сової діяльності, середню або вищу освіту, знати державну мову тощо1.
У конституціях зарубіжних держав по-різному вирішується питання щодо обмежень балотування однієї і тієї самої особи на посаду президента:
—не більше двох разів за своє життя;
—не більше двох разів поспіль;
—особа може обиратися лише один раз (деякі країни Латинської Америки);
—немає обмежень (Франція).
Урочистий вступ президента держави на посаду називається інаугурацією (від лат. inaugurare — посвячувати), що включає зазвичай складення присяги2.
Статус президента має відмінності залежно від різновиду форми правління.
У парламентській республіці президент є лише главою держави і виконує функції переважно представницького характеру. Міністри та уряд у цілому не підпорядковані та не відповідальні перед ним (Італія, ФРН). Президент здійснює свої повноваження через інститут контрасигнатури, тобто акти президента діють лише за умови скріплення їх підписом прем'єр-міністра або міністра, відповідального за виконання цього акта.
|
|
У президентських республіках президент є главою держави і главою виконавчої влади одночасно (США, Бразилія). Йому підпорядковані міністри як у випадку, коли вони складають уряд, так і у випадку, коли колегіального органу вони не утворюють. Посада прем'єр-міністра у таких державах є символічною або взагалі відсутня, оскільки фактичним керівником уряду є сам президент.
Президенти держав зі змішаною формою правління наділяються конституціями широкими правами в галузі виконавчої влади та іншими повноваженнями (нормотворчими, координаційними тощо). У цих державах президент посідає становище яад традиційними гілками влади як координатор щодо органів
1 Погорілко В. Ф. Зазнач, праця. — С. 468—472.
2 Осавелюк А. М. Глава государства // Конституционное (государствен ное) право зарубежных стран: В 4 т.; Тома 1—2. Часть общая / Отв. ред. j. А. Страшун. - М.: БЕК, 2000. - С. 618.