проведення РіІНР на об’єктах, що мають відповідну базу, створюються служби: оповіщення та зв’язку, протипожежна, аварійно-технічна, охорони громадського порядку, медична, матеріально-технічного забезпечення, транспорту, протирадіаційного і хімічного захисту, сховищ.

Залежно від специфіки об’єкту і наявності бази можуть створюватись й інші служби ЦО (захисту продовольства, води і т. д.)

Кількість служб визначається начальником ЦО об’єкту за погодженням зі штабом ЦО району (міста) [53, с. 153].

На об'єкті залежно від характеру його виробничої діяльності створюються служби ЦО: оповіщення і зв'язку; медична; радіаційного та хімічного захисту; охорони громадського порядку; протипожежна; енергопостачання та світломаскування; аварійно - технічна; сховищ і укриттів; транспортна; матеріально - технічного постачання та інші. На них покладаються виконання спеціальних заходів і забезпечення дій формувань при проведенні РІНР.

Керівництво службами здійснюють їх начальники, які призначаються наказом начальника ЦО об'єкта, з числа начальників відділів, цехів, на базі яких вони створені. Начальники служб зобов'язані підтримувати в постійній готовності сили та засоби служби, знати політичні, моральні і ділові якості підлеглих і проводити з ними виховну роботу, заняття та навчання.

На рис. 4.1 зображена організація цивільної оборони на об’єкті народного господарства.

Служба оповіщення та зв’язку створюється на базі вузлів (об’єктів) зв’язку. Вона повинна оповістити склад керівництва, робітників та службовців і населення робітничих поселень об’єкту про загрозу стихійного лиха, катастроф, аварій і про загрозу нападу ворога, організувати зв’язок і підтримувати його у стані постійної готовності: усунути наслідки аварії на спорудах зв’язку та в осередках ураження.

Служба охорони громадського порядку створюється на базі підрозділів відомчої охорони. На неї покладаються забезпечення надійної охорони об’єкту, громадського порядку при аваріях, катастрофах, стихійному лиху та при загрозі нападу противника і в час проведення рятувальних робіт, допомога при своєчасному укритті працюючих за сигналами ЦО, контролювання режиму світломаскування.

Медична служба зорганізується на базі медичних пунктів, санітарних частин, поліклінік. На неї покладається забезпечення постійної готовності медичних формувань, організація і проведення санітарно-гігієнічних та профілактичних заходів, надання медичної допомоги потерпілим та евакуація їх у лікувальні установи, здійснення заходів санітарної обробки уражених; медичне забезпечення робітників та службовців і членів їх сімей в місцях розосередження.

 

Рис. 4.1 Організація цивільної оборони на промисловому об’єкті

 

Особливістю медичної служби є те, що вона приймає і розміщує евакуйовані лікарні і лікувально-профілактичні установи і хворих. Крім того, в сільських районах створюються служби захисту тварин і рослин на базі ветеринарних установ та дослідних станцій.

Служба радіаційного і хімічного захисту організується на базі хімічних лабораторій та цехів. На неї покладається розробка і здійснення заходів по захисту робітників і службовців, джерел водозабезпечення, харчувальних блоків, складів продовольства від радіоактивних та хімічних речовин, організація та підготовка протирадіаційних, протихімічних формувань та установ; контроль стану індивідуальних та колективних засобів захисту і спеціальної техніки; організація радіаційного і хімічного спостереження та здійснення дозиметричного контролю за опроміненням особистого складу; проведення заходів по ліквідації наслідків радіоактивного і хімічного зараження.

Служба охорони громадського порядку створюється на базі підрозділів охорони та народних дружин. Вона забезпечує надійну охорону об'єкта; підтримування громадського порядку в районах лиха та під час проведення РІНР; сприяє своєчасному укриттю працюючих за сигналами ЦО; контролює дотримання режиму світломаскування.

Служба сховищ та укриттів організується на базі відділу капітального будівництва, житлово-комунального відділу, будівельного цеху. На неї покладається розробка розрахунків сховищ для робітників, службовців і їх сімей; забезпечення готовності сховищ та контроль правильності їх експлуатації; організація будівництва сховищ найпростішого типу; забезпечення своєчасного наповнення сховищ по сигналах ЦО; участь у рятувальних роботах при завалах сховищ.

Аварійно - технічна служба створюється на базі виробничо-технічного відділу або відділу головного механіка. Ця служба розробляє і здійснює попереджувальні заходи, що підвищують стійкість основних споруд, спеціальних інженерних мереж та комунікацій в надзвичайних ситуаціях, здійснює роботи по локалізації та ліквідації аварій в мережах та комунікаціях об’єкту, в спорудах, розбирає завали і рятує людей.

