Спостереження

План

Международные транспортные коридоры-МТК

Магистральные маршруты на направлениях наибольшей концентрации грузов, на которых созданы оптимальные условия для организации мультимодальных перевозок. МТК включают «жёсткую» и «мягкую» инфраструктуру.

Жёсткая:

1. Сухопутные пути сообщения

2. Морские и речные порты

3. Терминалы и транспортные узлы

4. Пограничные пункты пропуска

5. Средства управления связи и слежения за движением груза и пр.

Мягкая:

1. Организации обеспечивающие МТК

2. Международная нормативная правовая база

3. Международные стандарты

4. Особые условия функционирования МТК

5. Ассоциации грузовладельцев

У каждого МТК должна быть управляющая организация. У транссиба есть соответствующая дирекция. Нет управляющей компании-нет МТК.

Приморье-1 и Приморье-2 как бы есть, но нет управляющих компаний.

МТК предполагают особые условия перевозки:
1. Льготные тарифы

3. Облегчённые условия пересечения гос границ в части таможенного и пограничного оформления

4. Приоритетное инвестирование в развитие инфраструктуры МТК

5. Государственные гарантии и система федеральных законов, обеспечивающих вышеназванные условия.

Существует 2 системы МТК:

1. Система европейских, критских (о. Крит) МТК. В 1986 г на конфе на о. Крит установили 9 МТК по западной и восточной европе, они все пронумерованы. Из них №2 и №9 проходят по европейской части РФ.

2. Северо-Восточная Азия (СВА), были согласованы в 2000г на конфе стран СВА в г. Ниигата, Япония.

Приморье1

Находкинский ТУ (в том числе п. Восточный)-Уссурийск-Гродеково-Суйфэньхэ.

МТК Туманган (Приморье-2)

Посьет, Зарубино-Чаньчунь-Монголия-Транссиб

МТК №5 (Север-Юг)

Далянь-Харбин-Хайхэ-Благовещенск-Транссиб

МТК №6

Пекин-Улан-Батор-Транссиб

МТК№7 (Китайский landbridge)-Основной конкурент транссиба

Лянюнган-Казахстан-Европа.

МТК №8-ЗападноКорейский МТК

Пусан-Сеул-Пхеньян-Харбин

МТК №9-Восточно Корейский

Пусан-Раджин-Хасан-Уссурийск-Транссиб

1. Поняття про метод і методологію.

2. Загальнонаукові методи емпіричного пізнання.

2.1. Спостереження.

2.2. Вимірювання.

2.3. Експеримент.

3. Загальнонаукові методи теоретичного пізнання.

3.1. Абстрагування.

3.2. Ідеалізація.

3.3. Уявний експеримент.

3.4. Формалізація.Мова науки.

3.5. Індукція. Дедукція.

4. Загальнонаукові методи, які застосовуються на еміричному й теоретичному рівнях пізнання.

4.1. Аналіз і синтез.

4.2. Аналогія та моделювання.

Література

1. Гриньова М.В., Паляниця О.В. Природознавство. Навчальнийпосібник. — Полтава: ПНПУ, 2012. — 252 с.

2. Игнатова В.А. Естествознание: Учебное пособие. –– М.: ИКЦ «Академкнига», 2002. –– 254 с.

3. Карпенков С.Х. Концепции современного естествознания: Учеб.для вузов. — 6-е изд., перераб. и доп. — М.: Высш. шк., 2003. — 488 с.

4. Концепции современного естествознания: Под ред. профессора С.И. Самыгина. — 4-е изд., перераб. и доп. — Ростов-на-Дону: «Феникс», 2003. — 448 с.

5. Концепції сучасного природознавства: Підручник / Я.С. Карпов, В.В. Кисельник, В.Г. Кремінь та ін. — К.: Професіонал, 2004. — 496 с.

6. Найдыш В.М. Концепции современного естествознания: Учебник. — Изд. 2-е, перераб. и доп. – М.: Альфа-М; ИНФРА-М, 2004. — 622 с.

1. Поняття про метод і методологію

Природознавство використовує різні прийоми й методи пізнання: спостереження,вимірювання, експеримент, порівняння, індукцію, дедукцію, аналіз і синтез, абстракцію та узагальнення, наукову гіпотезу, моделювання, системний аналіз, уявний експеримент і т.д.

Найважливішою особливістю природничих наук, на відміну від гуманітарних, є їх експериментальний характер. Тому, загалом, шлях до пізнання в природознавстві можна уявити собі так: спостереження — гіпотеза для пояснення спостереження — експеримент з метою перевірки гіпотези — розробка теорії (якщо гіпотеза підтверджується) — перевірка наслідків, що випливають із теорії.

