Бізнес-план видання книги

Оглавление

Приложение 4. Соответствия между передаточными функциями непрерывной части в высокочастотной области с формирователем нулевого порядка

Приложение 1. АФХ некоторых типовых элементов

1. Показательная функция W(jv) = e^-jv.

А(v) = 1, j(v) = -v.

jV

-1 1

U

2. Цифровой интегратор W(jv) = l/(e^jv- 1)

А(v) = , j(v) = - p/2 - v/2,

U(v) = -1/2, Vv) = -

АФЧХ цифрового интегратора имеет вид

V(v)

v1

3. W(jv) = 1/(e^jv - 1)².

A(v) = , j(v) = -p - v,

U(v) = , V(v) = .

АФЧХ звена изображена на рисунке.

		U(v)

4. Непрерывное интегрирующее звено W(jw) = e^jv/(e^jv- 1). Данная функция представляет собой дискретное преобразование Лапласа от передаточной функции непрерывного интегрирующего звена.

А(v) = , j(v) = - p/2 + v/2,

U(v) = 1/2,

V(v) = - 1/2 ctg v/2. АФЧХ данного звена изображена на рисунке а)

jV jV

v₁ v = p

1/2 U U

v = p 1/4

-1/2ctgv₁/2

v₁

v ® 0

a) б)

5. Два последовательно соединенных непрерывных интегриру­ющих звена W(jv) = .

A(v) = l/4(l+ctg² v/2), j(v) = -p, U(v) = , V(v) = 0.

АФЧХ изображена на рис. б п. 4.

6. Апериодическое звено W(jv) = .

При К = T₁= 1/(аТ)

А(v) = , j(v) = v- arctg(), где Т₁ – постоянная времени, К – коэффициент передачи звена, а = 1/Т₁, Т - период квантования.

АФЧХ изображена на рисунке. Она представляет собой полуокружность, расположенную в нижней полуплоскости; начало и конец характеристики лежат на действительной оси в точках:

jV

v = p v = 0

U

v₁

при v = 0 и при v = p.

Центр полуокружности расположен на действительной оси в точке 1/(1 – e^-2aT ), а радиус его равен e^-aT/(1 – e^-2aT ).

Различным значениям а и Т соответствуют различные полуокружности. С уменьшением аТ радиус полуокружности увеличивается и при аТ = 0 полуокружность вырождается в прямую, представляющую собой дискретную АФХ непрерывного интегрирующего звена.

Приложение 2. Таблица Z – преобразований некоторых функций

Непрерывная функция	Преобразование Лапласа	Z - преобразование
y(t-T)	e-Tp	z-1
d(t)		1 (z0)
1(t)	1/p	z/(z-1)
t	1/p2	Tz/(z-1)2
t2/2!	1/p3
e-at
1-e-at

Приложение 3. Соответствия между передаточными функциями непрерывной части в высокочастотной области c формирователем gТ << T.

Передаточная функция непрерывной части в высокочастотной области	Эквивалентная передаточная функция
Tq+1 < 0,5T
Tq+1 < 0,5T	tэ =
t =	tэ = Т/2 + t

Передаточная функция непрерывной части в высокочастотной области	Эквивалентная передаточная функция
Tq+1 < 0,5T	tэ = Тэ – Тq+1
Tq+1 < 0,5T	tэ = Тэ – Тq+1- t
t =	tэ = t

Цитированная литература

1. Иващенко Н.Н. Автоматическое регулирование. М., Машиностроение, 1973, 1978.

2. Теория автоматического управления, ч.1 и ч.2. Под ред. Воронова А.А. - М., Высшая школа, 1986.

3. Ерофеев А.А. Теория автоматического управления. СПб., Политехника, 2001.

4.Топчеев Ю.И. Атлас для проектирования систем автоматического регулирования. – М., Машиностроение, 1989.

5. Ахмадеев И.А. Анализ и синтез импульсных систем управления. Учебное пособие. Наб. Челны, КамПИ, 1997.

6.Теория автоматического управления. Под ред. Ю.М. Соломенцева. М., Высшая школа, 2000.

7. Теория автоматического управления. МУ к курсовой работе. Сост.И.А.Ахмадеев, В.С. Бахвалова.- Наб. Челны, КамПИ, 2002.

