Загальна мета.
Вміти застосовувати знання про механізми мутацій та репарацій для пояснення причин і наслідків спадкових хвороб, обґрунтування принципів отримання рекомбінантних ДНК, трансгенних білків, біотехнологічних лікарських засобів.
Конкретні цілі:
1. Трактувати біохімічні механізми генетичних рекомбінацій, ампліфікації генів.
2. Аналізувати наслідки геномних, хромосомних та генних мутацій, механізми дії найбільш поширених мутагенів, біологічне значення та механізми репарації ДНК (репарація УФ-індукованих генних мутацій).
3. Пояснювати біохімічні та молекулярно-біологічні принципи методів генної інженерії, технологій рекомбінантних ДНК, трансплантації генів та отримання гібридних молекул ДНК.
4. Пояснювати принцип клонування генів з метою отримання біотехнологічних лікарських засобів.
Вихідний рівень знань-вмінь: знати структуру нуклеїнових кислот, мононуклеотидів, азотистих основ, пентоз.
Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами
Навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття.
Зміст і послідовність дій | Вказівки до навчальних дій |
1. Механізми мутацій. | 1.1. Мутації: геномні, хромосомні, генні (точкові). 1.2. Біохімічні механізми дії хімічних мутагенів – аналогів азотистих основ, дезамінуючих, алкілуючих агентів, ультрафіолетового та іонізуючого випромінювання. 1.3. Роль індукованих мутацій у виникненні ензимопатій та спадкових хвороб людини. |
2. Репарація ДНК. | 2.1. Біологічне значення та механізми репарації ДНК. 2.2. Репарація УФ-індукованих генних мутацій: пігментна ксеродерма. |
Індивідуальна самостійна робота студентів.
1. Оцінювати вроджені вади метаболізму (молекулярні хвороби) як наслідок генетичних пошкоджень та точкових мутацій.
2. Створити схему репарації ДНК.
Практичні навики:
1. Поясніть механізм дії інтерферонів.
2. Поясніть механізм дії дифтерійного токсину.
3. Поясніть молекулярні механізми мутацій. Які найбільш поширені мутагени ви знаєте?
4. Поясніть як методи генної інженерії можуть бути використані в біології та медицині?
Тема 5. Дослідження молекулярно-клітинних механізмів
дії гормонів білково-пептидної природи на клітини-мішені.
Гормони гіпоталамусу та гіпофізу.
Актуальність теми.
Ендокринна система поряд з нервовою здійснює регуляцію основних процесів життєдіяльності організму – обміну речовин, росту, розвитку, розмноження та адаптації. Глибоке розуміння етіології і патогенезу ендокринних захворювань та хвороб неендокринного походження можливе тільки на основі міцних знань з біохімії гормонів, біосинтезу і секреції, механізмів їх дії і регуляції, взаємодії з клітинами та метаболічних змін в тканинах і органах.
Мета та вихідний рівень знань.
Загальна мета.
Вміти використовувати знання з біохімії гормонів гіпоталамусу, гіпофізу для аналізу порушення їх функції (гіпер- і гіпофункції) за умов патології. Вміти аналізувати принципи визначення гормонів у біологічних рідинах (кров, сеча, слина, тканини).
Конкретні цілі:
1. Трактувати біохімічні і фізіологічні функції гормонів та біорегуляторів у системі міжклітинної інтеграції життєдіяльності організму людини.
2. Аналізувати та пояснювати відповідність структури гормонів білково-пептидної природи, похідних амінокислот виконуваній функції та механізму дії на клітини-мішені.
Вихідний рівень знань-вмінь: знати анатомію і гістологію ендокринних залоз та перелік гормонів, які вони синтезують.
Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами