Что такое #sekta?

План

Класифікація грибів

ЛЕКЦІЯ №3

НИЖЧІ:

1. Відділ- Chytridiomycetes

Клас Хітрідіоміцети- Chytridiomycota

2. Відділ Oomycota

Клас Ооміцети -Oomycetes

3. Відділ- Zygomycota

Клас Зигоміцети- Zygomycetes

Нині існує безліч різноманітних класифікацій грибів. Остання була запропонована німецьким мікологом Арксом у 1967 році. Вона була удосконалена подружжям М.Я. та Д.К.Зерових у 1968 році. Система базується на сучасних досягненнях науки, а саме на біохімічному складі клітинної оболонки і способах розмноження. За системою Зерових гриби являють собою збірну екологічну групу і розділяються на такі відділи: Слизовики - Myxophyta, Хітрідіоміцети - Chytridiomicota, Оомікота-Oomicota, Еумікота- Eumicota, який роділяється на такі класи: Зигоміцети- Zygomycetes, Аскоміцети-Ascomycetes, Базидіоміцети-Basidiomycetes та Дейтероміцети- Deuteromycetes.Підручники складені за системою Горленко, яка розглядає відділ Слизовики як самостійний, а відділ Гриби розділяє на 6 самостійних класів.

НИЖЧІ:

3. Хітрідіоміцети- Chytridiomycetes

4. Ооміцети -Oomycetes

5. Зигоміцети- Zygomycetes

ВИЩІ

1. Аскоміцети Ascomycetes

2. Базидіоміцети - Basidiomycetes

3. Дейтероміцети – Deuteromycetes

ВІДДІЛ ХІТРІДІОМІКОТА

КЛАС ХІТРІДІОМІЦЕТИ

Цей відділ об’єднує близько 500 видів грибів примітивної будови. Організми в них одноклітинні, здебільшого внутрішньоклітинні паразити водяних грибів, водоростей та вищих рослин. Менша частина розвивається сапрофитно на рослинних залишках та трупах тварин. Вегетативне тіло у вигляді голої цитоплазми, схожої з плазмодієм слизовиків, або представлено зачатковим міцелієм або ризоміцелієм. Цей міцелій відрізняється від типового (гіф звичайного міцелію грибів) відсутністю власних ядер, а значить самостійністю та здатністю до розмноження. Оболонка клітини пектинова, з домішкою хітину (до 70%) та глюканів.

Бестатеве розмноження відбувається за допомогою одно- або дводжгутикових зооспор, що розвиваються у зооспорангіях. Воно пов’язано з водним середовищем і рухливими стадіями розвитку.

Способи статевого розмноження ізогамія, гетерогамія та гологамія. Гаметангії одноклітинні. Життєвий цикл хітридіоміцетів проходить у гаплофразі, диплоїдна лише зигота. Клас розподіляється на три порядки: хітрідієві, бластокладові, моноблефаридові.

ПОРЯДОК ХІТРІДІЄВІ – Chytridiales

Паразити на прісноводних та морських водоростях, водних грибах, вищих водних рослинах та тваринах. Деякі паразитують на вищих наземних рослинах, при цьому їх нормальний розвиток проходить при сильному зволоженні грунту.

Великої шкоди народному господарству завдають види роду Ольпідій капустяний – Olpidium brassicae, який викликає чорну ніжку розсади капусти. Розсада у кореневої шийки тоншає, чорніє та гине. Різні види ольпідію заражають корені тютюну, конюшини, льону, люцерни, горошку. Зараз відомі більше 20 видів ольпідію.

Розмножується Ольпідій зооспорами. Зооспора цього гриба потрапляє на поверхню кореня і вкривається оболонкою, розчиняє покривну тканину кореня і переливає свій вміст в епідермальну клітину, а далі в паренхіму первинної кори. В клітині хазяїна протопласт довго не вкривається оболонкою, ядро його багаторазово ділиться, вкривається оболонкою і перетворюється в зооспорангій, який утворює довге горлечко(трубку), пронизує клітини хазяїна і висувається назовні. В зооспорангії утворюються спори, які вражають нові рослини. Зооспори можуть вести себе і як гамети, при цьому зливаються зооспори різних спорангіїв (гетероталізм). Рослину заражає дводжгутикова зигота, протопласт паразита перетворюється в цисту, одягається товстою оболонкою і після періоду спокою проростає численними зооспорангіями. Корінь ураженої рослини темніє, загниває і рослина гине.