Служба матеріально - технічного забезпечення створюється на базі відділу матеріально-технічного забезпечення об’єкту. На неї покладається розробка плану матеріального і технічного забезпечення, повне та своєчасне забезпечення формувань усіма засобами оснащення, організація ремонту техніки і різного майна, доставка його до дільниць робіт, зберігання і облік, забезпечення продовольством, предметами першої необхідності робітників та службовців на об’єктах та в місцях розосередження.

Транспортна служба організовується з транспортних відділів, цехів, гаражів об’єкту. Вона розробляє і здійснює заходи по забезпеченні перевезень, пов’язаних з розосередженням робітників і службовців та доставкою їх до місця роботи, організовує підвезення сил і засобів до осередків ураження, пристосовує транспорт для перевезення робітників та службовців, евакуації уражених. Проводить роботу по знезараженню транспорту. Начальниками служб призначаються начальники установ, відділів, лабораторій на базі яких розгортається служба.

На невеликих об’єктах служби ЦО не створюються, а їх робота доручається відділам даного об’єкту. Начальниками цивільної оборони сільських районів е голови державної виконавчої влади. При них існує штаб цивільної оборони. В сільських районах утворюються прийомні евакокомісії для прийому і розміщення евакуйованого населення з міст і районів, де сталися стихійне лихо, аварія, катастрофа або інші надзвичайні ситуації. В сільських районах створюються служби, аналогічні міським районам [38, с. 96].

ВИСНОВКИ

 

Написання даної дипломної роботи ставило за мету дослідження фінансового управління на приватній виробничо-комерційній фірмі «Адлер» з визначенням ступеня схильності кризі, а також вироблення системи заходів щодо нейтралізації впливу наслідків кризи і його самого. Для досягнення поставленої мети в ході дипломної роботи були вирішені всі поставлені завдання.

) Виявлення сутності кризи, що полягає в реалізації критичних ризиків, пов'язаних з неможливістю нести зобов'язання перед бюджетом та контрагентами пов'язане з певними причинами, як внутрішніми, так і зовнішніми. При цьому основною причиною реалізації критичних ризиків визнано неправильне фінансове управління. Відстеження кризи на ранніх етапах його появи або нейтралізація вже існуючої кризи становить суть антикризового фінансового управління.

) Антикризове фінансове управління передбачає дві системи діагностики: систему експрес-діагностики та систему фундаментальної діагностики. Перша визначає ступінь схильності підприємства кризі, друга уточнює, доповнює і поглиблює результати експрес-діагностики. При цьому діагностування банкрутства передбачає аналіз усіх сторін фінансової діяльності підприємства. Окрема увага приділяється аналізу чистих активів підприємства, фінансової стійкості, платоспроможності, а також аналізу рентабельності. Дані за результатами аналізу лягають в основу висновків про антикризові заходи.

) Антикризове фінансове управління передбачає виявлення ступеня схильності підприємства кризі. В даній дипломній роботі це зроблено за допомогою п'ятифакторна моделі визначення ймовірності банкрутства Едварда Альтмана. При цьому сама модель проаналізована з метою визначення ступеня придатності її застосування в Придністров'ї. Так як дана модель була використана для підприємств американської ринкової системи, можна зробити висновок про неможливість використання її результатів для підприємств перехідної до ринкової системи.

Кінцевими цілями реалізації антикризового фінансового управління є: усунення неплатоспроможності, відновлення фінансової стійкості, забезпечення фінансової рівноваги в тривалому періоді.

) Власні антикризові заходи приватної виробничо-комерційної фірми «Адлер» зводилися до залучення додаткових позикових коштів за державною програмою. Умови надання бюджетного кредиту були прийнятні для приватної виробничо-комерційної фірми «Адлер». Рішення про залучення додаткових позикових коштів було прийнято виходячи з міркувань вигідності наданого кредиту і потреби в додаткових коштах. Кредит був узятий в 2009 р. на термін до одного року.

Власні антикризові заходи, що вживаються приватною виробничо-комерційною фірмою «Адлер», на мій погляд, є неадекватними в сформованій ситуації, коли рівень позикового капіталу і так перевищує рівень власного. В даному випадку при низькому рівні платоспроможності заборгованість підприємства збільшується, що приводить до зниження фінансової стійкості.

