Тема 4. Велика Британія в 1850-70 рр. ХІХ ст

План

1. Економічний розвиток Англії.

2. Перемога лібералізму.

3. Друга парламентська реформа. Велике ліберальне міністерство.

4. Зовнішня політика Англії.

Література:

1. История ХІХ в. Под ред. Лависа, Рамбо. Т.5 М.

2. Карл Маркс Лорд Пальмерстон. Т.9

3. Мижуев П. Политическая история Англии в ХІХ в. СПб 1908 г.

4. Милль Розмышления о представительском правлении. 1863 г.

1 пит. 1837-1901 рр. (Вікторіанська епоха) – це період найвищого злету англійського капіталізму. В цей період відбувається швидке зростання економіки країни, що проявилося зокрема у всіх галузях виробництва, промисловості, сільському господарстві, торгівлі. Англійський фунт стерлінг в 30-х рр. ХІХ ст. був однією з найміцніших валют світу. Швидкому зростанню економічного життя сприяло те, що Англія першою завершила промисловий переворот. В цей період спостерігається гегемонія Англії на світовому ринку, її торгівельний флот обслуговував значну частину торгівлі інших країн. Країна була багатою на поклади вугілля, що було сировиною для розвитку промисловості. Швидкими темпами розвивалась важка промисловість. Виплавка чавуну зросла на 165%. Англія першою приступила до будівництва кораблів з металу. На кінець 60-х рр. Велика Британія видобувала більше половини світового видобутку вугілля, все це сприяло розширенню ринків і для реалізації сільськогосподарської продукції. Відбувалися процеси пов’язані зі спеціалізацією окремих районів країни. Проте в цей період Англія більше імпортує до країни продуктів харчування. За цих умов великими були масштаби зовнішньої торгівлі. Вивіз зріс з 70 млн. фунтів стерлінгів до 244, а ввіз з 99 млн. фунтів стерлінгів до 303 млн. за таких обставин існувало негативне торгівельне сальдо. Дефіцит долався за рахунок колоній. Англія виступала також головним посередником у світовій торгівлі.

Для першої половини ХІХ ст. характерний вивіз капіталу за кордон. Англійська буржуазія відігравала ключову роль у світового банкіра. У 1851 р. в Лондоні проходила всесвітня промислова виставка, яка пожвавила економічне життя в країні. У 1860-х рр. отримали розвиток нові галузі промисловості (хімічна, електротехнічна). З 1870-х рр. частка Англії у світовому виробництві починає зростати.

Частка Англії у світовому виробництві і споживанні сировини

	1870 р.	1880 р.	1890 р.	1900 р.
Вугілля	51,5%	43,2%	35,8%	29,7%
Чавун	50%	42,4%	28,7%	22,1%
Споживання бавовни	49,2%	42,3%	35,9%	28,5%

Причини падіння показників:

1. В Міру розвитку техніки, колишнє устаткування і старі фабрики почали морально і фізично зношуватись. Англійські капіталісти не вкладали коштів в цю сферу. В той час як у США та Німеччині нові фабрики будувались на основі нових досягнень техніки і виробництво було більш досконалим.

2. Вивіз капіталу за межі Англії 1862 р. – 114 млн. ф.с.; 1877 р. – 600 млн.; 1882 р. – 875 млн.; 1893 р. – 1 млрд. 698 млн. Вивезення капіталу відволікало кошти від вітчизняної промисловості.

1870-ті рр. Велика Британія прожила під знаком великої депресії – тривалої і важкої кризи, що охопила у 1873 р. промисловість, сільське господарство, торгівлю і фінанси. Криза спонукала до проведення структурної перебудови господарства і викликала і викликала посилення конкуренції і централізації капіталу, що було першим кроком у створенні монополій.

Зокрема про кризові явища в сфері зовнішньої торгівлі свідчать дані:

Частка Англії у світовій зовнішній торгівлі.