Основні заходи боротьби профілактичні: не допускати загущення та перезволоження парників, добре їх провітрювати. При появі ознак захворювання розсаду слід засипати шаром піску 2-4 см для того, щоб від місця зараження могли розвиватися додаткові корені, а також проводять дизенфекцію ґрунту формаліном, гарячою водою, використовують сівозміни.

Великої шкоди сільському господарству задає інший представник цього порядку – синхітрій. Він відрізняється тим, що розвивається не 1, а 5-10 зооспорангіїв (сорусів). Паразитує на вищих наземних рослинах. При уражені синхітріумом, на листках, черешках, стеблах рослин утворюються гали у вигляді чорних або коричневих бородавочок. Вони утворюється в результаті здуття клітин епідерми, в яких міститься паразит. Synchitrium endobioticum є збудником раку картоплі у вигляді пухлин, іноді більших за саму бульбу. Заражаються молоді бульби зооспорами. Пухлина утворюється після того, як зооспора попадає на молоду бульбу, переливає свій вміст в епідерму. Під дією паразита клітина розростається, сусідні клітини епідерми та паренхіми посилено діляться, а оболонки їх дерев’яніють. В клітині паразит збільшується в розмірах, вкривається двошаровою оболонкою і перетворюється в літню цисту, яка проростаючи, утворює сорус зооспорангіїв з 300 спор в кожному. На протязі літа утворюється кілька поколінь зооспор. Восени в бульбах утворюються спочиваючі цисти з товстими здерев’янілими оболонками. Вони зимують в бульбах і можуть до 20 років зберігатися в ґрунті. В сприятливих умовах цисти проростають, утворюючі зооспори без сорусів.

Відомі інші форми раку: листоподібна, паршеподібна, а також гофрована. Втрати врожаю можуть складати до 60%. Рак вперше був описаний в Угорщині в 1896 році, проте батьківщина його невідома. Хвороба швидко поширилася на всю Західну Європу, а в 1918 році з’явилася в США. Зараз зустрічається в Європі Північній та Південній Америці, Японії, Південній Африці. Вперше з’явився в нашій країні з 1939-40 років після приєднання західних областей. Зараз віомо 7 різних видів раку. Основними заходами боротьби є виведення стійких форм. У нас такими сортами є Кобблер, Імандра, Веселовський, Агрономічний, Катюша, Темп. Проводиться також знезараження ґрунту отрутохімікатами (2-2,5% розчином нітрофена або хлорпікрином 0,3-0,5 кг на 1кв.м.) або сівозміни.

ПОРЯДОК МОНОБЛЕФАРИДОВІ – Monoblepharidales

Найбільший за кількістю видів порядок, що включає близько 400 паразитичних організмів, які ведуть водний або наземний образ життя. Невелика кількість є і сапрофітів. Типовими родами є моноблефаріс-Monoblepharis і моноблефарелла- Monoblepharella. Остання була описана тільки в 1940 році, живе в ґрунті теплих стран.

КЛАС ООМІЦЕТИ – Oomycetes

Включає велику групу водних та ґрунтових грибів, що існують на рослинних залишках, трупах водних тварин, а також облігатних паразитів водоростей, водних грибів і вищих наземних рослин.

Характеризується такими ознаками:

1. Міцелій добре розвинутий, одноклітинний, не септований.

2. Статевий процес оогамний, звідки і назва класу.

3. Зооспори з двома джгутиками пірчастим і гладеньким.

4. Паразити і сапрофіти.

5. В клітинній оболонці відсутній хітин.

6. Вміст антеридію диференційований на гамети.

Клас включає порядки: сапролегнієві, пероноспорові.

