Розробляти стратегії бренд-менеджменту в торговельних підприємствах доцільно за наступними напрямками: формування стратегії розвитку культури бренда (для бренд-торговельних підприємств) та стратегії підтримки профілю бренд-товарів. Формування стратегії розвитку культури бренда доцільно проводити по трьох напрямках: створення підприємства, яке орієнтується на бренд; стимулювання робітників; внутрішні фірмові комунікації. Підтримка профілю брендів передбачає формування стратегії менеджменту взаємовідносин із споживачами та менеджменту соціальних подій.
Формувати стратегії управління сервісною підтримкою товарів доцільно на основі матриці «якість функціонального сервісу/якість емоційного сервісу»(див. рис. 1.6).
Рис. 1.6. Рекомендована матриця формування стратегій
Управління сервісною підтримкою товарів
Квадрант 1 — стратегія підтримки рівня сервісного забезпечення товарів.
Квадранти: 2, 3 — стратегія підвищення якості функціональної сервісної підтримки товарів.
Квадранти: 4, 7 — стратегія підвищення якості емоційної сервісної підтримки товарів.
Квадранти: 5,6 — стратегія підвищення якості сервісної підтримки товарів.
Квадранти: 8, 9 — стратегія вдосконалення системи якості сервісної підтримки товарів.
Формування стратегій управління інноваціями в товарній політиці необхідно проводити за наступними напрямками: формування стратегій з реалізації нових товарів та стратегій з інновацій в товарному потенціалі підприємства. Для формування стратегій з реалізації нових товарів для підприємств рекомендується використання матриці «інноваційна товарна інтенсивність/прихильність потенційних споживачів до новизни товару». У розрізі формування стратегій з інновацій в товарному потенціалі підприємства рекомендуються наступні стратегії: стратегія підтримки (відповідає високому рівню стану фактору товарного потенціалу), стратегія модифікації (відповідає середньому рівню стану фактору товарного потенціалу), стратегія оновлення (відповідає низькому рівню стану фактору товарного потенціалу).
Стратегії з управління товарними ризиками повинні розроблятися в залежності від зони товарного ризику. Вони представлені в табл.1.7. Рекомендуються наступні стратегії: зовнішнє страхування, диверсифікація, лімітування, самострахування, запобігання ризику.
Таблиця 1.7