Криптоалгоритми шифрування з ключем

Серед криптоалгоритмів шифрування з ключем розрізняють дві великі групи таких криптоалгоритмів – симетричні та асиметричні. Симетричне шифрування (рос. – симметричное шифрование, англ. – symmetric coding) – це метод шифрування, у якому ключі зашифровування і розшифровування або однакові, або легко виводяться один з одного, забезпечуючи таким чином спільний ключ. Асиметричне шифрування (рос. – ассиметричное шифрование, англ. – asymmetric coding) – це група методів криптографічного шифрування, у яких використовуються два ключі – секретний (приватний) і відкритий, причому жоден із ключів не може бути обчислений з іншого за певний час. Інша назва методу – шифрування з відкритим ключем (рос. – шифрование с открытым ключом, англ. – public key coding).

Симетричне та асиметричне шифрування є домінуючими криптографічними методами на поточний час. Історія криптографії із симетричними криптоалгоритмами почалась наприкінці ХІХ сторіччя з виходом в світ роботи О. Кергоффса “Військова криптографія”. Криптографія з асиметричними криптоалгоритмами значно молодше. Її початок пов’язують з роботами американських вчених В.Діффі і М.Хеллмана, які вийшли в світ у 70-х роках минулого сторіччя.

Симетричні та асиметричні криптоалгоритми мають переваги та недоліки. Симетричні криптоалгоритми в порівнянні з асиметричними мають більшу швидкодію та меншу довжину ключа. Асиметричні криптоалгоритми, в свою чергу, можуть застосовуватися у таких випадках організації криптосистем, де використання симетричних алгоритмів є неможливим. Порівняння характеристик цих криптоалгоритмів, в цілому, не є коректним, тому що вони створені для розв’язання різних завдань шифрування.