Поняття метод (від грецького слова «методос» — шлях до чого небудь) означає сукупність прийомів та операцій, що застосовуються для практичного й теоретичного освоєння дійсності.

Галузь знання, що безпосередньо вивчає методи, називається методологія. Методологія дослівно означає «вчення про методи». Найважливішим завданням методології є вивчення походження, сутності, ефективності й інших характеристик методів пізнання.

Методи наукового пізнання прийнято групувати за ступенем їх спільності, тобто за широтою застосування в процесі наукового дослідження.

Загальних методів в історії пізнання відомо два: діалектичний і метафізичний. Це загальнофілософські методи. Із середини 19 століття діалектичний метод почав усе більше і більше витісняти з природознавства метафізичний метод.

Другу групу методів пізнання складають загальнонаукові методи, які використовуються в найрізноманітніших галузях науки, тобто мають дуже широкий міждисциплінарний спектр застосування.

Класифікація загальнонаукових методів тісно пов’язана з поняттям рівнів наукового пізнання.

Розрізняють два рівні наукового пізнання: емпіричний і теоретичний. Одні загальнонаукові методи застосовуються тільки на емпіричному рівні (спостереження, експеримент, вимірювання), інші — лише на теоретичному (ідеалізація, формалізація), а деякі (наприклад, моделювання) — як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях.

Емпіричний рівень наукового пізнання пов’язаний із безпосереднім дослідженням об’єктів, які реально існують і які людина може сприймати за допомогою органів чуття.

Теоретичний рівень наукового дослідження пов’язаний з раціональним (логічним) ступенем пізнання. На цьому рівні можна виявити найбільш глибокі, істотні ознаки, взаємозв’язки, закономірності, властиві досліджуваним об’єктам і явищам. Теоретичний рівень — вищий ступінь наукового пізнання. Результатом теоретичного пізнання є гіпотези, теорії, закони.

Емпіричний і теоретичний рівні пізнання взаємопов’язані. Емпіричний рівень виступає як основа, фундамент теоретичного. У свою чергу, емпіричне дослідження, як правило, спирається на певну теоретичну конструкцію.

Третю групу методів наукового пізнання становлять методи, які використовуються для дослідження лише в якійсь конкретній науці або для вивчення якогось конкретного явища. Такі методи називаються конкретно-науковими. Кожна галузь науки (біологія, хімія, геологія і т.д.) має свої специфічні методи дослідження. Конкретно-наукові методи нерозривно пов’язані із загальнонауковими і являють собою специфічне застосування загальнонаукових пізнавальних прийомів для вивчення конкретної області об’єктивного світу. Конкретно-наукові методи пов’язані також із загальним діалектичним методом, який нібито конкретизується в них.

Наприклад, загальний діалектичний принцип розвитку конкретизується в біології у формі природно-історичного закону еволюції тваринних і рослинних видів, який відкрив у свій час Ч. Дарвін.

2. Загальнонаукові методи емпіричного пізнання.

Спостереження є чуттєвим відображенням предметів та явищ зовнішнього світу. Це вихідний момент емпіричного пізнання, який дозволяє одержати первинну інформацію про об’єкти навколишньої дійсності.

Наукове спостереження (на відміну від звичайного, повсякденного спостереження) має ряд особливостей:

- цілеспрямованість (спостереження повинно здійснюватись для досягнення поставленої мети дослідження, а увага спостерігача повинна фіксуватися тільки на явищах, пов’язаних із цим завданням);

- планомірність (спостереження повинно здійснюватись за чітким планом, складеним відповідно до мети дослідження);

- активність (дослідник повинен активно вести пошук, виділяти потрібні моменти в явищі, за яким спостерігає, залучаючи до цього свої знання і досвід, використовуючи різні технічні засоби спостереження).

За способом проведення спостереження можуть бути безпосередніми й опосередкованими.

Безпосередні спостереження дають можливість відображати, сприймати ті чи інші властивості, ознаки суб’єкта за допомогою органів чуття.

Опосередковане спостереження здійснюється за допомогою тих чи інших технічних засобів (біноклі, зорові труби, прилади нічного бачення з оптико-електронним посиленням світла тощо).

Спостереження відіграють важливу евристичну роль у науковому пізнанні. У процесі спостережень можна відкрити зовсім нові явища, які дозволяють обґрунтувати ту чи іншу наукову гіпотезу. Спостереження дають опис, який є основою для порівняння