ПОРЯОК САПРОЛЕГНІЄВІ – Saprolegniales

Водні гриби, сапрофіти або паразити на тілі та ікрі риб, земноводних, водоростях. Для них характерний дипланетизм (зміна двох типів спороношення). Найпростіші з сапролегнієвих грибів нагадують хітрідієвих, їх вегетативне тіло одноклітинне, мікроскопічних розмірів (ектрогела-паразитує на діатомових водоростях), у родині сапролегнієвих – добре розвинутий міцелій.

Типовими є роди сапролегнія-Saprolegnia, ахлія -Achlia, діктіухус –Dictiuchus, які є збудниками сапролегніозів.

До роду Сапролегнія відносять водні гриби, які легко вирощують в лабораторії. Якщо кинути в судину з водою зі ставка трупи мух, лялечки мурашок, або підвісити шматочки вареного курячого білка, то навколо субстрату через 4-6 днів розвинеться білий пушок, довжиною до 1см. Цей пушок складається із товстих гіф міцелію. До субстрату входять короткі і тонкі ризодіальні гіфи.

Через деякий час на кінцях вільних гіф цитоплазма згущується, відокремлюється перетинкою від несучої гіфи і перетворюється в булавоподібний або подовжений спорангій. В ньому утворюються багаточисленні спори грушоподібної форми з двома джгутиками на передньому більш вузькому кінці. Зооспори деякий час рухаються, потім зупиняються, одягаються оболонкою і переходять у стан спокою. Приблизно через годину з зооспор виходять нові зооспори брунькоподібної форми з двома джгутиками на боці. Це - вторинні зооспори, вони деякий час плавають, потім осідають на субстраті, втягують джгутики і проростають у гіфи міцелію. Міцелій розвивається на поверхні субстрату у вигляді пушка. Таким чином у сапролегнії існують дві стадії спор, різних за зовнішнім виглядом(дипланетизм).

На міцелії сапролегнії крім зооспорангіїв виникають оогонії та антеридії. Оогоній має кулькоподібну форму, він утворюється на короткій бічній гілці міцелію, відокремлюючись від нього перетинкою. В оогонії виникає декілька крупних яйцеклітин.

Антеридій являє собою кінцеву багатоядерну ділянку тонкої антеридіальної гілки. Антеридій прикладається до оогонію і трубчатим виростом вміст антеридію спрямовується до яйцеклітини. Один антеридій може запліднювати одну або декілька яйцеклітин. Запліднені яйцеклітини одягаються оболонкою і перетворюються в ооспори, що проростають після періоду покою в гіфу, з якої формується багатоядерний зооспорангій. Перед проростанням зооспори в ньому відбувається редукційний поділ.

Масовий розвиток сапролегнієвих грибів приносить велику шкоду при розведенні риб, особливо цінних осетрових порід. У водоймищах зі слабкою течею і нестачею кисню уражується ікра риб і послаблення молоді. У ставкових господарствах спостерігається ураження карпа, особливо взимку. На зябрах, у хвостовій частині або на спині з’являється ватоподібний міцелій, риба стає кволою, малорухомою і невдовзі гине. Єдиною мірою боротьби з сапролегніозом – утримання водоймищ при умовах, що забезпечують добру аерацію і чистоту води.

В умовах акваріуму уражених риб можна оздоровити деякими засобами:

Щоденно занурювати на 10-15 хвилин у розчин марганцевокислого калію (1г на 100мл води);

Поміщати у розчин повареної солі (2,5г на 1л води);

Тримати у розчині метиленової сині (3 мл 1% -го розчину фарби н 10л води).

Деякі види сапролегнієвих паразитують на рачках, молюсках, крабах, губках. Влітку 1950 та 1951 років спостерігалась масова загибель планктонного рачка Eurytemora в результаті зараження грибом порядку сапролегнієвих Leptolegnia. Це призвело до зниження промислу оселедця, для якого рачок слугує їжею. Деякі сапролегнієві паразитують на діатомових водоростях. Вони здатні розчиняти кремнієвий панцир діатомей, що викликає гіпертрофію, а потім загибель ураженої клітини. У природних умовах іноді спостерігається масове зараження діатомей (до 70%).

