Оперативний енергопотенціал – набута енергія, яку ми можемо витрачати, діючи розумно або практично.
Новонароджений малюк оперативного енергопотенціалу не має. А де його взяти? Він повинен навчитися його самостійно “заробляти”. Як? Рухами ручок, ніжок, тулуба - і за допомогою дорослих, які одразу починають робити дитині масаж і займатися з нею фізкультурою.
Рухи дитини, спочатку імпульсивні, а згодом і довільні - вмикають природні механізми енергозабезпечення, які працюють за формулою: “ витрачання — відновлення —нагромадження” енергії.
А процес нагромадження енергії за сприятливих умов життя і доцільного виховання-теоретично нескінченний: ми живемо в енергетичному полі, невіддільні від світової енергії - і тому можемо її заробити в необмеженій кількості.
Новонароджений малюк прагне “заробляти” енергію рухами, а природа йому за це “платить” насолодою - “м’язовою насолодою” від рухової, психомоторної активності. Те саме стосується не лише малюка, а й дорослих, які можуть таким чином нагромаджувати енергію для потреб нормального життя і творчості.
|
|
За словом “заробляти” стоїть величезна наукова і ще більше життєва проблема.
У кожній людині існують три механізми обміну енергії:
1) механізм витрачання енергії, який ми можемо довільно регулювати: ми примушуємо людину працювати, підганяємо її або вона сама себе виснажує, борючись, наприклад, за високу оцінку тощо;
2) механізм відновлення енергії працює поза контролем нашої волі -довільно, - і продуктивність його роботи залежить від: а) кількості і швидкості витрачання енергії; б) наявного оперативного енергопотенціалу; в) психічного стану: позитивний почуттєвий тон людини - умова швидкості повернення людини до стану “свіжості”;
3) механізм нагромадження енергії так само, як і попередній механізм, може регулюватися лише опосередковано, за посередництвом впливу на інші механізми людини.
Головними факторами нагромадження енергії є: а) час відпочинку, б) вихідна кількість енергії: чим вона більша, тим швидше відновлюється і нагромаджується витрачена енергія і в) якість дозвілля. Але нагромадження енергії починається лише після повного відновлення використаної.
Отже, витрачаючи енергію, ми здатні цією самою роботою її придбати і нагромадити в собі у великих кількостях.
Новонароджений малюк, за законом обміну енергії та інформації, прагне не лише відновлювати свій енергетичний стан до попереднього обсягу, а й за законами живого руху і руху думки, почуттів та уяви - нагромаджувати енергію з прибутком.
Щоб правильно жити і діяти, треба точно виконувати закон природи: чим більше людина витрачає енергії на творчість, тим більшої її кількість вона придбає і довше її утримує.
|
|
Щоб зрозуміти творчий ресурс - енергію людини, звернемося до міфів про “Шагреневу шкіру”, “Фенікса” і поняття катарсису.
Шагренева шкіра. Легенда про шагреневу шкіру прийшла до нас із пітьми віків. Сутність її в такому: щоразу, чогось бажаючи (бажання - це думка, яка породжує дію або вчинок), ми витрачаємо частину себе; отже, чим більше бажань і дій, тим швидше скорочується наше життя. Зворотна логіка: чим розміреніше і неактивно ми живемо, тим більше в нас шансів прожити довго.
Цей образ із життєвої мудрості - типовий випадок, коли видиме сприймається як дійсне. Тут за точку відліку береться юнацький вік - час найбурхливіших і найнестримніших бажань. Чим більше собі “дозволив” у юності (спалював свічку з обох кінців), тим менше залишається на решту життя. І у всіх випадках життя йде на спад, “під гірку”.
Якщо цю схему розгорнути ширше - від народження до смерті -вона стає ще переконливішою. Починаючи свій шлях практично з нічого (що таке запліднена яйцеклітина? Без мікроскопу в неї важко навіть повірити), людина розвивається, набуває енергії, досягає розквіту в юності - і потім повільно “котиться” вниз, щоб у немічній старості перетворитися практично на ніщо...
Нагадаємо: базова енергія новонародженого настільки велика, що перевищити її майже неможливо, але цей рівень можна утримувати все життя. Отож, цей максимум треба приймати за орієнтир все життя.
“Перший крок дитини - це перший крок до смерті” - думка помилкова.
Що правда, уявлення про життя, як витрачання себе має суперечності. Воно с уперечить другому закону термодинаміки. У такому разі незрозуміло, звідки береться неймовірна енергія росту. Дитина їсть багато, і все ж енергії їжі недостатньо, щоб задовольнити і компенсувати ріст. Цю суперечність ми бачимо сьогодні, а раніше її не помічали.
Суперечність сутності бажань. Із принципу шагреневої шкіри випливає, що треба уникати бажань, сильних почуттів, потужних дій.
Спокій - Ідеал. Чим менше контактів, чим більш врівноважений світ внутрішній - тим краще...
Адже бажання (повторимо) - це думка, що породжує дію! Та сама дія, яка і може нагромаджувати оперативну енергію, бо здатна створювати енергетичну, так би мовити, прибуткову вартість і тим самим - підтримувати енергію хоча б на попередньому рівні. Тільки діючи, витрачаючи енергію, ми можемо себе зберегти. Але за таких умов: витрати оперативної енергії повинні перевищити нижню межу того, що дозволено природою, і не можна черпати її з базової, недоторканної енергії.
