Міркування міркування

Істинні Істинний    
Принаймні один хибний Істинний    
Істинні Хибний    
Принаймні один хибний Хибний    

20. Чому науку логіку називають “ формальною ”?

21. Охарактеризуйте відношення логічного слідування і його значення для вирішення проблеми правильності міркувань.

22. У чому полягає нормативний характер логіки?

23. Проко­ментуйте тези:

(а) „Логіка - це наука не про існуюче, а про належне”.

(б) „Необхідний харак­тер логічних законів - це не та необхідність, яка притаманна, наприклад, законам гравітації”.

24. Чому дослідження формальною логікою правильних міркувань передбачає не лише їх опис, але й можливість їх конструювання? Чи є логіка емпіричною наукою?

25. Що таке „ висловлювання ”? Які висловлювання вважають істинними/хибними? Які існують способи встановлення істинності/хибності висловлювань?

26. Які висловлювання вважають логічно істинними, логічно хибними і логічно недетерміиованими?

27. До якого типу висловлювань (логічно істинні, логічно хибні, логічно недетерміновані) належать запропоновані висловлювання. Відповідь обгрунтуйте.

(а) „Усі філософи - скептики і деякі філософи не є скептиками”.

(б) „Кількість книг у ЦНБ ім. В.Вернадського є пар­ним числом”.

(в) „Кентаври існують або вони не існують”.

28. Що таке „ логічний закон ” і „ логічна суперечність ”?

29. Охарактеризуйте закони суперечності, виключеного третього, тотожності, достатньої підстви.

30. На якій підставі виділяють демонстративні та правдо­подібні міркування? Що є суттєвою ознакою демонстративних мір­кувань?

31. У чому полягає специфіка міркувань за аналогією?

32. На якій підставі виділяють теоретичні і практичні мірку­вання? Наведіть приклади теоретичних і практичних мірку­вань.

33. Уявіть лоцмана, що веде корабель через океан, астро­нома, який споглядає зірки, і астролога, що створює горос­коп. Припустимо, що кожен з них міркує: „Сіріус з'явився над Кассіопеєю”. В яких випадках міркування будуть теоре­тичними, а в яких - практичними? Відповідь обгрунтуйте (Ишмуратов А. Т. Логический анализ практических рассуждений. - К.: Наук, думка, 1987. - с.7).

34.У чо­му по­ля­га­ють фу­н­к­ції при­ро­д­них мов? У чо­му по­ля­гає спе­ци­фі­ч­ний ін­те­рес ло­гі­ки до при­ро­д­ної мо­ви?

35. Як спів­від­но­сять­ся між со­бою по­нят­тя: „ при­ро­д­на мо­ва ”, „ шту­ч­на мо­ва ”, „ фо­р­ма­лі­зо­ва­на мо­ва ”?

36. Яка ме­та ство­рен­ня фо­р­ма­лі­зо­ва­них мов?

37. Про­ко­ме­н­туй­те те­зи:

(а) „Фо­р­ма­лі­зо­ва­ні мо­ви не ство­рю­ють для за­мі­ни мов при­ро­д­них”.

(б) „Фо­р­ма­лі­зо­ва­ні мо­ви - це спро­ще­ні фра­г­ме­н­ти мов при­ро­д­них”.

38. Що та­ке „ си­н­та­к­сис ме­та­мо­ви ” і „ се­ма­н­ти­ка ме­та­мо­ви ”? Ви­зна­ч­те фо­р­ма­лі­зо­ва­ну мо­ву із ура­ху­ван­ням цих по­нять. Оха­ра­к­те­ри­зуй­те за­га­ль­ну схе­му по­бу­до­ви фо­р­ма­лі­зо­ва­ної мо­ви.

39. У чо­му по­ля­гає сут­ність ме­то­ду фо­р­ма­лі­за­ції? Що озна­чає фо­р­ма­лі­за­ція в ши­ро­ко­му зна­чен­ні і фо­р­ма­лі­за­ція у ву­зь­ко­му зна­чен­ні?

40. Чо­му се­ре­ди­ну — кі­нець 19 ст. і по­ча­ток 20 ст. вва­жа­ють по­ча­т­ком но­во­го ета­пу роз­ви­т­ку ло­гі­ч­них знань?

41. Як спів­від­но­сять­ся між со­бою по­нят­тя: „ формальна ло­гі­ка ”, „ тра­ди­цій­на ло­гі­ка ”, „ су­ча­с­на ло­гі­ка ”, „ кла­си­ч­на ло­гі­ка ”, „ си­м­во­лі­ч­на ло­гі­ка ”, „ ма­те­ма­ти­ч­на ло­гі­ка ”, „ не­к­ла­си­ч­на ло­гі­ка ”?

42. Коротко оха­ра­к­те­ри­зуй­те зв'я­з­ки ло­гі­ки з ін­ши­ми на­у­ка­ми (на­при­клад, з лі­н­г­ві­с­ти­кою, фі­ло­со­фі­єю, ма­те­ма­ти­кою, пси­хо­ло­гі­єю, пра­вом, со­ці­о­ло­гі­єю).

ТЕМА 2

Семінар 3 (2 год.)

1. Сфо­р­му­люй­те сут­тє­ві ха­ра­к­те­ри­с­ти­ки ло­гі­ки вис­ло­в­лю­вань.

2. Що та­ке „ дескри­п­ти­в­не ви­сло­в­лю­ван­ня”? Оха­ра­к­те­ри­зуй­те по­нят­тя „ре­чен­ня”, „су­джен­ня” і „ви­с­ло­в­лю­ван­ня”. Чи мо­жуть рі­з­ні ре­чен­ня ви­ра­жа­ти од­не су­джен­ня і, на­впа­ки, чи мо­ж­на ви­ра­жа­ти рі­з­ні су­джен­ня за до­по­мо­гою од­но­го ре­чен­ня? На­ве­діть від­по­ві­д­ні при­кла­ди.

3. Що скла­дає зна­чен­ня і смисл ви­сло­в­лю­ван­ня?

4. У чо­му по­ля­гає сут­ність прин­ци­пу дво­зна­ч­но­с­ті?

5. У чо­му по­ля­гає від­мін­ність між про­с­ти­ми і скла­д­ни­ми ви­сло­в­лю­ван­ня­ми? На­ве­діть відповідні при­кла­ди.

6. Які ви­сло­в­лю­ван­ня вва­жа­ють аб­су­р­д­ни­ми? На­ве­діть при­кла­ди аб­су­р­д­них ви­сло­в­лю­вань.

7. Про­ко­ме­н­туй­те текст:

„— Ду­же ва­ж­ли­вий фа­ку­ль­тет Сми­с­ло­за­не­па­ду або Не­мо­ж­ли­во­с­тей. На­при­клад, Ци­ган­сь­ке мі­с­то­в­по­ря­д­ку­ван­ня або Ац­тек­сь­кі хі­п­пі. [...] Го­ло­вне в ко­ж­ній ди­с­ци­п­лі­ні — це ро­зу­мін­ня ко­ре­нів її без­глу­з­до­с­ті, а у ви­па­д­ку Сми­с­ло­за­не­па­ду — ці­л­ко­ви­тої не­мо­ж­ли­во­с­ті. Як при­клад мо­ж­на на­ве­с­ти по­діл на мор­фе­ми зна­ків аз­бу­ки Мо­р­зе, іс­то­рію сіль­сь­ко­го го­с­по­дар­с­т­ва в Ан­та­р­к­ти­ді, іс­то­рію жи­во­пи­су на ос­т­ро­ві Па­с­хи, су­час­ну шу­мер­сь­ку лі­те­ра­ту­ру, ас­си­ро-­ва­ви­лон­сь­ку фі­ла­те­лію, вве­ден­ня по­слу­ху в си­с­те­му Мо­н­тес­со­рі, тех­но­ло­гію ви­го­то­в­лен­ня ко­ліс в ім­пе­рі­ях до­ко­лу­м­бо­во­го пе­рі­оду, ство­рен­ня об­ра­зів в аз­бу­ці Брай­ля, фо­не­ти­ку ні­мих фі­ль­мів...

— А що ви ска­же­те про пси­хо­ло­гію по­ве­ді­н­ки на­тов­пу в пу­с­те­лі Са­ха­ра? [...]

— Так що ж ми роз­мі­с­ти­ли у роз­ді­лі Сми­с­ло­вих Су­пе­ре­ч­но­с­тей, який я ні­як не мо­жу знай­ти? [...]

— У роз­ді­лі Сми­с­ло­вих Су­пе­ре­ч­но­с­тей, як за­сві­д­чує са­ма йо­го на­зва, ми роз­мі­с­ти­ли ви­вчен­ня пред­ме­тів із вза­є­мо­-ви­к­лю­ча­ю­чим сми­с­лом. То­му я вва­жаю, що „Мі­с­то­в­по­ря­д­ку­ван­ня у ци­ган” тре­ба бу­ло б вклю­чи­ти са­ме сю­ди...

– Ні, — за­пе­ре­чив Бе­ль­бо, — ли­ше в то­му ви­па­д­ку, ко­ли б іш­ло­ся про мі­с­то­в­по­ря­ду­ван­ня у ко­чі­в­них на­ро­дів. Сми­с­ло­за­не­пад до­слі­джує те­о­ре­ти­ч­ну не­мо­ж­ли­вість, а Сми­с­ло­ві Су­пе­ре­ч­но­с­ті — не­мо­ж­ли­вість, на­яв­ну в са­мих те­р­мі­нах.

— По­ди­ви­мо­ся. Що ми вне­с­ли до Сми­с­ло­вих Су­пе­ре­ч­но­с­тей? Ага, ось: ре­во­лю­цій­не тво­рен­ня, ста­ти­ч­на ди­на­мі­ка, Ге­ра­к­лі­то­ва ста­ти­ка, спа­р­тан­сь­ка роз­ні­же­ність, за­кла­ди на­род­ної олі­га­р­хії, іс­то­рія не­від­тво­рю­ва­них тра­ди­цій, та­в­то­ло­гі­ч­на ді­а­ле­к­ти­ка.

Я від­чув не­об­хід­ність зро­би­ти і свій вне­сок:

— Чи мо­жу я за­про­по­ну­ва­ти Гра­ма­ти­ку по­ми­лок?

— Чу­до­во, чу­до­во! — ви­гу­к­ну­ли оби­д­ва і зро­би­ли від­по­ві­д­ний за­пис”

(Умбе­р­то Эко. Ма­я­т­ник Фу­ко. - К.: Фі­та, 1995. - С. 89-90).

8. Оха­ра­к­те­ри­зуй­те стру­к­ту­ру і при­зна­чен­ня син­та­к­си­су ме­та­мо­ви і се­ма­н­ти­ки ме­та­мо­ви ло­гі­ки ви­сло­в­лю­вань.

9. Що вхо­дить до скла­ду ал­фа­ві­ту мови ло­гі­ки ви­сло­в­лю­вань?

10. Дай­те ви­зна­чен­ня фо­р­му­ли ло­гі­ки ви­сло­в­лю­вань. Чо­му ко­ре­к­т­ні­ше го­во­ри­ти про ви­зна­чен­ня схем фо­р­мул ло­гі­ки ви­сло­в­лю­вань?

11. Чо­му ви­зна­чен­ня фо­р­мул ло­гі­ки ви­сло­в­лю­вань є ефе­к­ти­в­ним?