ПОРЯДОК ПЕРОНОСПОРОВІ-Peronosporales

Облігатні паразити вищих рослин, надзвичайно поширені в природі, кількість видів цього порядку близько 500. Пероноспорові – космополіти, які зустрічаються у всіх широтах і на всіх континентах. З півдня на північ їх кількість різко зменшується. Найбільша видова різноманітність на рівнинах, в прибережній зоні, в районах з високою вологістю. Багато видів у передгірській зоні і в горах, з них пероноспора і плазмопара піднімаються до висоти 3000м над рівнем моря. В степах і пустелях кількість видів неоднозначна. У пероноспорових простежується еволюція від водяних форм до наземних. У наземних представників вироблені пристосування до розповсюдження в природі, насамперед, особливий механізм розкидання спор. Розгалужені спороносці гігроскопічні, при зміні вологості повітря здатні рухатися навколо довгої осі, в результаті чого спори скидаються і токами повітря розносяться на великі відстані. Розповсюдження грибів, що паразитують на цінних господарських рослинах проходить і з допомогою людини, яка перевозить заражені бульби, цибулини і цілі рослини, уражені грибами на інші поля, в інші країни та на інші континенти.

Пероноспорові гриби за характером розвитку ефемери. Для утворення спор їм необхідно кілька днів, після чого міцелій відмирає, а з спори розвивається новий міцелій з новим спороношенням. Найбільшого розвитку вони досягають на протязі ранньовесняного, весняного та літнього періоду при достатній вологості повітря і відносно невисокій температурі.

Грибниця у пероноспорових розгалужена, міцелій не членистий, перетинки виникають при утворенні органів спороношенням і при відокремленні старих ділянок міцелію від нових. Оболонка гіф целюлозна. Порядок включає три самостійні родини: Пітієві, Пероноспорові та Цистопові.

Родина Пітієві-Pitiaceae – займають проміжне положення між водними сапролегнієвими та високоспеціалізованими паразитами пероноспорових. На них можна простежити перехід від водного середовищ до наземного. Вони зустрічаються в морській та прісній воді, в різних типах ґрунтів, на вищих рослинах. В ґрунті це найчисленніша група.

Ураження коренів пітієвими грибами називається кореневою гнилю, яка зустрічається на буряках, люцерні, бавовні, на деревах. Спалахи ії бувають під час холодних дощових весен. Представниками є зоофагус-Zoophagus, пітіум-Pitium, фітофтора-Phitophthora. Зоофагус має ниткоподібні спорангії, відчленовані від гіфи перегородкою. Вони паразитують на коловратках. Представники роду пітіум мають тоненький павутинистий міцелій. Більшість видів живе в прісних водоймах і паразитує на зелених нитчастих водоростях, ракоподібних, а також на вищих рослинах. Рід фітофтора нараховує 70 видів. Фітофтора широко відома на всій земній кулі, особливо багато видів у тропічній та субтропічній зонах. В помірній зоні найбільше значення має P. Infestans, яка викликає фітофтороз пасльонових. Картопляна хвороба одночасно з’явилась в США та Європі, за дуже короткий період часу епідемія охопила весь світ. Причину хвороби вперше описав А. де Барі.

Міцелій паразита поширюється по міжклітинниках в паренхімі листка, поїдає органічні речовини, викликаючи побуріння та загибель листків. На міцелії утворюються спорангієносці, які висовуються через продихи. На кінцях спорангієносців утворюються зооспорангії. Вони проростають 6-8 зооспорами, які дають міцелій. Період розвитку гриба досить короткий, від ураження до ураження проходить всього 3-4 дні. Потрапляючі в грунт, зооспори вражають бульби картоплі, а масове ураження відбувається під час збору урожаю. На бульбах хвороба проявляється у вигляді свинцево-сірих плям. Тканина бульби під плямою буріє, але не розм’якає (суха гниль). Заходи боротьби: обробка бордоською ридиною (мідний купорос з вапном), використовуються фунгіциди. Хороший ефект дає селекція стійких протифітофторових сортів.

