Міжнародне податкове планування

У світовій практиці питання оподаткування займають важливе місце у фінансовому плануванні міжнародних корпорацій. Неправильне або недостатнє врахування податкового фактору у діяльності корпорацій може призвести до несприятливих фінансових наслідків або навіть до їх банкрутства.

З другої сторони, правильне використання передбачених податковим законодавством пільг і знижок може забезпечити не тільки збереженість отриманих фінансових накопичень, але і можливості фінансування розширення діяльності, нових інвестицій за рахунок економії на податках.

Розвиткові податкового планування сприяє високий податковий тиск в деяких державах з високим рівнем розвитку економіки. На противагу високому податковому тиску в національних юрисдикціях фізичні і юридичні особи шукають способи мінімізації податків.

Мінімізувати оподаткування можна як легальним так і нелегальним способом. В світовій практиці оподаткування існують поняття ухилення і уникнення від сплати податків. Між цими поняттями існує принципова відмінність.

Під уникненням від сплати податків розуміють побудову ефективної економічної діяльності таким чином, щоби виключати або зменшувати розмір податкового зобов’язання або податкових платежів. На відміну від ухилення уникнення не виступає податковим злочином. Уникнення від сплати податків ґрунтується на основі податкового планування і використання законних пільг та механізмів, на детальному та досконалому знанні податкового законодавства і правильному їх застосуванні з метою оптимізації податкових зобов’язань.

За легальних напрямків податкового планування розташована сфера ухилення від сплати податків, тобто зловживання і різного роду махінації, які розглядаються законодавством як податкові злочини. В деяких країнах ухилення від сплати податків не рахується податковим злочином, до таких країн в основному відносять сто відсоткові офшорні території.

Міжнародні корпорації з метою податкового планування, а деколи і ухилення від сплати податків утримують спеціальні служби, які укомплектовані висококваліфікованими податковими консультантами.

В загальному під податковим плануванням розуміють складову частину фінансово-господарської діяльності фізичних і юридичних осіб, яка спрямована на мінімізацію податкових зобов’язань.

Основними задачами податкового планування є максимізація доходу за рахунок мінімізації витрат на оплату податків. Сутність такого планування полягає у загальноприйнятому праві податкоплатника використати всі способи, які дозволені законодавством, шляхи і методи для максимального зменшення податкових зобов’язань.

Глобалізація діяльності міжнародних корпорацій, переміщення через кордони товарів, робочої сили і капіталів зумовили існування поняття «міжнародне податкове планування», основними завданнями якого є максимізація глобального доходу податкоплатника за рахунок зменшення сукупного податкового навантаження. Врахування всіх сплачуваних податків на територіях країн базування структурних і виробничих підрозділів зобов’язує корпорації здійснювати пошук найбільш раціональних способів і методів заниження податкових зобов’язань.

Міжнародне податкове планування поділяють на: корпоративне і індивідуальне міжнародне податкове планування.

Особливістю корпоративного міжнародного податкового планування виступає використання гнучкої транснаціональної структури корпорації для перерозподілу прибутку між структурними одиницями, що знаходяться в юрисдикціях з різним рівнем оподаткування.

Об’єктом корпоративного податкового планування є прибуток транснаціональних корпорацій. Для максимізації глобального прибутку групи необхідно мінімізувати основні податки, які виникають у зв’язку з діяльністю ТНК. Серед цих податків можна виділити наступні:

1. Прямі податки:

а) подоходні: податок на прибуток корпорацій, податок на розподіл прибутку у вигляді дивідендів, процентів, платежів типу роялті на користь акціонерів корпорації (у тому числі податок на репатріацію прибутку – його розподіл на користь зарубіжних партнерів), податок на приріст ринкової вартості капіталу від продажу нерухомого майна, від операцій з цінними паперами;

б) майнові: податки на капітал, власність (нерухомість, землю);

в) податки на соціальне страхування і інші прямі податки.

2. Непрямі податки:

а) податок на додану вартість і акцизи;

б) митні податки і збори (експортно-імпортне мито; збори за оформлення);

в) трансфертні податки (на перехід майна тощо).

Основним механізмом, який сприяє досягненню мети міжнародного податкового планування, є створення гнучкої внутріфірмової структури.

Основною метою індивідуального міжнародного планування виступає максимізація сукупного доходу індивідуума за рахунок мінімізації сумарного податкового тиску. Якщо фізична особа не здійснює підприємницької чи зовнішньоекономічної діяльності на території, де така особа виступає резидентом або громадянином в даному випадку можна скористатись іншими податковими юрисдикціями з низьким рівнем оподаткування доходів.

Об’єктом індивідуального міжнародного податкового планування є сукупний дохід фізичної особи, отриманий у всіх юрисдикціях її комерційної діяльності. Такий дохід може обкладатись наступними видами податків, які необхідно мінімізувати:

1. Прямі податки:

а) індивідуальний подоходний податок (дохід може включати дивіденди, проценти, гонорари за авторські права і ліцензії, подарунки, бонуси, приріст капіталу від продажу рухомого і нерухомого майна тощо);

б) майнові: податок на капітал, рухоме і нерухоме майно;

в) податки на соціальне страхування;

г) податки на спадок і дарування.

2. Непрямі податки:

а) ПДВ і акцизи;

б) трансфертні податки – при операціях з нерухомістю і цінними паперами;

в) митні податки і збори.

Фізична особа з метою застосування механізму податкового планування користується послугами спеціалізованих компаній, які професійно займаються питаннями міжнародного податкового планування.

Як корпоративне, так і індивідуальне міжнародне податкове планування передбачає 3 рівня мінімізації загального податкового навантаження на платника: 1) використання низьких ставок податків; 2) ефективне використання різних способів і методів врегулювання подвійного оподаткування; 3) мінімізація податків на репатріацію доходів.