12. Се­ред за­про­по­но­ва­но­го пе­ре­лі­ку за­зна­ч­те фо­р­му­ли ло­гі­ки ви­сло­в­лю­вань:

(а) р ~ q; (г) "х(Gx É Hх);

(б) р v ~ q; (д) 2 + 2 = 4;

(в) р6 v ~ q3 (е) p q É.

13. Опи­шіть про­це­ду­ру „ пе­ре­к­ла­ду ” мі­р­ку­вань при­ро­д­ної мо­ви на мо­ву ло­гі­ки ви­сло­в­лю­вань.

14. Ви­ра­зіть за до­по­мо­гою мо­ви ло­гі­ки ви­сло­в­лю­вань мі­р­ку­ван­ня при­ро­д­ної мо­ви:

(а) „А­на­то­лій за­ли­шить­ся і він або Юрій бу­дуть че­ка­ти”.

(б) „А­на­то­лій за­ли­шить­ся і бу­де че­ка­ти або Юрій бу­де че­ка­ти”.

(в) „Я­к­що в цьо­му ро­ці бу­де за­су­ха, то як­що бу­дуть ура­га­ни — ча­с­ти­на на­се­лен­ня ос­т­ро­ва емі­г­ру­є”.

(г) „Я­к­що уве­че­рі бу­де ту­ман, то Ми­ко­ла або за­ли­шить­ся вдо­ма, або бу­де зму­ше­ний ско­ри­с­та­ти­ся та­к­сі”.

(д) „Ні Пів­ніч, ні Пів­день не здо­бу­ли пе­ре­мо­ги в гро­ма­дян­сь­кій вій­ні”.

(е) „Я­к­що мі­с­тер Джонс ща­с­ли­вий, то мі­сіс Джонс не­ща­с­ли­ва, і як­що мі­с­тер Джонс не­ща­с­ли­вий, то мі­сіс Джонс ща­с­ли­ва”.

(є) „Я­к­що „Спа­р­так” або „Ба­ва­рі­я” про­гра­ють, а „Ди­на­мо” ви­грає, то „Па­рі Сен Же­р­мен” втра­тить пе­р­ше мі­с­це і, крім то­го, Ан­д­рій про­грає па­рі”.

(ж) „Пше­ни­ця збе­ре­жеть­ся то­ді і тіль­ки то­ді, ко­ли мі­не­ра­ль­ні до­б­ри­ва бу­дуть ро­зу­м­но ви­ко­ри­с­та­ні; як­що пше­ни­ця не збе­ре­жеть­ся, то фе­р­ме­ри зба­н­к­ру­ту­ють і за­ли­шать свої фе­р­ми”.

(з) „Я­к­що я зби­ра­ю­ся по­ма­н­д­ру­ва­ти в Ка­р­па­ти то­ді і тіль­ки то­ді, ко­ли скла­ду всі іс­пи­ти, то. як­що я не скла­ду всі іс­пи­ти, то за­ли­шу­ся у Ки­є­ві”.

(и) „Я­к­що Джонс за­хво­ріє або Сміт бу­де у від­ря­джен­ні, то уго­да не бу­де під­пи­са­на, а ди­ре­к­то­ри не зу­стрі­нуть­ся і не ви­зна­чать при­бу­ток, як­що Ро­бі­н­сон не сха­ме­неть­ся і не ві­зь­ме спра­ву під ко­нт­роль”.

15. Здій­с­ніть „пе­ре­к­лад” (яко­мо­га бли­ж­че до по­всяк­ден­но­го вжи­ван­ня) на укра­ї­н­сь­ку мо­ву:

(а) „ ~ (по­тяг ви­ру­шив із за­пі­з­нен­ням & ~ по­тяг при­був із за­пі­з­нен­ням)”.

(б) „ ~ по­тяг ви­ру­шив із за­пі­з­нен­ням & ~ по­тяг при­був із за­пі­з­нен­ням”.

(в) „ ~ по­тяг ча­с­то при­бу­ває із за­пі­з­нен­ням”.

(г) „ ~ бі­ль­шість по­тя­гів при­бу­ває із за­пі­з­нен­ням”.

16. Здій­с­ніть пе­ре­к­лад на при­ро­д­ну мо­ву за­зна­че­них фо­р­мул, за умо­ви, що: с – „сьо­го­д­ні яс­но”; r – „сьо­го­д­ні йде дощ”; s – „сьо­го­д­ні йде сніг”; у – „вчо­ра бу­ло хма­р­но”.

(a) с É ~ (r & s).

(б) у «с.

(в) y & (c v ~ r).

(г) (y É r) v c.

(д) с É (~ (r & s) v y).

(e) (c «r) & (~ c v y).

17. Ви­ра­зіть за до­по­мо­гою мо­ви ло­гі­ки ви­сло­в­лю­вань за­зна­че­ні ре­чен­ня при­ро­д­ної мо­ви, за умо­ви, що: р – „ме­та по­ка­ран­ня - за­ля­ку­ван­ня”; q – „сме­р­т­на ка­ра - ефе­к­ти­в­ний за­сіб за­ля­ку­ван­ня”; r – „сме­р­т­на ка­ра по­ви­нна іс­ну­ва­ти”; s – „сме­р­т­на ка­ра іс­нує в багатьох країнах”; t – „ме­та по­ка­ран­ня - по­мста”.

(а) „Я­к­що ме­тою по­ка­ран­ня є за­ля­ку­ван­ня, а сме­р­т­на ка­ра є ефе­к­ти­в­ним за­со­бом за­ля­ку­ван­ня, то сме­р­т­на ка­ра по­ви­нна іс­ну­ва­ти”.

(б) „Сме­р­т­на ка­ра не є ефе­к­ти­в­ним за­со­бом за­ля­ку­ван­ня, хо­ча во­на іс­нує в багатьох країнах”.

(в) „Сме­р­т­на ка­ра не по­ви­нна іс­ну­ва­ти, як­що во­на не є ефе­к­ти­в­ним за­со­бом за­ля­ку­ван­ня, за умо­ви, що за­ля­ку­ван­ня не с ме­тою по­ка­ран­ня”.

(г) „Я­к­що по­мста, але не за­ля­ку­ван­ня, є ме­тою по­ка­ран­ня, то сме­р­т­на ка­ра не по­ви­нна іс­ну­ва­ти”.

(д) „Сме­р­т­на ка­ра по­ви­нна іс­ну­ва­ти, не­зва­жа­ю­чи на­віть на те, що во­на не є ефе­к­ти­в­ним за­со­бом за­ля­ку­ван­ня, за умо­ви, що ме­тою по­ка­ран­ня є по­мста ра­зом із за­ля­ку­ван­ням”.

18. Яким чи­ном вста­но­в­лю­ють зна­чен­ня іс­тин­но­с­ті скла­д­но­го ви­сло­в­лю­ван­ня?

19. Оха­ра­к­те­ри­зуй­те ко­жен ло­гі­ч­ний спо­лу­ч­ник. По­бу­дуй­те від­по­ві­д­ні таб­ли­ці іс­тин­но­с­ті. Спробуйте вста­но­вити кі­ль­кість мо­ж­ли­вих про­по­зи­цій­них спо­лу­ч­ни­ків для двох ар­гу­ме­н­тів (дво­зна­ч­них фу­н­к­цій іс­тин­но­с­ті).

20. Порівняйте ло­гі­ч­ні і гра­ма­ти­ч­ні спо­лу­ч­ни­ки.

21. Наведіть приклади граматичних сполучників, що не є сентенційними. Наведіть приклади сентенційних граматичних сполучників, що не є істинно-функціональними. Чи будуть запропоновані сентенційні випадки граматичних сполучників істиннісно-функціональними? Відповідь обгрунтуйте.

(а) „Випадково, що …”.

(б) „ … для того, щоб …”.

(в) „Ні …, ані …”.

22. Оха­ра­к­те­ри­зуй­те ло­гі­ч­ні спо­лу­ч­ни­ки ме­то­дом ана­лі­ти­ч­них пра­вил.

23. У чо­му по­ля­гає від­мін­ність між стро­гою і не­стро­гою ди­з'ю­н­к­ці­єю? На­ве­діть від­по­ві­д­ні при­кла­ди. Ди­з'ю­н­к­ція р v q є іс­тин­ною; q — хи­б­не. Яким є зна­чен­ня іс­тин­но­с­ті р? Чи за­ле­жить від­по­відь на це за­пи­тан­ня від ха­ра­к­те­ру стро­го­с­ті ди­з'ю­н­к­ції?

24. У чо­му по­ля­гає від­мін­ність між до­ста­т­ньою, не­об­хід­ною, до­ста­т­ньою і не­об­хід­ною умо­вою? Від­по­відь про­ілю­с­т­руй­те при­кла­да­ми.

25. Не­хай (p É q) & (r «р) є іс­тин­ною фо­р­му­ло­ю. Чи бу­де (за ці­єї умо­ви) іс­тин­ним, що:

(а) р є не­об­хід­ною умо­вою для q.

(б) р є не­об­хід­ною умо­вою для r.

(в) р є до­ста­т­ньою умо­вою для r.

(г) р є до­ста­т­ньою умо­вою для q.

(д) r є до­ста­т­ньою умо­вою для q.

26. У за­зна­че­них тве­р­джен­нях вста­но­віть не­об­хід­ні, до­ста­т­ні, не­об­хід­ні і до­ста­т­ні умо­ви. Си­м­во­лі­ч­но ви­ра­зіть ло­гі­ч­ні фо­р­ми тве­р­джень, ко­ри­с­ту­ю­чись від­по­ві­д­ни­ми пропозиційними змінними: р, q і r.

(а) „Я­к­що Сер­гій ви­грав зма­ган­ня на ма­ра­фон­сь­кій ди­с­та­н­ції (р), то він офі­цій­но за­ве­р­шив за­біг на цій ди­с­та­н­ції (q)”.

(б) „Я­к­що Сер­гій (і тіль­ки він) за­ве­р­шив за­біг на ма­ра­фон­сь­кій ди­с­та­н­ції зі сві­то­вим ре­ко­р­дом (r), то Сер­гій ви­грав зма­ган­ня на цій ди­с­та­н­ції (p)”.

(в) „О­с­тап — чо­ло­вік Ган­ни (p), як­що Ган­на — дру­жи­на Ос­та­па (q)”.

27. Ви­ра­зіть за до­по­мо­гою мо­ви ло­гі­ки ви­сло­в­лю­вань за­зна­че­ні ре­чен­ня при­ро­д­ної мо­ви, за умо­ви, що: р – „Ми­ко­ла тан­цю­є”; q – „О­к­са­на тан­цю­є”;

r – „А­н­д­рій тан­цю­є”; s – „Ми­ко­ла ща­с­ли­вий”; t – „О­к­са­на ща­с­ли­ва”; u – „А­н­д­рій щас­ли­вий”.

(а) „Ми­ко­ла тан­цює, але Ок­са­на не тан­цю­є”.

(б) „Я­к­що Ми­ко­ла не тан­цює, то­ді Ок­са­на не бу­де ща­с­ли­во­ю”.

(в) „Те, що Ми­ко­ла тан­цює до­ста­т­ньо для то­го, щоб Ок­са­на бу­ла ща­с­ли­во­ю”.

(г) „Те, шо Ми­ко­ла тан­цює є не­об­хід­ним для то­го, щоб Ок­са­на бу­ла ща­с­ли­вою”.