Країна	1870 р.	1890 р.
Англія	22%	19%
США	8%	12%
Німеччина	13%	13%

В першій половини ХІХ ст. Англія пережила небачений злет з одного боку, а з 1870-х рр. втрату своїх позицій у світовому виробництві.

2 пит. У 30-40-х рр. ХІХ ст. стала активно культивуватися ідея лібералізму. Концептуальне ядро лібералізму складають дві тези: 1) особиста свобода, свобода кожного індивіда і приватна власність є найвищими соціальними цінностями; 2) їх реалізація забезпечує не лише розкриття всіх творчих потенціалів особистості і її благополуччя але одночасно веде і до розквіту суспільства і його державної організації. Батьком лібералізму слід вважати Ієремію Бентама (1748-1832 рр.). В основу його вчення лягли принципи утилітаризму (корисності). Головним завданням кожного закону є забезпечення благополуччя найбільшої кількості людей.

Завдання законодавства – прагнення усунути всі обмеження щодо вільної діяльності індивіда. Кожній людині повинна бути надана однакова частку участі у політичному житті. Після 1832 р. в Англії все відчутніше стали лунати гасла на користь демократизації, пов’язаної з першою парламентською реформою.

Міль своїм головним завданням вбачав показати слабкі і сильні сторони представницького правління. На його думку представницька форма є найкращою, оскільки сприяє гарному правлінню і вдосконаленню національного характеру. Англійське суспільство ніколи не визнавало того, що особистість може бути принесена в жертву державі. Англійський прогрес – це літопис визволення особистості. Англійці є найбільш законослухняним народом. Особистість висловлює повагу до закону, який вона сама виробила. Суспільство визнає права, індивідуальність особистості.

Для другої половини 40-х рр. ХІХ ст. характерною стає активізація політичного життя в країні. У 1846 р. відбувся розкол у партії торі, її лідером в палаті лордів став Дербі, а в палаті громад Дізраелі, якого і вважають родоначальником консервативної партії. У 50-60-х рр. перевага в політичному житті належала лібералам (24 при владі). У 1852 р. при владі перебував консервативний кабінет Дербі, проте це тривало не довго і на зміну йому приходить уряд Абердіна. Фактичним главою уряду був Генрі Джон Пальмерстон (1784-1865). З 1855 р. до 1865 р. був главою уряду. В цей період спостерігається відмова від проведення реформ (консервативний вождь ліберальної партії).

1858 р. до парламенту внесено законопроект про ліквідацію Ост-Індської кампанії. У1858 р. в десяте було прийнято законопроект про допуск євреїв у парламент. Цього ж року ліквідовувався майновий ценз для членів парламенту. У вересні 1865 р. Пальмерстон помер. На посту прем’єра його змінив Рассел.

3пит. У 1850-ті рр. більшість робітників не прагнули до створення партії робітничого класу, соціалізм не знайшов місця на англійському грунті. У 1865 р. була створена ліга реформ. У 1866 р. уряд Рассела-Гладстона намагався провести виборчу реформу, проте, біль про її проведення був провалений. Невдала спроба до її проведення призводить до зміни англійського уряду. До влади приходить Дербі. У 1867 р. друга парламентська реформа за якою право голосу отримували власники, наймачі, якщо орендна плата на рік складала не менше 10 ф.с., в сільській місцевості право голосу надавалося тим, хто приносив дохід 12 ф.с. Кількість виборців у результаті реформи у містах зросла на 825 тис., а в провінції на 270 тис. На парламентських виборах 1878 р. перемогли ліберали. Керівником уряду стає Гладстон. Перевага лібералів в уряді становила 393 до 265 консерваторів.

Кабінет Гладстона провів реформи: прийнято біль про скасування панування церкви у Ірландії. Між державою, урядом і церквою припинялися.

