Рекреаційно-туристична інфраструктура регіону

Для території Криму характерні: розвиток інфраструктури екологічного і соціального туризму в сільській місцевості; розвиток системи курортного сервісу в нових прибережних регіонах рекреаційного освоєння; розвиток системи сервісу для неорганізованих відпочиваючих; розвиток шоу-бізнесу й індустрії розваг; створення інфраструктури для елітних видів спорту; впровадження унікальних методів лікування. Усі ці фактори сприяють активізації туристичних потоків у Крим з різних міст України й інших країн світу.

Розвиток санаторно-курортної галузі можна вважати одним із пріоритетних напрямків економічного розвитку Кримського регіону. Усього в Криму нараховується біля 540 санаторно-курортних і оздоровчих установ (16,5 % від загальної кількості по Україні), що обслуговують більше 900 тисяч осіб щорічно (22 % з них – іноземних громадяни). Санаторії і пансіонати з лікуванням складають 28% і розташовані переважно на Південному березі Криму, а також на курортах Євпаторія, Саки [15, с.13]. Усі санаторії Криму мають спеціалізацію, що залежить від особливостей лікувальних факторів місцевості, де вони розташовані. Інфраструктура лікувально-оздоровчих установ Криму, постійно розширюючись, уже перейшла на новий якісний рівень. Приїхати для відпочинку, лікування і реабілітації стало можливим не тільки на короткий період літнього сезону. У будь-який час року туристи можуть оздоровитися, пройти реабілітаційний курс, активно відпочити, прийняти серйозне лікування. Найбільша місткість лікувально-оздоровчих установ у Ялті: 26% цілорічних місць і 28% сезонних; далі йде Євпаторія – 21% і 22% відповідно; Алушта – 13% і 14%, Феодосія – 7% і 7%; Судак – 6% і 4% [14, с.13-19].

Приморське положення Криму і його територіальна близькість до Росії, країн Близького Сходу і Південної Європи створюють надзвичайно сприятливі умови для розвитку транспорту і транспортної мережі. Провідне положення в транспортній мережі займає автомобільний транспорт, на частку якого припадає 0,9 всіх внутрірегіональних перевезень. Довжина автомобільних доріг із твердим покриттям нараховує близько 7 тис. км, залізничних магістралей – більш 1 тис. км. Аеропорт “Сімферополь” є одним з найбільших аеропортів України.

На сьогоднішній день Крим надає третину туристичних послуг від загального обсягу їх в Україні. Щорічно суб’єктами туристичної діяльності Кримського регіону обслуговується більше 420 тисяч осіб, 35 % з яких складають іноземні туристи [9, с.57].

Серед країн СНД в Росії й Україні формуються найбільші потоки туристів. Користується попитом Крим також у громадян Бєларусі, Казахстану, Узбекистану, Молдови. З країн далекого зарубіжжя в Крим більше всього туристів направляє Німеччина, Туреччина, Польща, США, Бельгія. Найбільш цікавими для туристів є такі історичні міста й селища міського типу республіки, як Алупка, Бахчисарай, Євпаторія, Керч, Севастополь, Старий Крим, Судак, Феодосія, Ялта. Майже 75 % туристів відвідують Крим з метою дозвілля, відпочинку та лікування і 17 % - заради спортивно-оздоровчого, спеціалізованого та інших видів туризму [14, с. 58].

Кримський регіон поділяється на декілька курортних зон. Кожна курортна зона півострова має свої особливості і специфіку. Так, Південний берег Криму, зокрема Ялта, вважається міжнародним туристичним і культурно-політичним центром. Євпаторія загальновідома як дитячий курорт. Саки, Феодосія, Судак славляться кліматичними і бальнеогрязевими ресурсами. У Саках успішно лікуються гінекологічні захворювання і захворювання опорно-рухового апарату, у Феодосії – захворювання шлунково-кишкового тракту. Чорноморська, Ленінська, Роздольненська, Сімферопольська і Бахчисарайська курортні зони пропонують недорогий відпочинок у сезонних базах розміщення. Ці райони, а також узбережжя Алуштинської зони, є улюбленим місцем відпочинку автотуристів.