(д) „Ми­ко­ла не бу­де тан­цю­ва­ти, як­що Ок­са­на не­ща­с­ли­ва”.

(е) „Я­к­що те, що Ми­ко­ла тан­цює є не­об­хід­ним для то­го, щоб Ок­са­на бу­ла ща­с­ли­вою, то­ді Ан­д­рій бу­де не­ща­с­ли­вим”.

(є) „Я­к­що Ок­са­на тан­цює, хо­ча Ми­ко­ла не­ща­с­ли­вий, Ан­д­рій тан­цю­ва­ти­ме”.

(ж) „Я­к­що ні Ми­ко­ла, ні Ан­д­рій не тан­цю­ють, Ок­са­на не­ща­с­ли­ва”.

(з) „О­к­са­на не­ща­с­ли­ва то­ді, ко­ли Ми­ко­ла або Ан­д­рій не тан­цю­ють”.

(и) „О­к­са­на бу­де ща­с­ли­вою, як­що Ми­ко­ла і Ан­д­рій тан­цю­ють”.

(і) „Хо­ча ні Ми­ко­ла, ні Ан­д­рій не тан­цю­ють, Ок­са­на ща­с­ли­ва”.

(ї) „Я­к­що Ан­д­рій тан­цює, то­ді, як­що Ок­са­на тан­цює, то Ми­ко­ла бу­де тан­цю­ва­ти та­кож”.

(й) „О­к­са­на бу­де ща­с­ли­вою, тіль­ки як­що Ан­д­рій ща­с­ли­вий”.

(к) „Ні Ми­ко­ла, ні Ан­д­рій не бу­дуть тан­цю­ва­ти, як­що Ок­са­на не­ща­с­ли­ва”.

(л) „Я­к­що Ок­са­на тан­цює тіль­ки то­ді, ко­ли Ан­д­рій тан­цює, і Ми­ко­ла тан­цює тіль­ки то­ді, ко­ли Ок­сана тан­цює, то Ми­ко­ла тан­цює ли­ше то­ді, ко­ли Ан­д­рій тан­цю­є”.

(м) „О­к­са­на бу­де тан­цю­ва­ти, як­що Ми­ко­ла або Ан­д­рій (але не оби­д­ва ра­зом) тан­цю­ють”.

(н) „Я­к­що Ми­ко­ла тан­цює і Ок­са­на та­кож тан­цює, але Ан­д­рій не тан­цює, то­ді Ок­са­на не бу­де ща­с­ли­вою, але Ми­ко­ла і Ан­д­рій бу­дуть ща­с­ли­ви­ми”.

(о) „О­к­са­на бу­де ща­с­ли­вою, як­що і тіль­ки як­що Ми­ко­ла ща­с­ли­вий”.

(п) „За умо­ви, що Ан­д­рій не­ща­с­ли­вий, Ми­ко­ла не бу­де тан­цю­ва­ти, як­що Ок­са­на не тан­цю­є”.

(р) „Я­к­що Ми­ко­ла тан­цює за умо­ви, що ко­ли він тан­цює, то і Ок­са­на тан­цює, то він тан­цю­є”.

28. Припустимо, що фо­р­му­ла р «q є хи­б­ною. Вста­но­віть зна­чен­ня іс­тин­но­с­ті фо­р­мул:

(а) р «~ q.

(б) ~ р «~ q.

29. Припустимо, що фо­р­му­ла р «q є іс­тин­ною. Вста­но­віть зна­чен­ня іс­тин­но­с­ті фо­р­мул:

(а) ~ р «q.

(б) ~ р «~ q.

30. Припустимо, що фо­р­му­ла p É q є іс­тин­ною, а р «q є хи­б­ною. Вста­но­віть зна­чен­ня іс­тин­но­с­ті фор­му­ли q É p.

31. Вста­но­віть зна­чен­ня іс­тин­но­с­ті р, q, r, s у на­ве­де­них ви­ра­зах, як­що ві­до­мо, що пе­р­ший і дру­гий ви­ра­зи є іс­тин­ни­ми, а тре­тій і че­т­ве­р­тий ви­ра­зи — хи­б­ні:

(а) „Я­к­що 10 — па­р­не чи­с­ло, то p”.

(б) „Я­к­що q, то 10 — не­па­р­не чи­с­ло”.

(в) „Я­к­що 10 — па­р­не чи­с­ло, то r”.

(г) „Я­к­що s, то 10 — не­па­р­не чи­с­ло”.

32. Чи мо­ж­на од­но­зна­ч­но вста­но­ви­ти зна­чен­ня іс­тин­но­с­ті фо­р­му­ли

~ (р v q) «(~ р & ~q), як­що ві­до­мо, що фо­р­му­ла р v q є іс­тин­но­ю.

Відпо­відь об­гру­н­туй­те.

33. За якою озна­кою у про­по­зи­цій­ній ло­гі­ці ви­ді­ля­ють ло­гі­ч­ні за­ко­ни, ло­гі­ч­ні су­пе­ре­ч­но­с­ті, ней­т­ра­ль­ні фо­р­му­ли.

34. За до­по­мо­гою яких ме­то­дів мо­ж­на вста­но­в­лю­ва­ти вид фо­р­му­ли? В чо­му по­ля­гає сут­ність ме­то­ду таб­лиць іс­тин­но­с­ті?

35. За до­по­мо­гою таб­лиць іс­тин­но­с­ті вста­но­віть зна­чен­ня іс­тин­но­с­ті фо­р­мул:

(a) p É q;

(б) ~ р É q;

(в) ~ (р É ~ q);

(г) (р É q) É р;

(д) р É (р v q);

(е) ~ (~ р v р);

(є) ~ q Ú ~ ~ (~ р «q);

(ж) ~ (~ р É (р É q));

(з) ~ (р & q) É ((q «р) v q);

(u) (р & (q v r)) «((p & q) v (p & r)).

36. В яко­му із чо­ти­рьох ви­па­д­ків:

(а) Ці­ни зро­с­та­ють, ін­фля­ція зро­с­тає;

(б) Ці­ни не зро­с­та­ють, ін­фля­ція зро­с­тає;

(в) Ці­ни зро­с­та­ють, ін­фля­ція не зро­с­тає;

(г) Ці­ни не зро­с­та­ють, ін­фля­ція не зро­с­тає;

тве­р­джен­ня „Ці­ни не зро­с­та­ють або ін­фля­ція не зро­с­та­є” бу­де іс­тин­ним? Дай­те від­по­відь, вра­хо­ву­ю­чи мо­ж­ли­вість тлу­ма­чен­ня спо­лу­ч­ни­ка „а­бо” в стро­го роз­ді­ло­во­му і в не­стро­го роз­ді­ло­во­му зна­чен­нях. В яких ви­па­д­ках (се­ред чо­ти­рьох за­зна­че­них) зна­чен­ня іс­тин­но­с­ті тве­р­джен­ня „Ці­ни не зро­с­та­ють або ін­фля­ція не зро­с­та­є” не бу­де за­ле­жа­ти від стро­го­с­ті спо­лу­ч­ни­ка “а­бо”?

37. На­ве­діть при­кла­ди:

(а) іс­тин­ної ім­плі­ка­ції з іс­тин­ним за­сно­в­ком;

(б) іс­тин­ної ім­плі­ка­ції з хи­б­ним ви­сно­в­ком;

(в) хи­б­ної ім­плі­ка­ції з хи­б­ним за­сно­в­ком;

(г) хи­б­ної ім­плі­ка­ції з іс­тин­ним ви­сно­в­ком;

(д) хи­б­ної ім­плі­ка­ції з хи­б­ним ви­сно­в­ком.

38. Оха­ра­к­те­ри­зуй­те па­ра­до­к­си ма­те­рі­а­ль­ної ім­плі­ка­ці­ї.

39. Про­ко­ме­н­туй­те ді­а­лог:

Ло­гік: От­же, з хи­б­но­го тве­р­джен­ня ви­пли­ває все що за­вгод­но.

Сту­дент: Бо­юсь, що я не зба­г­нув цьо­го.

Ло­гік: Це дій­с­но ду­же про­с­то. Ти впе­в­не­ний, що ні­чо­го не ро­зу­мі­єш?

Сту­дент: Все, в чо­му я впе­в­не­ний: як­що я ро­зу­мію це, то­ді я — ма­в­пя­чий ко­роль.

Ло­гік: У цьо­му ти пра­вий. (Смі­єть­ся)

Сту­дент: Чо­му Ви смі­є­те­ся?

Ло­гік: Бо ти все ж та­ки не ро­зу­мі­єш.

40. Спро­буй­те про­ко­ме­н­ту­ва­ти та­кий ви­па­док: „О­д­но­го ра­зу Бе­р­т­ран Ра­с­сел, об­го­во­рю­ю­чи про­бле­му умо­в­них ви­сло­в­лю­вань, за­зна­чив, що з хи­б­но­го ви­сло­в­лю­ван­ня ви­пли­ває все, що за­вгод­но. Спів­роз­мо­в­ник-­ске­п­тик за­пи­тав Рас­села: „Ви ма­є­те на ува­зі те, що як­що 2 + 2 = 5, то то­ді Ви - Па­па Рим­сь­кий?” Ра­с­сел від­по­вів стве­р­д­но і до сво­єї від­по­ві­ді до­лу­чив та­ке „до­ве­ден­ня”: При­пу­с­ти­мо, що 2 + 2 = 5. То­ді оче­ви­д­но, що від­ня­в­ши 2 від ко­ж­ної сто­ро­ни рі­в­нян­ня отри­ма­є­мо 2 = 3. По­мі­ня­є­мо мі­с­ця­ми 3 і 2. Від ко­ж­ної сто­ро­ни рі­в­нян­ня зно­ву від­ні­ме­мо 1. Отри­ма­є­мо но­ве рі­в­нян­ня: 2 = 1. От­же, як­що Па­па Рим­сь­кий і я - це двоє лю­дей і 2 = 1, то Па­па Рим­сь­кий і я є од­ним. От­же, я - Па­па Рим­сь­кий”.

41. Вста­но­віть зна­чен­ня іс­тин­но­с­ті тве­р­джен­ня „Я­к­що сьо­го­дні се­ре­да, то за­в­т­ра бу­де су­бо­та” для ко­ж­но­го дня ти­ж­ня. Чи знай­деть­ся та­кий день ти­ж­ня, ко­ли: (а) тве­р­джен­ня „Я­к­що сьо­го­дні по­не­ді­лок, то за­в­т­ра бу­де че­т­вер” бу­ло б іс­тин­ним?; (б) тве­р­джен­ня „Я­к­що сьо­го­дні по­не­ді­лок, то за­в­т­ра бу­де ві­в­то­рок” бу­ло б іс­тин­ним?; (в) тве­р­джен­ня „Я­к­що сьо­го­дні по­не­ді­лок, то за­в­т­ра бу­де се­ре­да” бу­ло б хи­б­ним?

42. Вста­но­віть вид фо­р­му­л:

(а) ~ (~ p v p) & q.

(б) p É (~ p É q).

(в) ~ ((p É q) & (q É ~ p)) É ~ p.

(г) ((p v q v r) & (~ p & ~ q)) É r.

(д) ((~ q É ~ p) & (q É (p & r))) É (p É r).

43. При­пу­с­ти­мо, що p — іс­тин­не, q — хи­б­не, r — хи­б­не. Не бу­ду­ю­чи по­вних таб­лиць іс­тин­но­с­ті, вста­но­віть (як­що це мо­ж­ли­во) зна­чен­ня іс­тин­но­с­ті фо­р­мул:

(а) (p v q) & r.