Фітофтора – гетероталічний гриб, тому статевий процес має місце там, де знаходиться міцелій різних статевих знаків. В Європі він розвивається тільки в безстатевій стадії.

Крім картоплі гриб уражає і томати і деякі бур’яни з родини пасльонових, на листях і плодах томатів виникають бурі плями, що робить їх непридатними до їжі.

РОДИНА ПЕРОНОСПОРОВІ– Peronosporaceae

Виключно паразити вищих наземних рослин(соняшнику, тютюну, бавовника, пасльонових, дикорослих складноцвітих, буряку, капусти тощо). З’являються навесні, вражають органи рослин на різних стадіях їх розвитку. Для пероноспорових характерні гаусторії. Типовими є роди Плазмопара – Plasmopara та Пероноспора – Peronospora. Плазмопара паразитує на різних родинах. Плазмопара виноградна - P viticola, паразитує на винограді, викликаючі мільдію винограду. Вперше з’явилася на півдні Франції, швидко поширилась на виноградарські райони. Гриб уражає листя, пагони, плоди,, вусики. Ураження відбувається крізь продихи, всерединні тканини листка розвивається міжклітинний міцелій з куликоподібними гаусторіями. Спочатку на верхній стороні уражених листків з’являються жовтуваті або блідо-зелені маслянисті плями, а з зворотної сторони – пушок білого кольору, який складається з конідієносців з конідіями. В кінці вегетації з’являються ооспори, що зимують на опалих листях. Весною перше проростання ооспор і перше ураження спостерігається при температурі не нижче 13С і при вологості вище 95%. Чим вище температура, тим коротший інкубаційний період, тобто від моменту зараження до появи нових конідієносців з конідіями.

Найбільш наявними методами боротьби з мільдію винограду - обприскування бордоською ридиною. Необхідно восени знищувати рослинні залишки, в яких зимують ооспори.

РОДИНА ЦИСТОПОВІ (АЛЬБУГОВІ) –Cystopaseae (Albugaceae)

Викликають ваду, здуття, викривлення того чи іншого органу. Спочатку гриб ніби стимулює розвиток рослини хазяїна. Типовим є рід альбуго, поширений на всій Землі, нараховує 10 видів. Вражає рослини родини хрестоцвітих, інші паразитують на складноцвітих, амарантових, портулакових тощо.

КЛАС ЗИГОМІЦЕТИ – Zygomycetes

Об’єднує більш 500 видів сапрофітних та паразитних видів, які ведуть наземний спосіб життя і лише деякі вторинно перейшли до водного способу життя. Міцелій добре розвинутий, несептований у порядку мукорових і септований у порядку ентомофторових.

Назва класу виникла у зв’язку з типом статевого процесу-зигогамії, який є гаметангіогамним. Він складається зі злиття двох не диференційованих клітин – гаметангією- одного або різних таломів і утворення зигоспори. Гаметангії відокремплюються від несучих гіф перетинкою, їх вміст складається з цитоплазми і декількох ядер. Рідше гаметангії одноядерні. Утворившись в результаті зливання, кулькоподібная зигоспора має багатошарову оболонку з виступом в зовнішньому шарі.В зигоспорі проходить зливання ядер. Після періоду спокою в ньому відбувається редукційний поділ диплоїдних ядер, після якого виростає коротка гіфа зі спорангієм на верхівці. Спорангій називається зародковим, в ньому утворюються різнорідні спори зі знаком + та -, які розвиваються в гетероталічний міцелій. У деяких зигоміцетів міцелій гомоталічний, двостатевий, знаками + та - позначаються різні ділянки цього міцелію.

Для зигоміцетів характерні:

1. Зигогамний статевий процес. Суть його полягає в тому, що між гіфами одного або різних міцеліїв утворюються поперечні вирости – зигофори, які відділяють на кінцях багатоядерні клітини – гаметангії, при злитті яких утворюється зигота. Вміст гаметангіїв не диференційований.

2. Безстатеве розмноження спорангієспорами або конідіями.

3. В клітинній оболонці міститься хітин та хітозан.

Виділяють два порядки: Мукорові та Ентомофторові.