8. Ахмадеев И.А. Теория автоматического управления. Использование системы MatLab для исследования систем управления. Лабораторный практикум. Наб. Челны, КамПИ, 2002.

9. Теория автоматического управления. Практикум ч.1. Сост.- Ахмадеев И.А., Наб. Челны,КамПИ, 2003.

10. Теория автоматического управления. Практикум ч.2. Сост.- Ахмадеев И.А., Наб. Челны,КамПИ, 2004.

11. Ахмадеев И.А. Теория автоматического управления. Практикум ч.3. Наб. Челны,КамПИ, 2004.

12. Бесекерский В.А. Динамический синтез систем автоматического регулирования. М. НАУКА,1970.

13. Бесекерский В.А., Изранцев В.В. Системы автоматического управления с микроЭВМ. М., Наука, 1987.

14. НаумовБ.Н. Косвенные методы анализа и синтеза качества линейных систем автоматического управления. М., изд. ВЗЭИ, 1967.

15. Основы автоматического управления. Под ред. В.С. Пугачева. М., Наука, 1968.

16. Макаров И.М., Менский Б.М. Линейные автоматические системы. М., Машиностроение, 1986.

Введение. 3

Лекция 1. Основные понятия и определения. Блок – схема замкнутой системы 5

1.1. Основные понятия и определения. 5

1.2. Блок – схема замкнутой системы.. 8

Лекция 2. Классификация систем автоматического регулирования и управления 10

Лекция 3. Статические и динамические характеристики САУ и их элементов 12

3.1. Уравнения статики и динамики. 12

3.2. Линеаризация. 13

3.3. Передаточные функции. 13

3.4. Переходная характеристика. 13

3.5. Частотные характеристики. 14

Лекция 4. Типовые звенья и их характеристики. 15

Лекция 5. Структурные схемы и передаточные функции. 18

5.1. Краткие сведения о структурных схемах. 18

5.2. Правила структурных преобразований. 20

5.3. Передаточные функции разомкнутых и замкнутых систем 21

Лекция 6. Объекты управления. 21

6.1. Методы описания объектов. 21

6.2. Основные свойства объектов. 23

6.3. Статические, астатические и неустойчивые объекты.. 25

6.4. Примеры объектов. 26

6.5. Уравнения объектов в переменных состояния. 26

6.6. Управляемость и наблюдаемость. 27

Лекция 7. Устойчивость линейных систем.. 28

7.1. Понятие устойчивости. Необходимые и достаточные условия устойчивости 28

7.2. Алгебраические критерии устойчивости. 33

7.2.1. Критерий устойчивости Рауса. 33

7.2.2. Критерий устойчивости Гурвица. 34

7.3. Частотные критерии устойчивости. 35

7.3.1.Критерий устойчивости Михайлова. 35

7.3.2. Критерий устойчивости Найквиста. 36

7.3.3. Логарифмический критерий устойчивости Найквиста 38

7.4. Запас устойчивости. 38

Лекция 8. Качество процессов управления. 40

8.1. Статическая точность. 41

8.2. Коэффициенты ошибок. 43

8.3. Показатели качества переходной характеристики. 43

8.4. Косвенные оценки качества переходной характеристики. 47

8.4.1. Интегральные оценки. 47

8.4.2. Оценка качества переходной характеристики по расположению нулей и полюсов передаточной функции. 48

8.5. Улучшение качественных характеристик. 51

8.5.1. Повышение качества регулирования. 51

8.5.2. Повышение статической точности. 53

8.5.3. Использование корректирующих устройств. 54

Лекция 9. Синтез линейных систем.. 56

9.1. Сущность метода логарифмических. 56

9.2. Желаемая логарифмическая амплитудная частотная характеристика 57

9.2.1. Построение желаемой ЛАЧХ по методу В.В.Солодовникова. 57

9.2.2. Построение желаемой ЛАЧХ по методу. 61

9.2.3. Построение ЖЛАЧХ по методу В.Н.Бесекерского. 64

9.3. Выбор корректирующих устройств. 70

Лекция 10. Нелинейные системы автоматического управления 73

10.1. Понятие о нелинейных системах и их особенностях. 73

10.2. Типовые нелинейности. 75

10.3. Методы исследования нелинейных систем.. 77

10.4. Метод фазовой плоскости. 79

10.5. Автоколебания в нелинейных системах. 83

10.6. Метод гармонической линеаризации. 84

10.6.1. Суть метода. 84

10.6.2. Применение критерия Михайлова для определения автоколебаний и устойчивости 86