(б) p & (q v r).

(в) r É (p v s).

(г) p É (r É s).

(д) p É (r É s).

(е) (p v r) «(q & s).

(є) p «(q É (r v s)).

(ж) (p & q) É (r «s).

(з) (p «~q) v r v (s É m).

(и) (p & q) É (r É (s v m)).

44. Ві­до­мо, що р - іс­тин­не, q - хи­б­не, r - іс­тин­не, s - хи­б­не. На під­ста­ві ли­ше ці­єї ін­фо­р­ма­ції (не бу­ду­ю­чи по­вних таб­лиць іс­тин­но­с­ті) вста­но­віть (як­що це мо­ж­ли­во) зна­чен­ня іс­тин­но­с­ті фо­р­мул:

(а) ~ ((р v q) É (q v r)) É (r É р).

(6) (р É ~ q) & (r É s).

(в) ~ [p v (((q É r) & (r É ~ p)) & (~ p É (q & r)))].

(г) ((p & r) v (q & s)) É ~ ((p & s) v (q & r)).

Для ко­ж­ної з фо­р­мул, які (за да­них умов) на­бу­ва­ють зна­чен­ня „і­с­ти­на”, вста­но­віть, чи є во­ни ло­гі­ч­ни­ми за­ко­на­ми. Для ко­ж­ної з фо­р­мул, які (за да­них умов) на­бу­ва­ють зна­чен­ня „хи­бність”, вста­но­віть, чи є во­ни ло­гі­ч­ни­ми су­пе­ре­ч­но­с­тя­ми.

Семінар 4 (2 год.)

45. Яким чи­ном мо­ж­на ви­ко­ри­с­та­ти ме­тод ча­с­т­ко­вих (не­по­в­них) таб­лиць іс­тин­но­с­ті (ме­тод контр­п­ри­к­ла­ду) для вста­но­в­лен­ня то­го, чи є де­яка фо­р­му­ла (а) ло­гі­ч­ним за­ко­ном; (б) ло­гі­ч­ною су­пе­ре­ч­ні­с­тю; (в) ней­т­ра­ль­ною форму­лою?

46. Ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи ме­тод ча­с­т­ко­вих таб­лиць iс­тин­но­с­ті (ме­тод контр­п­ри­к­ла­ду), вста­но­віть, чи є фо­р­му­ли (а) - (г) та­в­то­ло­гі­я­ми; чи є фо­р­му­ла (д) ло­гі­ч­ною су­пе­ре­ч­ні­с­тю?

(а) (р «q) É ((r & p) «(q & r)).

(6) ~ q É (p «(~ p & q)).

(в) ((р v q) É r) É ((p É г) & (q É r)).

(г) (q «(~p v q)) É (p & ~q).

(д) ~ (p É q) & ~ (p É ~q).

47. Яку мно­жи­ну про­по­зи­цій­них спо­лу­ч­ни­ків вва­жа­ють аде­к­ва­т­ною (функціонально завершеною)?

48. З якою ме­тою ви­ко­ри­с­то­ву­ють ме­тод ана­лі­ти­ч­них таб­лиць? Які те­о­ре­ти­ч­ні і тех­ні­ч­ні при­пу­щен­ня зу­мо­в­лю­ють пра­во­мі­р­ність ме­то­ду ана­лі­ти­ч­них таб­лиць?

49. Ви­рі­шіть впра­ву (42) за до­по­мо­гою ме­то­ду ана­лі­ти­ч­них таб­лиць.

50. Які іс­ну­ють від­но­шен­ня між фо­р­му­ла­ми ло­гі­ки ви­сло­в­лю­вань?

51. У чо­му по­ля­гає сут­ність від­но­шен­ня ло­гі­ч­но­го слі­ду­ван­ня? Чо­му від­но­шен­ня ло­гі­ч­но­го слі­ду­ван­ня вва­жа­ють у ло­гі­ці фу­н­да­ме­н­та­ль­ним?

52. Сфо­р­му­люй­те про­бле­му роз­в'я­зу­ва­но­с­ті.

53. Чи ви­пли­ває (логічно слідує) ви­сло­в­лю­ван­ня (а) із ви­сло­в­лю­ван­ня (б) (і на­впа­ки)?

(а) „Ко­м­па­нія вин­на, як­що і тіль­ки як­що лі­ки бу­ли ас­пі­ри­ном і термін їх дії за­кін­чи­в­ся у сі­ч­ні”.

(б) „Я­к­що лі­ки бу­ли ас­пі­ри­ном, то­ді термін їх дії за­кін­чи­в­ся у сі­ч­ні і ком­па­нія вин­на; але як­що лі­ки не бу­ли ас­пі­ри­ном, то термін їх дії не за­кін­чи­в­ся у сі­ч­ні i ком­па­нія не вин­на”.

54. Чи іс­нує між па­ра­ми за­зна­че­них фо­р­мул від­но­шен­ня ло­гі­ч­но­го слі­ду­ван­ня? Дай­те від­по­відь за до­по­мо­гою ме­то­ду таб­лиць іс­тин­но­с­ті, ме­то­ду по­бу­до­ви контр­п­ри­к­ла­ду і ме­то­ду ана­лі­ти­ч­них таб­лиць.

(а) (p v q) & ~ p і q.

(б) p É (q v s) і (~ q v ~ s) É ~ p.

55. Вста­но­віть, чи бу­дуть на­ве­де­ні мі­р­ку­ван­ня пра­ви­ль­ни­ми. Ви­ко­ри­с­тай­те рі­з­ні ме­то­ди ви­рі­шен­ня.

(а) „Я пі­ду до­до­му або за­ли­шу­ся тут і ви­п'ю ка­ву. Я не пі­ду до­до­му. От­же, я за­ли­шу­ся тут і ви­п'ю ка­ву”.

(б) „Бо­рис або пе­ре­вто­м­ле­ний, або хво­рий. Як­що він пе­ре­вто­м­ле­ний, то він роз­дра­то­ва­ний. Він не роз­дра­то­ва­ний. От­же, він хво­рий”.

(в) „Я­к­що ці­ни ви­со­кі, то й за­ро­бі­т­на пла­та ви­со­ка. Ці­ни ви­со­кі або за­сто­со­ву­єть­ся ре­гу­лю­ван­ня цін. Як­що за­сто­со­ву­єть­ся ре­гу­лю­ван­ня цін, то ін­фля­ція від­су­т­ня. Ін­фля­ція на­яв­на. От­же, за­ро­бі­т­на пла­та ви­со­ка”.

(г) „Я­к­що Джонс уби­в­ця, то йо­му ві­до­мий час сме­р­ті Смі­та і чим він був уби­тий. От­же, як­що Джонс не знає, ко­ли Сміт по­мер або чим він був уби­тий, то Джонс - не вби­в­ця”.

(д) „Я­к­що я пі­ду за­в­т­ра на пе­р­шу ле­к­цію, то я бу­ду зму­ше­ний вста­ва­ти ра­но, а як­що я пі­ду уве­че­рі до те­а­т­ру, то ля­га­ти­му спа­ти пі­з­но. Як­що я ля­жу спа­ти пі­з­но, а вста­ну ра­но, то я зму­ше­ний бу­ду об­ме­жи­ти­ся п'я­ти­го­дин­ним сном. Я не в змо­зі об­ме­жи­ти­ся п'я­ти­го­дин­ним сном. От­же, я по­винен або про­пу­с­ти­ти за­в­т­ра пе­р­шу ле­к­цію, або не йти до те­а­т­ру”.

(е) „Я­к­що б не сві­ти­ло Со­н­це, то при­йш­ло­ся па­ли­ти сві­ч­ки і гас. Як­що б при­йш­ло­ся па­ли­ти сві­ч­ки і гас, то чи­но­в­ни­кам не ви­ста­ча­ло пла­т­ні і, от­же, во­ни бу­ли б зму­ше­ні бра­ти ха­ба­рі. От­же, чинов­ни­ки не бе­руть ха­ба­рі то­му, що сві­тить Со­н­це”.

(є) Ко­лись ха­ліф Омар за­мі­ри­в­ся спа­ли­ти Оле­к­сан­дрій­сь­ку бі­б­лі­о­те­ку. Пра­во­мі­р­ність сво­го на­мі­ру він об­ґру­н­то­ву­вав так: „Я­к­що зміст книг бі­б­лі­о­те­ки уз­го­джу­єть­ся з Ко­ра­ном, то во­ни зай­ві. Якщо ж зміст книг не уз­го­джу­єть­ся з Ко­ра­ном, то во­ни шкі­д­ли­ві. Зай­ві або шкі­д­ли­ві кни­ги не­обхід­но зни­щу­ва­ти. От­же, кни­ги Оле­к­са­н­д­рій­сь­кої бі­б­лі­о­те­ки не­об­хід­но зни­щи­ти”.

(ж) „Я­к­що я по­їду на ав­то­бу­сі і ав­то­бус за­пі­з­нить­ся, то я про­пу­щу ле­к­цію з ло­гі­ки. Як­що я про­пу­щу ле­к­цію з ло­гі­ки і по­чну су­му­ва­ти, то ме­ні не ва­р­то їха­ти до­до­му. Як­що я не скла­ду се­сію, то я по­чну су­му­ва­ти і ме­ні ва­р­то по­їха­ти до­до­му. От­же, як­що я по­їду на ав­то­бу­сі і ав­то­бус за­пі­знить­ся, то я скла­ду се­сі­ю”.

(з) „За­р­п­ла­та зро­с­те ли­ше то­ді, ко­ли бу­де ін­фля­ці­я. Як­що бу­де ін­фля­ція, то по­до­ро­ж­ча­ють про­ду­кти ха­р­чу­ван­ня. За­ро­бі­т­на пла­та зро­с­те. От­же, про­ду­к­ти ха­р­чу­ван­ня по­до­ро­ж­ча­ють”.

(и) „Я­к­що Сем жи­ве в Ма­н­хе­те­ні, то він не має ма­ши­ни. Сем ма­ши­ну ма­є. От­же, Сем не жи­ве в Ма­хе­те­ні”.

(і) „Я­к­що ре­зуль­тат пе­ре­го­нів бу­де ви­зна­че­ний на­пе­ред або в гра­ль­них бу­ди­н­ках бу­дуть ору­ду­ва­ти ша­х­раї, то при­бу­т­ки від ту­ри­з­му впа­дуть і мі­с­то по­ст­ра­ж­да­є. Як­що при­бу­т­ки від ту­ри­з­му впадуть, по­лі­ція бу­де за­до­во­ле­но­ю. По­лі­ція ні­ко­ли не бу­ває за­до­во­ле­но­ю. От­же, ре­зуль­тат пе­ре­гонів не є ви­зна­че­ним на­пе­ред”.

(ї) „Я­к­що фе­де­ра­ль­ні ви­тра­ти збі­ль­шу­ють­ся, а по­да­т­ки не зро­с­та­ють, то­ді бу­де ін­фля­ці­я. Як­що на­яв­на ін­фля­ція, то ба­га­то кон­гре­с­ме­нів про­гра­ють на на­сту­п­них ви­бо­рах. От­же, як­що по­да­т­ки зро­с­та­ють, не­ба­га­то кон­гре­с­ме­нів про­гра­ють на на­сту­п­них ви­бо­рах”.