Ефективна оптимізація оподаткування міжнародних компаній важлива як виробнича або маркетингова стратегія. Посилення значення міжнародних компаній в національних економіках деяких країн, а також активізація переміщення конкретних факторів виробництва сприяють розробці і створенню індивідуальних схем податкового планування. Їх побудова залежить від конкретних напрямів діяльності підприємства. З цієї позиції в економічній літературі виділяють основні принципи податкового планування.

Існуючі принципи дозволяють обґрунтувати мету вибору способу руху товарно-грошових потоків.

1. Принцип адекватності витрат означає, що вартість оптимізації податкових зобов’язань не повинна перевищувати суми зменшених податкових зобов’язань.

2. Принцип юридичної відповідності означає, що оптимізація оподаткування повинна відбуватись у легальний спосіб з врахуванням особливостей національного та міжнародного законодавства.

3. Принцип підконтрольності – це досягнення бажаного результату в оптимізації податкових платежів за рахунок належного контролю за виконавцями на всіх етапах.

4. Принцип нейтралітету. Оптимізувати податки необхідно лише за рахунок власних податкових платежів, а не за рахунок збільшення розміру податків іноземних структурних підрозділів.

5. Принцип автономності означає, що оптимізація податкових платежів повинна здійснюватись за мінімального втручання зовнішніх учасників.

(Комаха А. Принципы оптимизации налогообложения в компании // Фынансовый директор. – 2002. - № 3. – С. 10-13)

Міжнародне податкове планування передбачає досягнення найнижчого рівня податкових зобов’язань за рахунок існування різних варіантів і методів здійснення фінансово-господарської діяльності і розміщення активів. Особливо важливим і перспективним такий напрям діяльності міжнародних корпорацій виступає стосовно вибору об’єктів капіталовкладень.

Процес податкового планування можна розділити на 4 стадії.

Перша стадія – це вирішення питання про найбільш вигідне (з позиції оподаткування) місце перебування самої компанії, її керівних органів, основних виробничих і комерційних підрозділів тощо.

Друга стадія – (вона тісно пов’язана з першою і є початковим етапом податкового планування) включає питання вибору юридичної форми і структури компанії із врахуванням характеру і мети її діяльності.

Третя стадія – відноситься до поточного податкового планування і включає в себе питання правильного і повного використання податкових пільг при визначенні оподатковуваного доходу і обрахуванні податкових зобов’язань.

Четверта стадія – включає в себе вирішення питання про найбільш раціональне (знову ж таки, з точки зору оподаткування) розміщення отриманих прибутків та інших надходжень, вибір шляхів і методів їх витрачання.

Основним завданням на першій стадії податкового планування є вибір країни для базування компанії, виходячи з визначеної для неї сфери діяльності. У податкових режимах для окремих видів діяльності між розвинутими країнами існують відмінності, причому інколи досить значні. Країна, у якій податковий режим для даного виду діяльності є більш пільговим, ніж у інших країнах, являє собою по суті форму «податкової гавані» для цієї діяльності. Крім того, існують країни, які спеціалізуються на данні податкових пільг іноземним підприємствам і капіталу (наприклад, міжнародні банки найвигідніше базувати у Люксембурзі і на Багамських островах; холдингові компанії – у Нідерландах; посередницькі торгові компанії – у Швейцарії і Ліхтенштейні).

При кінцевому виборі місця для базування компанії необхідно враховувати не тільки абсолютний рівень податків, але і інші особливості податкового законодавства, можливість переводу доходів з однієї країни в іншу без їх оподаткування, умови існуючих податкових угод тощо.

Завдання другої стадії тісно пов’язані з першою. При розміщенні підрозділів компанії необхідно вирішити, буде це одна корпорація з відділеннями у різних країнах чи кілька довірчих компаній з холдингом у країні, яка є зручною для управління всією мережею і, можливо, з посередницькими компаніями у третіх країнах; або просто група компаній, які пов’язані взаємною участю у капіталі один з одним, без явно виділеного центру і т. д. Кількість варіантів тут велика і можливі будь-які рішення у залежності від поставленої мети і можливостей.

Для третьої стадії характерним є вирішення більш конкретних задач. Це вимагає глибокого та усестороннього знання законодавства даної країни для того, щоб використати всі наявні можливості.

Важливим завданням на четвертому етапі є правильне розміщення отриманих прибутків, капіталів, вибір інвестиційної політики. Це можеь забезпечити додаткові податкові пільги і, навіть, повернення частини сплачених податків.

Необхідність податкового планування залежить від рівня податкового навантаження на платників податків у конкретній фіскальній юрисдикції. Якщо податкове навантаження не перевищує 10 – 15 % ВВП (або загального чистого доходу, якщо застосовувати цей критерій по відношенню до окремого підприємства чи підприємця), то потреба у податковому плануванні мінімальна, і дрібним підприємцям краще взагалі не займатись цим питанням. У такій ситуації за податковими платежами лише слідкує керівник фінансової служби.

При рівні податкового навантаження у межах 20 – 35 % ВВП дрібним і середнім фірмам бажано мати в штаті податкового консульианта, а великим компаніям – групу консультантів, які займаються питаннями контролю за податковими зобов’язаннями.

В країнах з рівнем податкового навантаження 40 – 50 % ВВП і більше, податкове планування виступає важливим етапом діяльності компанії та елементом фінансово-планової роботи.

Податкове планування у своїх активних формах передбачає врахування платником податків сприятливих податкових режимів, що торкається необхідної зміни форми або навіть змісту діяльності як міжнародних корпорацій так і фізичних осіб.