Групи інтересів і політика

ГІ – об’єднання, які створені для реалізації інтересів окремих соц.груп і які прагнуть добитися від органів держ.влади відповідних рішень.

Групи інтересів - добровільні об'єднання людей, створені для вираження і задоволення їхніх інтересів у відносинах з різними пол..інститутами, насамперед із державою.

Г. і. виступають різноманітні громадські організації тоді, коли вони взаємодіють з політичними інститутами. Г. і. є також різноманітні екон.та інші формальні й неформальні об'єднання і групи у разі їх взаємодії з пол..інститутами. Від пол..партій Г. і. відрізняються тим, що вони не борються безпосередньо за держ.владу, а обмежуються лише впливом (тиском) на неї. Тому Г. і. наз. ще групами тиску. Групи тиску – групи інтересів в процесі їхнього впливу на держ владу.

Представництво Г. і. на держ.рівні здійснюється у безпосередніх і в опосередкованих формах. Найпоширенішою формою безпосереднього впливу Г. і. на органи держ. влади є лобізм. Найважливішою формою опосередкованої взаємодії Г. і. з державою є їх вплив на неї через пол..партії. У демокр. державах організовані Г. і. відіграють активну пол.роль, справляючи значний вплив на тих, хто приймає пол.рішення.

Функції ГІ: визначення інтересів, узагальнення і формулювання основних інтересів, вибір інтересів.

Методи впливу груп інтересів на владу: публічне лобіювання; кампанії в ЗМІ; збір підписів; гарантія підтримки виборців або втрата підтримки; матер.допомога; участь у роботі структур органів держ.влади на етапі розробки рішень.

Типологія:

1. Алмонд і Пауел(ступінь організованості):аномічні(стих.утворення),неасоціативні, інституціональні (формалізовані), асоційовані.

2. У.фон Алемен (сфера сусп.життя): в екон.сфері, соц.сфері, в сфері відпочинку і дозвілля, в сфері релігії, науки, у сусп.-пол.сфері.

 

Сутність та основні типи політичних режимів.

Пол.режим — сис-ма методів і засобів здійснення пол..влади в країні. Поряд із поняттям «П. р.» використ. також поняття «держ.режим» як узагальнена хар-ка форм і методів здійснення держ.влади у тій чи тій країні. Відмінність між пол..і держ.режимами полягає в тому, що П. р. виходить за межі держави як інституту і охоплює також ін.пол..інститути — пол..партії, гром.орг-ції, органи місцевого самоврядування тощо.

Основні ознаки:

•         спосіб формування органів держ.влади;

•         співвідношення законод., викон. і суд. влади (наявність чи відсутність поділу влади), органів держ.влади та органів місц.самоврядування;

•         становище і роль пол..партій і гром.орг-цій у сус-ві;

•         реальність прав і свобод індивідів;

•         роль ідеології в суспільстві.

За цими ознаками розрізняють типи П. р.

Демократичний — тип пол..режиму, що ґрунт.на реальній участі народу у здійсненні держ. влади.

- формування органів влади шляхом виборів на основі заг., рівного і прямого виб.права при таємному голосуванні,

- реальний контроль громадян за їх дія-тю;

- поділ держ.влади на зак., вик. і суд. гілки, збалансованість повноважень гілок влади;

- децентралізація держ.влади, наявність самоврядування на всіх рівнях адм.-тер. поділу держави;

- багатопартійність, реальна і необмежена діяльність опозиц.партій;

- вільна дія-ть багатоманітних і незалежних від держави гром.орг-цій та ЗМІ, що виконують ф-цію контролю за здійсненням влади;

- ідеологіч.плюралізм — свобода дотримання і поширення в сус-ві таких поглядів та ідей, що не суперечать загальнолюдс. цінностям;

- реальність конституційно проголошених прав і свобод людини і громадянина, можливість їх судового захисту;

- наявність конституції, що закріплює повноваження органів влади, мех-ми їх формування та функціонування, визначає прав.татус особи.

Д. п. р. найповніше виявляється за парламентарних (парлам.республіка, парлам.монархія) і зміш. парламентарно-президентської форм держ.правління.

Авторитарний - тип пол..режиму, що хар-ся зосередженням держ.влади в руках однієї особи чи групи осіб або в одному її органі.

- формування органів держ.влади не демократ.шляхом, вибори, якщо вони проводяться, мають формал. хар-р;

- відсутність поділу влади, зосередження держ.влади у викон.гілці, наділення її фун-ми законотворчості;

- обмеження дія-ті пол..партій та гром. орг-цій, особливо опозиційних;

- скасування або значне звуження пол..прав і свобод громадян;

- застосування пол.. репресій.

А. п. р. встановлюються за умов абсол. і дуаліст. монархії, диктатури, правління військ. хунт, суперпрезидентської і монократичної республік.

Тоталітарний - тип пол..режиму, що хар-ся всеосяжним (повним, тотальним) контролем держави над усіма сферами сусп.життя з опорою на систематичне використання насильства.

- формування органів держ.влади не демократ. шляхом, вибори, що проводяться, мають формал.хар-р;

- відсутність поділу держ. влади, жорстка централізація влади за відсутності місц.самоврядування і фактичного зосередження влади в руках керівництва однієї пол..партії;

- єдина масова пол..партія, очолювана, як правило, вождем і організована суворо ієрархічно;

- повний контроль партії над громад.орг-ми і ЗМІ;

- формальне проголошення прав і свобод людини і громадянина за відсутності реальних пол..прав і свобод;

- централізоване управління всією економікою;

- офіц.(держ.) ідеологія, якої всі зобов'язані дотримуватися;

- сис-ма жорсткого поліцейського контролю над громадянами з використанням фізичного і психологічного впливу. Всеосяжне одержавлення суспільного і приватного життя громадян за Т. п. р. означає поглинання державою громадянського суспільства як сфери недержавних суспільних інститутів і відносин.