) В основу пропозицій щодо поліпшення антикризового управління підприємством покладено два основних напрямки: концептуальне і практичне. Перша пов'язана із змінами в концепції управління і створенням в організаційній структурі підприємства нового структурного підрозділу - служби внутрішнього аудиту. Друге направлено на практичне втручання у фінансову діяльність підприємства, пов'язане з оптимізацією рівня платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності, частки позикових коштів у загальній структурі капіталу і так далі

) Необхідність створення системи внутрішнього аудиту пов'язана зі специфікою діяльності приватної виробничо-комерційної фірми «Адлер». Тривалий термін рефінансування дебіторської заборгованості, використання в операційній діяльності великої суми позикових коштів, специфіка виробництва з переважанням динамічної трансформації оборотних активів, короткий операційний цикл, розрив між володінням та управлінням підприємством - всі ці фактори лягли в основу пропозиції про створення системи внутрішнього аудиту. Організація внутрішнього аудиту не зажадає залучення додаткових кадрів, так як може бути створена з управлінського персоналу різних підрозділів - фінансового відділу, бухгалтерії, відділу зовнішніх зв'язків, відділу прогнозування та економічного аналізу. При цьому діяльність може здійснюватися або у формі щотижневих семінарів, що не вимагатиме додаткових витрат, або у формі функціонування в якості окремого органу в організаційній структурі підприємства.

) В обов'язки системи внутрішнього аудиту входить здійснення впорядкованої і ефективної діяльності підприємства, включаючи рентабельність і захищеність від збитків, забезпечення дотримання політики керівництва кожним працівником підприємства, забезпечення збереження майна; підтримання хороших відносин з регулюючими органами; запобігання виникнення банкрутства, нейтралізація його причин на ранніх стадіях його прояви.

) Практичні пропозиції щодо поліпшення антикризового фінансового управління розкрито поетапно. Нейтралізація фінансової кризи орієнтована на строк від п'яти до десяти років.

Перший етап стосується зниження суми позикового капіталу до нормативного значення. Це означає, що позикових коштів має бути менше 50%, що забезпечить найбільш оптимальне функціонування підприємства. Зниження необхідно здійснювати поступово, щоб одноразовим зниженням не погіршити фінансовий стан підприємства. Мною запропонована розкладка суми на яку необхідно зменшити позиковий капітал в часі. Для п'ятирічного періоду розмір щорічного зниження складе 649225,6 грн, або 10% від суми позикового капіталу. Для десятирічного періоду розмір щорічного зниження складе 324612,8 грн, або 5% від суми позикового капіталу.

Другий етап полягає у створенні резервів з валового та чистого прибутку. Створення резервів сприяє збільшенню величини джерел власних обігових коштів. Реалізація даної міри на приватній виробничо-комерційній фірмі «Адлер» може викликати деякі протиріччя всередині підприємства у зв'язку з розмежуванням функції володіння та управління.

Третій етап передбачає зниження суми запасів, що пов'язано з необхідністю обслуговування запасів.

Четвертий і п'ятий етапи - посилення роботи по стягненню дебіторської заборгованості та Прискорення оборотності дебіторської заборгованості. Рефінансування суми дебіторської заборгованості дозволить знизити суму розриву між власними і позиковими коштами і складе всього 786 954 рублів.

На шостому етапі необхідно розширити клієнтську базу, знайти нові ринки збуту. Цей захід створить передумови для здійснення восьмого етапу.

Сьомий і восьмий етапи - зниження витрат виробництва і збільшення обсягів виробництва і реалізації, що в свою чергу вплине на величину прибутку.

Після реалізації восьми етапів у підприємства з'являться кошти для інвестування, що становить суть дев'ятого етапу. При цьому інвестиції можуть бути реальними і фінансовими, спрямованими на придбання нових верстатів і на залучення додаткового прибутку.

Десятий етап є передумовою для здійснення одинадцятий етап і полягає в зниженні ступеня іноземного впливу шляхом викупу акцій у іноземних акціонерів або емісії додаткових акцій і розміщення серед не іноземних акціонерів, що знизить частку іноземного впливу на діяльність приватної виробничо-комерційної фірми «Адлер».

Кінцевим етапом антикризового фінансового управління я бачу досягнення фінансової та управлінської самостійності.

Здійснення даної програми засновано на теоретичних даних, відображених в першому розділі, випливає з практичних даних, отриманих шляхом аналізу у другому розділі і знаходяться між собою в логічному відповідно. Рекомендації для приватної виробничо-комерційної фірми «Адлер», відображені в третьому розділі носять довгостроковий характер. На мою думку, період виходу з ситуації, що склалася становить приблизно сім - десять років.