ПОРЯДОК МУКОРОВІ – Mucorales нараховують біля 400 сапрофітних, рідше паразитних видів. Типовим є мукор, відомий під назвою білої або головчастої плісняви. Він розвивається на органічних субстратах у вигляді білого пушку. Міцелій добре розвинений, гіфи розгалужені, багатоядерні. В молодому стані він білій, по мірі старіння чорніє, утворює довгі тонкі спорангієносці зі спорами. Спорангієносець вдається в порожнину спорангію колонкою, яка у різних виді має неоднакову форму. Форма колонки є систематичною ознакою. Спори різноманітні за формою, що також є систематичною ознакою. Вони проростають ростковою трубкою, яка швидко розростається, утворюючи міцелій. Крім ендогенних спор у мукорових буває конідіальне спороношення.

Більшість мукорових грибів – сапрофіти, тільки деякі з них ведуть паразитичний образ життя, паразитуючи в основному на грибах. Мукорові постійно існують в ґрунті, де беруть участь в процесах розкладу органічних речовин, особливо білкових речовин рослинного походження. При цьому проходить збагачення ґрунту амонійним азотом. Субстратом для мукорових служать екскременти травоїдних тварин, особливо послід гризунів, коней. Розвивається він на кормах, харчових продуктах, що викликає їх псування.

Деякі мукорові гриби мають високу ферментативну активність, завдяки чому їх використовують як компонент закваски («китайські дріжджі»), для виробництва бродильних продуктів харчування, спирту з картоплі (мукорові дріжджі), органічних кислот.

Деякі мукорові патогенні, викликають захворювання легень у людини, іноді поражають центральну нервову систему і органи чуття людини, що називають дерматомікози.

Дуже цікавим є род пілобус-Pilobus, який розвивається на гною і має грушоподібні спорангієносці. В них в результаті реакції глікогенного бродіння, створюється великий тургорний тиск і при дозріванні спор кришка відкидається, спори розсіються на відстань до 2м. Інші представники: Фікоміцес-Phycomyces, Мукорові дріжджі –Mucor racemosus, Абсидія – Absidia.

Все люди от природы наделены разными типами телосложения. Есть те, кто может есть сколько угодно и не поправляться. Есть те, у кого сильное и выносливое тело – но все излишества в еде оно запасливо откладывает во всех возможных местах. Есть и те, кто от рождения склонен к полноте и малоподвижному образу жизни. В индийской медицине – Аюрведе – эти типы называются «дошами». Считается, что в каждом человеке представлены все три доши: вата (ветер), питта (желчь) и капха (слизь), но в разном процентном соотношении.

В моем организме преобладает Питта, это мне досталось по наследству вместе со всеми пищевыми привычками. Все детство и юность (до 18 -19 лет) я ела все, что мне хотелось – и в огромных количествах. Например, мы с моим лучшим другом могли съесть по пачке пельменей на каждого. Или вот еще, мое любимое блюдо у бабушки (несколько лет я жила у нее, и ела это минимум три раза в день): огромная тарелка жареной в масле картошки, две куриные ноги, майонез, белый хлеб, несколько соленых огурцов и обязательно – шоколадка «Альпенгольд» на десерт.

В моей семье все любили поесть жирно, вкусно, без хлеба за стол не садились – и естественно, на моих старших поколениях это отразилось не лучшим образом. Мой папа, который на первом курсе был очень щуплым юношей, уже к 35 годам весил за 100 кг. Мой младший брат весил около 100 уже к окончанию школы.

Естественно, никакая любовь к спорту в нашей семье с детства не прививалась. Самый активный отдых для нас – это рыбалка. Все школьные годы я прогуливала физкультуру, потому что моя бабушка преподавала на спортфаке и мои учителя были ее учениками. Я получила вечное освобождение! А вот курить я начала в 12 лет, и к окончанию школы мне едва хватало целой пачки на один день.

Телом своим я была полностью довольна – пока мой организм рос, я была щуплым подростком, как мой папа. Но стоило мне перешагнуть порог совершеннолетия, как халява закончилась. Сыграл свою роль и стресс перед поступлением в университет – я сидела над учебниками, не переставая есть ни на минуту.

