План.
Вступ.
1. Поняття та умови спадкування за заповітом. Види заповітів за законодавством України.
2. Поняття та юридична характеристика заповіту.
3. Форма і зміст заповіту.
4. Заповідальне розпорядження.
5. Обов’язкова частка та її зміст в національному законодавстві.
Висновки.
Розглядаючи перше питання, студент повинен дати визначення спадкуванню взагалі та спадкуванню за заповітом зокрема; пояснити, в яких випадках має місце спадкування за цією підставою. В цьому ж питанні визначається, якими саме цивільно-правовими актами регулюється спадкування. Необхідно пояснити, який вид правонаступництва характерен для спадкування за заповітом. Після цього, слід зупинитися на видах заповітів за новим ЦК України.
У другому питанні варто дати визначення заповіту та провести його детальний правовий аналіз як одностороннього правочину.
Наступне питання слід почати з вимог, що пред’являються законом до форми заповіту. Навести перелік випадків, в яких посвідчення заповіту прирівнюється до нотаріального. Рекомендується описати наслідки недодержання встановленої форми заповіту. Розглядаючи зміст заповіту, доцільно більш детально зупинитися на категорії “спадкова субституція”.
|
|
В питанні курсової роботи заповідальне розпорядження студент розкриває, які саме розпорядження містяться в заповіту; в чому полягає свобода заповіту. Слід навести приклади заповідальних розпоряджень.
В заключному питанні роботи слід назвати категорії спадкоємців, що мають право на обов’язкову частку у спадщині, умови набуття права на обов’язкову частку та її розмір. Слід розглянути зміни у розмірі обов’язкової частки у новому Цивільному кодексі України порівняно з ЦК УРСР, що втратив чинність 01.01.2004 р. Крім того, студент повинен визначитись, з якою метою закон встановлює обов’язкову частку.
Нормативні акти і література:
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30, ст. 141.
2. Цивільний кодекс України // Голос України, № 45 – 46 від 12.03.2003р.; № 47 – 48 від 13.03.2003р.
3. Закон України “Про власність” // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 20, ст. 249 із змінами та доповненнями.
4. Закон України “Про нотаріат” // Відомості Верховної Ради України, 1993, № 39, ст. 383 із змінами та доповненнями.
5. Постанова Верховного Суду України “Про практику розгляду судами України справ про спадкування” № 4 від 24.06.1993р. із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.12.1992р., № 15 від 25.05.1998р.
6. Інструкція “Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 18.06.1994р. із змінами від 31.03.1997р.
|
|
7. Інструкція “Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів”, затверджена Наказом Міністерства юстиції України № 22/5від 25.08.1994р.
8. Дроников В.К. Наследование по завещанию в Советском праве. – Киев, 1957г.
9. Заіка Ю.О. Право власності. Спадкове право: навчальний посібник – Київ: Наукова думка, 2000р.
10. Заіка Ю. Посвідчення “секретного” заповіту // Підприємництво, господарство і право – 2002 - № 1 – С. 43 – 45.
11. Куприна Е. Вопросы наследования (обзор законодательства) // Закон – 2001 - № 4 – С. 64 – 71.
12. Серебровский В.И. Очерки советского наследственного права. – Москва: издательство Академии наук СССР, 1952г.
13. Фурса Є. Новий погляд на термінологію спадкових правовідносин // Право України – 2002 - № 9 – с. 115-120.
14. Фурса С.Я., Фурса Є.І. Спадкове право. Теорія та практика. Навчальний посібник. – Київ: Атіка, 2002р. – 496 с.
15. Ярощенко К. Наследование по завещанию // Закон – 2001 - № 4 – С. 20 – 24.