(й) „Я­к­що ге­не­ра­ль­ний про­ку­рор — зло­чи­нець, то­ді, як­що на­ча­ль­ник по­што­вої слу­ж­би — роз­крадач, то пре­зи­дент — те­ле­пень'. От­же, як­що на­ча­ль­ник по­што­вої слу­ж­би — роз­кра­дач, а пре­зидент — не те­ле­пень, то­ді ге­не­ра­ль­ний про­ку­рор — не зло­чи­нець”.

(к) „Сьо­го­д­ні або су­бо­та, або не­ді­ля. Як­що сьо­го­дні не­ді­ля, то по­што­ві від­пра­в­лен­ня не над­хо­дять. То­му, як­що сьо­го­дні по­што­ві від­пра­в­лен­ня над­хо­дять, то сьо­го­дні — су­бо­та”.

(л) „Я­к­що Пе­т­ро по­їде до Ха­р­ко­ва, то Іван по­їде до Ки­є­ва. Пе­т­ро по­їде до Ха­р­ко­ва або до Льво­ва. Як­що Пе­т­ро по'і­де до Льво­ва, то Оль­га за­ли­шить­ся в Оде­сі. Але Оль­га в Оде­сі не за­ли­ши­ть­ся. От­же, Іван по­їде до Ки­є­ва”.

(м) „Я­к­що всі за­сно­в­ки іс­тин­ні і мі­р­ку­ван­ня є пра­ви­ль­ним, то ви­сно­вок — іс­тин­ний. У да­но­му мі­р­ку­ван­ні ви­сно­вок — хи­б­ний. От­же, в да­но­му мі­р­ку­ван­ні не всі за­сно­в­ки іс­тин­ні, або це мі­р­куван­ня — не­пра­ви­ль­не”.

(н) „Я­к­що курс ле­к­цій “Ло­гі­ка” є ці­ка­вим, то він - ко­ри­с­ний. Або за­зна­че­ний курс ле­к­цій не є ціка­вим, або ви­кла­дач ку­р­су „Ло­гі­ка” - по­бла­ж­ли­вий. Але ви­кла­дач цьо­го ку­р­су - не­по­б­ла­жли­вий. От­же, курс ле­к­цій „Ло­гі­ка” не є ко­ри­с­ним”.

(о) „Лю­ди­на не мо­г­ла б ус­пі­ш­но орі­є­н­ту­ва­тись і ді­я­ти в ото­чу­ю­чо­му се­ре­до­ви­щі, як­що б її від­чут­тя не да­ва­ли пра­ви­ль­но­го уяв­лен­ня про це се­ре­до­ви­ще. Але ві­до­мо, що лю­ди­на ус­пі­ш­но орі­є­н­туєть­ся і діє в ото­чу­ю­чо­му се­ре­до­ви­щі. От­же, від­чут­тя лю­ди­ни по­да­ють їй пра­ви­ль­не уяв­лен­ня про ото­чу­ю­че се­ре­до­ви­ще”.

(п) „Я­к­що бу­ду­ва­ти про­ти­ато­м­ні схо­ви­ща, то ін­ші дер­жа­ви по­чу­ва­ти­муть се­бе в не­без­пе­ці, а наш на­род ма­ти­ме хи­б­не уяв­лен­ня що­до сво­єї без­пе­ки. Як­що ін­ші дер­жа­ви по­чу­ва­ти­муть се­бе в не­без­пе­ці, то во­ни змо­жуть роз­по­ча­ти пре­ве­н­ти­в­ну вій­ну. Як­що наш на­род ма­ти­ме хи­б­не уявлен­ня що­до сво­єї без­пе­ки, то він по­сла­бить свої зу­сил­ля, ске­ро­ва­ні на збе­ре­жен­ня ми­ру. Як­що ж не бу­ду­ва­ти про­ти­ато­м­ні схо­ви­ща, то ми ри­зи­ку­є­мо ма­ти ве­ли­че­з­ні втра­ти у ви­па­д­ку вій­ни. От­же, або ін­ші кра­ї­ни змо­жуть роз­по­ча­ти пре­ве­н­ти­в­ну вій­ну і наш на­род по­сла­бить свої зусил­ля, ске­ро­ва­ні на збе­ре­жен­ня ми­ру, або ми ри­зи­ку­є­мо ма­ти ве­ли­че­з­ні втра­ти у ви­па­д­ку війни”.

(р) „Для то­го, аби бу­ти до­пу­ще­ним до іс­пи­тів, не­об­хід­но отри­ма­ти за­лік з ло­гі­ки. Я отри­маю цей за­лік, як­що на­вчу­ся пе­ре­ві­ря­ти мі­р­ку­ван­ня ме­то­дом ана­лі­ти­ч­них таб­лиць. Я не за­сво­їв цьо­го ме­то­ду. От­же, ме­не не до­пу­с­тять до іс­пи­тів”.

(с) „Для то­го, аби пе­ре­йти на на­сту­п­ний курс, до­ста­т­ньо скла­с­ти іс­пит з ло­гі­ки на „за­до­ві­ль­но”. Я скла­ду цей іс­пит на „за­до­ві­ль­но” ли­ше то­ді, ко­ли зро­зу­мію за­сто­су­ван­ня ме­то­ду ана­лі­ти­ч­них таб­лиць. Але я не в змо­зі зро­зу­мі­ти цей ме­тод. От­же, я все ж та­ки пе­ре­йду на на­сту­п­ний курс”.

(т) „Для то­го, аби скла­с­ти іс­пит, ме­ні не­об­хід­но ма­ти під­ру­ч­ник або кон­с­пект. Я ма­ти­му під­ру­чник ли­ше в то­му ви­па­д­ку, як­що мій при­ятель не по­їде до­до­му. Але він поїде до­до­му ли­ше тоді, ко­ли я ді­с­та­ну кон­с­пект. От­же, я скла­ду іс­пит”.

56. Три під­при­єм­ці (р, q і г) до­мо­ви­ли­сь про пе­в­ний по­ря­док укла­дан­ня угод. Як­що під­при­ємець р не укла­дає уго­ду, то під­при­ємець q та­кож її не укла­да­є. Як­що під­при­ємець p укла­дає уго­ду, то її та­кож укла­да­ють під­при­єм­ці q і r. Чи зо­бо­в'я­за­ний (на під­ста­ві за­зна­че­них до­мо­в­ле­но­с­тей) під­при­ємець r укла­да­ти уго­ду, як­що уго­ду укла­дає під­при­ємець q?

57. Що та­ке „ ло­гі­ч­на рі­в­но­си­ль­ність ”? Які ви­сло­в­лю­ван­ня вва­жа­ють рі­в­но­си­ль­ни­ми?

58. Для за­зна­че­них фо­р­мул знай­діть рі­в­но­си­ль­ні фо­р­му­ли, в яких бу­ли б від­су­т­ні­ми спо­лу­ч­ни­ки v, É, «, v:

(а) ~ (р «q).

(б) (р v q) v r.

(в) ~ ((р v q) É р).

59. Оха­ра­к­те­ри­зуй­те де­кі­ль­ка за­ко­нів ло­гі­ки ви­сло­в­лю­вань, які фо­р­му­лю­ють на під­ста­ві від­но­шен­ня рі­в­но­си­льно­с­ті. До­ве­діть, що:

(а) р & р º р.

(б) р & (q v r) º (р & q) v (р & r).

(в) р v (q & г) º (р v q) & (р v r).

(г) р & q º ~ (р É q).

(д) ~ (р v q) º ~ р & ~ q.

(е) ~ (р & q) º ~ р v ~ q.

(є) р & q º ~ (~ p v ~ q).

60. За до­по­мо­гою ме­то­ду ана­лі­ти­ч­них таб­лиць об­гру­н­туй­те де­кі­ль­ка рі­в­но­си­ль­но­с­тей.

61. Чи є се­ред на­ве­де­них фо­р­мул рі­в­но­си­ль­ні?

(а) р É (q & r).

(б) р É (q v r).

(в) (p É q) & (p É r).

(г) (р É q) v (р É r).

(д) (р É q) & (q v r).

(е) (p & q)É r.

(є) р É (q É r).

(ж) (~ р v q) & (q v r).

62. Які ви­сло­в­лю­ван­ня на­зи­ва­ють су­мі­с­ни­ми? На­ве­діть при­кла­ди су­мі­с­них і не­су­мі­с­них (за іс­тин­ні­с­тю, за хи­б­ні­с­тю) ви­сло­в­лю­вань.

63. Чи бу­дуть су­мі­с­ни­ми фо­р­му­ли: а & b; b É c; a v с.

64. Ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи (а) ме­тод таб­лиць іс­тин­но­с­ті; (б) ме­тод ана­лі­ти­ч­них таб­лиць, (в) метод контрприкладу вста­но­віть, чи бу­дуть ви­сло­в­лю­ван­ня су­мі­с­ни­ми за іс­тин­ні­с­тю:

1.

(а) „Га­ли­на або Зоя пе­ре­да­ли ме­ні цю кни­гу ми­ну­ло­го ві­в­то­р­ка”.

(б) „Я­к­що цю кни­гу ме­ні да­ла Га­ли­на, то­ді у ві­в­то­рок опів­дні я був в уні­вер­си­те­ті”.

(в) „У­весь ві­в­то­рок я пе­ре­бу­вав да­ле­ко за ме­жа­ми уні­вер­си­те­ту і Зоя ні­ко­ли ні­чо­го ме­ні не пе­ре­да­вала”.

2.

(а) „При­най­м­ні хтось один - Ар­ві­дас чи Юлюс - жи­вуть у Клай­пе­ді”.

(б) „При­най­м­ні хтось один - Ар­ві­дас чи Юлюс - пра­цю­ють в уні­вер­си­те­ті”.

(в) „Ю­люс не пра­цює в уні­вер­си­те­ті і не жи­ве у Клай­пе­ді”.

3.

(а) „Мі­с­тер Ні­ко­л­сон - ро­сій­сь­кий шпи­гун”.

(б) „Мі­с­тер Ні­ко­л­сон не є од­но­ча­с­но шпи­гу­ном ЦРУ і ро­сій­сь­ким шпи­гу­ном”.

(в) „Мі­с­тер Ні­ко­л­сон - шпи­гун ЦРУ і до­те­п­на лю­ди­на”.

4.

(а) „Я­к­що ко­бальт, але не ні­кель, на­яв­ний, то з'яв­ля­єть­ся ко­ри­ч­не­вий ко­лір”.

(б) „Ні­кель і ма­г­ній від­су­т­ні”.

(в) „Ко­бальт на­яв­ний, але ли­ше зе­ле­ний ко­лір з'яв­ля­є­ть­ся”.

5.

(а) „Я­к­що курс цін­них па­пе­рів зро­с­тає або від­со­т­ко­ва ста­в­ка па­дає, то або па­дає курс ак­цій, або пода­т­ки не зро­с­та­ють”.

(б) „Курс ак­цій па­дає то­ді і тіль­ки то­ді, ко­ли курс цін­них па­пе­рів зро­с­тає, а та­кож зро­с­та­ють по­да­тки”.

(в) „Я­к­що від­со­т­ко­ва ста­в­ка па­дає, то або курс ак­цій не па­дає, або курс цін­них па­пе­рів не зро­с­та­є”.

(г) „А­бо зро­с­та­ють по­да­т­ки, або курс ак­цій па­дає і па­дає від­со­т­ко­ва ста­в­ка”.