У Південноузбережній зоні (Велика Ялта, Велика Алушта) з успіхом лікують неспецифічні захворювання органів дихання, усі види туберкульозу, а також захворювання центральної нервової системи та серцево-судинні захворювання. Цьому сприяють і кількість сонячних годин у році, і температура і вологість повітря, у якому, завдяки близькості моря, підвищена кількість йоду, а сама морська вода має цілющі загоюючі властивості. Сприятливі кліматичні умови дають життя багатьом субтропічним та теплолюбним рослинам, що, очищаючи повітря і насичуючи лікувальними елементами, роблять його цілющим для страждаючих різними пульмонологічними захворюваннями, а також для якнайшвидшої реабілітації після операції на легенях. На Південному березі, а також у Саксько-Євпаторійській зоні найбільш розвинута інфраструктура лікувального й оздоровчого відпочинку. У багатьох здравницях Південноузбережжя створені всі умови для кліматолікувальних процедур. Це лікувальні пляжі, кліматопавільйони, веранди, спеціальні приміщення для прийняття сонячних і повітряних ванн у холодний час року. Далеко за межами Криму відомі кабінети голкотерапії і психотерапії. На курортах Південного берега узятий на озброєння так званий скринінг (просіювання) – метод для визначення ступеня лікування відпочиваючих. «Просіваючи» хворих за групами, визначаючи індекс здоров'я, лікарі прагнуть для кожної з них правильно підібрати фізичні навантаження, режим, дієту, оцінити «фактори ризику» під час перебування на курорті. Для подальшого спостереження на етапі «санаторій – поліклініка» відпочиваючий при виписці одержує для лікуючого лікаря за місцем проживання карту профілактичної реабілітації, у якій приводяться результати обстеження за тестами і індексами здоров'я.

Західна курортна зона простирається рівнинним узбережжям Криму від Севастополя до мису Тарханкут. Головними факторами, що визначають його клімат, є море і степ. Курортні ресурси цього регіону – солоні озера з лікувальними грязями і рапою, джерела мінеральних вод та пляжі з дрібного піску. А Сакські грязі застосовуються в санаторіях, які мають водо- і грязелікарні. В Саксько-Євпаторійському регіоні, у силу географічного розташування і наявності бальнеогрязевих ресурсів, лікують захворювання опорно-рухового апарату (ревматичний і ревматоїдний артрит, остеохондроз хребта, хронічний остеомеліт і т.д.), гінекологічні захворювання, безплідність, а також захворювання центральної і периферійної нервових систем, серцево-судинні захворювання і захворювання органів травлення. Центром курорту в Євпаторії вважається грязелікарня «Мойнаки». Створення грязелікарні було можливе завдяки озеру Мойнаки, розташованому на західній окраїні Євпаторії. Рівень води в озері–лимані – нижче морського на 25 – 30 сантиметрів. За розмірами озеро невелике – довжина близько 2 км., ширина 900 м., а глибина від 45 сантиметрів до одного метра. Літом вода в озері прогрівається до температури вище 30 градусів. Це сприяє сильному випаровуванню і створило умови для появи рапи – концентрованої, насиченої солями води, компонентами якої є хлориди натрію, калію і магнію, різні органічні речовини, з'єднання сірчанокислого і вуглекислого кальцію, йодистого калію, а також мікроелементи: золото, уран, стронцій, миш'як, марганець і ін. У кожному літрі ропи міститься 150 – 180 грамів солей, тобто в 10 разів більше, ніж у морській воді. За багато сотень років на дні Мойнакського озера утворилися лікувальні мулові грязі – шар товщиною від 13 до 80 сантиметрів.

Феодосія з XIX століття відома як бальнеокліматична здравниця. За своїми природними ресурсами вона аналогічна таким курортам, як Євпаторія і Саки. Має потужну лікувальну базу, засновану на мулових грязях озер Аджиголь і Чокрак. Тут лікують неспецифічні захворювання органів дихання, травлення, а також порушення обміну речовин.