Виховання в процесі ознайомлення з природою

Виховання в процесі ознайомлення з природою здійснюється в тісному зв'язку з розумовим вихованням. Ознайомлюючи дітей з природою, необхідно формувати у дітей любов і бережне ставлення до неї.

Почуття любові до природи формується у дітей в процесі її пізнання. Не можна абстрактно любити природу. Треба формувати у дітей почуття любові до куточків парку чи ботанічного саду, в яких вони бувають в усі пори року на екскурсіях, до затишних берегів річки, до золотого плеса на Дніпрі.

Прищеплюючи дітям любов до рідних, місць, рідної природи, ми закладаємо основу для формування у дітей любові до Батьківщини, на основі чого формуються більш складні патріотичні почуття. «В першому своєму вияві»— писав М. О. Добролюбов,— патріотизм навіть і не має іншої форми, крім, пристрасті до полів, рідних гір, золотих забав перших років і ін.». Це почуття любові до рідної природи, сформоване в дитинстві, на думку О. І. Герцена, проводжає людину далеко в життя і зміцнює в ній бажання віддати свої сили служінню Батьківщині.

Виховання любові до природи невіддільне від виховання бережного ставлення до неї. Людина живе серед природи. Вона — її частина. Її зв'язки з нею надзвичайно різноманітні і складні. Без оточуючої нас атмосфери, річок, морів, рослин і тварин було б неможливим, життя на Землі в тих високорозвинених формах, в яких воно існує зараз. Природа зазнає глибоких змін внаслідок діяльності людини, що охоплює сільське господарство і лісництво, видобуток корисних копалин і переробку органічних і неорганічних речовин, використання водоймищ і т. д.

Виховання бережного ставлення до природи треби здійснювати, починаючи з дошкільного віку. Не можна просто заборонити дошкільникам не рвати квітів, не ходити по газонах, бо при цьому дитина не усвідомлюватиме своїх вчинків, не навчиться бережно ставитися до природи. Свідоме ставлення до збереження природи залежить від розуміння зв'язків у природі, її законів. Розкриваючи перед дітьми доступні їх розумінню зв'язки в природі, вихователь розвиває свідоме ставлення до збереження природи, що є одним з важливих завдань роботи по ознайомленню дітей з природою. Наприклад, всім відома любов дітей до квітів. Часто на екскурсіях або на ділянках діти починають змагатися, щоб нарвати найбільші букети. Зупиняючи такі наміри дітей, вихователь запитує: «Діти, що залишається після відцвітання квітки? Насіння. Якщо ви зараз зірвете багато квітів, то насіння буде мало і на наступний рік тут виросте менше квітів». Формуючи у дітей відповідне ставлення до різних об'єктів природи, пояснюючи дітям значення тих чи інших рослин, тварин в житті природи і діяльності людини, вихователь сприятиме формуванню у дітей бережного, дбайливого ставлення до природи. Виховання бережного ставлення до природи повинно бути дійовим. Формуванню цієї якості допомагає праця дітей в кутку живої природи, на городі і в квітнику. Висаджені і доглянуті дітьми квіти, рослини на городі стають їм особливо дорогими, а догляд за маленькими мешканцями кутка природи виховує гуманні почуття у дітей.

Вихователь повинен виховувати бережне ставлення до природи повсякденно: на заняттях, в кутку природи, на прогулянках. Добре слово вихователя, лагідний жест, погляд, звернені до тварини чи рослини, виховують у малюків дбайливе ставлення до природи. Допомагає виховувати література, діафільми і кінофільми.

У процесі чергувань, виконання колективної роботи по прибиранню кутка природи, на городі і в квітнику у дітей виховується почуття відповідальності за доручену справу. Почуття відповідальності під час праці в природі особливо зростає, бо від дітей залежить життя живих істот — пташка, хоч на один день позбавлена корму, гине, не политі рослини під час сильної спеки можуть засохнути...

Колективна, робота дітей на ділянці, взаємодопомога сприяють формуванню у дітей почуття колективізму, виховують любов до праці.

Естетичне виховання в процесі ознайомлення з природою

Не можна переоцінити вплив природи на естетичне виховання дітей. Немає нічого багатшого, різноманітнішого ніж природа. Природа — це найвищий естет, що представляє форми, кольори, матеріали в тому гармонійному співвідношенні, в тій вічній красі, які тільки їй доступні. Послідовниця К. Д, Ушинського Є.М. Водовозова відзначала, що «естетичне почуття найлегше і найвільніше розвивається за двох умов: коли, дитині дають можливість добре і багато бачити і спостерігати рослини, тварини, картини природи і її явища». Під час прогулянок і бесід Є.М. Водовозова рекомендувала не забувати того, що розумовий розвиток дитина здебільшого може йти поруч з естетичним; тому вона радила звертати увагу вихованця на схід і захід сонця, не пропускати нагоди помилуватися видом безмежного моря, літаючого метелика, прислухатися з дітьми до співу і щебетання птахів, до дзюрчання струмків і т. д.

Без впливу вихователя діти не завжди здатні, самі оцінити красу природи, іноді просто не помічають її. Лише систематична робота по прищепленню дітям вміння бачити красу в заході сонця; у казкових нагромадженнях купчастих хмар на голубому весняному небі, в алмазних переливах краплини, що звисає з бурульки, і ін. допоможуть виховати у дітей справжнє почуття краси.

Спостереження за красивими явищами природи повинно пов'язуватися, з поетичним словом, з розгляданням картин художників-майстрів. Багато радості, поезії вносять в життя дітей свята весни, літа, осені, зими.

Робота по ознайомленню з природою розкриває широкі можливості для виховання у дітей прагнення до створення прекрасного. Висаджуючи дерева, кущі, квіти на ділянці дитячого садка, діти вчаться прикрашати землю, бачать результати своєї праці.