6.

(а) „Я­к­що ве­чі­р­ка ну­д­на, то або Алі­са по­чи­нає пла­ка­ти, або Ана­толь роз­по­ві­дає ку­ме­д­ні іс­то­рі­ї”.

(б) „Я­к­що Си­ль­вестр при­су­т­ній на ве­чі­р­ці, то або ве­чі­р­ка ну­д­на, або Алі­са по­чи­нає пла­ка­ти”.

(в) „Я­к­що Ана­толь роз­по­ві­дає ку­ме­д­ні іс­то­рії, Алі­са не по­чи­нає пла­ка­ти”.

(г) „Си­ль­вестр при­су­т­ній на ве­чі­р­ці то­ді і ли­ше то­ді, ко­ли Ана­толь не роз­по­ві­дає ку­ме­д­ні іс­то­рі­ї”.

(д) „Я­к­що Алі­са по­чи­нає пла­ка­ти, то Ана­толь роз­по­ві­дає ку­ме­д­ні іс­то­рі­ї”.

65. Чи є се­ред на­ве­де­них у впра­ві (60) фо­р­мул су­мі­с­ні?

Семінар 5 (2 год.)

66. Оха­ра­к­те­ри­зуй­те від­но­шен­ня: (а) су­пе­ре­ч­но­с­ті (ко­нт­ра­ди­к­то­р­но­с­ті), (б) про­ти­ле­ж­но­с­ті (ко­н­т­ра­р­но­с­ті), (в) під­про­ти­ле­ж­но­с­ті (суб­ко­н­т­ра­р­но­с­ті), (г) під­по­ряд­ку­ван­ня і(д) не­за­ле­ж­но­с­ті між фо­р­му­ла­ми ло­гі­ки ви­сло­в­лю­вань. За до­по­мо­гою яких ана­лі­ти­ч­них таб­лиць мо­ж­на вста­но­ви­ти на­яв­ність/ від­су­т­ність за­зна­че­них від­но­шень?

67. В яких від­но­шен­нях пе­ре­бу­ва­ють ви­сло­в­лю­ван­ня в за­про­по­но­ва­но­му мі­р­ку­ван­ні: „При­ро­да - до­б­ро, якщо во­на по­ро­джен­ня Го­с­по­да”, - ска­зав Убе­р­тін. „Го­с­подь по­ви­нен бу­ти до­б­рим, якщо він по­ро­див при­ро­ду”, — по­смі­х­ну­в­ся Віль­ге­льм. (Эко У. Имя ро­зы // Ино­с­т­ран­ная ли­те­ра­ту­ра - 1988. - №7. - С. 32).

68. Для за­зна­че­них фо­р­мул:

(а) (р & (r É r)) É ~ q

(б) р & (q v r)

(в) р É (q «r)

про­де­мо­н­с­т­руй­те, що жо­д­на із фо­р­мул (а)-(в) не під­по­ряд­ко­вує ін­шу; а та­кож те, що ли­ше од­на фо­р­му­ла се­ред (а)-(в) є під­про­ти­ле­ж­ною по від­но­шен­ню до двох ін­ших.

69. До­ве­діть, що для будь-­яких двох фо­р­мул ло­гі­ки ви­сло­в­лю­вань р і q:

1. як­що р і q пе­ре­бу­ва­ють у від­но­шен­ні про­ти­ле­ж­но­с­ті, то:

(а) ко­ж­на з них під­по­ряд­ко­вує за­пе­ре­чен­ня ін­шої;

(б) за­пе­ре­чен­ня цих фо­р­мул (тоб­то, ~ р і ~ q) пе­ре­бу­ва­ють у від­но­шен­ні під­про­ти­ле­ж­но­с­ті.

2. як­що р і q пе­ре­бу­ва­ють у від­но­шен­ні під­про­ти­ле­ж­но­с­ті, то:

(а) за­пе­ре­чен­ня од­ні­єї фо­р­му­ли під­по­ряд­ко­вує ін­шу фо­р­му­лу, і на­впа­ки;

(б) між за­пе­ре­чен­ня­ми цих фо­р­мул (тоб­то, між ~ р і ~ q) на­яв­не від­но­шен­ня про­ти­ле­ж­но­с­ті.

3. р і q є рі­в­но­си­ль­ни­ми,

(а) як­що і тіль­ки як­що ~ р і ~ q є рі­в­но­си­ль­ни­ми;

(б) як­що і тіль­ки як­що р і ~ q пе­ре­бу­ва­ють у від­но­шен­ні су­пе­ре­ч­но­с­ті.

70.Опишіть процедуру використання методу резолюцій Куайна і методу зведення до нормальних форм для:

(а) встановлення виду формул.

(б) встановлення відношень логічного слідування, рівносильності, сумісності між формулами логіки висловлювань.

(в) вирішення завдань із вправи (55).

71. Яка ме­та і сут­ність за­сто­су­ван­ня но­р­ма­ль­них форм у ло­гі­ці ви­сло­в­лю­вань?

72. За­зна­че­ні фо­р­му­ли зве­діть до КНФ і ДНФ:

(а) ~(р & (q v ~ r)).

(б) р v ~ (q v r).

(в) ~ ((~ р & ~ q) v (~ r & d)).

(г) p & ~ (r v d) & q.

(д) (р v q) É ((q & ~ r) É p).

(e) (p É q) É (~ q É (p v r)).

(є) (рÉ r) É ~ (q É (q v r)).

73. За до­по­мо­гою ме­то­ду зве­ден­ня до но­р­ма­ль­них форм вста­но­віть вид

фо­р­мул:

(а) (р É q) É (~ p v q).

(б) (р É r) É ((p v q) É r).

(в) ~ [((p v q) É r) É (~ r É ~ p)].

(г) ((p & q) É r) É (q É r).

(д) (р É q) É ((p v r) É (q v r)).

74. За до­по­мо­гою ме­то­ду зве­ден­ня до но­р­ма­ль­них форм вста­но­віть чи є фо­р­му­ла ви­ко­ну­ва­ною:

(а) ((p v q) É r) É (~ r É ~ p).

(б) ((p & q) É r) É (q É r).

74. На­ве­діть при­кла­ди міркувань природної мови, які „рухаються” згідно із ві­до­мими вам схе­мами пра­ви­ль­них мі­р­ку­вань логіки висловлювань.

75. Ви­зна­чіть, які мі­р­ку­ван­ня (серед запропонованих) бу­дуть пра­ви­ль­ни­ми, за умо­ви іс­тин­но­с­ті ім­плі­ка­ти­в­но­го за­сно­в­ку „Я­к­що він не знає ло­гі­ки, то він не змо­же ви­рі­ши­ти це прак­ти­ч­не за­вдан­ня”:

(а) „Він не знає ло­гі­ки. От­же, він ви­рі­шить це прак­ти­ч­не за­вдан­ня”.

(б) „Він ви­рі­шив це прак­ти­ч­не за­вдан­ня. От­же, він знає ло­гі­ку”.

(в) „Він не знає ло­гі­ки. От­же, він не ви­рі­шить цьо­го прак­ти­ч­но­го за­вдан­ня”.

(г) „Він не ви­рі­шив цьо­го прак­ти­ч­но­го за­вдан­ня. От­же, він не знає ло­гі­ки”.

76. До­ве­діть, що:

(а) схе­ми стве­р­джу­ва­ль­но-­за­пе­ре­ч­но­го мо­ду­су роз­ді­ло­во-­ка­те­го­ри­ч­них ви­во­дів, за умо­ви ви­ко­ри­с­тан­ня сла­б­кої (не­ст­ро­гої) ди­з'ю­н­к­ції, не відтворю­ють стру­к­ту­ру пра­ви­ль­них мі­р­ку­вань;

(б) схе­ми скла­д­них конс­тру­к­ти­в­них і де­стру­к­ти­в­них ди­лем, за умо­ви ви­ко­ри­с­тан­ня стро­гої ди­з'ю­н­к­ції, не відтворю­ють стру­к­ту­ру пра­ви­ль­них мі­р­ку­вань.

77. Вста­но­віть, які умо­в­ні (ім­плі­ка­ти­в­ні) ви­сло­в­лю­ван­ня-­за­с­но­в­ки не­об­хід­но до­да­т­ко­во сфо­р­му­лю­ва­ти, аби мі­р­ку­ван­ня „ ~ р v q, от­же r v s ” бу­ло пра­ви­ль­ним. Від­по­відь об­гру­н­туй­те.

78. За до­по­мо­гою різних методів до­ве­діть, що ві­до­мі вам схе­ми пра­ви­ль­них мі­р­ку­вань ло­гі­ки ви­сло­в­лю­вань дій­с­но є пра­ви­ль­ни­ми.

79. Спро­буй­те ви­рі­ши­ти декілька завдань впра­ви (55), ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи схе­ми пра­ви­ль­них мі­р­ку­вань ло­гі­ки ви­сло­в­лю­вань, а та­кож (за не­об­хід­но­с­ті) ме­тод рі­в­но­си­ль­них пе­ре­тво­рень.

ТЕМА 3

Семінар 6 (2 год.)

1. У чо­му по­ля­гає спе­ци­фі­ка ло­гі­ки пре­ди­ка­тів по від­но­шен­ню до ло­гі­ки ви­сло­в­лю­вань?

2. Оха­ра­к­те­ри­зуй­те ал­фа­віт мо­ви ло­гі­ки пре­ди­ка­тів.

3. Оха­ра­к­те­ри­зуй­те по­нят­тя „ терм” і „ пре­ди­кат”.

4. Яким чи­ном від­рі­з­ня­ють ін­ди­ві­д­ні кон­с­та­н­ти від ін­д­и­ві­д­них змін­них?

5. Що та­ке ато­ма­р­на (еле­ме­н­та­р­на) фо­р­му­ла?

6. Що та­ке про­по­зи­цій­на фо­р­ма? В яких ви­па­д­ках ато­ма­р­на (еле­ме­н­та­р­на) фо­р­му­ла є си­м­во­лі­ч­ною ре­пре­зе­н­та­ці­єю (а) си­н­гу­ля­р­но­го ви­сло­в­лю­ван­ня? (б) про­по­зи­цій­ної фо­р­ми?

7. Оха­ра­к­те­ри­зуй­те ква­н­то­ри за­га­ль­но­сті та іс­ну­ван­ня.

8. Оха­ра­к­те­ри­зуй­те вза­є­мо­зв'я­зок ква­н­то­рів за­га­ль­но­сті та іс­ну­ван­ня.

9. Ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи пра­ви­ла за­пе­ре­чен­ня ква­н­то­рів, сфо­р­му­люй­те ви­сло­в­лю­ван­ня, що су­пе­ре­чать за­зна­че­ним:

(а) „І­с­нує най­бі­ль­ше про­сте чи­с­ло”;

(б) „Всі сту­де­н­ти скла­да­ють іс­пи­ти”;

(в) „Де­я­кі по­тя­ги не за­пі­з­ню­ю­ть­ся”;

(г) „Жо­д­на гі­по­те­за, що ви­ни­кає на сту­де­нт­сь­ких се­мі­на­рах, не має на­у­ко­вої цін­но­с­ті”.

10. Що в ло­гі­ці пре­ди­ка­тів вва­жа­ють фо­р­му­лою?

11. Які вхо­джен­ня змін­них у фо­р­му­ли ло­гі­ки пре­ди­ка­тів на­зи­ва­ють зв'я­за­ни­ми і ві­ль­ни­ми?