Когда я сдала свой первый – и самый сложный – вступительный экзамен, мы с лучшим другом отправились в парк, отмечать победу. У входа в парк есть церковь, и на тропинке, у ее входа, сидел безногий и просил подаяния:

- У нас ничего нет! – весело ответила я, - Мы бедные студенты!

- Ничего себе бедные студенты, задницу-то какую отъела! – пробурчал мне в ответ бомж.

Я выпала в осадок. Это он что, про меня?

У меня никогда не было проблем с самооценкой, с друзьями, с личной жизнью. И только тогда я в первый раз я почувствовала свою беспомощность перед собственным внешним видом – оказалось вдруг, что тело мое слабое, дряблое и водянистое. На моих ногах и боках было столько жира, что я не влезала в свои старые вещи. Когда я садилась, мне приходилось заправлять свой живот в джинсы, чтобы он не висел поверх ремня.

Так и начался мой путь – с большого отчаяния и полного непонимания, что мне со всем этим делать. В то время фитнес-клубы были чем-то заоблачным, доступным только очень богатым людям. Журналы типа Комсомольской Правды печатали диеты Ларисы Долиной и даже анорексия была чем-то очень экзотическим. Хорошо, что уже был интернет, и тогда еще он не был забит рекламными статьями разных похудательных средств, и найти множество полезных советов было гораздо легче, чем сейчас.

После первого курса я попала на практику на телеканал «Россия», в редакцию передачи «про здоровье». Кроме меня там работали три девочки – и все они были озабочены своим внешним видом. Они «следили за собой». До этого я в основном проводила время с теми, кто предпочитал вредить своему здоровью самыми изобретательными методами – алкоголь, наркотики и ежедневный рацион типа «хотдог – сникерс –шаурма. В хорошей компании моих коллег дело пошло. Я отказалась от хлеба, майонеза, сладкого, записалась в бассейн, стала каждый день делать упражнения и достаточно быстро похудела.

Тем не менее, в моей жизни оставалось еще много вредных привычек, которые мешали мне поддерживать ту форму, в которой мне было комфортно. Да, я люблю вкусно и обильно поесть. Да, я не люблю заниматься спортом. Да, я люблю курить, пить и употреблять наркотики. Почему я должна отказываться от этого?

У Влади есть хорошие строчки: «О борьбе моей природы с моей волей. Победы нет, или есть, но я ей не доволен». Мой перфекционизм встретился с моей ленью. И все эти годы между ними идет битва не на жизнь, а насмерть.

Когда к Alai Oli (моей группе) пришла первая популярность, я стала получать много писем и сообщений с вопросом: «Что ты делаешь, чтобы так выглядеть?» «Как ты питаешься?», «какие упражнения ты делаешь?». Или например такие: «Почему я не ем ничего практически, но не худею?!».

Мне сразу хотелось ответить – ведь за пять лет работы над собой у меня накопился целый вагон знаний, опыта и моих собственных ошибок. За моими плечами были и долгосрочные низкокалорийные диеты (я ела не больше 1200 в день), и изнурительные многочасовые пробежки каждый день, жиросжигающие спортивные добавки, ежедневные тренировки в фитнес-клубе, и даже опыт лечебного голодания – эти методы не эффективны, и быстрое действие их обманчиво, организм адаптируется и начинает набирать от любой лишней крохи. Можно похудеть быстро и легко, да! Но если ты ничего не изменишь в своей голове – тебе никогда не удасться удержать результат.

Первое, что мне пришлось принять – это необходимость двигаться. Моими друзьями стали велосипед, сноуборд и бег. Каждое утро я начинала с упражнений на пресс. Уже позже я начала заниматься йогой и влюбилась в нее – до сих пор я никогда не уезжаю из города без коврика.