10.7. Прямой метод исследования устойчивости А.М.Ляпунова 88

10.8. Абсолютная устойчивость нелинейных систем.. 89

Лекция 11. Дискретные системы автоматического управления 92

11.1. Решетчатые функции, их разности и суммы.. 92

11.2. Передаточные функции импульсных систем.. 93

11.2.1. Передаточная функция амплитудно-импульсного модулятора 93

11.2.2. Передаточная функция разомкнутой импульсной системы 94

11.2.3. Передаточные функции замкнутых импульсных систем 95

11.3. Частотные характеристики разомкнутых импульсных систем 95

11.3.1. Определение и свойства частотных характеристик импульсных систем 95

11.3.2. Способы построения АФЧХ разомкнутой импульсной системы 96

11.4. Устойчивость импульсных систем.. 97

11.4.1. Условия устойчивости. 97

11.4.2. Критерии устойчивости импульсных систем.. 99

11.5. Построение логарифмических частотных характеристик импульсных систем 101

11.5.1. Построение низкочастотной части. 101

11.5.2. Построение высокочастотной части. 102

11.6. Построение ЖЛАЧХ импульсной системы.. 108

11.6.1. Построение низкочастотной части ЖЛАХ.. 108

11.6.2. Построение средне- и высокочастотной части ЖЛАХ 109

11.6.3. Типовые ЖЛАХ.. 111

11.7. Использование логарифмических амплитудно-частотных характеристик для выбора корректирующих устройств. 114

11.7.1 Выбор непрерывных последовательных корректирующих устройств 114

11.7.2. Выбор дискретных корректирующих устройств. 115

11.8. Построение переходных характеристик импульсных систем 115

11.8.1. Разложение Z – изображения на элементарные дроби. 116

11.8.2. Разложение Z – изображения в степенной ряд по степеням z^-1 116

Лекция 12.Оптимальные системы автоматического управления 116

12.1. Общие замечания об оптимальных системах. 116

12.2. Классификация систем оптимального управления. 119

12.3. Принцип максимума. 121

Лекция 13. Адаптивные системы автоматического управления 127

13.1. Необходимость использования адаптивных систем в механообработке 127

13.2. Адаптивные системы предельного управления. 129

13.3. Адаптивные системы оптимального управления. 130

Лекция 14. Робастые системы.. 132

14.1. Некоторые определения. 132

14.2. Структурные схемы систем управления с микроЭВМ.. 133

14.3. Типовая структура одноконтурной САУ c ЭВМ в контуре управления 138

14.4. Основные требования, предъявляемые к САУ с микроЭВМ 139

14.5. Особенности математического описания цифровых систем управления 142

14.5.1. Задачи, решаемые ЦВМ... 142

14.5.2. Методы исследования ЦАС.. 143

14.5.3. Линеаризация ЦАС.. 145

14.6. Анализ и синтез систем управления с ЭВМ в качестве устройства управления 149

14.6.1. Передаточные функции ЦВМ... 149

14.6.2. Передаточные функции ЦАС.. 150

14.6.3. Частотные характеристики. 151

14.6.4. Устойчивость ЦАС.. 151

14.6.5. Оценка качественных показателей. 152

14.6.6. Обеспечение требуемой точности. 153

14.6.7. Синтез корректирующих программ, для реализации на ЭВМ 154

14.7. Программная реализация алгоритмов коррекции. 159

14.7.1. Прямое программирование. 159

14.7.2. Последовательное программирование. 160

14.7.3. Параллельное программирование. 161

Лекция 15. Логические системы.. 164

15.1. Вводные замечания. 164

15.2. Синтез системы управления несколькими исполнительными устройствами 165

15.3. Синтез системы управления одним исполнительным механизмом 166

15.4. Синтез многотактных систем управления. 167

Приложение 1. АФХ некоторых типовых элементов. 171

Приложение 2. Таблица Z – преобразований некоторых функций 174

Приложение 3. Соответствия между передаточными функциями непрерывной части в высокочастотной области c формирователем gТ << T. 175

Приложение 4. Соответствия между передаточными функциями непрерывной части в высокочастотной области с формирователем нулевого порядка. 176

Цитированная литература. 176

Оглавление. 177

[1] Не следует смешивать параметры «степень устойчивости» и «запас устой­чивости», так как это совершенно различные не связанные один с другим пара­метры. Степень устойчивостиоценивает быстродействие системы.

