Ідейний зміст образу Софії Київської у творі «Диво»

У своєму славнозвісному творі автор робить перегуки мину­лого, сьогоднішнього й майбутнього. У найцікавішому «Диві» подано широку картину життя наших предків за часів Київ­ської Русі, діяльність Ярослава Мудрого, а особливістю твору є справжнє диво — будівництво споруди — Софії Київської. «Цей собор вже з першого дня його існування, певно, мало хто вважав за житло для Бога — він сприймався як надійний притулок люд­ського духу, тут відразу задомовився дух громадянства і мудрості тих, хто вибудовував державність Київської Русі...Диво!». Якщо говорити про конкретну історію Київської Софії, то сучасні вчені сходяться на тому, що п споруджували и оздоблю­вали грецькі майстри спільно з місцевими людьми, які, навчаю­чись у перших, збагачували й «ослов’янювали» їхнє мистецтво, привносили в нього виразні риси древньоруської самобутності. Софія Київська — це й символічний образ. Так він сприй­мається передусім через те, що довкола нього розгортаються всі події, зображені в романі, на них постійно ніби падає тінь від Софійського собору. Софія, як художній символ і як реальна істо­рична пам’ятка, сконцентрувала в собі весь волелюбний, сильний дух народу, його невмирущість, нескореність; стала своєрідним самовираженням внутрішньої суті цього народу, його культури, історії, моралі, власне, утілила в собі духовність народу.