12. Для ко­ж­но­го ква­н­то­ра ви­зна­ч­те об­ласть йо­го дії; для ко­ж­ної змін­ної вка­жіть її ві­ль­ні та зв'я­за­ні вхо­джен­ня.

(а) "х(Рх É Qx);

(б) "x(Рх É Qx) & $уRхy;

(в) "x((PxÉQy) v $ yRxy);

(г) $x"у(Gxy v «xPyxz);

(д) "х(РхÉ $у(Qy & Rxy));

(е) "х"уР­ху É Qxz.

13. Оха­ра­к­те­ри­зуй­те по­нят­тя „ за­к­ри­та фо­р­му­ла ” і „ ві­д­к­ри­та фо­р­му­ла ”.

14. Ви­зна­ч­те, які із пе­ре­лі­че­них ви­ра­зів є фо­р­му­ла­ми ло­гі­ки пре­ди­ка­тів. Пі­с­ля цьо­го вста­но­віть фо­р­му­ли, що є си­м­во­лі­ч­ни­ми за­пи­са­ми ви­сло­в­лю­вань, і фо­р­му­ли, що є си­м­во­лі­ч­ни­ми за­пи­са­ми про­по­зи­цій­них форм. По­яс­ніть свій ви­бір.

(а) $x1P12 x1x2 É "x2(P11x2 v P12x1x2);

(б) "x1P12 x1 v Q12x1x2;

(в) "x1$x2(P12x1x2 & ("x2Q11x2 v (P11a1 É ~ Q22x1a2)));

(г) "x1 É (P11a v Q11x1).

15. Яку си­ту­а­цію на­зи­ва­ють ко­лі­зі­єю змін­них?

16. Яким чи­ном ква­н­то­ри за­га­ль­но­сті та іс­ну­ван­ня мо­ж­на ­тлу­ма­чи­ти за до­по­мо­гою ло­гі­ч­них спо­лу­ч­ни­ків кон'­ю­н­к­ції і ди­з'ю­н­к­ції?

17. Оха­ра­к­те­ри­зуй­те уні­вер­са­ль­не та ек­зи­с­те­н­цій­не роз­ши­рен­ня фо­р­мул ло­гі­ки пре­ди­ка­тів.

18. Сфо­р­му­люй­те роз­ши­рен­ня на­ве­де­них фо­р­мул (1)-(10) для уні­вер­су­мів U: а) {а}; б) {a, b}; в) {a, b, c}.

(1) "xKx;

(2) $хКх & Р;

(3) "хKx É $xGx;

(4) "x(Gx«P) v "хНх;

(5) На v $хGх;

(6) $x(Kx v Hx);

(7) "хКх «$х(Кх & ~Нх);

(8) ~"x(Kx & Gx);

(9) ~"хКx & ~"xGx;

(10) ~("xGx «$ x(Hx & ~Kx)).

19. Се­ред за­про­по­но­ва­них двох мно­жин ви­сло­в­лю­вань укра­ї­н­сь­кої мо­ви і фо­р­мул ло­гі­ки пре­ди­ка­тів від­шу­кай­те від­по­ві­д­ні па­ри ко­ре­к­т­них пе­ре­к­ла­дів:

(а) „Всі су­д­ді — юри­с­ти” (Gx, Lx);

(б) „Де­я­кі юри­с­ти — ша­х­ра­ї” (Sx);

(в) „Жо­д­ний су­д­дя не є ша­х­ра­єм”;

(г) „Де­я­кі су­д­ді — ста­рі за ві­ком, про­те — жва­ві” (Ох,Vx);

(д) „Су­д­дя Джонс не ста­рий і не жва­вий” (j);

(е) „Не всі юри­с­ти — су­д­ді”;

(є) „Де­я­кі юри­с­ти, що є по­лі­ти­ка­ми, — чле­ни па­р­ла­ме­н­ту” (Рх,Сх);

(ж) „Жо­ден член па­р­ла­ме­н­ту не є жва­вим”;

(з) „Всі ста­рі чле­ни па­р­ла­ме­н­ту — юри­с­ти”;

(и) „Де­я­кі жі­н­ки вод­но­час є юри­с­та­ми і чле­на­ми па­р­ла­ме­н­ту” (Wx);

(і) „Жо­д­на жі­н­ка не є вод­но­час по­лі­ти­ком і ха­т­ньою го­с­по­ди­не­ю” (Hx),

(ї) „Де­я­кі жі­н­ки-­юри­с­ти є ха­т­ні­ми го­с­по­ди­ня­ми”;

(й) „Всі жі­н­ки-­юри­с­ти обо­ж­ню­ють яко­гось су­д­дю” (Аху);

(к) „Де­я­кі юри­с­ти обо­ж­ню­ють ли­ше су­д­дів”;

(л) „Де­я­кі юри­с­ти обо­ж­ню­ють жі­нок”;

(м) „Де­я­кі ша­х­раї не обо­ж­ню­ють жо­д­но­го юри­с­та”;

(н) „Су­д­дя Джонс не обо­ж­нює жо­д­но­го ша­х­ра­я”;

(о) „І­с­ну­ють як юри­с­ти, так і ша­х­раї, що обо­ж­ню­ють су­д­дю Джо­н­са”;

(п) „Ті­ль­ки су­д­ді обо­ж­ню­ють су­д­дів”;

(р) „Всі су­д­ді обо­ж­ню­ють ли­ше су­д­дів”.

***

(а) $x(Wx& Сх& Lx);

(6) ~Oj &~Vj;

(в) "х(Gx É ~Sx);

(г) $x(Wx &Lx & Нх);

(д) "x(Ajx É ~ Sx);

(е) "x(Gx É Lx);

(є) ~"x(Lx É Gx);

(ж) "x((Cx & Ox) É Lx);

(з) $x(Lx & Sx);

(u) $x(Lx & Px &Cx);

(і) "x(Wx É ~(Px & Hx));

(ї) "x(Cx É ~"x);

(й) $x(Gx & Ox & Vx);

(к) "x"y((Ayx & Gx) É Gy);

(л) $x(Sx & " y(Axy É ~Ly));

(м) $х$у(Lx &Sy & Axj & Ayj);

(н) "x((Wx & Lx) É $ y(Gy & Axy));

(o) $x(Lx & $y(Wy & Axy));

(n) "x(Gx É " y(Axy É Gy));

(p) $x(Lx & " y(Axy É Gy)).

20. Здій­с­ніть пе­ре­к­лад ви­сло­в­лю­вань за до­по­мо­гою ба­га­то­мі­с­ного пре­ди­ката:

(а) „Андрій шанує Олега”;

(б) „Х­тось шанує Олега”;

(в) „Андрій шанує когось”;

(г) „Олег шанує усіх”;

(д) „У­сі шанують Олега”;

(е) „Х­тось шанує когось”;

(є) „Де­х­то шанує усіх”;

(ж) „У­сі шанують когось”;

(з) „Кожен шанує кожного”;

(и) „Ко­ж­ен шанує се­бе”;

(і) „Де­х­то шанує се­бе”;

(ї) „Ні­х­то не шанує се­бе”;

(й) „Де­х­то не шанує се­бе”;

(к) „Де­х­то не шанує нікого”.

21. Здій­с­ніть пе­ре­к­лад ви­сло­в­лю­вань на мо­ву ло­гі­ки пре­ди­ка­тів:

(а) „Всі олені - сса­в­ці”;

(б) „Де­я­кі аку­ли - без­пе­ч­ні”;

(в) „Жо­д­на ри­ба не є те­п­ло­кро­в­но­ю”;

(г) „Не всі ри­би без­пе­ч­ні”;

(д) „Ре­п­ти­лії і ам­фі­бії не є те­п­ло­кро­в­ни­ми”;

(е) „Де­я­кі при­ма­ти і гри­зу­ни жи­вуть на де­ре­вах”;

(є) „Ті­ль­ки пта­хи лі­та­ють”;

(ж) „Се­ред па­ву­ків ли­ше та­ран­ту­ли і чо­р­ні вдо­ви от­руй­ні”;

(з) „Всі су­м­ча­с­ті (і тіль­ки во­ни) ма­ють ‘ки­ше­ню’ ”;

(и) „Де­я­кі ор­га­ні­з­ми є хре­бе­т­ни­ми, а де­які - мо­лю­с­ка­ми, але жо­д­ний ор­га­

нізм не є хре­бе­т­ним і мо­лю­с­ком вод­но­час”;

(і) „Ні­х­то, окрім дво­но­гих, не є ро­зу­м­ним”;

(ї) „Тва­ри­ни по­во­дять­ся спо­кій­но, як­що за ни­ми не слід­ку­ють”;

(й) „Тва­ри­ни по­во­дять­ся спо­кій­но, тіль­ки як­що за ни­ми не слід­ку­ють”;

(к) „Де­я­кі аку­ли - без­пе­ч­ні ри­би, але не всі без­пе­ч­ні ри­би є аку­ла­ми”;

(л) „Я­к­що Флі­пер - дель­фін і всі дель­фі­ни сса­в­ці, то­ді Флі­пер - сса­вець”;

(м) „Жо­д­ний го­ро­бець не бу­дує гні­з­да, до­ки не знай­де со­бі па­ру”;

(н) „Жо­д­ний хи­жак не є тра­во­їд­ним”;

(о) „Сса­вець із кри­ла­ми - це ле­тю­ча ми­ша”;

(п) „Сса­вець, що має кри­ла - лі­та­є”;

(р) „Жо­д­на ри­ба не має крил, як­що во­на не на­ле­жить до сі­м'ї Exocoetidae”;

(с) „Жо­д­ний без­зу­бий ор­га­нізм не є хи­жа­ком”;

(т) „Не всі хи­жа­ки - м'я­со­їд­ні”;

(у) „І­с­нує ре­п­ти­лія, яка ме­н­ша за со­ба­ку, але бі­ль­ша за ко­та”;

(ф) „Де­я­кі ри­би пла­ва­ють по­ві­ль­ні­ше, ніж лю­ди”;

(х) „І­с­нує та­ка ма­в­па, яка до­гля­дає за всі­ма (і ли­ше та­ки­ми) ма­в­па­ми, що са­мі

за со­бою не до­гля­да­ють”.

Семінар 7 (2 год.)

22. Вста­но­віть, чи бу­дуть фо­р­му­ли (1)-(10) із впра­ви 18 іс­тин­ни­ми за умо­ви ін­тер­пре­та­цій:

(а) U: {а}, К: {a}, G: {}, H: { }, Р- хи­б­не;

(б) U: {a, b}, K: {a}, G: {а, Ь], Н: { }, Р- іс­тин­не;

(в) U: {а, Ь, с}, К: (a, b, c}, G: {a, b}, H: {b}, P- хи­б­не.

23. Яку фо­р­му­лу ло­гі­ки пре­ди­ка­тів вва­жа­ють за­га­ль­но­зна­чу­щою?