У 1870 р. було прийнято земельний біль. (Ірландія). Орендатори не мали ніяких контрактів із власниками земель (англійцями). Лендлорди не могли виселяти орендаторів крім випадків несплати ними орендної плати. У 1870 р. прийнято закон про народну освіту. За яким діти віком від 5 до 12 років зобов’язані були відвідувати школу. У 1871 р. прийнято закон, згідно якого майже всі державні посади заміщувалися на конкурсній основі, а екзамен проводився спеціальною комісією публічно.

У 1871 р. була проведена реформа в армії. Уряд зменшив термін дійсної служби, і було знищено архаїчний звичай купівлі військових чинів.

У 1872 р. ліквідовано систему відкритого голосування – закон про балотування, що встановив таємне, закрите голосування. Запроваджувалася система винайдена в Англійській колонії Вікторія в Австралії. Виборче бюро друкує загальний бюлетень, виборець отримує примірник і голосує за кандидата.

У 1871 р. було прийнято закон про професійні робітничі спілки. Було проведено серію реформ: зменшено мито на цукор, ліквідовано гербовий збір з газет, зменшено прибутковий податок.

Завдяки реформам зменшилась частка державного боргу, зменшились витрати на армію і флот.

Реформи парламенту знаменували собою високе суспільне зростання в Англії і «гарячкове» прагнення до їх проведення на всіх рівнях.

У 50-70-х рр. проводиться політика блискавичної ізоляції. Англія не пов’язувала себе довготривалими зобов’язаннями з жодною країною. Вона віддавала перевагу дипломатичному маневру, підтримувала в кожний момент ту державу, яка погоджувалася грати роль солдата на континенті. Саме в цей час стає популярним вислів Пальмерстона «У Англії нема постійних союзників, у Англії є постійні інтереси». Ідеал англійської зовнішньої політики – не допускати чиєї не будь гегемонії в Європі.

4 пит. На середину ХІХ ст. Англія була величезною колоніальною імперією. В 40-х рр. завершено завоювання Індії. Її ж колоніальна експлуатація приносила колосальні кошти. Залізничне будівництво, що розпочалося в Індії зміцнило позиції колонізаторів. У 1857-59 рр. відбулося повстання в Індії, яке було жорстоко придушене.

У 1858 р. прийнято акт про ліквідацію Ост-Індської кампанії. Було прийнято документ про покращення управління Індією (безпосереднє коронне управління країною). Індією повинен був керувати від імені королеви особливий державний секретар, якому підпорядковувалось ще 15 чоловік. У 1852-53 рр. Південна Бірма приєднана до Індії. В середині ХІХ ст. продовжувалася колоніальна політика Англії і в інших напрямках. 1840-42 рр. перша опіумна війна з Китаєм, в ході якої Гонконг був переданий Англії.

У 1856-58 рр. і 1862-64 рр. знову відбуваються китайсько-англійські війни, які остаточно позбавили Китай статусу незалежної держави. 4/5 китайського імпорту йшло саме з Англії. У 1861 р. Пальмерстон заявив про недопущення посилення позицій Франції. У Європі. У 1869 р. закінчено будівництво Суецького каналу. Однією з важливих англійських колоній залишалась Австралія, населення якої на 1850 р. становило 400 тис. чоловік. Англія стосовно своїх колоній проводила зважену політику. З 1841 р. по 1850 р чотирьом колоніям: Вікторії, Новому Уельсу, Південній Австралії, Тасманії були даровані законодавчі ради. Стали обговорюватися проекти конституцій цих колоній, а в 1855 р. конституції були прийняті.

За Англією зберігалася верховна влада. Найбільш значною була колонія Канада – 2,5 млн. чоловік населення. Англія пішла на надання їй певного самоуправління. 1 липня 1867 р. прийнято акт «Про британську Північну Америку». У 1852 р. була дарована конституція Новій Зеландії. 1854 р. – Капській колонії. Зовнішня політика Великої Британії визначалася інтересами британського капіталізму і завданнями експансії.