Осенью 2010 года я случайно наткнулась на видео Bodyrock.tv, где девушка Зузанна учила людей, как достичь лучшей формы в жизни. Я считала себя человеком с хорошей спортивной подготовкой, но попробовав ее упражнения, я «умерла» на первой же минуте. Это бросило мне вызов, и я начала делать ее тренировки каждый день. Очень быстро (всего за пару месяцев) я достигла лучшей формы в своей жизни! У меня появился долгожданный рельеф и «сухость». Естественно, я строго следила за своим питанием. Мой прежний опыт и новое открытие метода «интервальных тренировок» стали тем самым эффективным и рациональным способом сохранять свою форму, не теряя здоровье и результат.

Первой моей «ученицей» стала Алина Пязок, выполняя мои рекомендации по питанию (ведение дневника питания, ежедневная его «сдача» мне, отказ от некоторых продуктов, контроль порций и перераспределение продуктов по времени суток) она похудела на 10 кг чуть больше чем за 2 месяца. Она не выполняла интервальные тренировки, из-за очень плохой физической подготовки. Для нее я придумала свой способ: каждый день ей нужно было пробегать один раз вокруг Таврического Сада (около 2 км). Сначала она не могла пробежать и 20 метров. Она бежала 10 секунд, потом 20 секунд шла и снова 10 – бежала. Каждый день результат ее улучшался, и через два месяца она спокойна пробегала 2 круга! Кроме того, каждый день она делала упражнения на свои проблемные зоны.

Я поняла, что этот способ работает даже в самых безнадежных случаях. Главное – это иметь мотивацию, поддержку извне, четкий план действий и хорошую компанию. Одному все это делать очень тяжело, особенно если в твоем окружении люди предпочитают «нездоровый образ жизни».

В январе 2011 года мы создали блог fat-is-dead, где ежедневно я выкладывала пост и и тренировку «на сегодня», которую я выполняла сама, или с кем-нибудь из своих друзей. В комментариях люди писали свой дневники питания и результаты тренировок. Через несколько месяцев они начали присылать свои фотографии с результатами. Мы были в шоке!!! Тогда же родилось и название #sekta – те, кто выполнял тренировки и делились своими результатами в твиттере, подписывали сообщения этим тегом. Названия упражнений были понятны только тем, кто в теме. Остальным это казалось странным набором слов и нас обзывали «сектой»).

Этот способ действительно помогал многим – на фотографиях «до» мы видели дряблые и немощные тела, на фотографиях «после» – спортивных, прокаченных ребят, стройных девушек с рельефными мышцами.. И все писали «Спасибо, тело это не главное, что я нашел здесь. Я стал другим человеком».

Дисциплина и нравственность всегда идут рука об руку. Ты начинаешь с себя, и мир вокруг тебя меняется. Но это не простой путь, не каждому хватает сил идти по нему. Да, действительно, много фотографий с невероятными результатами. Но тех, кто начинал и бросил все на пол пути, было гораздо больше. Есть люди, у которых так и не случилось фотографии «после».

Одному это делать сложно. Сложно каждый день находить в себе мотивацию продолжать, сложно разобраться во всем огромном объеме информации, который накопился за эти годы даже в нашем блоге fat-is-dead. Люди приходили к нам и не знали, с чего начать. Из-за большого количества концертов и перемещений я больше не могла вести блог, и это делали другие ребята – те, кто дошел до своей «цели» - они хотели помогать другим сделать то же самое.

Я мечтала, что однажды мы откроем свой #sekta – центр, бойцовский клуб вне интернета, где мы будем каждый день встречаться и делать наши тренировки, вместе бороться с искушениями, делится радостью и вдохновляться результатами друг друга.

Сейчас эта мечта стала реальностью. У нас есть две школы – в Москве и в Питере, каждый понедельник стартует новая дистанционная группа, где все обучение проходить в онлайн-формате, все так же, как было изначально – люди из разных точек земного шара каждый день делают ЭТО, и имеют возможность чувствовать поддержку тех, кому так же тяжело, и тех, кто уже прошел этот путь.

Все кураторы, которые работают на онлайн и оффлайн отделениях #sekta сами выполняют ВСЁ, чему учат людей. То есть вы можете в любой день попросить у куратора его дневник питания или спросить, как ему далась тренировка.

Мы предлагаем вам попробовать то, что выполняем сами.