Відтак наше завдання: так використовувати свою енергією, так коригувати її нагромадження, щоб рівень оперативної енергії постійно зростав.
А оскільки енергія то витрачається, то нагромаджується, ця лінія повинна нагадувати синусоїду. Синусоїду, яка коливається в межах дозволеного: верхня межа - рівень енергії, який досягається в стані натхнення, нижня межа - верхній рівень базової енергії, тобто “дно” оперативного енергопотенціалу. “Дно” синусоїди - на щастя - це не обов’язково смертельний трюк, отже, “дно” її - не нижня межа припустимого.
Якщо синусоїда хвилі енергії сягає товщі базової енергії, тоді стає нічим утримувати цілісність клітини; вона розповзається, припиняє своє існування; опускаючись все нижче й нижче, синусоїда ледь-ледь пульсує, доки лавиноподібний розпад клітин не обірве цю ниточку, яка, розчиняючись у небутті гіперболою, згасає.
Такий графік життєзабезпеченняне може не викликати недовіри.
Як! У новонародженого, і в юнака в розквіті сил, і у старого - один і той самий рівень базової енергії? Уявіть собі - так. Просто енергія в різному віці по-різному втілюється. Новонародженому вона забезпечує ріст тіла, юнакові - здатність до дій і вчинків, що мають перетворювати довкілля і його самого, старому - мудрість. Розумове зусилля таке ж енергоємне, як і почуття молодої людини. Висота, на яку злітає юнак у пориві натхнення, доступна і старому, який, не поспішаючи, піднімається на вершину енергетичної хвилі сходинками розуму. Зрозуміло, наш старий повинен бути практично здоровим.
|
|
Фенікс. На противагу “шагреневій шкірі” стародавні греки створили міф про “фенікса”.
Фатальна роль бажань, думок, що спричинюють дії, а людина витрачає себе, як шагренева шкіра, скорочує життя, містить суперечність. Суперечність долає символ “фенікса”: Фенікс кожен раз згоряв і відроджувався із попелу, щоб знову згоріти і знову стати молодим. Який смисл у цьому вічному двигуні, зрозуміти неважко. Енергія задачі і натхнення під час її розв’язуванні відновлюють витрачену енергію. Навіть більше — ці дії створюють прибуток енергії, готовність до продуктивніших дій.
Адже натхнення - спалах енергії в ту мить, коли хвиля енергії здіймається до максимуму. Відбувається ніби ядерний вибух. Він і осяює те, що було за межею відомого.
Катарсис - відновлення гармонії людини
Катарсис позитивних почуттів.
Що відбувається з енергією, коли ви дивитесь комедію і трагедію?
Згадайте: ви в театрі - дивитесь комедію. Спочатку вас розбирає сміх. З розгортанням подій на сцені сила вашого сміху зростає - ви регочете. Ви регочете і регочете - і не можете себе зупинити. Тиск енергії в середині вас збільшується, але терпіти ще можна.
Дивлячись комедію, ви споживаєте втілену автором у твір енергію та інформацію. Ви їх вбираєте в себе - ваша оперативна енергія стрімко збільшується.
І, нарешті, з вами щось відбувається: вас охоплює страх. Про що це свідчить? Страх, як і фізичний біль, - сигнал про загрозу життю. Ваші енергетичні місткості вже повні вщерть, а енергетична хвиля все збільшується. У цьому стані ви вже ловите себе на думці: “воно” регоче, а ви вже реготати не хочете, але і не маєте сил, щоб зупинитись.
|
|
Страх виникає тому, що ви втратили контроль над собою, що вами опанувала якась сила, вам непідвладна і ви не знаєте, чим все закінчиться. Разом з тим вам відомо, що від сміху і від лоскоту люди часто помирають. Ось цю думку в цей момент усі й пригадують: тут уже не до комедії...
Що ж відбувається, що спричинює страх?
Ви опиняєтесь на межі життя і смерті; про цей стан свідчить ваш незрозумілий страх: ваша енергетична місткість вже повна вщерть і не витримує тиску нової енергії - і ось, ось розірветься.
Синусоїда стикається з верхньою межею оперативної енергії.
Це стан позитивного катарсису, коли ви водночас радісні, регочете і, охоплені страхом, чекаєте того, що буде з вами далі.
Це амбівалентний - двоїстий - психічний стан?
Сміх катарсису благородний тим, що він значніший, ніж думають, він глибший, ніж здається на перший погляд. Він не просто знак веселості.
Сміх - свідчення сили людини, розумової чутливості. Бо вона усвідомила: замислюють люди в комедії і чинять недоладно; а щоб досягти власних цілей, користуються негідними засобами. Вона інтуїтивно відчуває: негідні засоби ведуть до егоїстичних наслідків, до фальші в людських стосунках. А комічне - ущербне, низьке, дисгармонійне - претендує на те, аби його поважали (і більше нічого), і люди оцінювали його, як досконале, підкорялися і прихилялися перед ним.
Сміх вчить: не сміятися там, де треба пережити подив.