Практика показує, що у бізнесі дуже важливе прогно­зувати, тобто уміти передбачати, що допоможе, а що перешкодить досягненню поставлених цілей. Організація мо­же понести збитки, якщо її керівництво (менеджери) неправильно спрогнозували зміни зовнішнього середовища і не­вірно оцінили свої можливості. Щоб цього не сталося, необхідно мати чіткий і продуманий план дій. Планування у бізнесі припускає врахування безлічі аспек­тів, що стосуються як внутрішнього середовища організації, так і зовнішнього.

Перед початком нового проекту необхідно скласти так званий бізнес-план, який визначить життєздатність проекту з точки зору наявності фінансових, людських і матеріальних ресурсів, правового забезпечення, а також можливості отримання прибутку, заради чого, власне, і затівається справа. Бізнес-план - це інструмент для перетворення задуму в дійсність. Але одночасно – це інструмент управління, тому провідну роль в його складанні і втіленні в життя грають менеджери, дії яких спрямовані на формування ідеї і донесення її до учас­ників, створення команди однодумців, аналіз і збір інформації, контроль за виконанням бізнес-плану і його коригування.

Залежно від масштабності задуманого проекту бізнес-план може бути невеликим і розгорнутим, простим і складним. Це документ для внутрішнього користування, іноді він може бути навіть закритим для широкого доступу, якщо містить секретну інформацію, про яку не повинні дізнатися конкуренти.

Бізнес-план є постійним керуючим докумен­том: він систематично оновлюється, в нього вносяться корективи у зв'язку зі змінами, що відбуваються як усередині видавництва, так і зовні – на ринку, де поширюється його продукція, і в економіці в цілому.

Бізнес-план є результатом досліджень і організаційної роботи, що має на меті вивчення конкретно­го напряму діяльності (організація, видання і розповсюдження книг) на певному ринку в соціально-економічних­ умовах, що склалися.

Він об'єднує в собі наступні аспекти:

- конкретний проект книговидання, пов'язаний із створенням нового типу книги;

- усебічний аналіз організаційної, виробничо-господарської і комерційної діяльності видавництва, метою якого є виділення слабких і сильних сторін специфіки і відмінностей книжкового видавництва;

- вивчення конкретних фінансових, техніко-економі­чних і організаційних механізмів, що використовуються в еконо­міці для реалізації конкретних завдань книговидання.

Бізнес-план є одним з документів, що визначають стратегію розвитку фірми. Він базується на загальній концепції розвитку, детальніше розробляє економічний і фінансовий аспекти стратегії, дає техніко-економічне обґрунтування конкретним заходам. Реалізація стратегії ґрунтується на широких інвестиційних програмах, складених як комплексна система взаємозв'язаних техні­чних, організаційних і економічних змін на певний проміжок часу. Бізнес-план охоплює одну з частин інвестиційної програми, термін реалізації якої, як правило, обмежений залежно від типу видання і його накладу.

Особливістю бізнес-плану як стратегічного докумен­та є його збалансованість щодо визначення завдань з урахуванням реальних фінансових можливостей видавництва. Це значною мірою визначає характер проектів (концепцій), які вивчаються при розробці бізнес-плану. Такі проекти мають бути не лише інноваційними, тобто відрізнятися науково-технічною новизною, але і бути повністю відпрацьованими, показувати, які витрати необхідні на їх реалізацію і що це дасть економічно (який прибуток принесе).

На думку фахівців в області менеджменту, бізнес-план видавництва повинен включати такі основні мо­менти:

- обґрунтування необхідності видання книги (серії книг) певного об'єму і накладу;

- визначення потенційних покупців;

- вивчення книжкового ринку з метою виявлення цільового сегменту і наявності конкурентів;

- визначення конкурентоспроможності передбачуваної до випуску книжкової продукції за метою і якістю;

- виявлення джерел фінансування проекту і визначення ресурсів, необхідних для його здійснення.

Бізнес-план складається, як правило, з декількох розділів, де дається інформація для тих, хто за ним працюватиме. Ос­новне правило - інформація має бути повною, достовірною і місткою.