Насильство як актуальна проблема сучасного суспільства

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. Україна, ставши на шлях розбудови демократії в умовах утвердження ринкових відносин, переживає негативні соціальні явища. До таких явищ належить і насильство, яке значною мірою загрожує життєдіяльності людини. Між тим Конституція України визнає життя і здоров’я людини одними з найвищих соціальних цінностей.

Закон України “Про загальну і середню освіту” одним з головних визначає завдання захисту неповнолітніх від різних форм насильства в контексті Всесвітньої декларації прав дитини. Ці ж завдання визначені й Державними стандартами середньої освіти.

Психологічні аспекти насильства щодо підлітків розроблялися у дослідженнях А.Асмолова, Б.Братуся, Т.Драгунової, В.Знакова, Н.Зинов’євої, Л.Зюбіна, Н.Левітова, Н.Максимової, Н.Михайлової, К.Сельченок, Л.Семенюк, Н.Солдатенко, Н.Тарабриної, Д.Фельдштейна.

Розробку соціально-педагогічних аспектів вирішення згаданої проблеми здійснювали Ю.Антонян, М.Асанова, П.Блонський, В.Боровик, Л.Волинець, Ф.Думко, М.Казакіна, В.Караковський, В.Ковальов, Г.Лактіонова, В.Моралов, В.Оржеховська, П.Пономаренко, В.Сатиров, С.Тадіян, Т.Федорченко, В.Фуркало, Н.Щербак.

Об’єкт дослідження - процес психологічної допомоги підліткам, що зазнали насильства.

Предмет дослідження - зміст, форми і методи психологічної допомоги фізичного та психічного насильства щодо підлітків.

Мета дослідження - розробити, теоретично обґрунтувати соціально-психологічні умови підвищення ефективності психологічної допомоги дітям, що зазнали насильства.

Визначена мета дала можливість обґрунтувати вирішення наступних завдань дослідження:

з’ясувати соціально-психологічну проблему насильства щодо підлітків;

обґрунтувати напрямки роботи соціального педагога з дітьми які пережили жорстоке поводження у сім’ї;

визначити зміст, форми і методи соціально-педагогічної допомоги щодо насильства підлітків та розробити методичні рекомендації.

Для розв’язання визначених завдань використовувся метод теоретичного пошуку: аналіз педагогічної, психологічної, соціологічної, юридичної, що дало змогу уточнити зміст поняття “насильство”, порівняння, класифікація, систематизація й узагальнення теоретичних і емпіричних даних, за допомогою яких визначено сутність та соціально-психологічні умови профілактики насильства щодо підлітків.

Теоретико-методологічною основою дослідження є концепція цілісного педагогічного процесу; закономірності формування особистості та її всебічний розвиток; досягнення філософської, психолого-педагогічної, соціальної, медичної науки і практики щодо профілактики насильства.

Теоретична значущість дослідження полягає у визначенні та науковому обґрунтуванні ступенів прояву насильства у поведінці підлітків; виявленні соціально-психологічних умов, які детермінують зміст та динаміку позитивних змін у формуванні відповідальної поведінки підлітків, та науковому обґрунтуванні критеріїв, показників і рівнів її сформованості.

Практичне значення дослідження полягає в узагальненні практичного досвіду щодо проявів насильства у поведінці підлітків; визначенні психологічних умов, що впливають на підвищення ефективності процесу профілактики насильства щодо підлітків; у розробці і впровадженні програми попередження і подолання насильства щодо підлітків.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури.

РОЗДІЛ І. НАСИЛЬСТВО ЩОДО ПІДЛІТКІВ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Насильство як актуальна проблема сучасного суспільства

 

Суспільство завжди приділяє особливу увагу проблемі поведінки людей, яка не відповідає загальноприйнятим або офіційно встановленим соціальним нормам. Проблема насильства над дітьми залишається актуальною для нашої країни, незважаючи на те, що на законодавчому рівні будь-які прояви насильства по відношенню до дитини, зокрема фізичне покарання, заборонені. Різні види насильства над дітьми, ігнорування їх основних потреб тощо негативно впливають на розвиток, здоров’я та життя дитини, порушують її соціалізацію, породжують бездоглядність та злочинність серед дітей.

Насильство є не лише правовою, але й значною мірою психологічною та соціокультурною проблемою. Різні аспекти насильницької поведінки особи - предмет вивчення філософії, психології, соціології, кримінології, педагогіки та медичних наук.

Соціальна і психологічна незрілість дітей ставить їх у повну залежність від дорослих. Ця залежність, а також нездатність захистити себе, робить їх особливо уразливими перед різними проявами насильства.

Кримінальне законодавство України (Особлива частина КК України), зокрема в конкретних нормах про відповідальність за насильницькі злочини, оперує категорією «насильство». Слід наголосити, що, як і в КК України, у КК РФ конкретного й точного визначення поняття «насильство» немає [2, с.163]. У деяких кримінально-правових нормах йдеться про насильство: а) яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого; б) яке є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого; в) фізичне. На практиці термін «насильство» юристи трактують довільно, виходячи з власного досвіду. Відсутність законодавчо закріпленого поняття «насильство» впливає на з’ясування змісту зазначеної категорії та застосування його в юридичній практиці. Поняття «насильство» має юридичні й фактичні ознаки: протиправність насильства; умисний характер діянь; фізичний і (або) психічний вплив; предмет впливу - фізична та психічна основи особистості; об’єкт впливу - свідомість та воля потерпілої особи; функція насильства - придушення (знищення) або примус; соціально шкідливі наслідки насильницького впливу в формі суттєвого збитку або небезпека його спричинення [9, с. 26-27].

Великий енциклопедичний юридичний словник визначає насильство як умисний фізичний чи психічний вплив однієї особи на іншу, проти її волі, що спричиняє цій особі фізичну, моральну, майнову шкоду або містить у собі загрозу заподіяння зазначеної шкоди зі злочинною метою. Такий вплив на особу здійснюється вчиненням злочинцем певних умисних діянь (дії або бездіяльності) [7, с. 501].

Філософія розглядає насильство як будь-яке приниження людини, що призводить до обмеження фізичного та духовного потенціалу індивідів, заважає опанувати реально визначену повноту можливостей особистісного розвитку. Дослідники наголошують на пануванні однієї людини над волею іншої. У визначенні поняття «насильство» наявні два підходи: а) вузьке розуміння (пряме застосування сили або погроза застосувати силу); б) широке розуміння (застосування будь-якою соціальною групою (класом) засобів примусу щодо іншої соціальної групи (класу), щоб зберегти або завоювати політичне чи економічне панування, права або привілеї) [8, с. 257].

Соціологія під насильством розуміє завдання фізичної шкоди тілу або власності людини за допомогою сили чи зброї [11, с. 454].

Словник С.І. Ожегова визначає насильство як: 1) застосування фізичної сили щодо когось; 2) застосування впливу на когось; 3) пригноблення, беззаконня [11, с. 380]. Для В. Даля насильство - це «діяння обтяжливе, образливе, незаконне, свавільне» [13, с. 469].

За формою прояву насильство поділяють на фізичне та психічне, правомірне (необхідна оборона, затримання злочинця, крайня необхідність, виконання службового обов’язку тощо) і протиправне (вчинення злочинів із застосуванням насильства).

Як бачимо, уніфікованого підходу до поняття «насильство» не існує. Стосовно насильства щодо дитини слід говорити про протиправні умисні дії винної особи, якими завдано дитині фізичної, моральної, психічної шкоди, порушено її право на нормальний розвиток особистості.