Охарактеризувати рівні обдарованості людини

У психології найчастіше трапляється така ієрархія рівнів розвитку обдарованості: здібність → обдарованість → талант → геніальність.

Здібност і у процесі свого розвитку проходять декілька етапів, і для того, щоб певна здібність піднялася у своєму розвитку на вищий рівень, необхідно, щоб вона вже була достатньо представлена на попередньому рівні. Але для розвитку здібностей першочергово повинно бути певне підґрунтя, яке складають задатки. Під задатками розуміють анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, які складають природну основу розвитку здібностей. Здібності – індивідуально стійкі психічні властивості людини, що визначають її успіхи в різних видах діяльності. Здібності – це потенційні можливості, що виявляються в діяльності, яка не може існувати без них.

Обдарованість – високий рівень задатків, схильностей. Обдарованість є результатом і свідченням високого рівня інтелектуального розвитку індивіда. Обдарованість часто розглядалася як незмінна передумова, а не як змінний результат розвитку. Поняття обдарованості зводилося до фатальної зумовленості долі дітей, їх приреченості, що стосувалося вихідців із «нижчих» класів. Але, як нам відомо, геніальний російський учений М. В. Ломоносов був сином селянина – рибалки; Рембрандт – сином мірошника; Шуберт – учителя. Розуміння природи обдарованості виступає великою соціально-психологічною проблемою, оскільки, реалізуючись у відповідній діяльності, хист, здібності не тільки виявляються, але й формуються, тому від суспільних умов залежить і розвиток самої обдарованості.

Наступний рівень розвитку здібностей – талант – видатні природні здібності людини до діяльності в якійсь галузі та уміння, які розвиваються з набуттям навичок і досвіду. Талант обумовлює високий рівень розвитку спеціальних здібностей, які дають людині змогу успішно, самостійно й оригінально виконати певну складну діяльність. Така сукупність здібностей дає змогу одержати продукт діяльності, який вирізняється новизною, високим рівнем досконалості і суспільною значимістю. Нині під талантом розуміють високий рівень розвитку спеціальних здібностей (музичних, літературних тощо). Талант не звільняє від праці, а передбачає велику, важку, титанічну працю. Особистості, які в очах всього людства були талантами (О. М. Толстой, О. Бальзак та ін.), усі без винятку – гіганти праці. Тільки завдяки їй вони змогли досягти високого рівня майстерності, всесвітньої слави.

Найвищий рівень розвитку здібностей називають геніальністю, коли творчі досягнення людини складають цілу епоху в житті суспільства, розвитку культури. Високий рівень обдарованості, який характеризує генія, неминуче пов'язаний із незвичайністю в різних галузях діяльності. Серед геніїв, які досягли подібного універсалізму, можна назвати Арістотеля, Леонардо да Вінчі, М. В. Ломоносова. Геніа́льність – це найвищий рівень розвитку здібностей, який визначає появу продуктів творчості, що мають історичне значення в житті суспільства, засвідчують нову епоху в розвитку культури, науки та науково-технічного прогресу.