24. Здій­с­ніть символізацію за­зна­че­них мі­р­ку­вань за допомогою мо­ву ло­гі­ки пре­ди­ка­тів і, використовуючи ме­то­д ана­лі­ти­ч­них таб­лиць, до­ве­діть, що міркування є правильними:

(а) „Том - кіт. Усі ко­ти - ро­зу­м­ні. От­же, Том - ро­зу­м­ний” (‘m’, ‘B’, ‘D’);

(б) „Том - ро­зу­м­ний. Жо­д­ний кіт не є ро­зу­м­ним. От­же, Том - не кіт”;

(в) „Том - не кіт. Ли­ше ко­ти від­да­ні. От­же, Том - не від­да­ний”;

(г) „У­сі лі­ка­рі-­чо­ло­ві­ки - дбай­ли­ві. Ва­силь - не дбай­ли­вий. Ва­силь - чо­ло­вік. От­же, Ва­силь - не лі­кар”. (‘M’, ‘N’, ‘S’, ‘n’).

(д) „У­сі фра­н­цу­зи, за ви­клю­чен­ням ме­ш­ка­н­ців Па­ри­жа, лю­б'я­з­ні.

Жак - фра­н­цуз. Жак - не лю­б'я­з­ний. От­же, Жак - ме­ш­ка­нець Па­ри­жа” (‘G’, ‘Р’, 'K’, ‘a’).

25. (1) За до­по­мо­гою ме­то­ду ана­лі­ти­ч­них таб­лиць до­ве­діть:

(а) ["x(Kx É Gx) & "x(Gx É ~Hх)] |= "x(Kx É ~Нх);

(б) ["x(Kx É ~Gx) & "x(Hx É Gх)] |= "x(Kx É ~Нх);

(в) ["x(K xÉ Gx) & "x(Hx É ~Gх)] |= "x(Kx É ~Нх);

(г) ["x(Gx É ~Kx) & "x(Hx É Gх)] |= "x(Kx É ~Нх);

(д) "х(Кх É Gx) |= ("хKx É "xGx);

(е) ["х((Кх v Gx) É Нх) & " х~Нх] |= "х~Кх.

(2) Для ко­ж­но­го із на­ве­де­них ни­ж­че мі­р­ку­вань ви­бе­ріть (се­ред за­про­по­но­ва­но­го у п.(1) пе­ре­лі­ку) пе­в­ну фо­р­му­лу, яка від­повідає йо­го ло­гі­ч­ній фо­р­мі:

(а) „Жо­д­ний ні­мець не є фра­н­цу­зом. Всі ба­ва­р­ці - ні­м­ці. От­же, жо­д­ний фра­н­цуз не є ба­ва­р­цем”;

(б) „Жо­д­ний фра­н­цуз не п'є пи­во. Всі ба­ва­р­ці п'ють пи­во. От­же, жо­д­ний фра­н­цуз не є ба­ва­р­цем”;

(в) „У­сі ба­ва­р­ці п'ють пи­во. Жо­ден фра­н­цуз не п'є пи­во. От­же, жо­д­ний ба­ва­рець не є фра­н­цу­зом”;

(г) „У­сі ні­м­ці - па­т­рі­о­ти. Жо­д­ний па­т­рі­от не є не­щи­рим. От­же, жо­д­ний ні­мець не є не­щи­рим”.

26. Здій­с­ніть символізацію за­зна­че­них мі­р­ку­вань за допомогою мо­ву ло­гі­ки пре­ди­ка­тів і, використовуючи ме­то­д ана­лі­ти­ч­них таб­лиць, до­ве­діть, що міркування є правильними:

(а) „Я­к­що ко­ж­ний ро­зу­м­ний фі­ло­соф - ци­нік і ли­ше жі­н­ки є ро­зу­м­ни­ми фі­ло­со­фа­ми, то то­ді, як­що іс­ну­ють ро­зу­м­ні фі­ло­со­фи, де­які жі­н­ки - ци­ні­ки”.

(б) „Де­я­кі ре­с­пу­б­лі­ка­н­ці лю­б­лять усіх де­мо­к­ра­тів. Жо­ден ре­с­пу­б­лі­ка­нець не лю­бить жо­д­но­го со­ці­а­лі­с­та. От­же, жо­ден де­мо­к­рат не є со­ці­а­лі­с­том”.

(в) „Я­к­що йде дощ, жо­д­на пта­ш­ка не є ща­с­ли­во­ю. Як­що йде сніг, де­які пта­ш­ки - ща­с­ли­ві. От­же, те, що сніг не йде, є не­об­хід­ною умо­вою для то­го, щоб йшов дощ” (по­зна­ч­те ‘дощ іде’ про­по­зи­цій­ною змін­ною p, а ‘сніг іде’ - q).

27. До­ве­діть, що:

(а) ~"х(Кх É Gx) & "х(Нх É Gx) |= $х~Нх;

(б) "x(Kx É p) & ~p |= "х~Kх;

(в) "x(Hxz É Нах) & Наz |= Наа;

(г) "х(Кх «Gx) & Ga |= $уКу;

(д) "x(Kx «Gx) & ~$y~Gy |= Kb;

28. До­ве­діть, що за­про­по­но­ва­ні ви­ра­зи не бу­дуть пра­ви­ль­ни­ми (по­бу­дуй­те роз­ши­рен­ня ква­н­то­р­них фо­р­мул для уні­вер­су­му U:{а,Ь} і знайдіть від­по­ві­д­ні контр­мо­де­лі):

(1) "xKx É"xGx |="x(Kx É Gx);

(2) $хКх É $ xGx |= "х(Кх É Gx);

(3) $хКх & $ xGx |= $х(Кх & Gx);

(4) $х(Кх v Gx) |= "xKx v "xGx;

(5) $х(Кх É Gx) |= $хКх É $xGx;

(6) $х(Кх É Gx) |= "хКх É "xGx;

(7) "xKx «"xGx |="x(Kx «Gx);

(8) $xKx «$xGx |="x(Kx «Gx);

(9) "xKx «p |= "x(Kx «p);

(10) $xKx «p |= "x(Kx «p);

(11) $x(Kx «p) |= $xKx «p;

(12) $x(Kx «p) |= "xKx «p.

29. Вста­но­віть пра­ви­ль­ність мі­р­ку­ван­ня:

(а) „Ко­ж­ний лі­н­г­віст зне­ва­жає де­яко­го фі­ло­со­фа, який кри­ти­ку­вав Хом­сь­ко­го. Хом­сь­кий — лі­н­г­віст. Ко­ж­ний фі­ло­соф, який кри­ти­ку­вав лі­н­г­ві­с­та — по­зи­ти­віст. От­же, ко­ж­ний лі­н­г­віст зне­ва­жає де­яко­го по­зи­ти­ві­с­та”.

(б) „І­с­нує хтось, хто го­то­вий за­пла­ти­ти за всі кви­т­ки. От­же, за ко­ж­ний кви­ток хтось го­то­вий за­пла­ти­ти” (по­зна­чення: ‘бу­ти лю­ди­но­ю’ - Р, ‘бу­ти кви­т­ком’ - В, ‘х го­то­вий за­пла­ти­ти за у’ - Gxy).

(в) „Ко­ж­ний, хто ку­пив кви­ток, отри­мує пре­мі­ю. От­же, як­що пре­мій не­має, то ні­хто не ку­пу­вав кви­т­ки” (по­зна­чення: ‘бу­ти кви­т­ком’ - G, ‘бу­ти пре­міє­ю’ - Р, ‘х ку­пує у’ - Вху, ‘х отри­мує у’ - Rxy).

(г) „У­сі ві­в­ці тва­ри­ни. От­же, усі го­ло­ви овець є го­ло­ва­ми тва­рин” (по­зна­ч­ення: ‘бу­ти ві­в­це­ю’ - Р, ‘бу­ти тва­ри­но­ю’ - G, ‘х є го­ло­вою у’ - Нху).

(д) „Кит — сса­вець. Де­які ри­би — сса­в­ці. Усі ри­би ма­ють хвіст. От­же, де­які хво­с­ти риб є хво­с­та­ми сса­в­ців” (по­зна­чення: ‘а є хво­с­том b’ - Hab).

(е) „Я­к­що ко­ж­ний роз­мо­в­ляє із ко­ж­ним, то­ді хтось по­зна­йо­мив їх. Ні­хто' не зна­йо­мить будь-­ко­го із будь-­ким, як­що він' їх обох не зна­є. Ко­жен роз­мо­в­ляє з Ос­та­пом. От­же, ко­ж­но­го зна­йо­мить з Ос­та­пом хтось, хто йо­го (Ос­та­па) зна­є” (по­зна­ч­ення: ‘а зна­йо­мить b і с’ - IаЬс, ‘а роз­мо­в­ляє із b’ - Pab, ‘а знає b’ - Gab, ‘Ос­тап’ – m).

30. Користуючись предикатом тотожності, символізуйте висловлювання:

(а) Наявні принаймні три помилки.

(б) Наявні щонайбільше три помилки.

(в) Наявні точно три помилки.

(г) Більше двох людей помітили помилку.

(д) Усі, за виключенням Андрія, пішли.

(е) Ніхто, окрім Юрія, не знає.

(є) Андрій співав, а хтось інший (хтось іще) роздивлявся навкруги.

(ж) Петро поважає тільки себе.

(з) Петро поважає якусь іншу людину.

(и) Лише Еверест варто підкорювати.

(і) Людей, які люблять тільки себе, не люблять інші люди.

31. Символізуйте запропоноване міркування і за допомогою методу аналітичних таблиць доведіть його правильність: «Існує щонайбільше дві розумні людини і принаймні два генії. Усі генії розумні. Отже, є точно дві розумні людини».

32. Доведіть, що відношення не може бути:

(а) інтранзитивним і рефлексивним;

(б) асиметричним і нерефлексивним;

(в) транзитивним, рефлексивним і асиметричним;

(г) транзитивним, несиметричним і іррефлексивним.

ТЕМА 4

Семінар 8 (2 год.)

1. Які висловлювання (і чому) називають „ категоричними” („атрибутивними”, „асерторичними”, „немодалізованими”)?

2. Визначіть, які вирази (серед запропонованих) є категоричними висловлюваннями:

(а) „Котра година?”;

(б) „Цей хлопець не має ніякої суспільної вартості, він просто індивід”;

(в) „Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах”;

(г) „В салоні літака палити заборонено”;

(д) „Прошу вибачення”;

(е) „Знайди свій власний світ”;

(є) „Бог не без милості, а козак не без долі”.

3. Охарактеризуйте структурну будову простих категоричних висловлювань. Наведіть відповідні приклади.

4. Які існують види простих категоричних висловлювань?

5. До якого типу простих категоричних висловлювань (А, Е, І, О) належать висловлювання:

(а) „Існують посмішки, що заставляють бліднути”;

(б) „Жодна робота, в якій відсутні нові ідеї, не заслуговує на премію”;

(в) „Не все є золотом, що блищить”;

(г) „Надія помирає останньою”;

(д) „Інколи потяги запізнюються”;

(е) „Усі щасливі люди – добрі”.

6. За допомогою діаграм Венна зобразіть відношення між S i P у висловлюваннях А,Е,І,О.

7. Для пунктів (1)-(7) запропонованої діаграми сформулюйте відповідні твердження:

(1) Предмети, які є Р, але не є S і не є М;

(2) Предмети, які є Р і S, але не є М;

(3)..........

(4)..........

(5)..........

(6)..........

(7)..........

(8)..........

8. За допомогою діаграм Венна виразіть:

(а) Щось є D і не є С;

(б) Лише D є С;

(в) Ніщо не є D і щось є С;

(г) Щось не є С і не є D;

(д) Ніщо не є не-С і не є не-D;

(е) Усе є або D, або С;

(є) Усе є або D, або С і ніщо не є одноразово


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: